Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №158/2293/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/2293/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.

Провадження № 22-ц/802/738/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О.С.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Олицька міська рада, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська Мирослава Валеріївна, про витребування домоволодіння з чужого незаконного володіння, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 подану її представником ОСОБА_3 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 березня 2026 року в складі судді Костюкевича О. К.,

встановив:

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Олицька міська рада, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська М.В. про витребування домоволодіння з чужого незаконного володіння, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування мотивуючи такими обставинами.

Її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказане домоволодіння складалось із двох житлових будинків (1957 року будівництва та 1991 року будівництва), хліва 1957 року будівництва, вбиральної, огорожі, погребу 1973 року будівництва.

Зазначене домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га, яка передана у приватну власність її матері на підставі рішення Жорнищенської сільської ради № 11/4 від 25.03.1997.

Успадкувавши майно спадкодавця ОСОБА_5 , позивач оформила право власності на частину спадкового майна, а саме, на земельну ділянку площею 1,2998 га, кадастровий номер – 0721882900:04:000:0280.

Проте, оформити свої спадкові права на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 позбавлена можливості у зв`язку з реєстрацією права власності на його частину, а саме, на закінчений будівництвом житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1 – сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 Посилаючись на те, що державна реєстрація спірного житлового будинку за ОСОБА_4 проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без належних на те, документів, просить витребувати на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 право власності на спадкове майно - закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 березня 2026 року позов задоволено. Ухвалено витребувати на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе :А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе :А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5839 грн. 02 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Посилаючись на записи в погосподарських книгах за 2011/2015 , 2016-2020 роки, стверджує, що позивачем не доведено, що до обсягу майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_5 , належав будинок по АДРЕСА_1 , а отже, позивач не довела, що успадкувала будинок 1991 року забудови. Також вважає що позивач обрала неналежний спосіб свого права, оскільки в ОСОБА_6 не виникло право власності на майно, а отже вона не може його витребувати. Також зазначає,що припустивши про виникнення права власності на спадкове майно у 2014 році з дня відкриття спадщини, то право на позов виникло у 2014 році.

Вважає, що позивач обрала неналежний спосіб захисту права, не довела, до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , увійшов житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому в останньої не виникло речового права на спірний об`єкт нерухомості.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує аргументи апеляційної скарги. Зазначає, що домоволодіння спадкодавця ОСОБА_5 складалось з двох будинків 1957 та 1991 року забудови, хліва 1957 року забудови, вбиральні, погреба, огорожі та розташовується на земельній ділянці площею 0.25 га, яка була передана у приватну власність матері позивача – спадкодавцю ОСОБА_5 .

Позивач позбавлена оформити право власності на спадщину, до складу якої входить домоволодіння, оскільки на його частину – будинок 1991 року забудови, право власності зареєстровано за відповідачкою.

Про те, що будинку 1991 року забудови присвоєна адреса Волі 95а позивачка дізналась в у судовому засіданні.

Підставою реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачкою ОСОБА_4 зазначено технічний паспорт 2012 року виготовлення, який виготовлявся на підставі витягу з по господарської книги за 2012 рік Жорнищенською сільською радою, згідно з якою по особовому рахунку № НОМЕР_2 будинок з по господарськими спорудами належить ОСОБА_4 і знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ( зараз АДРЕСА_1 . Звертає увагу, що при дослідженні судом погосподарської книги Жорнищенської сільської ради за 2011-2015 роки записи про особовий рахунок № НОМЕР_2 відсутні, а за номером об`єкта по господарського обліку № встановлено, що головою господарства по АДРЕСА_1 була ОСОБА_1 .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07.03.2014.

На підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03.05.1960, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81765840 від 07.07.2025 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07.04.2016 за реєстровим № 1-414 встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги майна померлої – ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за законом та в установлені строки прийняла спадщину.

Відповідно до довідки Жорнищенського старостинського округу Олицької міської ради № 115 від 15.05.2025 та витягу № 136 від 02.07.2025 з погосподарської книги № 6 с. Чемерин за 2001-2005 роки Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, по особовому рахунку № НОМЕР_5 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 (а.с.20-21)

Згідно з архівним витягом з рішення сесії Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району від 25.03.1997 № 11/4, домоволодіння, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці площею 0,25 га, яка передана у власність спадкодавця ОСОБА_5 .

В судовому засіданні з показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлено, що на земельній ділянці 0,25 га, яка передана у власність спадкодавця ОСОБА_5 , знаходилось два будинки, один з яких побудований у 1991 році. Вказаний будинок мав зведені стіни із білої цегли, накритий шифером дах, встановлені дерев`яні вікна та дерев`яні двері, поділений на окремі приміщення (наявні перестінки), у 2008-2010 роках проведено газопостачання до вказаного будинку. Показами вказаних свідків підтверджено, що вказаний будинок належав ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першоі інстанції відхилив покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що спірний житловий будинок був побудований відповідачем ОСОБА_4 спільно з її чоловіком ОСОБА_13 , оскільки вказані свідки підтвердили лише факт здійснення останніми ремонтно-будівельних робіт даного майна.

З оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги № 3 с. Чемерин на 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_6 ) встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_14 . Членами господарства були ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 .

З оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги № 6 Жорнищенської ради с. Чемерин на 2001-2005 роки (особовий рахунок № НОМЕР_5 ) встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 .

З оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги № 5 Жорнищенської ради с. Чемерин на 2011-2015 роки (номер об`єкта погосподарського обліку 0390) встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_1 .

Натомість, з оглянутих в судовому засіданні погосподарської книги № 5 с. Чемерин на 2016-2020 роки та погосподарської книги № 2 на 2021-2025 роки с. Чемерин встановлено, що головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_1 , а головою домогосподарства, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу № 137 від 11.07.2025 з погосподарської книги № 2 с. Чемерин за 2021 – 2025 рік Олицької селищної ради Луцького району Волинської області, по особовому рахунку № НОМЕР_7 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_4 і знаходиться в АДРЕСА_1 . Рік побудови будівлі 1991.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що спірному житловому будинку Олицькою селищною радою Жорнищенського старостинського округу присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , про що видано довідку № 85 від 14.04.2025.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 433840921 від 02.07.2025, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевською М.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 78693824 від 02.05.2025, прийнятого на документів, поданих для державної реєстрації: технічного паспорту, серії та номер ЕШ01:1512:5583:5725-111, виданого 30.04.2025, видавник ЄДЕССБ, документу отриманого на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно, серія та номер 85, виданий 14.04.2025 Олицькою селищною радою Жорнищенського старостинського округу, виписки із погосподарської книги серії та номер 86, виданої 14.04.2025 Олицькою селищною радою Жорнищенського старостинського округу, документу отриманого на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно, серія та номер б/н, виданий 23.04.2025 КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради, паро право власності ОСОБА_4 на закінчений житловий будинок садибного типу загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що включає в себе: А-1 житловий будинок, а-прибудова, а1-сходи, Б-1 хлів, б-вбиральня за іншою адресою: АДРЕСА_1 (а.с.48).

Апеляційним судом встановлено, що спірний будинок, якому присвоєно адресу Волі 95 А , 1991 року побудови, розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка була передана у власність спадкодавця ОСОБА_5 .

Син позивачки та чоловік відповідачки ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на будинок за ОСОБА_16 зареєстровано 30.04.2025.

З довідки комунального підприємства «Волиньпроект» від 26.06.2025 вбачається, що станом на 2012 рік право власності на будинок по АДРЕСА_1 не було зареєстровано.

Позиція апеляційного суду.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання визнання права власності на житлові будинки, споруди в порядку спадкування, записи в погосподарських книгах оцінюються в сукупності з іншими доказами - технічними паспортами на будівлі, документами про відведення земельної ділянки, тощо.

Встановивши, що будинок по АДРЕСА_1 , 1991 року забудови, розташований на земельній ділянці, яка була передана у власність спадкодавцю ОСОБА_5 , відповідачка ОСОБА_4 одружилась з сином позивачки ОСОБА_13 у 2006 році, а проживати в селі Чемерин Луцького району з сім`єю почала з 2011 року - що спростовує аргументи відповідачки ОСОБА_4 про будівництво цього будинку, взявши до уваги показання свідків про те, що будівництво здійснювалось спадкодавцем ОСОБА_5 на належній їй земельній ділянці, виготовленим технічним паспортом на будинок підтверджено, що будинок є закінчений будівництвом та збудований відповідно до будівельних норм та правил, дійшов правильного висновку, що після смерті ОСОБА_5 спірний будинок 1991 року забудови успадкувала її дочка - позивачка ОСОБА_1 , тому обґрунтовано визнав за позивачкою право власності на спірний будинок в порядку спадкування та витребував цей будинок у її власність.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачкою правомірності вимог про витребування майна, а висловлені Верховним Судом висновки у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 752/4033/16) щодо предмета доказування у справах про витребування місцевим судом дотримано.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги надані представником відповідача технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_1 , виготовлений у 2012 році, в якому в графі «Власник» зазначено ОСОБА_4 , оскільки з довідки комунального підприємства «Волиньпроект» від 26.06.2025 вбачається, що станом на 2012 рік право власності на будинок по АДРЕСА_1 не було зареєстровано.

Надана представником відповідача будинкова книга на спірний будинок, акт на опломбування приладів обліку газу від 19.06.2015, акт про зняття /встановлення газового лічильника від 27 листопада 2015 року не підтверджують права власності відповідачки на спірний будинок, оскільки не містять відомостей про власника.

Задоволення позовних вимог про витребування вказаного будинку у власність позивачки є належним способом захисту права, ураховуючи ту обставину, що єдиним документом, який підтверджує право власності відповідачки на цей будинок, є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідачка не подала суду належних та допустимих доказів про те, що вона здійснювала будівництво спірного будинку про АДРЕСА_1 , а зібрані у справі докази, ураховуючи вік відповідачки, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , одружилась з сином позивачки у 2006 році, почала проживати з сім`єю в АДРЕСА_1 з 2011 року, вказують на безпідставність доводів відповідачки про здійснене нею будівництво будинку.

Та обставина, що вона та її покійний чоловік брали участь у завершенні ремонтних робіт в будинку по АДРЕСА_1 , у якому згодом стали проживати, не слугують підставою для виникнення права власності на цей будинок у відповідачки.

Відповідно до витягу № 137 від 11.07.2025 з погосподарської книги № 2 с. Чемерин за 2021 – 2025 рік Олицької селищної ради Луцького району Волинської області, по особовому рахунку № НОМЕР_7 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_4 і знаходиться в АДРЕСА_1 . Рік побудови будівлі 1991.

З`ясовуючи питання про те, на підставі яких документів були внесені відомості до погосподарської книги № 2 с. Чемерин за 2021 – 2025 рік Олицької селищної ради Луцького району Волинської області, де по особовому рахунку № НОМЕР_7 значиться будинок з надвірними будівлями і спорудами, який належить ОСОБА_4 і знаходиться в АДРЕСА_1 , рік побудови будівлі 1991, апеляційний суд зауважує на ту обставину, що згідно з дослідженими судом першої інстанції записами у погосподарській книзі № 5 Жорнищенської ради с. Чемерин на 2011-2015 роки відсутній запис про номер об`єкта погосподарського обліку 0390-1 щодо ОСОБА_17 , у той час як у наданому відповідачкою витягу з погосподарської книги № 5 за 2012 рік Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району зазначено про номер об`єкта погосподарського обліку 0390-1 будинок 1991 року побудови, власник ОСОБА_17 , тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказаний витяг.

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права.

Зокрема, у постанові від 24 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що:

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)]. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи про інше речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (від нім. buchbesitz - книжкове володіння) [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)].

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Відтак, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, й далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 заволодіння нерухомим майном – житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом державної реєстрації права власності на нього, оскільки доказів здійснення останньою будівництва такого будинку на відведеній їй земельній ділянці не існує, земельна ділянка, на якій розташований будинок, була передана у власність спадкодавцю ОСОБА_5 , а тому така реєстрація права власності не означає, що відповідачка набула права власності на будинок 1991 року забудови по АДРЕСА_1 ..

Згідно з приписами ст.397 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Строк позовної давності позивачка не пропустила, оскільки відповідачка заволоділа належним позивачці будинком шляхом реєстрації права власності 30.04.2025 року, тому аргументи апеляційної скарги з посиланням на відповідні постанови Верховного Суду щодо початку перебігу строку позовної давності ґрунтується на помилковому розумінні початку перебігу строку позовної давності у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи та переоцінки доказів, яким суд дав належну правову оцінку та постановив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи встановлені судом обставини справи та приписи статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України , апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 подану її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 березня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: