Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №380/16552/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16552/25 пров. № А/857/2129/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (суддя Сподарик Н.І., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/16552/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування при визначенні ОСОБА_1 , розміру пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 з 16 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 призначено з 01.07.2005 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

В подальшому, позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 16.02.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та відповідач на підставі поданої заяви прийняв рішення, яким з 16.02.2023 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Також, відповідач листом від 24.04.2025 повідомив представника позивача про те, що на підставі поданої позивачем заяви від 16.02.2023 останнього переведено на пенсію за віком згідно норм Закону 1058. Загальний (страховий) стаж, який враховано для обчислення розміру пенсії становить 35 років 08 місяці 29 днів, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 10420,79 грн (6186,32 х 1,168449), де 6186,32 грн – середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за (2014-2016), 1,68449 – індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітку.

ОСОБА_1 вважаючи дії відповідача щодо застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком, протиправними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI (далі – Закон № 1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1058-IV перший рівень у системі пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Зважаючи на наведені норми суд першої інстанції вірно вказав, що Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.

Як визначено абзацом 1 частини 1 та частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд першої інстанції вірно вказав, що частиною 3 статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Апелянт зазначає, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ).

За призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше 16.02.2023, 16.02.2023 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, що не заперечується сторонами.

Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше в лютому 2023 року, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV.

Пунктом “е” статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону №1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Абзацом 2 пункту 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, визначено, що пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Відтак, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV ( відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.01.2019 у справі №639/2751/17, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 17.01.2020 у справі №591/5266/16-а та від 19.01.2022 у справі №528/639/17).

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що статтею 9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Застосування відповідачем до даного спору положень статті 114 Закону №1058-IV є помилковим, оскільки зазначеною нормою Закону передбачено умови призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, а саме артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Позивачу була призначена пенсія за вислугу років, умови призначення якої передбачені пунктом “е” статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Відтак, враховуючи те, що до звернення позивача із заявою від 16.02.2023 йому була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом №1058-IV, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що дії відповідача є протиправними, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати відповідача здійснити з 07.02.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зважаючи на наведене, у сукупності апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 380/16552/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар