Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №564/931/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 564/931/26 пров. № А/857/33068/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

за участю секретаря судового засідання – Чорної І.Б.,

представника відповідача – Михайлова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 травня 2026 року (суддя – Снітчук Р.М., м. Костопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління інфраструктури Костопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектор відділу муніципальної варти Управління інфраструктури Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області Стельмащук Інни Олександрівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління інфраструктури Костопільської міської ради, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії КТ №00000844 від 09.02.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн 00 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаного в постанові порушення не вчиняв, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 25 травня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що з доданих фотознімків неможливо встановити, що транспортний засіб позивача розміщений ближче 10 метрів від перехрестя, оскільки не зафіксовано замір відстані між транспортним засобом та перехрестям. Вказує, що на даній ділянці дороги відсутня розмітка, що унеможливлює встановлення початку перехрестя, тобто місце з якого необхідно проводити виміри до транспортного засобу.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до постанови серії КТ №0000084 від 09.02.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 10 грудня 2025 року о 09 год. 17 хв. у м. Костопіль, на перехресті вулиць Нова – Руданського, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Trafic, д.н.з НОМЕР_1 , порушив вимогу п.15.9 (г) ПДР, а саме здійснив зупинку свого транспортного засобу на перехресті, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.122 КУпАП.

Позивач не погоджується з вказаною постановою, у зв`язку з чим звернувся в суд з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що із наданих суду матеріалів фотофіксації правопорушення вбачається, що належний відповідачу ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Renault Trafic», номерний знак НОМЕР_1 10.12.2025 о 09 год. 17 хв. розміщений на перехресті вулиць Нова – Руданського в м. Костопіль, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створює загрозу безпеці руху.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції підставними та обгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюється ПДР.

Відповідно до п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 15.9 (ґ) ПДР зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно з вимогами п. 1.10 ПДР перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Відповідно до пп. «ґ» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме на перехресті, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, а відтак зменшення її пропускної здатності, створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів.

Таким чином, вихідною межею перехрестя є місце початку заокруглення проїзної частини дороги.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) здійснюється в порядку статті 279-1 КУпАП.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Відповідно до ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з приміткою до зазначеної норми, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Статті 279-1-279-4 КУпАП не передбачають процесуальних прав та гарантій, визначених у ч. 1 ст. 268 та ст. 280 КУпАП.

Як встановлено із матеріалів фотофіксації правопорушення, належний відповідачу ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Renault Trafic», номерний знак НОМЕР_1 10.12.2025 о 09 год. 17 хв. розміщений на перехресті вулиць Нова – Руданського в м. Костопіль, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створює загрозу безпеці руху.

Відповідно до положень ст. 14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в кількості п`яти фото з різних протилежних ракурсів в момент вчинення правопорушення, на яких зафіксовано: дату і час (момент) порушення, місце розташування транспортного засобу до нерухомих об`єктів та встановлено географічні координати.

На фотофіксації, яка долучена до відзиву за посиланням: http://parkingkostopil.kostopil-rada.gov.ua, видно, що транспортний засіб марки Renault Traffic, д.н.з НОМЕР_1 , зафіксовано в межах перехрестя вулиць Нова - Руданського, в межах проїзної частини, оскільки поза ним видно розгалуження вулиць.

Факт того, що місце розташування транспортного засобу марки Renault Traffic, д.н.з НОМЕР_1 , у момент вчинення правопорушення є саме перехрестям вулиць Нова-Руданського, зафіксовано спеціальним технічним приладом ПАК “Інспектор” із зазначенням GPS-координат.

Оскільки з матеріалів фотофіксації видно, що автомобіль було виявлено безпосередньо в межах перехрестя, то встановлення знаходження автомобіля ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини (п. 15.9 "ґ"), не є необхідним та не спростовує факту порушення.

Апеляційний суд погоджується, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 травня 2026 року у справі №564/931/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 24.07.26