Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №260/4125/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Скраль Т.В.

14 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4125/25 пров. № А/857/2023/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Загреви М.С.

представника апелянта: Дмитришин Ю.М.

представника відповідача: Левицького А.О.

представника третьої особи: Бурі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 260/4125/25 за адміністративним позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури який діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2025р. позивач, Керівник Ужгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, у якому просив суд:

1) визнати протиправним дії Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо видачі 28.02.2025р. спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка) №20250219-000092 на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва “Шипот” (ДП “Перечинське ЛГ”) Ужгородського надлісництва філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”;

2) скасувати спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) №20250219-000092, виданий 28.02.2025р. на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва “Шипот” (ДП “Перечинське ЛГ”) Ужгородського надлісництва філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Закарпатська обласна прокуратура подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просять суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник апелянта, Дмитришин Ю.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Представник відповідача, Левицький А.О. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, Буря В.В., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Із змісту Висновку про належність лісових ділянок Державного підприємства "Перечинське лісове господарство" або їх частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів від 02 січня 2019 року видно, що комісія погодила перелік лісових ділянок ДП "Перечинське лісове господарство" на яких наявні праліси і квазіпраліси, що подається у таблиці, з детальним розшифруванням у додатку. Висновок підписаний представником громадської спілки “Всесвітній фонд природи України”, УкрНДІгірліс, Львівської державної лісовпорядної експедиції, Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Такий висновок погоджено директором ДП "Перечинське лісове господарство" правонаступником якого є третя особа без самостійний вимог на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс». ( т.1 а.с. 36)

04.07.2023р. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом № 168 який направлений Закарпатській обласній військові й адміністрації, повідомив про схвалення клопотання про створення пралісових пам`яток та у відповідно до ст. 52 Закону України " Про природно-заповідний фонд України", ст.20-4 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" та ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" просить Закарпатську обласну військову адміністрацію подати матеріали проєктів до Міндокілля для підготовки відповідного Указу Президента України.

Західне міжрегіональне управлінням лісового та мисливського господарства 28.02.2025р. видав спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) №20250219-000092 на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва “Шипот” (ДП “Перечинське ЛГ”) Ужгородського надлісництва філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”, система рубок - інші рубки та роботи пов`язані з веденням лісового господарства. Термін закінчення заготівлі - 31.12.2025р., термін закінчення вивезення - 31.03.2026р. Виконавець робіт кооператив «Дорога»

07.05.2025р. Ужгородська окружна прокуратура звернулася з листом № 07.53-107-3473 Вих-25 до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, в якому зазначила, що 02.01.2019р. комісія у складі представників громадської спілки “Всесвітній фонд природи України”, УкрНДІгірліс, Львівської державної лісовпорядної експедиції, Прикарпатського національного університету в передбаченому Методикою порядку здійснила аналіз відповідності показників потенційних лісових ділянок до критеріїв та індикаторів пралісів, квазіпралісів та природних лісів та склала Висновок про належність лісових ділянок державного підприємства “Перечинське лісове господарство” до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів, в тому числі в межах кварталу 1 - виділи 1, 2, 3, кварталу 2 - виділ 7, кварталу 3 - виділ 1, З, кварталу 4 - виділи 1, 3, 4, кварталу 9 - виділи 1, 2, 3, 8, 16, кварталу 12 - виділ 9, кварталу 13 - виділи 1, 2, 4, кварталу 14 - виділи 1, 2, 3, кварталу 15 - виділи 1, 2, 3, 5, 6, 8, 13, 18, кварталу 16 - виділ 1, кварталу 27 - виділи 1,2,4,5, 7, кварталу 28 - виділи 2, 7, 15, кварталу 29 - виділи 2, 7, 14, кварталу 30 - виділи 2, 5, 6, 10, кварталу 31 - виділи 3, 6, кварталу 55 - виділи І, 7, кварталу 56 - виділи 1, 4, 7, кварталу 57 - виділ 4, кварталу 58 - виділи 1, 5, 6, 7, 8, кварталу 59 - виділ 1 лісництва Шипот. З цього часу, статус пралісів на вказаній лісовій ділянці є підтвердженим.

Разом з тим, встановлено, що 28 лютого 2025 року Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, видав спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) №20250219-000092. Також, 19.03.2025р. видано лісорубні квитки № 202500306-000258, № 202500306-000290 щодо проведення рубки на території лісництва “Шипіт” філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”. Ураховуючи викладене, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокуратура просила повідомити про вжиті заходи державного нагляду щодо забезпечення охорони лісів та об`єктів природно – заповідного фонду, зокрема, пралісів лісництва “Шипіт” філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України” від незаконних рубок та пошкодження, оскарження дій щодо видачі лісорубних квитків №20250219-000092 від 28.02.2025р. та № 202500306-000258, № 202500306-000290 від 19.03.2025р. у судовому порядку або чи має намір Державна екологічна інспекція звертатися до суду.

19.05.2025р. Державна екологічна інспекції у Закарпатській області листом № 1147-13 повідомила Ужгородську окружну прокуратуру, що на виконання постанови про залучення спеціаліста від 16.04.2025р. процесуального прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури (на правах відділу) в рамках кримінального провадження №42025070000000065 від 09.04.2025р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, спеціалістами Інспекції 17.04.2025р. прийнято участь в огляді місця події, а саме ділянки кварталу 3 виділ 1.1 та виділ 2 лісництва “Шипот” Ужгородського надлісництва філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”. Під час огляду встановлено, що рубка на відповідних ділянках проводиться на підставі спеціальних дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубних квитках) щодо проведення рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на зазначених лісових ділянках. З огляду на вищенаведене, Інспекцією заходи реагування, а саме здійснення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу не проводилися, Інспекція до суду з позовом про оскарження дій щодо видачі лісорубних квитків №20250219-000092 від 28.02.2025р. та №20250030000258, №202500306-000290 від 19,03.2025р. не зверталася.

26.05.2025р. Ужгородська окружна прокуратура листом № 07.53-107-3996 Вих-25 повідомила Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області, що Ужгородською окружною прокуратурою відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прийнято рішення про звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатської області до Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправними дій щодо видачі 28.02.2025р. спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка) №20250219-000092 на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва “Шипот” (ДП “Перечинське ЛГ”) Ужгородського надлісництва філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України” та його скасування.

Листом від 26.09.2025р. №20210/39.2.2.5-2025 у відповідь на запит, філія “Карпатський лісовий офіс” ДП “Ліси України” повідомила, що заготівля та вивезення деревини по вказаному лісорубному квитку завершена. До вказаного листа також долучено акт огляду місць заготівлі деревини від 04.07.2025р., складений інженером ЛГ з відведення і таксації лісосік Романюк В.А., у присутності помічника лісничого ОСОБА_1 , та майстра лісу ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості їх захисту в обраний позивачем спосіб. Ефективність такого способу захисту обмежена, оскільки скасування квитка не скасовує саму рубку, а задоволення заявлених вимог не призводить до реального та ефективного поновлення порушеного права.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що предметом спору у межах спірних правовідносин є правомірність дій відповідача щодо видачі лісорубного квитка лісозаготівельні роботи по якому завершенні.

Таким чином, спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка) №20250219- 000092 на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі З виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва «Шипот» (ДП «Перечинське ЛГ») Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» вичерпав свою дію за фактом виконання.

Однак, із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

В ст.48 Лісового кодексу України видно, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Із змісту ч.1, ч.3, ч.6 ст.69 Лісового кодексу України видно, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як видно з матеріалів справи 28.02.2025р. відповідач Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, видав спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) № 20250219000092 на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва «Шипот» (ДП «Перечинське ЛГ») Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України». Термін закінчення заготівлі - 31.12.2025р., термін закінчення вивезення - 31.03.2026р. Виконавець робіт кооператив «Дорога»

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо використання лісових ресурсів» затверджено Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів (далі Порядок №761).

В п.2 Порядку № 761 встановлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів визначені у Правилах поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. № 724 (далі Правила №724, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.2, п.4 Правил № 724 під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні.

Підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Системний аналіз наведених норм дають підстави вважати, що підставою для рубок формування та оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування, а спеціальним дозволом для таких рубок є лісорубний квиток.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 17.08.2021р. у справі № 817/1855/17, від 16.12.2021р. у справі № 817/1854/17, від 16.01.2023р. у справі № 817/2356/16.

Заявлені позовні обґрунтовані тим, що на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат» та відповідно до Методики визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №161 від 18.05.2018р. комісія у складі представників громадської спілки «Всесвітній фонд природи України», УкрНДІгірліс, Львівської державної лісовпорядної експедиції, Прикарпатського національного університету провела обстеження та аналіз лісових ділянок державного підприємства «Перечинське лісове господарство» для з`ясування відповідності показників потенційних лісових ділянок до критеріїв та індикаторів пралісів, квазіпралісів та природніх лісів та склала Висновок про належність окремих лісових ділянок державного підприємства «Перечинське лісове господарство» до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів, в тому числі лісових ділянок в межах кварталу 1 -виділи 1, 2, 3, кварталу 2 - виділ 7, кварталу 3 - виділ 1, 3, кварталу 4 - виділи 1, 3, 4, кварталу 9 - виділи 1, 2, 3, 8, 16, кварталу 12 - виділ 9, кварталу 13 - виділи 1, 2, 4, кварталу14 - виділи 1, 2, 3, кварталу 15 - виділи 1, 2, 3, 5, 6, 8, 13, 18, кварталу 16 - виділ 1, кварталу 27 - виділи 1, 2,4, 5 ,7, кварталу 28 - виділи 2, 7, 15, кварталу 29 - виділи 2, 7, 14, кварталу 30 - виділи 2, 5, 6, 10, кварталу 31 - виділи 3, 6, кварталу 55 - виділи 1, 7, квартала 56 - виділи 1, 4, 7, кварталу 57 - виділ 4, кварталу 58 - виділи 1, 5, 6, 7, 8, кварталу 59 - виділ 1 лісництва Шипот загальною площею 860, 8 га.

На підставі зазначеного Висновку Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) схвалив створення пралісової пам`ятки природи загальнодержавного значення «Праліси лісництва «Шипот», зазначивши, що запропоновані лісові ділянки відповідають критеріям пралісів.

Відповідно до ч.10, ч.11 ст.1 Лісового кодексу України праліси (пралісові екосистеми) - споконвічний, стародавній ліс (природні лісові екосистеми), що сформувався природним шляхом і в ході розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу.

ч.1 ст.39-1 Лісового кодексу України встановлено, що праліси, квазіпраліси та природні ліси визнаються національною природною спадщиною України. Їх наявність є підставою для оголошення відповідних територій і об`єктів природно-заповідного фонду України пралісовими пам`ятками природи.

Проте, обов`язок щодо захисту природних лісів, особливо пралісів, квазіпралісів закріплений у Протоколі про стале управління лісами до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, ратифікованої Законом України № 1672-IV від 07.04.2004р., згідно яким держава зобов`язалася визначати такі території, створювати їм охоронні зони достатніх розмірів, виконувати інші спеціальні заходи охорони.

На виконання вказаних вимог Закону наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №161 від 18.05.2018р. затвердженою відповідну Методику визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів (далі Методика).

В п.1 розділу І Методики видно, що вона визначає основні вимоги щодо порядку визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів і природних лісів та застосовується лісовпорядними організаціями, науковими і громадськими організаціями, установами природно-заповідного фонду під час проведення базового, безперервного лісовпорядкування або наукових досліджень для запровадження заходів зі збереження таких лісів.

Відповідно до п. 1, п. 2 розділу ІІІ Методики підставою для зарахування території лісової ділянки чи її частин до категорії лісів природоохоронного призначення, виділення в особливо охоронні лісові ділянки, надання статусу пралісової пам`ятки природи і встановлення охоронних зон відповідно до законодавства є Висновок про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів (далі - Висновок), що складається за результатами ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів.

п.3, п.4 розділу ІІІ Методики передбачено, що Висновок подається відповідному лісокористувачу або власнику, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, відповідним територіальним органам Держлісагентства для погодження та вжиття подальших заходів щодо зміни категорії лісу і виділення в особливо охоронні лісові ділянки. Одночасно Висновок надсилається Мінприроди у порядку інформування.

Після погодження з постійним лісокористувачем або власником лісів Висновку на таких ділянках пралісів, квазіпралісів або природних лісів забороняється здійснення заходів, передбачених ст.39-1 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч.2- ч.4 ст.39-1 Лісового кодексу України, з метою охорони та збереження пралісів, квазіпралісів та природних лісів у них забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів (крім догляду за лінійними об`єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та служби лісової охорони).

Усі виділені праліси, квазіпраліси та природні ліси зараховуються до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, а також виділяються в особливі охоронні лісові ділянки.

Навколо виділених пралісів, квазіпралісів, природних лісів установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються суцільні та поступові рубки.

Відповідно до вказаних вимог законодавства комісія у складі представників громадської спілки «Всесвітній фонд природи України», УкрНДІгірліс, Львівської державної лісовпорядної експедиції, Прикарпатського національного університету в передбаченому Методикою порядку здійснила аналіз відповідності показників потенційних лісових ділянок до критеріїв та індикаторів пралісів, квазіпралісів та природніх лісів та склала Висновок про належність лісових ділянок державного підприємства «Перечинське лісове господарство» до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів, в тому числі в межах кварталу 1 - виділи 1, 2, 3, кварталу 2 - виділ 7, кварталу 3 - виділ 1, 3, кварталу 4 - виділи 1, 3, 4, кварталу 9 - виділи 1, 2, 3, 8, 16, кварталу 12 - виділ 9, кварталу 13 - виділи 1, 2, 4, кварталу14 - виділи 1, 2, 3, кварталу 15 - виділи 1, 2, 3, 5, 6, 8, 13, 18, кварталу 16 - виділ 1, кварталу 27 - виділи 1, 2,4, 5 ,7, кварталу 28 - виділи 2, 7, 15, кварталу 29 - виділи 2, 7, 14, кварталу 30 - виділи 2, 5, 6, 10, кварталу 31 - виділи 3, 6, кварталу 55 - виділи 1, 7, квартала 56 - виділи 1, 4, 7, кварталу 57 - виділ 4, кварталу 58 - виділи 1, 5, 6, 7, 8, кварталу 59 - виділ 1 лісництва Шипот, який 02.01.2019р. погоджено директором ДП «Перечинське лісове господарство». ( т.1 а.с. 36)

Тобто, статус пралісів на лісовій ділянці кварталу 3 - виділ 1 Лісництва «Шипот» є підтвердженим.

ст.70 Лісового кодексу України встановлено, що у пралісах, квазіпралісах, природних лісах заборонено заготівля деревини, всі види рубок, у тому числі формування і оздоровлення лісів, та видалення захаращеності .

Відповідно до ч.7 ст.69 Лісового кодексу України орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, перед видачою спеціального дозволу на використання лісових ресурсів може здійснювати огляд на місці виділеної лісової ділянки з метою встановлення відповідності даних щодо площі, кількісних та якісних показників лісової ділянки відомостям, зазначеним у документах, поданих для отримання спеціального дозволу на використання лісових ресурсів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що недотримання встановленого порядку видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів є підставою для прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу.

В порушення вимог ст.39-1, ст.69, ст. 70 Лісового кодексу України, ігноруючи наявність підстав для відмови у видачі спеціального дозволу, відповідач Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 28.02.2025р. видав спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) № 20250219-000092 на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва «Шипот» (ДП «Перечинське ЛГ») Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», які відносяться до пралісу.

При цьому, будь-який проек та висновок погодження траси лісової автомобільної дороги ВО «Укрдержліспроект» від 25.10.2024р. на які покликається відповідач та третя особа є лише внутрішнім техніко-рекомендаційним документом. Він не може підміняти собою закон або скасовувати імперативну заборону, встановлену Лісовим кодексом. ( ст.39-1 Лісового кодексу України).

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача та третьої особи про застарілість власних баз даних — це спроба перекласти відповідальність за правопорушення на лісовпорядні органи. З моменту, коли ділянка в кварталі 3 виділ 1 лісництва "Шипот" пройшла процедуру ідентифікації як праліс на неї автоматично поширюється суворий охоронний режим. Постійний лісокористувач (філія «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України») зобов`язаний самостійно вносити зміни до своїх матеріалів лісовпорядкування на підставі рішень про ідентифікацію пралісів, а не ігнорувати закон. Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, як державний орган, що видає лісорубні квитки, зобов`язане перевіряти статус ділянки за всіма державними реєстрами та офіційними екологічними переліками на дату видачі квитка. З моменту офіційного виявлення та затвердження статусу пралісової ділянки, імперативна законодавча заборона на проведення рубок та будівництво доріг діє безумовно. Відсутність актуальних відміток у внутрішніх господарських документах відповідача не скасовує чинність норм закону, не позбавляє ділянку заповідного статусу та не легалізує видачу спірного лісорубного квитка №20250219-000092. Державні органи та лісокористувачі не можуть виправдовувати порушення закону власною неорганізованістю у веденні документації.

Таким чином, позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) №20250219-000092, виданий 28.02.2025р. на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва «Шипот» (ДП «Перечинське ЛГ») Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» підлягає до задоволення.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача зі сторони відповідача, який стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову колегія суддів зазначає наступне

ч.2 ст.55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Крім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1, ч.2 ст.55 Конституції України, ст.2, ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому, порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Колегія суддів звертає увагу, що судове рішення про скасування спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка) є ключовим доказом незаконності рубки. Без визнання акта індивідуальної дії протиправним неможливо притягнути відповідача до відповідальності за ст.105 Лісового кодексу України чи заявити позов про стягнення екологічних збитків.

Тобто, цей спосіб є першим і обов`язковим етапом захисту.

Завершення рубки не означає вичерпання порушення екологічних прав громадян або держави. При цьому, право на безпечне довкілля є триваючим інтересом.

Твердження відповідача з якими погодився суд першої інстанції зводиться до того, що будь-яке швидке виконання протиправного рішення органу влади позбавляє суд можливості це рішення скасувати.

Проте, апеляційний суд звертає увагу, якщо погодитися з помилковою логікою відповідача, це означає, що будь-який суб`єкт владних повноважень може видати завідомо незаконний акт, швидко його виконати (зрубати ліс за кілька днів), і після цього позов автоматично ставатиме «неефективним».

Такий підхід нівелює суть Конституційного права на судовий захист і стимулює правопорушення. Оскільки, суд оцінює правомірність видачі дозволу на момент його підписання, а не на момент судового розгляду.

При цьому, фізичне знищення дерев є лише матеріальним наслідком незаконного правового акта, який (акт) має бути анульований судом для відновлення порушеного екологічного правопорядку та створення преюдиційної бази для подальшого відшкодування шкоди довкіллю. Оскільки лісорубний квиток видавався під конкретну цільову потребу — "проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг", його судове скасування позбавляє відповідача юридичної підстави для подальшого освоєння цієї ділянки. Це блокує подальші будівельні чи ремонтні роботи на знищеній лісовій площі.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції про "неефективність обраного способу захисту" через факт завершення рубки є помилковим, оскільки факт завершення рубки не робить позов про скасування лісорубного квитка неефективним. Поки цей квиток є чинним, незаконна рубка формально вважається легітимною. Судове скасування цього акта індивідуальної дії є єдиним способом констатувати правопорушення з боку влади, заблокувати подальшу легалізацію незаконно добутої деревини тощо та створити преюдиційну базу для стягнення екологічних збитків із винних осіб.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновків, що позов в частині вимог про визнання протиправним дії Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо видачі 28.02.2025р. спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка) №20250219-000092 на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва “Шипот” (ДП “Перечинське ЛГ”) Ужгородського надлісництва філії “Карпатський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України” не підлягає до задоволення. Оскільки, підготовка та видача лісорубного квитка є складовими елементами єдиного управлінського процесу, матеріальним результатом якого став оскаржуваний дозвіл.

Перевірка правомірності цих дій повністю охоплюється оцінкою законності самого прийнятого акта індивідуальної дії. Визнання протиправним та скасування лісорубного квитка №20250219-000092 від 28.02.2025р. є повним та вичерпним способом захисту, який повністю поглинає вимогу про визнання дій протиправними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення слід скасувати з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. В решті вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,--

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури – задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 260/4125/25 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) №20250219-000092, виданий 28.02.2025р. на проведення суцільної рубки, пов`язаної з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках в кварталі 3 виділ 1 (ділянка 1.1 площа 0,5 га) лісництва «Шипот» (ДП «Перечинське ЛГ») Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 24.07.2026р.