Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №140/9199/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Костюкевич С.Ф.

24 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9199/25 пров. № А/857/21556/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі № 140/9199/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

15.08.2025р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025р. №0199062407 про застосування штрафу в сумі 97076,94 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2026р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

15.08.2024р. ФОП ОСОБА_1 та компанія NATURA EKSPERT KRZYSZTOF GRUSZCZYK (20-023 Lublin, ul. Fryderyka Chopina 14 Polska NIP PL 9191005609) уклали експортний контракт №1, згідно п.1.1. Розділу 1 якого «предмет договору» продавець продає, а покупець купує лікарські рослини: трава кропиви (Urtica dioica)L.).

Відповідно до п.2.1. контракут кількість товару: трава кропиви (Urtica dioica)L.) - 18871,00 кг NETTO (273 баулів), 1 баул + 0,3 кг, 18948, 40 кг BRUTTO.

Розділом 4 «Ціна та загальна вартість контракту» договору визначено, що базова валюта договору – євро, вартість 1 кг товару складає: трава кропиви (Urtica dioica) – 2,5 євро; загальна вартість асортименту складає: трава кропиви (Urtica dioica) – 47 177,5 євро.

В п.6.2. договору видно, що покупець зобов`язаний сплатити вартість товару відповідно до п. 5.1. цього договору.

Згідно п.5.1. договору розрахунок за товар проводиться шляхом безготівкового переказу на рахунок продавця, після поставки товару до пункту призначення покупця, на підставі рахунку виставленого продавцем протягом 30 днів.

На виконання умов контракту №1 від 15.08.2024р. за період з 15.08.2024р. - 19.05.2025р. експортовано товар - частини рослин, які використовуються в основному в медицині сушені, не подрібнені, на загальну суму 47 177,50 євро, згідно митних декларацій, наведених в додатку 15 «Зведені дані щодо експортних операцій у розрізі контрагентів - нерезидентів, укладених контрактів та стан рахунків ФОП ОСОБА_1 за період з 15.08.2024р. - 19.05.2025р.» в т.ч. з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 47 177,50 євро.

Дата експорту товару - 16.08.2024р., граничний термін надходження валютної виручки в сумі 47 177,50 євро закінчився 11.02.2025р.

Відповідно до п. 14.2 Постанови НБУ від 24.02.2022р. № 18 у період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту становить 180 календарних днів та застосовується до операцій здійснених з 05.04.2022р.

У даному випадку, дата митного оформлення експортної операції – 16.08.2024р., а граничний строк надходження валютної виручки за даним договором є 11.02.2025р.

Валютну виручку позивач отримав 10.02.2025р. в сумі 24 970,00 євро та 17.03.2025р. двома платежами в сумі 10 152,50 євро та в сумі 11 975,00 євро., що є порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

У зв`язку із несплатою коштів за поставлений товар, 10.02.2025р. ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення «Natura з Ekspert Krzysztof Gruszczyk» заборгованості за договором.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.02.2025р. у справі №903/154/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до «Natura з ОСОБА_3 », Республіка Польща про стягнення заборгованості за контрактом № 1 від 15.08.2024р. на суму 55 386,39 євро, з яких: 47 177,50 євро - вартість поставленого товару, 8 208,89 євро - штраф за прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025р. у справі №903/154/25 задоволено; Ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025р. у справі №903/154/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.08.2025р. у справі №903/154/25 заяву ФОП ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду – задоволено; позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення 55 386,39 євро – залишено без розгляду.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області на підставі наказу №1319-п від 17.04.2025р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79. 1 ст.79, п.69.2 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв`язку із надходженням інформації від Національного банку України, яка надана АТ «Райффайзен Банк» (МФО 300335) щодо порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та у зв`язку із неповним наданням ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пояснень та їх документальних підтверджень на запит від 27.03.2025р. №1055/12/03-20-24-07-20 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 в період з 15.08.2024р. - 19.05.2025р.

30.05.2025р. за результатами проведення перевірки контролюючий орган склав акт №15546/03-20-24-07/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , яким встановлено порушення п.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018р. 2473-VІII "Про валюту і валютні операції", п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №5 (із змінами та доповненнями) по зовнішньоекономічному контракту №1 від 15.08.2024р. в частині порушення встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД .

Головне управління ДПС у Волинській області прийняв податкове повідомлення-рішення №0199062407 від 26.06.2025р., яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 97 076,94 грн.

29.07.2025р. податковий орган виніс податкову вимогу № 0007287-1303-0320 про наявність станом на 25.07.2025 року податкового боргу в сумі 97076,94 грн., яку отримав позивач.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.1 Закону України від 16.04.1991р. №959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон №959-ХІІ) видно, що господарська діяльність будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018р. №2473-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2473-VIII).

ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей; Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства. резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

ч.4-ч.6 ст.11 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

ч.9 ст.11 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій.

Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

ч.10 ст.11 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

В п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про валюту і валютні операції» видно, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

ч.ч.1, 2, 3, 5, 8 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердив Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення, відповідно до п.1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно п.21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

п.14 прим 2 постанови НБУ від 24.02.2022р. № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», з наступними змінами, - граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022р.

В п.7 розділу Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019п. №7, видно, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення митної декларації на продукцію, що експортується, або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору, за операціями з експорту товарів.

ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0.3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Водночас, 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в п.142 цієї постанови, з урахуванням вимог п.143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог п.143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

У подальшому, до п.142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року - 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року - 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому, змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

Так, ч.6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIIІ визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого ч.2, ч.3 цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Таким чином, положення Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачають можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Крім того, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас, сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Також саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що Головне управління ДПС у Волинській області під час перевірки встановив порушення ФОП ОСОБА_1 ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018р. № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №5, в частині порушення встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД по контракту №1 від 15.08.2024р., укладеного ФОП ОСОБА_1 та компанією NATURA EKSPERT KRZYSZTOF GRUSZCZYK по експортних операціях, що підлягає валютному нагляду, загальною вартістю 22 127,50 євро.

26.06.2025р. податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0199062407, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 97 076,94 грн

При цьому, варто також вказати на те, що п.7 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», № 2473-VIIІ визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження, зарахування грошових коштів на резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом міжнародним комерційним арбітражем.

Отже, враховуючи приписи п.7 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», № 2473-VIIІ колегія суддів наголошує, що пеня за порушення строків розрахунку за зовнішньоекономічними договорами не нараховується у період з дня прийняття позовної заяви до розгляду судом.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку із неповною сплатою коштів за поставлений товар, 10.02.2025р. ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення «Natura з Ekspert Krzysztof Gruszczyk» заборгованості за договором.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.02.2025р. у справі №903/154/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до «Natura з ОСОБА_3 », Республіка Польща про стягнення заборгованості за контрактом № 1 від 15.08.2024р. на суму 55 386,39 євро, з яких: 47 177,50 євро - вартість поставленого товару, 8 208,89 євро - штраф за прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025р. у справі №903/154/25 задоволено; ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025р. у справі №903/154/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.08.2025р. у справі №903/154/25 заяву ФОП ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду – задоволено; позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення 55 386,39 євро – залишено без розгляду.

Таким чином, датою прийняття позову до розгляду вважається дата надходження позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до Господарського суду Волинської області, зокрема, 12.02.2025р., що видно з ухвали Господарського суду Волинської області від 13.02.2025р. у справі №903/154/25

При цьому, ч.7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», №2473 передбачає, що у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Тобто, Господарським судом Волинської області відмовлено у відкритті провадження у справі резидента про стягнення з нерезидента боргу, який виник внаслідок недотримання нерезидентом строку сплати боргу за повернення валютної виручки, та враховуючи кінцевий результат процедури оскарження – ухвалу господарського суду про залишення позову без розгляду (за особистою заявою ФОП ОСОБА_1 ), що в розумінні ч.7 ст.13 Закону Про валюту і валютні операції», №2473 не є підставою для зупинення нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21, від 18.01.2024р. у справі № 914/2994/22, який вказує на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка покликається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023р. у справі №917/1593/22, від 18.01.2024р. у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05.10.2023р. у справі №520/14773/21, від 19.08.2022р. у справі №818/2429/18, від 17.06.2020р. у справі №812/677/17, від 03.09.2019р. у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

При цьому, наявність сертифіката (висновку, довідки), виданого Торгово-промисловою палатою, не є беззаперечним та єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, необхідним є дослідження саме сукупності доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, вимог валютного законодавства.

Як видно із матеріалів справи, позивач не надав довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов контракту №1 від 15.08.2024р. щодо виникнення та закінчення дії форс- мажорних обставин.

Носієм доказової інформації щодо обставин виявленого порушення є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом за результатом перевірки (акти, довідки ), передбачені Податковим кодексом України.

У даному випадку, з акта перевірки, який є носієм доказової інформації (доказової бази), видно, що документального підтвердження невиконання умов зовнішньоекономічного контракту через дію форс-мажорних обставин позивачем до перевірки не надано. Не надано доказів надання таких документів і під час розгляду заперечень на акт та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів наголошує, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною через обставини, що склались.

Крім того, позивач мав право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи з питань неналежного виконання контрагентом зобов`язання за контрактом, проте цього не зробив.

Позивач також не звернувся до уповноважених органів для отримання офіційного документу на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, що обумовили несвоєчасне виконання зовнішньоекономічного контракту, а тому контролюючий орган правомірно нарахував пеню.

Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025р. №0199062407 та відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надала контролюючому органу та суду документального підтвердження несвоєчасного виконання зовнішньоекономічного контракту від 15.08.2024 р. № 1 через дію форс-мажорних обставин.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі ГУ ДПС у Волинській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі № 140/9199/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель