Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №500/395/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Чепенюк О.В.

24 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/395/26 пров. № А/857/24638/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 500/395/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

29.01.2026р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області від 07.01.2025р. №13 про відмову в проведенні перерахунку пенсії та в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”;

-зобов`язати Головне управління ПФУ в Полтавській області перевести на пенсію за віком відповідно п.10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015р. №889-VІІІ (далі Закон №889-VІII), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 02.02.2021р. - 29.12.2025р., тобто 4 роки 10 місяців і 27 днів.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.01.2026р. №13 в частині відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025р. про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).

30.12.2025р. позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Тернопільській області з заявою про перерахунок пенсії (у зв`язку із звільненням та переходом на інший вид пенсії). До заяви серед іншого, надані довідки, видані 29.12.2025р. фінансовим відділом Бучацької міської ради, №02-02/80 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) на листопад 2025 року, №02-02/81 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, за листопад 2025 року.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для розгляду заяви визначено Головне управління ПФУ в Полтавській області, яке рішенням від 07.01.2026р. №13 відмовив позивачу в перерахунку пенсії.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що за матеріалами електронної пенсійної справи, стаж позивача на посадах віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016р. становить 15 років 05 місяців 18 днів.

Крім того, зазначено, що надана довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №02-02/80 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №02-02/81, видані фінансовим відділом Бучацької міської ради 29.12.2025р., за листопад 2025 року не відповідають вимогам п.4-2 Порядку № 622.

Із записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.07.1999р. видно, що ОСОБА_1 з 02.02.2021р. прийнята на посаду місцевого самоврядування, яка не є державною службою.

Враховуючи зазначене, пенсійний орган відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з наданням документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, перерахунок в зв`язку із звільненням проведено.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

ч.1 ст.9, ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Досягнувши пенсійного віку та маючи загальний стаж роботи державної служби, позивач набув право на вибір пенсії, яка може йому виплачуватись: за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; за віком як державному службовцю з особливим порядок її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі.

п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII встановлено, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р., крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10, п.12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

В п.10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015р. видно, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зокрема, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, з аналізу наведених норм видно, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і п.п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №569/350/17, від 03.07.2018р. у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018р. у справі №591/6970/16-а, від 17.05.2021р. у справі № 607/5615/17.

Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок №622).

п.4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

-посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

-розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

-у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

-матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

В п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016р. № 229, видно, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII, обчислюється, відповідно до п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби визначено «Порядком обчислення стажу державної служби», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283 (далі - Порядок №283).

п.2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016р. Постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Згідно п. 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001р.

п.4 ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

В ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001р. (далі Закон № 2493-III) видно, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III) .

ст.3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.

ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції від 01.05.2016р.) встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Отже, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а.

Як видно із змісту оскаржуваного рішення, мотивами відмови позивачу у переході на пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу" є надання довідок про складові заробітної плати, виданих фінансовим відділом Бучацької міської ради, що не відповідають вимогам п.4-2 Порядку № 622.

За позицією пенсійного органу, згідно записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.07.1999р. ОСОБА_1 з 02.02.2021р. прийнята на посаду органу місцевого самоврядування (начальник фінансового управління Бучацької міської ради), робота в якому не є державною службою.

При цьому, пенсійний орган не заперечує право позивача на отримання пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, оскільки ОСОБА_1 має передбачені вік, страховий стаж, а також стаж державної служби не менш як 10 років (станом на 01.05.2016р. займала посаду державної служби).

ч.8 ст.37 Закон України "Про державну службу" передбачено, що визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення пенсій згідно Законом України "Про державну службу", яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".

На час звернення позивача про призначення пенсії, з 20.07.2024р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024р. №823, якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".

В п.3 Постанови №823 видно, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024р.

Постановою №823 доповнено Порядок №622 п.4-1, який передбачає, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01.01.2024р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

-посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

-розмірів виплат, зазначених в абз.3-абз.5 п.4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому, для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

-посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

-розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

-середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Також Постановою № 823 доповнено Порядок №622 пунктом 4-2, який передбачає, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

-посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

-розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

-розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

В п.5 Порядку №622 в редакції Постанови №823 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно п.п.10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993року № 3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Наведена норма чітко визначає, що довідки згідно додатками 1-6 до Порядку № 622 (в редакції Постанови № 823) видаються виключно для призначення пенсії і не можуть бути підставою для перерахунку вже призначених пенсій державних службовців.

Колегія суддів звертає увагу, що до заяви про перехід на пенсію за віком державного службовця позивач додала довідки за формою, затвердженою Порядком №622, а саме: довідку №02-02/80 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) на листопад 2025 року, та довідку №02-02/81 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, видані 29.12.2025 фінансовим відділом Бучацької міської ради за листопад 2025 року.

Тобто, в даному випаду пенсійний орган не бере такі довідки до уваги, оскільки вони видані за посадою в Бучацькій міській раді, яка віднесена до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державної служби.

Однак, колегія суддів звертає увагу апелянта на таке, 04.07.2001р. набрав чинності Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001р. № 2493-ІІІ. п.2, п.3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2493-ІІІ передбачено, що дія Закону України “Про державну службу” поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (№280/97-ВР), цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно п.5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону. З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001р. №1435 внесено зміни до п.2 Порядку №283, доповнивши новим абзацом, за змістом якого до стажу державної служби включається час роботи: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (№2493-III), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (абзац тринадцятий).

Так посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (ст.3 Закону №2493-III).

Із змісту ст.14, ст.15 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” видно, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до п`ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг. У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення її відповідного рангу.

ст.22 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” передбачено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, після 04.07.2001р. (до 01.05.2016р.) стаж державної служби підлягає збільшенню на тривалість роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Наведеним спростовуються доводи апелянта у спірному рішенні про надання документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, з тих підстав, що довідки про складові заробітної плати видані за посадою в Бучацькій міській раді, роботу в якій пенсійний орган не відносить до державної служби.

При цьому зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що пенсійний орган не надавав оцінку наданим позивачем довідкам про складові заробітної плати державного службовця за іншими критеріями, окрім як їх видачі за посадою в органі місцевого самоврядування.

Водночас у зв`язку з наявністю у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" процедура розгляду питання про призначення пенсії відповідно Закону №889-VIII вважається незакінченою і пенсійний орган, до компетенції якого віднесена функція щодо обрахунку стажу державної служби, обчислення розміру пенсії та вирішення питання щодо наявності в особи права на пенсію, реалізуючи ці повноваження, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні. При цьому, пенсійний орган повинен надати оцінку наявності у позивача права на пенсію з урахуванням стажу державної служби не менш як 10 років станом на 01.05.2016р. і зайняття посади державної служби на цю дату, в сукупності з іншими критеріями, які дають право на пенсію державного службовця.

Колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду у постанові від 12.09.2023р. у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були подібні правовідносини, і Суд зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Отже, за наслідком звернення позивача щодо призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник вік, стаж державної служби не менше 20 років, сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.

Як наслідок вірним є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області від 07.01.2026р. №13 в частині відмові у переведенні позивача на пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу" та зобов`язання пенсійний орган повторно розглянути заяву від 30.12.2025р. про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду.

ч.ч.1,2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України від 23.02.2006р. 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" видно, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005р.) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області – залишити без задоволення, а Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 500/395/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді І. І. Запотічний

Р. Б. Хобор