Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №380/15779/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/15779/25 пров. № А/857/955/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Іноземного підприємства “І-АР-СІ” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя Кузан Р.І., ухвалене в м. Львові о 13:18, повний текст складено 24.11.2025) у справі № 380/15779/25 за адміністративним позовом Іноземного підприємства “І-АР-СІ” до Львівської митниці про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство “І-АР-СІ” звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000186/2 від 23.05.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- Іноземне підприємство “І-АР-СІ”, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що митний орган, виявивши, на його думку, розбіжності, зобов`язаний був конкретно вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, та витребувати лише ті документи, які можуть усунути ці сумніви. Натомість, вважає, що відповідач формально запропонував надати широкий перелік додаткових документів (прайс-листи, калькуляції тощо), які не стосуються суті виявлених "розбіжностей" щодо умов оплати. Ненадання декларантом документів, які не існують на момент оформлення (як-от докази оплати при відстроченні платежу), не звільняє митний орган від обов`язку довести неможливість застосування основного методу. Вважає, що ним було надано всі основні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, які містять повну інформацію про ціну товару. Ціна товару є визначеною, документально підтвердженою та піддається обчисленню. Вважає, що рішення суду першої інстанції фактично легітимізує дії митного органу щодо ігнорування прямих домовленостей сторін контракту та безпідставного підвищення митної вартості без належного обґрунтування того, чому заявлена ціна не може бути визнана. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що "сумніви" митниці ґрунтувалися на відсутності документів про оплату, які й не могли бути подані через відстрочення платежу, а також на формальних невідповідностях, які не змінюють суму, що підлягає сплаті нерезиденту.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Іноземне підприємство “І-АР-СІ” (код ЄДРПОУ 38204199) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид господарської діяльності: 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням. Інші: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 52.10 Складське господарство; 26.20 Виробництво комп`ютерів і периферійного устатковання.

Між Іноземним підприємством “І-АР-СІ” (покупець) та компанією “ERC DISTRIBUTION AG” (Продавець/Постачальник) укладено договір № 051020EU від 05.10.2020, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Товари Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари поставлені на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору, номенклатура, найменування, кількість, ціна за одиницю Товарів, що постачаються за цим Договором, вказується в Рахунку на поставку відповідної партії Товару. Одиницею виміру Товару є штука, якщо інше не зазначене у Рахунку на поставку відповідної партії Товару.

Згідно з п. 6.2 Договору місце доставки погоджується Сторонами при підтвердженні замовлення та вказується у відповідному Рахунку.

Відповідно до п.6.3 Договору, Товари (окрім програмної продукції, яка постачається засобами електронного зв`язку) повинні поставлятися на умовах поставки FCA, EXW, FOB, DAP, що повинно тлумачитися відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів (Incoterms 2010), наданих Міжнародною торговою палатою, якщо інші умови поставки не погоджено Сторонами у відповідному Рахунку.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що ціни на Товари, що постачаються за даним Договором встановлюються Постачальником у інвойсах дійсних для умов FCA, EXW, FOB, DAP (відповідно до умов Інкотермс 2010) або, відповідно, інших погоджених Сторонами умов поставки. Конкретні узгодженні умови поставки згідно Інкотермс 2010, а також місце поставки будуть вказані у відповідному Рахунку Постачальника. Прайс-лист Постачальника з цінами, які діятимуть протягом зазначеного у прайс листі часу, може доводитись до Покупця шляхом надсилання на його електронну адресу, вказану Покупцем. У пункті 8.2 Договору зазначається, що загальна вартість Договору складається із сум всіх обсягів поставок, які здійснені протягом дії цього Договору. Ціни на кожну одиницю товару, та загальна вартість кожної відповідної партії Товару узгоджуються та вказуються Сторонами у інвойсі на поставку такої партії Товару.

Згідно з пунктом 8.3 Договору, оплата за Товар, що поставляється за цим Договором, здійснюється Покупцем в ЄВРО на банківський рахунок Постачальника, зазначений в цьому Договорі.

Відповідно до п.8.4 Договору якщо інший строк оплати не вказаний у Рахунку, Покупець повинен повністю оплатити Постачальнику кожну партію Товару: авансовим платежем за кожне замовлення; або у строк не пізніше 180 календарних днів з дати Рахунку на оплату відповідної партії Товару. Узгоджений конкретний спосіб оплати зазначається у Рахунку.

Відтак, на виконання вимог Контракту № 051020EU від 05.10.2020 відповідно до інвойсу № UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025 покупець придбав у Продавця товар загальною вартістю – 84507,60 Євро. В інвойсі зазначено термін доставки FCA – Роттердам (180 днів після оплати).

Іноземне підприємство “І-АР-СІ” з метою митного оформлення товару подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209190012533U2 від 20.05.2025, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме – Самозбалансований двохколісний пристрій для персонального пересування в положенні стоя з електричним приводом, новий, що містить радіообладнання: Електросамокат 450W Segway Ninebot eKickScooter E2 E II арт. AA.05.14.01.0004,-420 шт.; Електросамокат дитячий 260W Segway KickScooter C2 PRO E арт.-AA.10.04.02.0013,-150 шт. Виробник-Segway Europe B.V.; Торгівельна марка Ninebot; Країна виробництва- CN.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становила 84507,60 Євро.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 25UA209190012533U2 від 20.05.2025 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025; автотранспортна накладна №2500988 від 15.05.2025; декларацію про походження товару №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025; довідку про транспортні витрати від 15.05.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 051020EU від 05.10.2020; перепустка №99674 від 20.05.2025;

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: “Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару”.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надіслав повідомлення в якому повідомив, що додаткових документів окрім надісланих (договір на перевезення, копія митної декларації країни відправлення, зовнішньоекономічний договір(контракт) купівлі-продажу товарів, прайс-лист від виробника, інструкція користування до товару, технічна документація, видаткові накладні, проформа-інвойс від виробника товару, інвойс від продавця надати не може. Просив продовжити митне оформлення, та визначити митну вартість товару.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 25UA209190012533U2 від 20.05.2025 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000186/2 від 23.05.2025.

В оскаржуваному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, в графі 33 зазначено наступне. “В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (надалі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено наступне: Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ч.2 ст.53 МКУ є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №051020EU від 05.10.2020, що укладений між ERC Distribution AG (Продавець) та Іноземне Підприємство “І-АР-СІ” (Покупець) (надалі – Контракт ЗЕД). Відповідно до п.8.2.Контракту ЗЕД, загальна вартість Договору складається із сум всіх обсягів поставок, які здійснені протягом дії цього Договору. Ціни на кожну одиницю Товару, та загальна вартість кожної відповідної партії Товару узгоджується та вказується Сторонами у інвойсі на поставку такої партії Товару. Відповідно до п.8.4. Контракту ЗЕД, передбачено, що якщо інший строк оплати не вказаний у Рахунку, Покупець повинен повністю оплатити Постачальнику кожну партію Товару, в спосіб, передбачений цим пунктом. При цьому, узгоджений конкретний спосіб оплати зазначається у Рахунку. В “Custom Invoice”, в графі “payment terms” зазначено “Payment due immediately”, що дослівно означає “Оплата негайно”. В Інвойсі №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025, в графі “Delivery terms” зазначено “FCA – Rotterdam (180 days after payment)”, що означає доставка протягом 180 днів після оплати. Із сукупного аналізу зазначених вище норм випливає, що доставка не є можливою без 100% попередньої оплати товару, що поставляється. Разом з тим документів про оплату за оцінюваний товар до митного оформлення не було надано. Відтак, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже повинна бути здійснена. Прайс-лист від 01.05.2025 не може бути взятий до уваги як такий, що підтверджує вартість товарів, оскільки: ціни встановлені 01.05.2025 без зазначення періоду дії таких цін. В такому прайс-листі зазначено “as per 1st of May 2025”, що дослівно означає “станом на 1 травня 2025”, в той час, інвойс №№UKR-03-1505-2025 датований 15.05.2025. Щодо наданих декларантом видаткових накладних, слід зазначити, що №51/7946782-01-01 від 26.09.2024 частково стосується, а №51/8249588-01-01 від 03.04.2025 зовсім не стосується оцінюваних товарів. Відповідно до Інкотермс 2020 умови поставки FCA означають, що продавець здійснює поставку товару покупцю одним з двох способів: коли названим місцем поставки товарів є приміщення продавця; коли назване місце є іншим місцем, куди товар поставляється та надається у розпорядження перевізника або іншої особи, призначеної покупцем. Договором перевезення вантажу №20161212 від 12.02.2016, що укладений між Іноземне Підприємство “І-АР-СІ” (Замовник) та ТОВ “РАФ-ТРАНС” (Перевізник) (надалі – Договір ТЕО), п.2.1.1. передбачено, що Замовник зобов`язується забезпечити надання вантажів для перевезень на підставі узгодженого “Замовлення на перевезення”, що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення та додаткові вимоги. Аналогічне положення про необхідність направлення Замовлення зазначено в п.2.2.1 та 3.1. Договору ТЕО. Проте, такий документ до митного оформлення наданий не був. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення”, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. З огляду на умови пункту 4.1 Договору ТЕО та враховуючи, що конкретно умови оплати конкретно не визначені жодним документом, оскільки, Замовлення надано не було, - у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення такої складової митної вартості як транспортні витрати. Разом з тим, документів про оплату за надані транспортні послуги до митного оформлення не було надано. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надано наступні документи: Технічна документація від 20.05.2025; Інвойс №20027729 від 06.05.2025; Інструкція до Segway KickScooter C2 PRO E від 20.05.2025; Транзитна №25NL000510RW6DTQJ7 від 08.05.2025; Договір перевезення №20161212 від 12.12.2016; Технічна документація AA.05.14.01.0004 від 20.05.2025; Інвойс №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025; Контракт 051020EU; Інструкція користувача KickScooter C2 PRO; Інструкція користувача eKickScooter E2; Прайс лист; Видаткова накладна № 51/7946782-01-01; Видаткова накладна № 51/7881684-01-01; Видаткова накладна № 51/7983940-01-01; Видаткова накладна № 51/8249588-01-01; Видаткова накладна № 51/8229079-01-01. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA209190008842U0 від 07.04.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Segway Ninebot….) становить 201,17 євро/шт. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося”.

Відтак, Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000186/2 від 23.05.2025. На виконання вимог рішення про коригування митної вартості декларантом подано нову митну декларацію.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Так, за приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.3 ст.246 МК України для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості частина шоста статті 54 МК.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

В розвиток аналізу спірних правовідносин суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як видно з матеріалів справи, позивачем подано митному органу усі передбачені частиною 2 статті 53 МК України документи. Дані документи не містять розбіжностей в ціні імпортованого товару та не містили ознаки підробки. Документи подані позивачем підтверджували числові значення складових митної вартості.

Так, як вже було заначено, що одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 25UA209190012533U2 від 20.05.2025 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025; автотранспортна накладна №2500988 від 15.05.2025; декларацію про походження товару №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025; довідку про транспортні витрати від 15.05.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 051020EU від 05.10.2020; перепустка №99674 від 20.05.2025.

Разом з тим, Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: “Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару”.

Згідно доводів позивача, ним було надано всі основні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, які містять повну інформацію про товар.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що за приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Суд апеляційної інстанції повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Документами, поданими для застосування основного методу визначення митної вартості товару, надано декларантом рахунок-фактуру (інвойс) №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025; автотранспортна накладна №2500988 від 15.05.2025; декларація про походження товару №UKR-03-1505-2025 від 15.05.2025; довідка про транспортні витрати від 15.05.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 051020EU від 05.10.2020; перепустка №99674 від 20.05.2025.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції зазначає що статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме у п.33 рішення про коригування митної вартості зазначено: “Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA209190008842U0 від 07.04.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Segway Ninebot….) становить 201,17 євро/шт.”.

Так, відповідно до митної декларації № 25UA209190008842U0 від 07.04.2025 року, застосованої митницею як джерело для визначення митної вартості за резервним методом, було імпортовано товар: «Самозбалансований двохколісний пристрій для персонального пересування в положенні стоя з електричним приводом, новий, що містить радіообладнання», а саме: електросамокат SEGWAY NINEBOT KICKSCOOTER F2 II E, арт. AA.05.12.01.0010, - 20 шт., та електросамокат SEGWAY NINEBOT KICKSCOOTER E2 PLUS E II, арт. AA.05.14.02.0003, - 25 шт.

Разом з тим, за МД № 25UA209190012533U2 від 20.05.2025 року, до якої Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості, імпортувався товар того самого типу: електросамокат 450W Segway Ninebot eKickScooter E2 E II, арт. AA.05.14.01.0004, - 420 шт., та дитячий електросамокат 260W Segway KickScooter C2 PRO E, арт. AA.10.04.02.0013, - 150 шт.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що порівняльні характеристики свідчать, що товари, використані митницею як джерело інформації, мають істотно вищі технічні та експлуатаційні показники, зокрема потужність двигуна, максимальну швидкість, запас ходу, допустиме навантаження, ємність акумулятора та клас захисту. Дитячий електросамокат Segway KickScooter C2 PRO E відрізняється також за призначенням, конструкцією та споживчими властивостями..

Відтак, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що наведені розбіжності у технічних характеристиках безпосередньо впливають на ринкову вартість товарів і виключають можливість використання цінової інформації щодо одного товару для визначення митної вартості іншого. Митниця, приймаючи оскаржуване рішення, такого порівняння не здійснила і жодним чином не обґрунтувала, чому товари, що суттєво відрізняються за технічними параметрами, можуть вважатися подібними для цілей визначення митної вартості.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у розумінні пп. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ лише тоді, коли воно містить не лише дату та номер митної декларації, взятої за основу для коригування, а й порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, ціна якого застосована для коригування митної вартості за одним із другорядних методів визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод).

Разом з тим, ні відповідачем, ні судом першої інстанції не надано оцінки та аналізу цих відмінностей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що Львівською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації, та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку позиції сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган не довів, що поданий позивачем пакет документів для митного оформлення ввезених товарів є неповним та містить розбіжності, які впливали на числові показники митної вартості товару, водночас визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Відтак, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару і як наслідок, відповідачем порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000186/2 від 23.05.2025.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5100,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.07.2025 №666622, а при поданні апеляційної скарги сплачено 7651,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2025 №668592. Всього ним сплачено судового збору на суму 12751,81 грн.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та приймає постанову про задоволення позову, колегія суддів вважає, що необхідно стягнути з відповідача повний розмір витрат по сплаті судового збору, який понесено позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства “І-АР-СІ” задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 380/15779/25 скасувати та прийняти нове, яким позов Іноземного підприємства “І-АР-СІ” задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 1 UA209000/2025/000186/2 від 23.05.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України в користь Іноземного підприємства “І-АР-СІ” судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12751 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна ) грн 81 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 24.07.2026