Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №260/8773/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Ващилін Р.О.

24 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8773/25 пров. № А/857/25206/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 260/8773/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 03.07.2025р. №071750016416 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.08.2025р. №071750016416 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу його страховий стаж за період роботи з 27.05.1992р. - 19.03.2013р. згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ;

4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно поданої заяві від 14.08.2025р.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.04.2026р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.08.2025р. №071750016416.

При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 страховий стаж за період роботи з 27.05.1992 року - 31.12.1997 року на посаді директора СМП «Станд-Арт» згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Водночас, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.08.2025р.. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.04.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

26.06.2025р. ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), яке рішенням №071750016416 від 03.07.2025р. відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача станом на день звернення становить 21 рік 05 місяців 26 днів. При цьому, до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

- 03.09.1981р. - 04.08.1982р., оскільки в трудовій книжці номер запису про звільнення з роботи дописано пізніше чорнилом іншого кольору та завірено нечитабельною печаткою;

- 01.09.1982р. - 27.06.1989р., оскільки період перевищує загальновстановлений термін навчання та перетинається з періодами проходження військової служби;

- період роботи в СМП «Станд-Арт» з 27.05.1992р. - 19.03.2013р., оскільки відсутній запис №13 трудової книжки про звільнення з роботи. З 01.02.2009р. - 31.03.2013р. запис про роботу в трудовій книжці не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків).

При цьому, повідомлено, що для зарахування до страхового стажу періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу із зазначенням перерв, а періодів з 03.09.1981р. - 04.08.1982р., 27.05.1992р. - 31.12.2003р. – уточнюючі довідки про роботу, видані на підставі первинних документів, та довідки про реорганізацію.

14.08.2025р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої, серед іншого, долучив копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1981р., військового квитка серії НОМЕР_2 від 29.01.1990р., довідку Приватного підприємства «Станд-Арт» від 28.07.2025р., архівну довідку №353/11.06-01 від 21.07.2025р., видану Архівним відділом Мукачівської районної державної адміністрації, та №640-А від 11.07.2025р., видану Львівським національним університетом імені Івана Франка.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області), яке рішенням №071750016416 від 21.08.2025р. відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, як видно з даного рішення страховий стаж позивача станом на день звернення становить 27 років 02 місяці 3 дні. При цьому, до страхового стажу частково не зараховано період роботи в СМП «Станд-Арт» з 27.05.1992р. - 19.03.2013р., оскільки відсутній запис про звільнення з роботи. Частково стаж зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (з 01.01.1998р. - 31.01.2009р.).

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІV цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

В ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, видно, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

ч.1, ч.2. ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. (ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058).

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

В ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.09.1981р. міститься запис №11 про прийняття ОСОБА_1 наказом №1 від 27.05.1992р. на роботу на посаду директора СМТ «Станд-Арт», в подальшому перейменованого на ПП «Станд-Арт».

Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі – Інструкції), зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. ( п.3 Інструкції)

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.

Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача частини періоду роботи з 27.05.1992р. - 19.03.2013р. є відсутність в трудовій книжці запису про звільнення з роботи.

В п.2.2, п.2.3 Інструкції видно, що до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Отже, запис про звільнення з роботи є обов`язковим елементом заповнення трудової книжки робітника.

На підтвердження спірного періоду роботи позивач надав Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області довідку Приватного підприємства «Станд-Арт» від 28.07.2025р., із змісту змісту якої видно, що ОСОБА_1 обіймає посаду директора Приватного підприємства «Станд-Арт» з 27 травня 1992 року по сьогоднішній день (наказ про прийняття на роботу №1 від 27.05.1992р.) і є одноосібним засновником підприємства.

Головне управління ПФУ в Кіровоградській області частково зарахував період роботи позивача на вказаній посаді за відомостями про сплату страхових внесків за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наявність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про сплату підприємством страхових внесків за позивача свідчить про те, що вказана особа дійсно була його працівником.

Крім того, частково зараховуючи такий період до страхового стажу ОСОБА_1 орган Пенсійного фонду України фактично визнав вказану обставину.

Факт прийняття позивача на роботу на СМП «Станд-Арт» саме 27 травня 1992 року підтверджується записом №11 трудової книжки НОМЕР_1 . Будь-яких зауважень щодо оформлення або дійсності такого запису пенсійний орган не заявляє.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

п.2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Так, основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.

Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Оскільки трудовий стаж на посаді директора з 27 травня 1992 року - 31 грудня 1997 року стосується періоду до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, то основним документом є трудова книжка.

Тому, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні відомості про сплату СМП «Станд-Арт» страхових внесків за ОСОБА_1 до 2009 року включно, суд першої інстанції вірно вказав про можливість врахувати страховий стаж з 27 травня 1992 року - 31 грудня 1997 року за відомостями трудової книжки.

При цьому, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю доводи апелянта на відсутність в трудовій книжці запису про звільнення, оскільки відповідно до довідки від 28.07.2025р. позивач продовжує працювати на підприємстві та таке не ліквідоване. Вказана обставина підтверджується також наявною в матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням періоду з 27.05.1992р. - 31.12.1997р. є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058. Тому, рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 21.08.2025р. № 071750016416 про відмову зарахувати такий період роботи до страхового стажу позивача є протиправним яке слід скасувати та зобов`язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 страховий стаж за період роботи з 27.05.1992 року - 31.12.1997 року на посаді директора СМП «Станд-Арт» та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного упправління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії 14 серпня 2025 року, тобто у строк, що перевищує 3 місяці з дня досягнення пенсійного віку.

Отже, Головне управління ПФУ в Кіровоградській області слід зобов`язати призначити позивачу пенсію з 14 серпня 2025 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України.

ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 260/8773/25– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель