Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №756/2203/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №756/2203/26

Провадження №2/760/15022/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Верганівського Б.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року до Солом`янського районного суду міста Києва на підставі ухвали судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року, надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. 22 листопада 2025 року, ОСОБА_5 , (дані - Позивач) як споживач, здійснив на сайті інтернет-магазину «JustBuy» https://justbuy.com.ua/ua (далі - відповідач (відповідачі) замовлення товару за № 0000168196, а саме: компактного фотоапарату Canon PowerShot SX740 HS Black (2955C012) вартістю 26 999 грн, сумки Canon DCC - 2400 Travel Camera Case (Black) вартістю 499 грн та карти пам`яті SanDisk 128 GB nicroSDXC UHS-I U3 Extreme Pro + SD Adapter вартістю 988 грн, на загальну суму 28 496 грн. Того ж дня, о 12 год 18 хв у застосунку «Viber» я отримав повідомлення від інтернет- магазину «JustBuy» із реквізитами сплати мінімальної передоплати за замовлений товар в сумі 1 000 (одна тисяча) грн на рахунок ФОП ОСОБА_6 , IBAN: НОМЕР_1 , ІПН/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , призначення платежу: Згідно замовлення № 0000168196, що підтверджується скріншотом переписки. 22 листопада 2025 року ним здійснено переказ коштів в сумі 1 000 грн на рахунок, зазначений у повідомленні, яке надійшло у застосунок «Viber», а саме: Отримувач: ФОП ОСОБА_4 , код: НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_1 , банк: AT «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується платіжною інструкцією № 6Н6К-694Т-М55Т-1К47 від 22 листопада 2025 року. 28 листопада 2025 року він особисто звернувся в пункт видачі товару інтернет-магазину «JustBuy» за адресою: АДРЕСА_1 , сплатив решту суми по замовленню № 0000168196 та отримав куплений ним товар, що підтверджується видатковою накладною № R000019059 від 28 листопада 2025 року. Під час придбання товару керувався інформацією, розміщеною продавцем на сайті інтернет-магазину, а також технічними характеристиками та описом товару, наданими виробником і продавцем. Він розраховував на можливість використання фотоапарата відповідно до його функціонального призначення, заявлених технічних параметрів, споживчих властивостей та якості, що є звичайними та очікуваними для товару відповідної категорії та цінового сегменту. Після фактичного початку користування фотоапаратом було встановлено, що його споживчі властивості та технічні характеристики не відповідають заявленій інформації, а також меті, з якою товар був придбаний ним. Виявлені недоліки та невідповідності унеможливлюють повноцінне використання товару за призначенням і свідчать про те, що товар не відповідає обґрунтованим очікуванням споживача щодо його якості та функціональних можливостей. У зв`язку з цим подальше використання фотоапарата є недоцільним. З метою реалізації своїх прав як споживача, він 01 грудня 2025 року компактний фотоапарат Canon PowerShot SX740 HS Black (2955C012) із серійним номером 21081081006309 разом із картою пам`яті та сумкою передав на діагностику до сервісного центру магазину «JustBuy», що підтверджується квитанцією про приймання товару № R000019059K від 01 грудня 2025 року. Станом на 16 лютого 2026 року відповідач (відповідачі) у встановлені законом строки грошові кошти за товар йому не повернув, не надав належної та вмотивованої письмової відповіді щодо результатів проведеної діагностики фотоапарата Canon PowerShot SX740 HS Black (2955C012) із серійним номером 21081081006309, на його неодноразові звернення в телефонному режимі вмотивованої відповіді щодо строку повернення коштів за товар не надає. Окрім того, 19 грудня 2025 року він надіслав на адресу інтернет-магазину «JustBuy» за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 88-92, письмову заяву-претензію про розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплачених за товар коштів в сумі 26 999 грн, однак, на момент подання даної позовної заяви фотоапарат та кошти надалі знаходиться у відповідача. Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі мають право на належну якість обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (ст. 4). Згідно з частиною першою ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення недоліків товару споживач має право вимагати, зокрема, розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, що забезпечує можливість свідомого і компетентного вибору. Інформація про товар повинна бути надана споживачеві до моменту його придбання. Відповідно до статті 6 зазначеного Закону продавець зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, яка відповідає умовам договору, інформації про товар та вимогам нормативно-правових актів. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (ст. 22). Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Згідно з ч. 1 ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Згідно з ч. 2 ст. 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 215/46/16-ц, визначення поняття гарантії якості товару міститься у ч. 1 ст. 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними ч. 2 ст. 678 ЦК України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду. Зазначене узгоджується також з положеннями пункту 18 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 506, згідно з яким на гарантійне обслуговування приймається товар за наявності експлуатаційних документів, пломб виробника або виконавця на товарі, якщо це передбачено експлуатаційним документом, відсутності пошкоджень товару, які могли викликати несправність, за умови дотримання вимог експлуатаційного документа щодо правил зберігання, введення в експлуатацію та використання товару за призначенням. У разі виходу товару з ладу з вини споживача (невиконання правил експлуатації), відсутності передбачених експлуатаційними документами пломб, гарантійного талона споживач втрачає право на гарантійне обслуговування». Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону, гарантійний строк - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Підставою для задоволення вимоги про розірвання договору та повернення сплаченої суми за товар, є істотний недолік цього товару, який робить неможливим його використання в цілому. Істотним недоліком Закон називає такий недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак, а саме: він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів, він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону). Згідно зі ст. 17 Закону України «Про,захист прав споживачів» за умови виникнення необхідності у визначенні причин втрати якості товару під час гарантійного строку продавець зобов`язаний провести експертизу продукції; при цьому на споживача покладається обов`язок лише довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця. За змістом ч.14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню лише у тому випадку, коли продавець доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Тобто, тягар доказування відсутності істотного недоліку товару покладений саме на відповідача, натомість, відповідач (відповідачі) станом на день подання цієї позовної заяви не довів належну якість товару, відсутність у ньому істотних недоліків та існування інших обставин, які звільняли б його від відповідальності. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 751/7892/17. Оскільки відповідачем (відповідачами) продаж товару відбувся неналежної якості, споживчі властивості та технічні характеристики компактного фотоапарату Canon PowerShot SX740 HS Black (2955C012) не відповідають заявленій інформації, виявлені ним недоліки щодо якості та функціональних можливостей унеможливлюють повноцінне використання товару за призначенням, тому договір купівлі-продажу підлягає розірванню, а сплачені ним кошти - поверненню. Інтернет-магазин «JustBuy» в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як продавець, забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, зокрема, спірного товару, протягом гарантійного строку, тому порушені мої права як споживача підлягають поновленню саме відповідачем (відповідачами). Відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець зобов`язаний прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Такими наслідками є, зокрема, відшкодування моральної шкоди. Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають, зокрема, право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Він неодноразово звертався до відповідача, як усно так і письмово, щодо вирішення даної проблеми, однак, відповідач на його звернення не реагує. Порушення відповідачем обов`язків щодо належної якості товару, затягування вирішення питання повернення коштів та необхідність неодноразового звернення для захисту своїх прав спричинили йому моральні страждання, нервове напруження та негативні переживання. Неправомірні дії відповідача (відповідачів) зумовили істотні зміни у звичному способі його життя, він змушений витрачати багато часу і зусиль на звернення до відповідача та звернення за правовою допомогою щодо вирішення даної проблеми. Крім того, через умисні неправомірні дії відповідача (відповідачів) він почав відчувати схвильованість, роздратованість, дані обставини призвели до головних болів, підвищення тиску та нервових напружень. Вважає, що своїми умисними неправомірними діями відповідач завдав йому моральних страждань на суму 20 000 грн. З урахуванням викладеного вище, вважає, що внаслідок порушення відповідачем (відповідачами) його прав як споживача йому було завдано майнової та моральної шкоди, а тому наявні правові підстави для судового захисту його прав шляхом розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування завданої шкоди шляхом повернення сплачених коштів за товар, відшкодування витрат, сплачених ним за надання йому правничої допомоги, та відшкодування моральної шкоди. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача (відповідачів) на його користь 26 999 гривень у відшкодування матеріальних збитків; стягнути з відповідача (відповідачів) на його користь 20 000 гривень моральної шкоди; стягнути з відповідача (відповідачів) на його користь 11 000 гривень витрат на правничу допомогу.

14 квітня 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О.

Ухвалою від 30 квітня 2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті

29 червня 2026 року від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву, який обгрунтований наступним. Ознайомившись з позовною заявою, обидва відповідачі категорично заперечують проти позовних вимог, вважають заявлені вимоги повністю необгрунтованими, безпідставними, надуманими та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, а також такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та положеннях чинного законодавства України. Свої заперечення Відповідачі ґрунтують на таких основних аргументах, які детально будуть розкриті у наступних розділах відзиву: відповідачами належним чином виконано обов`язок щодо надання Позивачу необхідної, доступної та достовірної інформації про товар до моменту його придбання. Жодних доказів протилежного Позивачем не надано; Позивачеві було правомірно відмовлено в поверненні товару на підставі ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки на момент заявления такої вимоги було встановлено, що товар був у користуванні, що не заперечувалось і самим Позивачем; Позивачем взагалі не зазначено та не конкретизовано в чому ж, на його думку, проявився недолік/істотний недолік товару, не доведено наявності будь-яких недоліків товару, а наведені доводи фактично зводяться до суб`єктивного незадоволення його характеристиками; фотоапарат є справним, за результатами діагностики сервісного центру жодних недоліків товару не виявлено, несправностей не встановлено; відсутні передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» підстави для розірвання договору та повернення позивачеві коштів за придбаний товар; відсутні підстави для задоволення вимог щодо моральної шкоди; відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, послуги Позивачу було надано особою, яка не є адвокатом. Натомість доводи Позивача про порушення Відповідачами його прав як споживача не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачі належним чином виконали свої зобов`язання за укладеним договором купівлі-продажу та не допустили жодних порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. Фактичні обставини взаємовідносин: 22.11.2025 Позивачем через вебсайт інтернет-магазину «JustBuy» було оформлено замовлення № 0000168196 на придбання компактного фотоапарата Canon PowerShot SX740 HS Black (2955C012), сумки Canon DCC-2400 Travel Camera Case (Black) та карти пам`яті SanDisk 128 GB microSDXC UHS-I U3 Extreme Pro + SD Adapter загальною вартістю 28 486 грн. 28.11.2025 Позивач отримав замовлений товар у пункті видачі інтернет-магазину «JustBuy», здійснивши остаточний розрахунок за замовленням. Факт передачі товару Позивачу підтверджується видатковою накладною № R000019059 від 28.11.2025 (копія наявна в матеріалах справи). Після отримання товару Позивач почав його використовувати за цільовим призначенням, здійснював налаштування фотоапарата та робив фотознімки, що підтверджується, зокрема, його власними поясненнями, викладеними в позовній заяві, а також доданою до позову заявою від 19.12.2025 про повернення сплачених коштів за товар (копія наявна в матеріалах справи). 01.12.2025 Позивач звернувся до інтернет-магазину з усною заявою про повернення товару на йідставі ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» та повернення йому коштів. Своє звернення Позивач обґрунтував тим, що після фактичного початку користування товаром було встановлено, що споживчі властивості та технічні характеристики фотоапарата не відповідають його очікуванням та меті придбання, у зв`язку з чим подальше використання товару є для нього недоцільним. При цьому Позивач не повідомляв про наявність будь-яких технічних несправностей товару, а фактично висловлював незадоволення власними суб`єктивними очікуваннями від придбаного товару. Оскільки на момент звернення Позивач уже використовував фотоапарат за його прямим призначенням, Позивачеві було роз`яснено, що у відповідності до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти чи повернути товар належної якості тільки в разі, якщо товар не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики. Після цього Позивач начебто почав заявляти про недоліки товару, хоча які саме конкретні недоліки на його думку має товар, зазначити не зміг. Незважаючи на відсутність передбачених законом підстав для повернення товару, Відповідачі, діючи добросовісно та прагнучи врегулювати спір у позасудовому порядку, пішли назустріч Позивачу та прийняли фотоапарат для проведення діагностики з метою перевірки доводів Позивача щодо можливих недоліків товару (копія відповідної квитанції наявна в матеріалах справи). За результатами проведеної перевірки авторизованим сервісним центром було встановлено відсутність будь-яких технічних несправностей, виробничих дефектів чи інших недоліків товару, що підтверджується Висновком від 12.12.2025 (належним чином засвідчена копія додається). Після отримання відповідного висновку сервісного центру представники продавця у телефонному режимі повідомили Позивача про завершення перевірки, результати діагностики та можливість ознайомитись з висновком та отримати належний йому товар. Проте Позивач не виявив зацікавленості у отриманні товару. Натомість 19.12.2025 до інтернет-магазину надійшла заява Позивача про розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплачених за товар коштів. Підставами для заявлених вимог Позивач зазначив нібито ненадання йому необхідної та достовірної інформації про товар, а також наявність у товарі недоліків. Разом з тим, у вказаній заяві Позивач не конкретизував, яка саме інформація про товар, передбачена законодавством, не була йому надана під час придбання фотоапарата, а також не зазначив, які саме недоліки містить товар, у чому полягає їх прояв та яким чином вони впливають на можливість використання товару за його цільовим призначенням. Таким чином, вимоги Позивача фактично знову ґрунтувалися виключно на загальних та непідтверджених твердженнях, без наведення будь-яких конкретних обставин, які могли б свідчити про порушення Відповідачами вимог законодавства про захист прав споживачів. Крім того, у зазначеній заяві Позивач просив надати йому письмову відповідь щодо результатів проведення діагностики фотоапарата, а також відповідь на подану заяву у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян». Разом з тим, під час підготовки відповіді було встановлено, що вказана Позивачем поштова адреса є неповною. Так, у заяві Позивач зазначив адресу: АДРЕСА_2 , однак не зазначив номер квартири, незважаючи на те, що вказаний будинок є багатоквартирним житловим будинком. При цьому з позовної заяви вбачається, що Позивачу були відомі повні реквізити місця свого проживання, оскільки у позовній заяві ним уже зазначено номер квартири. З метою належного виконання звернення Позивача працівники інтернет-магазину неодноразово намагалися зв`язатися з ним за вказаним у зверненні номером телефону для уточнення адресних даних та забезпечення можливості направлення письмової відповіді. Однак Позивач на телефонні дзвінки не відповідав, у зв`язку з чим уточнити повну адресу проживання не виявилося можливим. За таких обставин. ненадання письмової відповіді на заяву Позивача було зумовлено об`єктивними обставинами, які не залежали від волі Відповідачів, а саме відсутністю у зверненні повних відомостей, необхідних для направлення відповіді, та неможливістю уточнити такі відомості у Позивача. При цьому Відповідачі не ухилялися від надання інформації Позивачу, а навпаки, вживали залежних від них заходів для належного розгляду його звернення та інформування про результати перевірки товару. Проте останній більше не контактував з продавцем, не вчиняв жодних дій для отримання інформації щодо своєї заяви натомість як вбачається з матеріалів справи в лютому 2026 року було подано відповідний позов. Далі наводять детальні обґрунтування заперечень на доводи Позивача. Продавцем товару належним чином виконано обоє 'язок щодо надання Позивачу необхідної, доступної та достовірної інформації про товар до моменту його придбання. В своїй позовній заяві Позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», а саме на ст. 15, відповідно до якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Як зазначає сам Позивач, при виборі товару він керувався інформацією, розміщеною на вебсайті інтернет-магазину, а також технічними характеристиками та описом товару, наданими виробником і продавцем. Таким чином, до моменту оформлення замовлення Позивач мав можливість у повному обсязі ознайомитися з технічними характеристиками, функціональними можливостями та іншими відомостями щодо обраного товару, які були розміщені на сайті інтернет-магазину у відкритому доступі. При цьому Позивач не зазначає, яка саме інформація про товар була відсутня, недостовірна чи прихована від нього, а також не надає жодних доказів того, що продавцем було порушено обов`язок щодо надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар. Крім того, вибір конкретної моделі фотоапарата був здійснений Позивачем самостійно на підставі наданої інформації про товар. При цьому Позивач не посилається на отримання від продавця будь-яких індивідуальних консультацій, рекомендацій чи запевнень щодо характеристик товару, які б не відповідали дійсності або вплинули на його рішення про придбання фотоапарата. Отже, обираючи товар, Позивач самостійно ознайомився з його характеристиками та прийняв рішення про його придбання. При цьому, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що після початку користування фотоапаратом його споживчі властивості та технічні характеристики нібито не відповідали заявленій інформації та меті придбання товару, у зв`язку з чим подальше використання фотоапарата є недоцільним. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що Позивач був належним чином поінформований про характеристики товару до моменту його придбання та мав можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо недоведеності Позивачем наявності недоліків товару, відсутності правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу та повернення коштів Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення Позивача до суду є його твердження про те, що споживчі властивості та технічні характеристики придбаного фотоапарата Сапоп PowerShot SX740 HS Black не відповідають його очікуванням та меті придбання товару, а також про наявність у товарі певних «недоліків та невідповідностей», які нібито унеможливлюють його повноцінне використання за цільовим призначенням. Водночас Позивач ані у зверненнях до продавця, ані у позовній заяві не конкретизував, які саме недоліки чи істотні недоліки були виявлені ним під час експлуатації товару, у чому полягає їх прояв, які саме функції товару працюють неналежним чином та яким чином такі обставини унеможливлюють використання фотоапарата за його цільовим призначенням. Більше того, позовна заява не містить жодних доказів невідповідності фотоапарата технічним характеристикам, заявленим виробником чи продавцем. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та при цьому наділений хоча б однією із визначених законом ознак. При цьому саме наявність істотного недоліку є необхідною та обов`язковою умовою для реалізації споживачем права на розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується відсутність у придбаному Позивачем товарі будь-яких недоліків. На підтвердження наявності істотного недоліку Позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу. Так, 01.12.2025 інтернет-магазином «JustBuy» було прийнято фотоапарат для проведення технічної діагностики, що підтверджується квитанцією про приймання товару № 11000019059К. При цьому у графі «Заявлена несправність» зі слів самого Позивача було зазначено: «не влаштовують характеристики». Жодних відомостей про конкретні технічні несправності, дефекти чи порушення роботи товару Позивачем наведено не було. За результатами проведеної авторизованим сервісним центром діагностики складено висновок від 12.12.2025 за заявкою № R000019059, відповідно до якого встановлено, що: фотоапарат має сліди використання; під час перевірки пристрою несправностей не виявлено; пристрій перебуває у справному технічному стані та функціонує відповідно до технічних характеристик, заявлених виробником; усі основні функції працюють у штатному режимі; ознак виробничого дефекту, несправності або відхилень у роботі пристрою не встановлено; зауваження щодо характеристик пристрою не свідчать про наявність технічної несправності виробу; підстави для проведення гарантійного ремонту або заміни товару відсутні. Таким чином, результати проведеної діагностики підтверджують повну технічну справність товару та відсутність у ньому будь-яких недоліків, у тому числі істотних. Відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що такі недоліки виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Отже, законодавець покладає на покупця обов`язок доведення факту наявності недоліків товару та їх існування на момент передання товару. У постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 569/222/21 зазначено, що умовою відповідальності продавця за недоліки товару є встановлення факту їх існування до моменту передання товару покупцеві. Крім того, у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 619/3972/21, від 27.02.2023 у справі № 569/222/21 та від 26.01.2022 у справі № 755/5301/16-ц сформовано правовий висновок про те, що саме на споживача покладається обов`язок доведення наявності істотного недоліку товару. Однак Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності у фотоапарата будь-яких недоліків, їх істотного характеру або існування таких недоліків на момент передачі товару. Натомість із наведених у позовній заяві обставин вбачається, що фактично причиною невдоволення позивача є його сприйняття функціональних можливостей та характеристик придбаного товару після початку його використання. Разом з тим, саме по собі незадоволення споживача функціональними можливостями товару або невідповідність товару його суб`єктивним очікуванням не є юридичним фактом, який свідчить про неналежну якість товару чи наявність у ньому недоліків. Відсутність у товарі тих характеристик або властивостей, які прямо не гарантувалися виробником чи продавцем, також не може розцінюватися як недолік товару. Таким чином, наведені Позивачем доводи ґрунтуються виключно на його суб`єктивній оцінці придбаного товару та не підтверджують порушення Відповідачами вимог законодавства чи умов договору купівлі -продажу. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» право споживача на розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми виникає лише у разі виявлення протягом гарантійного строку істотного недоліку товару, який виник з вини виробника (продавця), або у разі фальсифікації товару. Отже, наявність істотного недоліку є ключовою та обов`язковою юридичною підставою для задоволення позову про повернення коштів за товар, що перебував в експлуатації. Як встановлено вище, у фотоапараті Сапоп PowerShot SX740 HS Black не лише відсутній істотний недолік, але й за результатами професійної технічної діагностики не виявлено взагалі жодного недоліку. Крім того, Позивач фактично розпочав користування товаром, що підтверджується як матеріалами справи, так і висновком сервісного центру, в якому зафіксовано наявність слідів використання та фотознімків. За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню також положення ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких повернення товару належної якості можливе лише за умови, що товар не використовувався та збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби та ярлики. Отже, сам факт використання Позивачем товару виключає можливість його повернення як товару належної якості. Таким чином, відсутні визначені законодавством підставі для розірвання договору купівлі-продажу, відповідно й відсутні будь-які передбачені законом підстави для повернення Позивачу сплаченої за товар грошової суми, а тому вимоги про стягнення 26 999,00 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню. Відсутні будь-які підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. Окрім вимоги про стягнення вартості товару, Позивач просить суд стягнути з Відповідачів 20 000,00 грн. моральної шкоди посилаючись на те, що внаслідок нібито неправомірних дій Відповідачів він відчував схвильованість, роздратованість, головний біль, підвищення артеріального тиску та нервове напруження. Разом з тим зазначені твердження мають виключно декларативний характер та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Частино 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1,2 ст. 23 ЦК України). Можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема, щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Така правова позиція висловлювалась неодноразово Верховним Судом, наприклад у Постанові від 22.10.2025 у справі № 947/31940/23. Однак Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував погіршення стану його здоров`я, звернення за медичною допомогою, проходження лікування чи існування інших обставин, що свідчили б про заподіяння йому моральної шкоди саме внаслідок дій Відповідачів. Крім того, позовна заява не містить жодного обґрунтування заявленого до стягнення розміру моральної шкоди у сумі 20 000 грн. Позивач не зазначає, за якими критеріями визначено саме такий розмір відшкодування та які обставини свідчать про його співмірність характеру заявлених моральних страждань. Отже, Позивачем не доведено ані самого факту порушення Відповідачами його прав як споживача, ані факту заподіяння моральної шкоди, ані її розміру. Самі лише посилання на переживання та незручності не можуть бути достатньою підставою для стягнення моральної шкоди. Навпаки, матеріали справи підтверджують, що придбаний товар є технічно справним, відповідає технічним характеристикам виробника, а підстави для повернення коштів або застосування інших способів захисту, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», відсутні. Отже за відсутності доказів протиправної поведінки відповідачів, факту заподіяння моральної шкоди, причинно - наслідкового зв`язку між діями відповідачів та заявленими позивачем стражданнями, а також належного обґрунтування її розміру, вимога про стягнення 20 000,00 грн. моральної шкоди є безпідставною. Щодо безпідставності позовних вимог до Відповідача 1 - ФОП ОСОБА_3 . Позовні вимоги в частині їх пред`явлення до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки зазначена особа не перебувала у будь-яких договірних правовідносинах із Позивачем. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення існування відповідних правовідносин між ним та відповідачем (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Разом із тим, до матеріалів позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував укладення між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 договору купівлі- продажу, здійснення на його користь оплати, передачу товару чи виникнення будь-яких інших цивільно-правових зобов`язань. Навпаки, із долучених самим Позивачем доказів вбачається, що всі розрахункові операції щодо придбання фотоапарата здійснювалися виключно із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 . Зокрема, надані Позивачем платіжні документи підтверджують перерахування коштів саме на користь ФОП ОСОБА_8., тоді як будь-які відомості щодо участі ФОП ОСОБА_3 у виконанні договору відсутні. Саме по собі зазначення в позовній заяві «Інтернет-магазин "JustBuy" в особі ФОП ОСОБА_3 » не свідчить про виникнення між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 договірних відносин. Слід враховувати, що інтернет-магазин «JustBuy» не є юридичною особою, фізичною особою чи іншим суб`єктом, наділеним цивільною процесуальною правоздатністю, а є лише комерційним (торговельним) позначенням, яке використовується у господарській діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава. Отже, сам факт використання певного комерційного позначення або вебсайту не може автоматично свідчити про виникнення прав та обов`язків у будь-якої особи, яку позивач на власний розсуд вважає пов`язаною із таким вебсайтом. Більше того, позовна заява не містить окремо сформульованих позовних вимог щодо кожного з відповідачів, що не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Так, Позивач просить суд стягнути заявлені суми абстрактно «з відповідача (відповідачів)», не визначаючи ні обсягу відповідальності кожного з відповідачів, ні правових підстав для їх можливої солідарної відповідальності. Відповідно до статей 540, 541 ЦК України солідарний обов`язок кількох боржників виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Однак Позивач не навів жодних обставин чи правових підстав, які б свідчили про наявність у відповідачів солідарного обов`язку перед Позивачем. За таких обставин позовні вимоги до ФОП ОСОБА_3 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. Щодо стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу Позивач просить суд стягнути з Відповідачів 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідачі вважають зазначену вимогу повністю безпідставною, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З наданих Позивачем документів вбачається, що договір про надання правничої допомоги укладено з фізичною особою-підприємцем. При цьому відомості про наявність у зазначеної особи статусу адвоката матеріали справи не містять. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Аналогічний підхід відображений і в нормах процесуального права. Так, ч. 1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Отже, відповідно до чинного законодавства, можливість відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони у справі виключно із наявністю у особи, яка надавала таку допомогу, статусу адвоката." Водночас, із наданих Позивачем документів вбачається, що договір про надання правничої допомоги укладено з фізичною особою-підприємцем (ФОП). При цьому, матеріали позову не містять жодних належних та допустимих доказів (копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України тощо) на підтвердження наявності у зазначеної фізичної особи статусу адвоката. Оскільки договір укладено з особою, яка не є суб`єктом адвокатської діяльності, витрати Позивача у розмірі 11 000,00 грн за своєю правовою природою не є судовими витратами на професійну правничу допомогу в розумінні ст. 133,137 ЦПК України, а відтак не можуть бути покладені на Відповідача. За таких обставин, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11 000,00 грн є абсолютно необгрунтованою. Заявлені Позивачем вимоги ґрунтуються виключно на суб`єктивному незадоволенні характеристиками придбаного товару та його особистих очікуваннях щодо функціональних можливостей фотоапарата, які сформувалися вже після початку його використання. Позивачем не наведено жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності у товарі будь-яких недоліків, невідповідності технічним характеристикам або істотних дефектів у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Натомість, надані матеріали справи, зокрема висновок сервісного центру за результатами проведеної діагностики, підтверджують, що придбаний фотоапарат є технічно справним, не містить виробничих недоліків та повністю відповідає заявленим виробником технічним характеристикам. Таким чином, доводи Позивача про неналежну якість товару є необгрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами. Крім того, Позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для повернення вартості товару, відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі вимоги є похідними від недоведеного факту порушення прав споживача та існування недоліків товару. Отже, позовні вимоги є недоведеними, необгрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим за будь-яких обставин не підлягають задоволенню в повному обсязі. З врахуванням наведеного просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 відмовити повністю; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 відмовити повністю.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

В судове засідання позивач з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити. Звернув увагу суду на положення ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказав, що 28.11.2025 року він купив в інтернет магазині фотоапарат, зразків в магазині не було; прийшов з товаром додому та почав його тестувати. Виявив, що на дисплеї неможливо змінити шрифт у зв`язку з чим йому було не зручно ним користуватись. Зазначив, що фотоапарат на сайті (де він його обирав) виглядав більшим ніж є насправді. В перший робочий день після цього (в понеділок) він прийшов до магазину повернути товар, йому дали відповідну квитанцію та сказали що техніка має пройти перевірку. Вказаного повідомлення він так і не отримав у зв`язку з чим сам прийшов до магазину дізнатись чи проведена перевірка. Йому було повідомлено, що гроші за товар йому ніхто не поверне. При цьому, фотоапарата в магазині не було. Він звернувся за допомогою до юриста. В подальшому ним було направлено на адресу інтернет магазину (по пошті та електронній пошті) лист про розірвання договору. У травні місяці 2026 року йому зателефонували з магазину та повідомили що фотоапарат у них. Однак, він вирішив дочекатись вже рішення суду.

Представник відповідачів в судове засідання з`явилась. Проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Вказала, що на сайті вказана вся інформація щодо товару, у тому числі щодо його розміру; будь - яких порушень ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» допущено відповідачами не було. Також, зазначила, що фотоапарат був у використанні, позивач при його поверненні вказував що він не відповідає його очікуванням. За таких обставин підстав для повернення товару, передбачених ст. 9 закону, не було. Також, було здійснено перевірку наявності недоліків товару внаслідок якої будь - яких недоліків виявлено не було. Звернула увагу, що у заяві про повернення коштів позивачем було вказано не повну адресу внаслідок чого відповідачі були позбавлені можливості направити йому відповідь. Вказав, що позивач не надав будь - яких доказів наявності істотних недоліків товару, тож підстав для розірвання договору не має. Підстав для відшкодування моральної шкоди також не має. З приводу відшкодування витрат на правову допомогу зазначила, що договір було укладено позивачем з фізичною особою - підприємцем, доказів що вказана особа є адвокатом до справи не надано, підстав для стягнення цих витрат не має.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

Судом встановлено, що відповідачі є фізичними особами - підприємцями, що підтверджується Відповідями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №2353567 від 17.02.2026 року та №2353573 від 17.02.2026 року (а.с. 26 - 31).

Позивачем було досягнуто домовленості з відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 щодо придбання товару (замовлення №0000168196), внаслідок чого продацем було надано реквізити для здійснення попередньої оплати в розмірі 1000,00грн., що підтверджується листуванням у месенжері і сторонами за заперечується (а.с. 11 - 12).

Судом було досліджено листування у месенжері з абонентом «Just Buy» щодо погодження замовлення та здійснення попередньої оплати товару. При цьому, вказане листування не містить у собі найменування самого товару, його характеристик, розмірів, тощо.

Суд також позбавлений можливості встановити характеристики замовленого (придбаного) позивачем товару розміщені на сайті інтернет - магазину, оскільки відповідні докази а ні стороною позивача, а ні стороною відповідача надані до матеріалів справи не були.

Відповідно до платіжної інструкції №6Н6К-694Т-М55Т-1К47 від 22.11.2025 року, позивачем було сплачено відповідачу ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у якості попередньої оплати в сумі 1 000,00 грн. (а.с. 13).

Позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну №R000019059 від 28 листопада 2025 року (без підписів позивача та відповідачів). При цьому, суд враховує, що сам факт продажу позивачу фотоапарату Canon PowerShot SX740 HS Black (2955С012) та його загальної вартості 26 999,00 грн. сторонами не заперечується.

Позивачем було направлено на адресу інтернет магазину Just Buy заяву про повернення сплачених коштів за товар від 19 грудня 2026 року, на підтвердження чого до справи надано опис вкладення поштового відправлення (а.с. 14 - 16).

У вказаній заяві зазначено, зокрема, що після фактичного початку користування товаром було встановлено, що споживчі властивості та технічні характеристики фотоапарата не відповідають його очікуванням у зв`язку з чим подальше його використання є для позивача недоцільним.

Згідно до квитанції про приймання товару №R000019059К, 01.12.2025 року товар фотоапарат Canon PowerShot SX740 HS Black (2955С012), серійний номер 21081081006309, було прийнято для проведення діагностики, заявлена несправність: не влаштовують характеристики (а.с. 18).

Відповідно до Висновку сервісного центру від 12.12.2025 року (заявка №R000019059), наданого ФОП ОСОБА_7 , під час перевірки пристрою несправностей не виявлено; фотоапарат перебуває у справному технічному стані та функціонує відповідно до технічних характеристик, заявлених виробником. Усі функції працюють у штатному режимі. Ознак виробничого дефекту, несправності або відхилень у роботі пристрою не встановлено. Зауваження щодо характеристик пристрою не свідчать про наявність технічної несправності виробу. Висновок: ознак несправності не виявлено; технічні характеристики пристрою відповідають заявленим виробником параметрам.

Інших доказів надано суду не було.

Як вбачається з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 чт. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом встановлено, що між позвачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якої відповідач зобов`язався продати, а позивач купити фотоапарат Canon PowerShot SX740 HS Black (2955С012) з сумкою та картою пам`яті для нього, загальною вартістю 28 496,00 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», 9) договір - усний чи письмовий правочин між суб`єктом господарювання та споживачем щодо купівлі-продажу продукції, в якому міститься інформація про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких придбавається або реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншим документом (далі - розрахунковий документ); 24) продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачу товари/харчові продукти та/або пропонує їх для реалізації; 25) продукція - будь-який товар, робота (послуга), що виготовляється, виконується чи надається споживачу, а також харчовий продукт; 29) споживач - фізична особа, яка замовляє, придбаває, отримує, використовує, вживає або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю чи виконанням обов`язків найманого працівника; 35) суб`єкт господарювання - виробник, продавець, виконавець; 38) товар - нехарчова продукція, а саме: будь-яке рухоме майно, за винятком предметів, продаж яких необхідний для дотримання закону або іншим чином обумовлений законодавством; будь-яке рухоме майно, яке включає або взаємопов`язане з цифровим вмістом або цифровою послугою таким чином, що відсутність цифрового вмісту або цифрової послуги унеможливлює використання товару за призначенням (товари з цифровими елементами).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суб`єкт господарювання у разі здійснення споживачем попередньої оплати за продукцію укладає із споживачем договір у письмовій або електронній формі відповідно до цивільного законодавства. Якщо суб`єкт господарювання, який отримав суму попередньої оплати за продукцію, не виконав зобов`язання з постачання такої продукції споживачу у передбачений договором строк, споживач за власним вибором має право: 1) змінити умови договору щодо строку постачання та отримання продукції від суб`єкта господарювання, установивши новий строк; або 2) відмовитися в односторонньому порядку від договору і вимагати повернення суми попередньої оплати за продукцію. У разі відмови споживача від договору суб`єкт господарювання зобов`язаний повернути йому кошти в сумі попередньої оплати за продукцію у строк, що не перевищує 14 днів з моменту звернення споживача у паперовій або електронній формі. Суб`єкт господарювання не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання за договором з попередньою оплатою продукції, якщо доведе, що це сталося з вини споживача (споживач зазначив неправильну адресу, відмовився отримати поштове відправлення тощо) чи внаслідок випадку або дії непереборної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем, позивач є споживачем, а відповідач є продавцем - суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно до ст.673 ЦК України, Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Судом встановлено, що переданий позивачу (як споживачу) товар є справним, не має будь - яких недоліків, які унеможливлюють його роботу.

Будь - яких доказів того, що переданий товар не відповідав його характеристикам, погодженим сторонами при укладанні договору суду також не надано.

Статтею 3 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено основні принципи здійснення захисту прав споживачів, зокрема: 1) пріоритетності прав та інтересів споживачів перед будь-якими іншими інтересами і цілями суб`єктів господарювання; 2) відкритості, прозорості і системності формування та реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів; 3) незалежності та неупередженості органів державної влади, органів місцевого самоврядування, які здійснюють захист прав споживачів; 4) врахування інтересів споживачів під час формування державної політики в інших сферах; 5) прийняття рішення на користь споживача, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов`язків споживача або суб`єкта господарювання, а також якщо договором між суб`єктом господарювання та споживачем передбачено нечіткі або двозначні положення; 6) доступності для споживача простих та ефективних способів відновлення порушених прав; 7) захисту економічних інтересів споживачів від нечесної і такої, що вводить в оману, або агресивної комерційної практики та підвищення ролі громадських об`єднань споживачів у запобіганні такій діяльності; 8) сприяння заходам з розроблення, модернізації та підтримки технологічних інструментів (баз даних, інформаційних та телекомунікаційних систем) у сфері захисту прав споживачів; 9) доступності для споживача корисної та зрозумілої інформації щодо пропонованих товарів, робіт, послуг, включаючи інформацію, що забезпечує можливість ідентифікувати продукцію та простежити її походження; 10) врахування потреб вразливих категорій споживачів; 11) забезпечення захисту персональних даних споживачів.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону, споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти. Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару. При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Суд звертає увагу, що вказаною нормою передбачено право споживача здійснити обмін товару за наявності відповідних підстав виключно за умови якщо такий товар не використовувався і збережено його товарний вигляд.

При цьому, в судовому засіданні було встановлено, що товар використовувався позивачем.

Крім того, позивачем не було надано доказів того, що вказаний товар не може бути використаний за призначенням.

Суд також зважає на те, що доказів того, що проданий позивачу товар не відповідає його характеристикам, наведеним у оголошенні відповідача (як продавця) розміщеному на сайті інтернет магазину "JustBuy", або наданим позивачу (як споживачу) додатково при узгодженні умов договору купівлі - продажу, надано суду не було.

За таких обставин, будь - яких підстав для здійснення обміну або повернення товару судом не встановлено.

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилався на положення ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно до ч.7 ст. 15 Закону, у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: 1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків; 3) заподіяння шкоди життю, здоров`ю або майну споживача - споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об`єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

При цьому, а ні в позовній заяві, а ні в судовому засіданні позивачем не було наведено яка саме інформація щодо товару йому не була надана або надано в недостовірному вигляді.

Судом було встановлено, що відмова від товару та вимога щодо розірвання договору купівлі - продажу була обґрунтована позивачем невідповідністю товару його очікуванням, а не заявленим до моменту укладання відповідного договору, характеристикам товару.

Також, суд зважає на те, що доказів укладання позивачем будь - якого договору з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 або наявності між ними будь - яких інших цивільно - правових відносин до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, ч. 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача як споживача з боку відповідачів судом не встановлено, внаслідок чого підстави для задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь коштів в розмірі 26 999,00 грн. відсутні.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Як вбачається з п. п. 5, 6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема: 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди - є одним з способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (п. 3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, Справа № 752/17832/14-ц (Провадження № 14-538цс19) було сформульовано наступний правовий висновок: Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Також, у Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.06.2022 року справі №569/20510/19 (провадження № 61-13787св20) зазначено, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

При цьому, позивачем не було надано будь - яких доказів на підтвердження завдання йому відповідачами моральної шкоди у вказаному у позові розмірі та причинно - наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправними діями та / або бездіяльністю відповідача.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення відповідача завданої моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Також, представником відповідача в судовому засіданні було заявлено вимогу щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу відповідачів, докази понесення яких будуть надані в строки встановлені ЦПК України.

З врахуванням наведеного, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 352, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , про захист прав споживачів, - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку встановленоиу Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідачі:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя І. О. Тесленко