Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №760/12496/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12496/25 2/760/1276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Усатової І.А.

за участю секретаря - Омельяненко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 половину додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, а саме витрат на оплату занять у танцювальному гуртку її доньки ОСОБА_3 , у розмірі 8 900 грн.

Позивач вказує, що у період з 2001 по 2020 рік позивачка та відповідач проживали однією сім`єю у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 . Після припинення спільного проживання неповнолітня дитина залишилася проживати разом із позивачкою.

Позивач зазначає, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 2 395 грн щомісячно.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що визначений розмір аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дитини, пов`язаних із розвитком її здібностей, а тому витрати на оплату занять у танцювальному гуртку є додатковими витратами на дитину, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою суду від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачу також копію позовної заяви з доданими до неї документами.

21 серпня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність. Відповідач зазначив, що належним чином виконує обов`язок щодо утримання дитини та сплачує аліменти у розмірі 2 395 грн щомісячно.

Крім того, відповідач повідомив, що 29.05.2025 перерахував ОСОБА_1 1800,00 грн - як компенсацію 50% суми за навчання ОСОБА_3 у танцювальномуклубі "Едельвейс" за 04.2025, 05.2025 та 10.2024. 29.05.2025 відповідач перерахував позивачці 1200,00 грн - як компенсацію 50% суми за навчання ОСОБА_3 у танцювальному клуюі "Едельвейс" за червень 2025 року. 19.08.2025 відповідач перерахував позивачці 7100,00 грн - як компенсацію 50% суми за навчання ОСОБА_3 у танцювальному клубі "Едельвейс" за 2023-2025 роки.

У зв`язку з добровільним виконанням відповідачем заявлених вимог, він просить закрити провадження у справі № 760/12496/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на покриття додаткових витрат на дитину у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 17.05.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.01.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 395 грн щомісячно, починаючи з 10.10.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той із батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що додаткові витрати на дитину - це витрати, які не охоплюються звичайним утриманням дитини та виникають у зв`язку з особливими обставинами. До таких витрат, зокрема, можуть належати витрати, пов`язані з розвитком здібностей дитини, її навчанням, заняттями у спортивних, мистецьких чи інших гуртках, якщо такі витрати відповідають інтересам дитини та сприяють її розвитку.

Суд враховує, що участь дитини у заняттях у танцювальному гуртку спрямована на розвиток її здібностей, формування творчих навичок та відповідає найкращим інтересам дитини, а тому витрати на оплату таких занять є додатковими витратами на дитину у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України.

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до участі у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можуть бути притягнуті лише батьки. У таких випадках йдеться про фактично понесені або передбачувані витрати, у зв`язку з чим вони визначаються у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. При цьому виникнення обов`язку батьків брати участь у таких витратах закон пов`язує саме з наявністю особливих обставин, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою або каліцтвом.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, оскільки аліменти спрямовані на забезпечення звичайних потреб дитини, тоді як додаткові витрати виникають лише у випадках, коли наявні особливі обставини, що потребують додаткових матеріальних витрат.

Розмір додаткових витрат на дитину має бути підтверджений належними та допустимими доказами, які свідчать про фактичне понесення витрат або необхідність їх здійснення у майбутньому. Такими доказами можуть бути, зокрема, документи щодо оплати навчання, занять у музичних, мистецьких чи спортивних закладах, придбання спеціального обладнання або інших засобів, необхідних для розвитку здібностей дитини, а також інші документи, які підтверджують наявність особливих обставин.

Суд враховує, що у даній справі позивачкою заявлено вимоги про стягнення додаткових витрат, пов`язаних з оплатою занять неповнолітньої ОСОБА_3 у танцювальному гуртку. Вказані витрати підтверджуються відповідними доказами, а їх характер свідчить про те, що вони пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Таким чином, спірні витрати відповідають ознакам додаткових витрат на дитину у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України та підлягають розподілу між батьками з урахуванням принципу рівності їхніх прав та обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що позивачкою понесені витрати на оплату занять неповнолітньої ОСОБА_3 у танцювальному клубі «Едельвейс» за 2023-2025 роки.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем до звернення позивачки до суду було добровільно перераховано на її користь грошові кошти у розмірі 7 100 грн як компенсацію 50 % вартості вказаних занять.

Судом також встановлено, що після звернення позивачки до суду відповідачем було здійснено добровільне відшкодування додаткових витрат на дитину.

Так, відповідно до наданих матеріалів справи, 29 травня 2025 року відповідач перерахував позивачці 1 800 грн як компенсацію 50 % вартості навчання ОСОБА_3 у танцювальному клубі «Едельвейс» за жовтень 2024 року, квітень та травень 2025 року. Крім того, 19 серпня 2025 року відповідачем перераховано позивачці 7 100 грн як компенсацію 50 % вартості навчання дитини у танцювальному клубі «Едельвейс» за 2023-2025 роки.

Посилання відповідача на перерахування 29 травня 2025 року грошових коштів у розмірі 1 200 грн як компенсації вартості навчання за червень 2025 року належними та допустимими доказами не підтверджено, оскільки документів, які б підтверджували здійснення такого платежу, матеріали справи не містять.

Разом із тим суд враховує, що документально підтвердженими є платежі відповідача на загальну суму 8 900 грн, що повністю відповідає розміру додаткових витрат, заявлених позивачкою до стягнення у межах цього позову.

За таких обставин на момент ухвалення рішення відсутні правові підстави для повторного стягнення з відповідача на користь позивачки 8 900 грн, оскільки заявлена до стягнення сума вже була добровільно компенсована відповідачем. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що існують невідшкодовані додаткові витрати на дитину у заявленому розмірі або що відповідач залишається зобов`язаним відшкодувати будь-яку їх частину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 141, 180, 181, 185 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.А. Усатова