Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №760/30436/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30436/25 2/760/7366/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

31 жовтня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітній син проживає разом з матір`ю та повністю перебуває на її утриманні, оскільки відповідач добровільно допомоги на утримання дитини не надає.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 цивільну справу передано для розгляду судді Солом`янського районного суду м. Києва Верещінській І.В.

Ухвалою судді від 06 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за позовом, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу відповіді на відзив.

08.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив, в обґрунтування якого вказано,що:

- він сплачує аліменти у розмірі приблизно 8 000 грн. на банківський рахунок дитини;

- вказувала, що ОСОБА_6 вже виповнилось 14 років, а отже він має повне право та реальну можливість самостійно розпоряджатись коштами;

- дитина зареєстрована та проживає у будинку, який належить відповідачу, за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, усі витрати пов`язані з утриманням цього житла, включаючи оплату за житлово-комунальні послуги, утримання будинку та прибудинкової території несе відповідач;

- вказував, що регулярно передає синові необхідні речі (одяг, гаджети, речі на навчання);

- вказує, що оскільки відповідач добровільно сплачує кошти, які є власністю дитини (ст. 179 СК України), на особисту картку дитини, якою вона самостійно розпоряджається (ст. 32 ЦК України), то його дії повністю відповідають інтересам дитини, і підстави для втручання суду та примусового стягнення відсутні;

Підсумовуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову.

10.12.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано наступне:

- коштами на поточному рахунку, відкритому на ім`я малолітньої особи, розпоряджаються її батьки (усиновлювачі, прийомні батьки, батьки вихователі) або опікуни після здійснення банком ідентифікації та верифікації цих осіб. Дитина - ОСОБА_5 , до 2 жовтня 2025 року була малолітньою особою, отже він не наділений був правом до 2 жовтня 2025 року самостійно розпоряджатися коштами, що надходять на розрахунковий рахунок відкритий на його ім`я в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»;

- позивач, не мала жодного доступу до розрахункового рахунку, відкритого відповідачем на ім`я сина, що відповідно унеможливлювало здійснення контролю та цільового використання таких коштів саме дитиною, а не іншою особою, і саме на потреби дитини, в тому числі і на його лікування;

- суд може винести рішення про стягнення аліментів, навіть якщо батьки сплачують їх добровільно, якщо є потреба в офіційному документі для гарантії виплат або якщо добровільні платежі недостатні чи нерегулярні, щоб забезпечити належне утримання дитини. Адже, судове рішення встановлює законний обов`язок і розмір аліментів;

- відповідач залишає поза увагою той факт, що дитина - ОСОБА_5 потребує систематичного лікарського нагляду, обстежень та належного лікування через ваду серця у вигляді тристулкової недостатності, що підтверджується консультативним висновком ДУ "Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України" від 14.11.2024;

Підсумовуючи викладене, просила позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених у ньому.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, 23 лютого 2010 року (а.с. 14).

Від шлюбу у сторін є неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.06.2024, виданим Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 15).

Згідно консультативного висновку ДУ "Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України" від 14.11.2024 має ваду серця у вигляді тристулкової недостатності (а.с. 16).

В обґрунтування позову позивач стверджує, що після того, як вони з відповідачем припинили подружні відносини, дитина проживає разом із нею та повністю перебуває на її утриманні, оскільки відповідач участі в утриманні та вихованні сина не приймає.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

З огляду на наведене, проаналізувавши встановлені вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача аліментів на користь позивача на утримання сина, який перебуває під опікуванням позивача.

Вирішуючи питання розміру аліментів, суд у відповідності до ч. 1 ст. 182 СК України враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, судом приймаються до уваги також положення ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, згідно з якими розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також судом беруться до уваги положення ч. 5 ст. 183 ст. 182 Сімейного кодексу України, якими передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Зважаючи на встановлений ст. 180 Сімейного кодексу України спільний обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову.

Щодо твердження відповідача про перерахування грошових коштів у вигляді аліментів на рахунок дитини суд приходить до наступного висновку.

Статтею 31 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Статтею 32 ЦК України визначено, що крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.

Пунктом 61 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постанова Правління Національного банку України 29.07.2022 № 162, визначено, що Банк відкриває поточний рахунок на ім`я малолітньої особи (дитини, яка не досягла 14 років) за зверненням її законних представників - батьків (усиновлювачів, прийомних батьків, батьків-вихователів) або опікунів у порядку, установленому в пункті 60 розділу V цієї Інструкції, за умови пред`явлення законним представником малолітньої особи паспорта або іншого документа, що посвідчує особу законного представника, та документів, що дають змогу банку ідентифікувати цю малолітню особу - свідоцтва про народження малолітньої особи або іншого документа, що посвідчує малолітню особу. Прийомні батьки та батьки-вихователі повинні подати копію документа, що підтверджує влаштування дітей до прийомної сім`ї або про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Опікун також повинен пред`явити документ, що підтверджує статус законного представника малолітньої особи (відповідне посвідчення, рішення суду). Додатково подаються документи з РНОКПП, якщо малолітня особа та її законний представник є резидентами України.

Коштами на поточному рахунку, відкритому на ім`я малолітньої особи, розпоряджаються її батьки (усиновлювачі, прийомні батьки, батьки-вихователі) або опікуни після здійснення банком ідентифікації та верифікації цих осіб.

ОСОБА_5 , є неповнолітньою особою, отже він не наділений правом самостійно розпоряджатися коштами, що надходять на розрахунковий рахунок відкритий на його ім`я в АТ «Універсал Банк».

Судом встановлено, що розрахунковий рахунок в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_5 , відкрито за заявою його батька ОСОБА_4 .

Тобто, з урахування того, що ОСОБА_5 є неповнолітнім та не наділений правом самостійно розпоряджатися коштами на розрахунковому рахунку, відкритому на його імя в АТ «Універсал Банк», то фактично цими коштами розпоряджається його батько ОСОБА_4 .

Доказів того, що позивач має доступ до розрахункового рахунку, відкритого ОСОБА_4 на ім`я сина ОСОБА_5 , в АТ «Універсал Банк», та має можливість розпоряджатися грошовими коштами на такому рахунку, матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів не надано.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач здійснював перерахунок грошових коштів на рахунок в АТ «Універсал Банк», відкритий ним для сина, і виключно відповідач має можливість розпоряджатися цими коштами, то у суду відсутні правові підстави враховувати такі перерахування коштів на вказаний рахунок, як сплату аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30.06.2020 року у справі N° 343/945/19 (провадження № 61-2057св20). З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., а саме за ставками судового збору, що діяли на момент звернення позивача із даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2025 року та до дня досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок в дохід держави.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Верещінська