Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №140/2104/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2104/25 пров. № А/857/22491/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (суддя Денисюк Р.С., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/2104/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, Пенсійний орган) про визнання дій протиправними щодо переведення на пенсію по віку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати відповідно до частини 2 статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022-2024 роки) та без врахування заробітної плати до липня 2000 року відповідно до абз. 1 частини 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з 06.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що досягнувши 60-річного віку, 06.02.2025 звернувся до відповідача з письмовою заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-IV).

Разом із тим, при визначенні розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, як для перерахунку пенсії, а не призначення нової пенсії.

Позивач зазначав, що на усному прийому працівником управління йому повідомлено про те, що оскільки йому вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ), тому для застосування середньої заробітної плати, визначеної ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, немає підстав.

Позивач не погодився з такими діями відповідача та зазначав, що його пенсія відповідно до Закону № 1058-IV має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2022-2024 роки, що передували року звернення (2025 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України.

На переконання позивача, орган Пенсійного фонду має проводити розрахунок коефіцієнта заробітної плати за найвигідніших умов для позивача, а застосування відповідачем при розрахунку розміру пенсії за віком заробітної плати до липня 2000 року (з 01.01.1995 по 31.12.1999) призвело до зменшення коефіцієнта заробітної плати.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо застосування при визначенні ОСОБА_1 розміру призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, та заробітної плати до 01 липня 2000 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 06 лютого 2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком (з урахуванням виплачених сум) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, та без врахування заробітної плати до 01 липня 2000 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач-Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу від сторони по справі не подавався.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 19.06.2024 № 907580147802.

06.02.2025 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, в якій просив перевести його із раніше призначеної пенсії за нормами Закону №1788-ХІІ на пенсію за віком згідно з Законом №1058-ІV.

12.02.2025 Пенсійним органом прийнято рішення № 907580147802 про перерахунок пенсії, відповідно до якого ОСОБА_1 із 06.02.2025 переведено на пенсію за віком на підставі Закону №1058-ІV із застосуванням при обчисленні розміру пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки – 3764,40 грн із застосуванням коефіцієнта збільшення показника заробітної плати (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 x 1,197 x 1,0796), що підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії; відповідно до розрахунку при визначенні коефіцієнта заробітної плати враховано заробітну плату позивача за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Водночас, частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другої вказаної статті Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до вимог статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-ІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+Кз3+...+Кзn); К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас, як видно зі змісту мотивувальної частини судового рішення, судом першої інстанції встановлено, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, відповідач застосував середній показник заробітної плати за 2014-2016 роки.

Беручи до уваги ту обставину, що 06.02.2025 позивач вперше звернувся за призначенням пенсії відповідно до вимог Закону №1058-ІV, суд дійшов висновку, що тому в даному випадку відбувається не переведення з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону № 1058-ІV, а фактичне її призначення відповідно до вказаного Закону.

Таким чином, під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки.

Як видно зі змісту судового рішення, такий висновок місцевого суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17.

Разом із тим, судом під час розгляду справи взято до уваги, що в поданій заяві від 06.02.2025 позивач просив перевести його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком без врахування заробітної плати за період, визначений автоматично, тобто до липня 2000 року (а.с.7).

За приписами частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Відтак, період, за який враховується заробітна плата – це періоди страхового стажу з 01 липня 2000 року по місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. При цьому заробітна плата за період 60 місяців до 01 липня 2000 року враховується лише за бажанням особи або коли страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Таким чином, позивач має право самостійно обрати період, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії.

Такий період можливо встановити з 01 липня 2000 року відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV без врахування заробітної плати до 01 липня 2000 року.

Однак як установлено судом першої інстанції з розрахунку, який є в матеріалах справи, при визначенні коефіцієнта заробітної плати враховано заробітну плату позивача за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999, що з врахуванням заяви позивача від 06.02.2025 суперечить приписам абзацу першого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV (щодо обчислення пенсії за бажанням пенсіонера з врахуванням заробітної плата (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини та досліджені в цій справі докази, наведені вище норми чинного законодавства України, які врегульовують спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо застосування при визначенні позивачу розміру призначеної відповідно до Закону №1058-ІV пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, та заробітної плати до 01 липня 2000 року та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області провести позивачу з 06.02.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком (з урахуванням виплачених сум) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, та без врахування заробітної плати до 01 липня 2000 року.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 308,311,315,316,321,328 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року в справі № 140/2104/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар