Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №300/3151/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3151/26 пров. № А/857/32906/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С. М.,

суддів Димарчук Т.М., Шавеля Р.М,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог (головуючий суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3151/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної Комісії адвокатури Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невиконанням вимоги пункту 3 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не надано обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача у сумі 35 000 євро та надано позивачу десятиденний строк для усунення вказаних недоліків.

На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву від 25.05.2026 в якій просив роз`яснити йому ухвалу про залишення позову без руху, зокрема, чи врахував суд зазначений позивачем розрахунок безпосередньо у тексті позову на сторінці 5, а також просив роз`яснити посилання суду на судову практику Верховного Суду. Крім того, у цій заяві та заяві від 28.05.2026 року позивач додатково навів аргументи на підтвердження обґрунтованості суми моральної шкоди, зазначивши, що через окупацію він втратив житло і робоче місце адвоката, важко захворів, а відповідач своїми рішеннями/діями позбавив позивача права на роботу та можливості реалізації кваліфікації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 позовну заяву в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у сумі 35 000 євро повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений строк не усунув недоліків позовної заяви, оскільки не надав суду обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, як того вимагає закон та судова практика Верховного Суду.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема в апеляційній скарзі покликається на норми ст. 160 КАС України, в якій передбачено, що у позовній заяві зазначаються зокрема ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Вказує, що зазначену вимогу виконав шляхом надання розрахунку моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається за приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.

Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву в частині стягнення моральної шкоди, покликався на невиконання позивачем обов`язку щодо надання обґрунтованого розрахунку заявленої суми.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач ще під час первинного звернення до суду навів певні доводи щодо визначення суми моральної шкоди на сторінці 5 позовної заяви. Крім того, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, позивач подав до суду заяви, у яких додатково та детально виклав обставини, що спричинили йому моральні страждання. Саме з цих критеріїв позивач виходив, оцінюючи заподіяну йому шкоду у 35 000 євро.

Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).

Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 04.01.2019 у справі № 9901/1/19, оскільки суд першої інстанції не врахував суті та системного контексту цього процесуального рішення. Так, у вказаній справі Верховний Суд роз`яснив, що під обґрунтованим розрахунком суми, що стягується, слід розуміть визначення грошового еквіваленту факту заподіяння моральної шкоди залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин. Основними недоліками, які стали підставою для залишення позову без руху у справі № 9901/1/19, була відсутність обґрунтувань щодо співрозмірності заявленої суми компенсації заподіяній моральній шкоді.

Водночас, як вбачається з наступної ухвали Верховного Суду від 18.01.2019 у тій же справі, надання позивачем додаткових пояснень та матеріалів на підтвердження свого емоційного й психологічного стану та можливого розміру грошової компенсації було визнано судом вищої інстанції повним та належним усуненням недоліків, що стало підставою для відкриття провадження.

У справі, що розглядається, позивач ОСОБА_1 у своїх заявах від 25.05.2026 та 28.05.2026 року на виконання ухвали про залишення позову без руху чітко зазначив критерії співрозмірності та визначив грошовий еквівалент своїх страждань через призму конкретних життєвих обставин (втрата житла, ліквідація робочого місця адвоката внаслідок окупації, тяжка хвороба).

Таким чином, позивач у повному обсязі дотримався стандартів обґрунтування, сформованих Верховним Судом у справі № 9901/1/19, а тому висновки суду першої інстанції про невиконання вимог ухвали є помилковими.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.03.2021 у справі № 640/6853/19. Обґрунтовуючи правомірність повернення позовної заяви, суд першої інстанції вибірково процитував пункти 28 та 29 вказаної постанови.

Водночас, системний аналіз змісту постанови Верховного Суду у справі № 640/6853/19 свідчить, що ключовою підставою для залишення позову без розгляду у тій справі була не лише відсутність розрахунку. Як зазначено у пункті 30 цієї ж постанови, фундаментальним недоліком було те, що позивач просила стягнути моральну шкоду на користь невизначеного кола осіб («воїнів-інвалідів чи військовий госпіталь»), використавши альтернативне формулювання, яке не усунула. Це позбавило суд можливості самостійно визначити осіб, на користь яких стягується шкода. Крім того, Верховний Суд у пункті 33 констатував наявність й інших неусунутих недоліків у тій справі.

Натомість, у справі № 300/3151/26 позивач ОСОБА_1 чітко визначив себе єдиним отримувачем відшкодування та конкретизував критерії оцінки завданої йому шкоди. Відповідні правові позиції Верховного Суду стосуються підстав для задоволення або відмови у задоволенні позову за результатами розгляду справи по суті, а не встановлюють штучні бар`єри для реалізації права на звернення до суду.

Крім того, позивач подав докази, які вважав за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, в частині оскаржуваних позовних вимог, не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 35000 євро, на підставі наданих позивачем до позовної заяви і доданих до неї доказів та заяв на усунення недоліків відповідно до ухвали від 20.05.2026.

Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі № 300/3151/26 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Шавель