Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №120/7623/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7623/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

24 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі- відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі- відповідач 2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №025250006727 від 30.04.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи дояркою з 01.04.2005 по 31.03.2010 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2025 позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області 30.04.2025 прийнято рішення №025250006727 про відмову в призначенні їй пенсії.

Підставою для відмови слугувала відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, адже відповідач дійшов висновку, що пільговий стаж позивача складає 13 років 04 місяці 0 днів.

Відповідачем не зараховано до пільгового стажу роботи позивача період роботи, згідно довідки №680 від 18.04.2025 (періоди роботи з 01.04.2005 по 31.03.2010) оскільки відсутня інформація про встановлену норму обслуговування, а період з 01.04.2010 враховано частково, відповідно до виконаних робіт.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим з огляду на таке.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Згідно положень ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Водночас за змістом п.5 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За вимогами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно з яким, до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії доярка та свинарка, запроваджена в 1961 році.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №701/1232/16-а.

Суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії слугувала відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, адже відповідач дійшов висновку, що пільговий стаж позивача складає 13 років 04 місяці 0 днів.

Відповідачем не зараховано до пільгового стажу роботи позивача період роботи, згідно довідки №680 від 18.04.2025 (періоди роботи з 01.04.2005 по 31.03.2010) оскільки відсутня інформація про встановлену норму обслуговування, а період з 01.04.2010 враховано частково, відповідно до виконаних робіт.

Отже, судом встановлено та не заперечується сторонами, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, остання досягла необхідного віку та мала достатній страховий стаж.

До матеріалів справи долучено копію трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , в якій містяться записи про трудову діяльність позивача, починаючи з 1988 по даний час працює дояркою.

Довідкою виданої ПрАТ ПК «Поділля», про встановлені норми обслуговування тварин та фактичну, яку обслуговувала оператор машинного доїння ОСОБА_1 за період з 01.04.2005 по 31.10.2024, та з 01.11.2024 по 31.03.2025 підтверджується її робота на посаді доярки.

Довідкою ПрАТ ПК «Поділля» №680 від 18.04.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПрАТ «ПК «Поділля», і за період з 01.04.2005 по 29.02.2012 за професією дояркою, з 01.03.2012 по даний час за професією оператором машинного доїння. Виконувала роботи пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції протягом повного циклу робіт.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про відсутність первинних документів, які підтверджують виконання позивачем норм обслуговування.

Необхідно зауважити, що норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначав порядок встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до вказаного, нормою обслуговування належить вважати певну кількість голів корів або свиней, закріплених за робітницею, яку вона зобов`язана обслужити упродовж установленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно-технічних умовах. А відтак, ураховується виконання норм обслуговування, встановлених на рівні, не нижчому від технічно обґрунтованих норм. У свою чергу, до технічно обґрунтованих норм належать: типові міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми обслуговування, затверджені в установленому порядку; норми обслуговування, встановлені на підставі типових міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативів часу на окремі роботи (операції) з урахуванням організаційно-технічних умов обслуговування великої рогатої худоби і свиней у цьому господарстві. Тому, саме адміністрація господарства подає до органу Пенсійного фонду довідку про стаж роботи дояркою (оператором машинного доїння) і про виконання встановлених норм обслуговування.

Водночас, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на відповідних підприємствах, де працювала позивач, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм.

Тому посилання відповідача на те, що позивач не виконувала норми обслуговування є безпідставними.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 699/155/17.

При цьому жодного доказу недостовірності зазначених документів або того, що позивач фактично не виконувала роботи доярки чи не виконувала встановлених норм обслуговування, відповідачем суду не надано.

Саме лише посилання на відсутність окремих первинних документів не може автоматично свідчити про відсутність права особи на пільгове пенсійне забезпечення.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги щодо невідповідності довідки №680 вимогам пункту 20 Порядку №637.

Як убачається зі змісту зазначеної довідки, вона містить відомості про професію позивача, характер виконуваної роботи, періоди роботи, посилання на первинні документи та підтверджує зайнятість позивача повний робочий день на роботах, пов`язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції.

При цьому сама лише відсутність у довідці відомостей про конкретний показник встановленої норми обслуговування не свідчить про її неналежність як доказу, оскільки відповідний порядок визначення таких норм законодавством не встановлено.

Крім того, відповідач, маючи передбачені частиною третьою статті 44 Закону України №1058-IV повноваження щодо перевірки обґрунтованості виданих документів та витребування додаткових відомостей, такими повноваженнями не скористався.

Пунктами 4.2 та 4.3 Порядку №22-1 на орган Пенсійного фонду покладено обов`язок у разі недостатності поданих документів повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів, а також у разі потреби провести перевірку достовірності відомостей.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач здійснював відповідні заходи, надсилав запити роботодавцю, вимагав уточнення довідок чи проводив перевірку первинної документації.

За таких обставин відповідач фактично переклав обов`язок щодо збирання доказів виключно на позивача, що суперечить наведеним нормам законодавства.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №025250006727 від 30.04.2025 не містить належного мотивування.

Так, в оскаржуваному рішенні лише зазначено, що період роботи після 01.04.2010 враховано частково відповідно до виконаних норм обслуговування, однак не визначено, які саме проміжки часу були враховані, які — ні, та з яких конкретних підстав.

Таке формулювання не дає можливості ані особі, ані суду перевірити правильність здійсненого відповідачем обчислення пільгового стажу, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 77 КАС України, є безпідставними.

Саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення. Проте відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що позивач не виконувала встановлені норми обслуговування, а також доказів проведення ним перевірки документів, поданих позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував правила розподілу доказового тягаря, визначені статтею 77 КАС України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що для належного способу захисту, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи дояркою з 01.04.2005 по 31.03.2010 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють правову позицію відповідача, викладену під час розгляду справи судом першої інстанції, були предметом перевірки та отримали належну правову оцінку у рішенні суду, підстав не погодитися з якою колегія суддів не вбачає.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які відповідно до статті 317 КАС України могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.