Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №560/19201/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19201/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

24 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 згідно з довідкою про заробітну плату від 01.02.2008 №15/62, виданої ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору», з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання цього рішення у тридцятиденний строк після набрання ним законної сили.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.09.2025 перерахувало пенсію позивача.

Листом від 16.09.2025 №11749-10924/Ф-03/8-2200/25 відповідач повідомив позивача про те, що в матеріалах пенсійної справи наявна архівна довідка від 22.06.2007 №37605, виданої галузевим Державним архівом Міністерства оборони України, ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, при виконанні обов`язків військової служби, протягом жовтня 1986 року в с. Поліське, протягом листопада та грудня 1986 року в м. Прип`ять.

Розмір пенсії по інвалідності обчислювався на підставі довідки від 01.02.2008 №15/62, виданої ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору». У довідці зазначена заробітна плата за роботу в зоні відчуження з 01.12.1986 по 04.12.1986 загальною сумою 160,08 крб.

В матеріалах пенсійної справи також наявний особовий рахунок позивача по нарахуванню заробітної плати по ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору» за 1986 рік. Виплата заробітної плати за роботу в зоні відчуження в умі 160 крб. в особовому рахунку не відображена.

Враховуючи зазначене вище, обчислювати розмір пенсії позивача з врахуванням заробітної плати за період роботи в зоні відчуження немає підстав.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно із статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Постанова №1210), якою затверджено порядок обчислення пенсій за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Постанови №1210 пенсії осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та працювали в зоні відчуження в 1986 1990 роках, призначаються із заробітку, який вони одержували за основним місцем роботи, з врахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, що цей рахунок проведено на підставі первинних документів про місце і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди в залежності від зони небезпеки.

Таким чином, підставою для перерахунку пенсії являється довідка, видана підприємством, де працювала особа, яка брала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату, періоду фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання.

Згідно ст. 15 Закону № 796-XII видача довідок про заробітну плату за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюють підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.10 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, довідки про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що право особи на призначення та/або перерахунок пенсії має бути підтверджене первинними документами, обов`язок подання яких покладається як на пенсіонера, так і на підприємство, на якому особа працювала, при цьому пенсійним органом враховується розмір заробітної плати, визначений у довідках, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також їхніми правонаступниками за роботу в населених пунктах зони відчуження особам, які перебували з ними у трудових відносинах.

Форма Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 №644, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2012 р. за № 1808/22120.

Судом встановлено, що довідка про заробітну плату від 01.02.2008 №15/62, виданої ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору» за формою відповідає формі довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 № 644.

Суд зазначає, що пенсійний орган має право перевіряти видані довідки та первинні документи щодо нарахування заробітної плати, проте відсутність інформації в особовому рахунку не може бути підставою для неврахування заробітку згідно з довідкою про заробітну плату від 01.02.2008 №15/62, виданої ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору». Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у особовому рахунку позивача відомостей щодо виплати заробітної плати за роботу в зоні відчуження у сумі 160,08 крб є достатньою підставою для неврахування довідки про заробітну плату від 01.02.2008 №15/62.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством передбачено, що підставою для обчислення пенсії є довідка про заробітну плату, видана підприємством на підставі первинних документів.

При цьому відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що зазначена довідка є недостовірною, виданою без належних підстав чи скасованою у встановленому порядку. Сам по собі факт відсутності відповідного запису в одному з документів пенсійної справи не свідчить про недостовірність довідки та не може бути достатньою правовою підставою для позбавлення позивача права на врахування заробітку, визначеного у належним чином виданому документі.

Відповідач, на якого відповідно до статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, не довів наявності передбачених законом підстав для припинення врахування зазначеної довідки при обчисленні пенсії.

Відтак, порушене право позивача належним чином відновлене шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 згідно з довідкою про заробітну плату від 01.02.2008 №15/62, виданої ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору», з урахуванням виплачених сум.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження відповідача, зобов`язавши останнього здійснити перерахунок пенсії. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог закону та з урахуванням належних документів не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не наділений свободою розсуду щодо можливості неврахування чинної довідки про заробітну плату за відсутності встановлених законом підстав для визнання її недійсною.

Обраний судом спосіб захисту є похідним від встановленої протиправності дій відповідача та відповідає вимогам статті 245 КАС України, оскільки забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності встановлення судового контролю за виконанням рішення. Відповідно до положень статті 382 КАС України у справах, пов`язаних із призначенням, перерахунком та виплатою пенсій, суд вправі покласти на суб`єкта владних повноважень обов`язок подати звіт про виконання судового рішення.

Такий захід є процесуальним механізмом забезпечення належного виконання судового рішення і не залежить від попереднього встановлення фактів ухилення відповідача від його виконання. Отже, саме по собі посилання апелянта на відсутність доказів можливого невиконання рішення не свідчить про незаконність застосованого судом заходу процесуального контролю.

Отже, оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.