Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №826/14137/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14137/16 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства “Укрнафта” до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 № 0000551502/16, № 0000561502/14, № 0000571502/15.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2018 у справі № 826/14137/16 позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 826/14137/16 апеляційну скаргу Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ПАТ «УКРНАФТА» відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 826/14137/16 касаційну скаргу ПАТ «УКРНАФТА» задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 826/14137/16 прийнято до провадження зазначену справу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 25.01.2016 № 0000551502/16, № 0000561502/14, № 0000571502/15.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для задоволення позовних вимог – відсутні та відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Наголошено, що сплата авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є податковим обов`язком у розумінні ст. 37, 38 ПК. А з огляду на те, що розмір авансових внесків визначається, виходячи із розміру податкових зобов`язань, самостійно визначених платником, тому авансові внески, поряд із рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, самостійно визначеною її платником, є узгодженим грошовим зобов`язанням у розумінні п. 54.1 ст. 54 ПК України.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Прилуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області у період із 25.12.2015 по 29.12.2015 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79 та за наявності обставин, визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку договору про спільну діяльність від 28 січня 2008 року № 35/21 - уповноважена особа Спільне підприємство «Каштан Петролеум ЛТД» - з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов`язань - авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта, природний газ, конденсат) по строку сплати 30 травня 2015 року, 30 червня 2015 року, 30 липня 2015 року, 30 серпня 2015 року та своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (промислова вода (розсіл)) по строку сплати 19 серпня 2015 року.

05 січня 2016 року посадовою особою контролюючого органу складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7/25-16-15-01-24/534664291.

Згідно з висновками акта перевірки, позивачем, зокрема, порушено строк сплати самостійно визначених грошових зобов`язань - авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта, природний газ, конденсат) по строку сплати 30 травня 2015 року, 30 червня 2015 року, 30 липня 2015 року, 30 серпня 2015 року у сумі 24 702 308,13 грн з терміном затримки сплати більше 30 календарних днів:

- рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта) - 12 010 170,08 грн;

- рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин (природний газ) - 8 792 148,13 грн;

- рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин (конденсат) - 3 899 989,92 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 25.01.2016 відповідачем складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0000551502/16, яким платника податків зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2 402 034,01 грн;

- № 0000561502/14, яким платника податків зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1 758 429,62 грн;

- № 0000571502/15, яким платника податків зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 779 997,97 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що оскільки позивачем не подавались декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І та ІІ квартали 2015 року з тих причин, що форму такої декларації за цей період не було затверджено ДФС України, тому у відповідача не було правових підстав стверджувати про узгодженість податкових зобов`язань з цього податку, а відповідно й відносити вказані суми до податкового боргу платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (Закон України № 71-VIII), яким запроваджено новий податок «рентну плату».

Відповідно до пп. 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 ПК України, рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Приписами пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 ПК України визначено, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.

Положеннями пп. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 ПК України зазначено, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов`язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 252.6 ст. 252 ПК України встановлено, що базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).

Згідно із п. 257.1 ст. 257 ПК України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

У відповідності до п. 257.2 ст. 257 ПК України, платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

За приписами пп. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 ПК України, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України.

У податковому (звітному) періоді платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, платники рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов`язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період (п. 257.4 ст. 257 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що платники податку зобов`язані сплатити рентну плату до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа), у розмірі третини суми податкових зобов`язань з рентної плати, визначеної у попередній податковий (звітний) період в податковій декларації.

21 серпня 2008 року між позивачем та Спільним підприємством «Каштан Петролеум ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір № 35/21-СД простого товариства про спільну виробничу (інвестиційну) діяльність, (Договір про СД), за умовами якого управляючим визначається структурний підрозділ позивача - нафтогазовидобувне управління НГВУ «Чернігівнафтогаз». Тобто, управляючим за договором про СД сторони визначили позивача в особі його структурного підрозділу. Саме позивач є відповідальною особою за ведення податкового обліку спільної діяльності.

Уповноваженою особою Договору про СД подано до контролюючого органу податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал та ІІ квартали 2015 року:

- від 29 квітня 2015 року № 9081812693 з додатками № 9081812715, № 908181764, № 9081812687, № 9081812709, № 908812747. Грошові зобов`язання – 19 000 057,25 грн, у тому числі: нафта – 9 334 415,90 грн; природний газ – 6 669 503,28 грн; конденсат – 2 970 612,27 грн; промислова вода (розсіл) – 25 525,80 грн;

- від 29 липня 2015 року № 9160398961 з додатками № 9160398967, № 9160399013, № 9160398948, № 9160399025, № 9160399027, № 9160399062. Грошові зобов`язання – 17 211 554,13 грн, у тому числі: нафта – 8 027 262,52 грн; природний газ – 6 367 934,55 грн; конденсат – 2 788 132,95 грн; промислова вода (розсіл) – 28 224,11 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що граничним строком сплати по податкових розрахунках з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, який подано за 1 та 2 квартали 2015 року є 30.05.2015, 30.06.2015, 30.07.2015 та 30.08.2015.

У зв`язку із несплатою рентної плати у зазначені строки, контролюючий орган зазначив, що за платником податків рахувався податковий борг у розмірі 17 838 336,86 грн.

Зі змісту пояснень відповідача слідує, що сплачені грошові кошти позивачем зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, що імперативно передбачено п. 87.9 ст. 89 ПК України.

Водночас, податковий орган стверджує, що сплата авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є податковим обов`язком у розумінні ст. 37, 38 цього ж Кодексу, оскільки останні є узгодженими, що стало підставою для застосування відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Оцінюючі визначені норми ПК України в контексті фактичних обставин справи, зокрема, в частині узгодженості сплачених уповноваженою особою Спільним підприємством «Каштан Петролеум Лтд» (Договір про Спільну діяльність від 28.01.2008 № 35/21) авансових внесків із рентної плати за І та ІІ квартали 2015 року, суд першої інстанції вірно вказав на помилковість таких висновків відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 46.5 ст. 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов`язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Згідно із п. 46.6 ст. 46 ПК України, якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов`язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, повинен здійснити заходи, пов`язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Позивачем до контролюючого органу за І та ІІ квартали 2015 року подано податкові розрахунки за користування надрами, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2012 № 1000 «Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.10.2012 за № 1732/22044.

Водночас, відповідно до п. 9 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 71-VIII встановлено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Водночас, податкова декларація з рентної плати була затверджена без дотримання наведених норм лише 17 серпня 2015 року на підставі Наказу Міністерства фінансів України № 719 «Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати» (який набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 29 вересня 2015 року).

В контексті практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Щокін проти України» збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку та нарахування штрафних санкцій є втручанням до його майнових прав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 49 Рішення ЄСПЛ від 22 листопада 2007 року по справі «Україна - Тюмень» проти України» суд нагадав, що «…перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

Разом з тим, як свідчать встановлені вище обставини, відповідач вказував про необхідність сплати авансового внеску позивачем без затвердження у визначений законодавством спосіб Міністерством фінансів України відповідної декларації, тобто фактично вимагав вчинити дії, що не передбачені чинним законодавством.

У рішенні від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до пп. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 ПК України, на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із пп. 258.1.2 п. 258.1 ст. 258 ПК України, на суму податкових зобов`язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положеннями пп. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

До затвердження нової форми податкової декларації з рентної плати Державною фіскальною службою України рекомендовано платникам рентної плати залежно від об`єкта оподаткування звітувати за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1018 «Про затвердження форми Податкового розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України». Форма № 1018 передбачає базовий податковий (звітний) період - календарний місяць.

Наказ Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719, яким затверджена нова форма Податкової декларації з рентної плати набрав чинності 29.09.2015.

Тобто, зазначена форма використовується для складання звітності за IV квартал 2015 року та наступні звітні періоди, у тому числі і для самостійного виправлення помилок, допущених у податковій звітності за попередні звітні і податкові періоди.

Форма звітності, а саме податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 1000 від 17.09.2012 не передбачала графи - «сплата авансових платежів».

У свою чергу, ДФС України у листі від 12.10.2015 № 37619/7/99-99-15-04-01-17 «Про подання податкової декларації з рентної плати» зазначила, що Наказом Міністерства фінансів України № 719 від 17.08.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати», який набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 29.09.2015 затверджено нову форму декларації з рентної плати.

У вказаному листі зазначено, що за новою формою, затвердженою наказом № 719, Податкова декларація з Плати буде подаватися за ІV квартал ц.р. та наступні податкові періоди.

Проте в силу положень п. 46.6 ст. 46 ПК України нові форми набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, нова форма декларації подавалася за IV квартал 2015 року та наступні податкові періоди.

Отже, позивачем до контролюючого органу за І та ІІ квартали 2015 року подано податкові розрахунки за користування надрами, за формою затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2012 № 1000 «Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.10.2012 за № 1732/22044.

З огляду на те, що позивачем не подавались декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І та ІІ квартали 2015 року з тих причин, що форму такої декларації за цей період не було затверджено ДФС України, тому у відповідача не було правових підстав стверджувати про узгодженість податкових зобов`язань з цього податку, а відповідно й відносити вказані суми до податкового боргу платника податків.

Аналіз норм ПК України свідчить про необхідність сплати авансових внесків з рентної плати, однак, декларування таких авансових внесків передбачено лише з IV кварталу 2015 року (після заповнення відповідної форми звітності). Оскільки дане питання має неоднозначне тлумачення, слід застосовувати до спірних правовідносин норми п. 56.21 ст. 56 Податкового Кодексу, відповідно до даної норми, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Наведені висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.09.2021 у справі № 826/2568/16.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи була цілком правомірно враховано судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що дії відповідача щодо нарахування платнику податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансового внеску з рентної плати є неправомірними, оскільки несвоєчасна сплата відбулась через недотримання суб`єктами владних повноважень положень чинного законодавства щодо запровадження відповідної форми декларації, а податкові повідомлення-рішення від 25.01.2016 № 0000551502/16, № 0000561502/14, № 0000571502/15 правомірно скасовано судом першої інстанції, яким у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства “Укрнафта” до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.М. Ганечко