Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №620/2658/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2658/26 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.,

Суддів: Аліменка В.О., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 без проведення військово-лікарської комісії;

- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 №1603М від 18.12.2025 про призов ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ОСОБА_1 всі особисті документи;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відповідні відомості до військового обліку про непридатність ОСОБА_1 до проходження служби у бойових частинах за станом здоров`я, з метою унеможливлення повторних незаконних дій у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2026 Позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1603М від 18.12.2025 (далі - наказ) про призов ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у справі № 620/2658/26 законної сили.

Заяву обґрунтовано тим, що на момент призову та станом на дату подання цієї заяви Позивач страждає на тяжкі підтверджені захворювання:

- вірусний гепатит С (ПЛР позитивний, стадія F0-F1 за METAVIR, висновок інфекціоніста від 30.01.2026). Призначена безперервна противірусна терапія, переривання лікування спричиняє незворотне прогресування фіброзу печінки до стадії цирозу, що підтверджується медичним висновком. Жодне судове рішення, прийняте після настання цих наслідків, не зможе відновити попередній стан здоров`я позивача. Крім того, переривання лікування інших підтверджених захворювань -шийного остеохондрозу, поліостеоартрозу, тривожно-депресивних розладів - в умовах бойових дій та відсутності належної медичної допомоги створює реальну загрозу незворотного погіршення стану здоров`я позивача в цілому;

- шийний остеохондроз із грижами дисків на рівні С3-С6, компресія нервових корінців (МКХ-10: G55.1, висновок невролога від 18.02.2026);

- первинний генералізований поліостеоартроз (М15.0), бурсити обох плечових суглобів, ексудативний синовіїт правого плечового суглобу (М65.88), висновок ревматолога від 03.03.2026;

- хронічний холецистит та гастродуоденіт (К81.1, К29.90, висновок гастроентеролога від 06.03.2026);

- геморой третього ступеня (К64.2, висновок проктолога від 19.01.2026);

- тривожно-депресивні розлади та порушення адаптації (F43.20, G44.1, висновки неврологів від 21.01.2026 та 23.01.2026); МРТ головного мозку від 15.01.2026 - одиночні вогнища судинного гліозу;

- у 2022 році госпіталізація до ВІТ після обстрілу з діагнозами F43.0 (гостра реакція на стрес) та Y36.4 (ушкодження внаслідок військових дій) (виписка № 3687 від 04.03.2022).

Позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову ефективний захист його прав є неможливим, а виконання рішення суду - істотно ускладненим або взагалі неможливим. Зупинення дії одного індивідуального наказу щодо однієї особи, медична придатність якої не була встановлена в законному порядку, не завдає шкоди суспільному інтересу та обороноздатності держави, проте є єдиним засобом запобігти реальній та незворотній шкоді здоров`ю і життю позивача. Направлення Позивача до зони бойових дій за наявності підтверджених тяжких захворювань і без проведення ВЛК порушує позитивне зобов`язання держави захищати життя осіб, що перебувають під її контролем (ст. 2 ЄКПЛ). Держава не забезпечила Позивачу можливості пройти ВЛК, тим самим позбавивши його права на встановлення ступеня придатності до служби.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову у справі № 620/2658/26 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяв про забезпечення позову, суд першої інстанції, зокрема, керувався такими доводами:

- можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову;

- заява Позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами;

- судом не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача;

- заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить Позивач, є неспівмірними;

- порушене право Позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті;

- обставини, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті;

- у разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності направлення позивача на проходження військової служби, до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову;

- забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 27.04.2026, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 620/2658/26 і постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову та зупинити дію наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1603М від 18.12.2025, заборонити відповідачу вчиняти дії щодо направлення позивача до місця проходження служби до набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу на підставі помилкових висновків і всупереч доказам, наданим суду. Суд першої інстанції не врахував, що медичний огляд Позивача не проводився, що підтверджується офіційним витягом з електронної системи охорони здоров`я E-Health, а також документами в/ч НОМЕР_1 , отриманими адвокатом Позивача після ухвали про відмову в забезпеченні позову від 27.04.2026, тобто документами, які суд не мав на момент прийняття такого рішення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції Відповідач, зокрема, зазначив:

- обставини, на які Позивач посилається у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи в результаті її розгляду по суті;

- у разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності направлення позивача на проходження військової служби до розгляду справи по суті;

- 18.12.2025 Позивач зарахований до списків особового складу військової частини, а оскаржуваний наказ вичерпав свою дію фактом його виконання.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026, якою також витребувано матеріали справи № 620/2658/26 з Чернігівського окружного адміністративного суду і встановлено строк, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу.

Після надходження матеріалів справи № 620/2658/26 до Шостого апеляційного адміністративного суду, ухвалою від 13.07.2026 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження і продовжено строк судового розгляду справи на розумний строк.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Частиною 1 ст. 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування:

- або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 640/6315/19.

У цій справі Позивач оспорює правомірність призову його на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі наказу Відповідача від 18.12.2025 № 1603М. Основною обставиною, якою Позивач обґрунтовує протиправність призову і оскаржуваного наказу, є те, що на момент мобілізації Позивачем не було пройдено ВЛК.

У позовній заяві Позивач посилається на порушення під час призову таких норм:

- ст. 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що регулює питання взяття громадян України на військовий облік призовників;

- ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що регулює питання направлення громадян України для проходження базової військової служби;

- ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що регулює питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у тому числі визначає категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, та осіб;

- постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації».

Колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи Позивач не надав документи, що підтверджують належність Позивача до числа осіб, які, згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а отже це питання має бути досліджене під час розгляду справи по суті.

Як зазначалося, ч. 2 ст. 150 КАС України містить два критерії, на підставі яких (одного або сукупності) може бути вжито заходи забезпечення позову.

1. Досліджуючи наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є оскарження наказу Відповідача про призов Позивача і дій Відповідача щодо призову Позивача без проведення військово-лікарської комісії, а також зобов`язання Відповідача вчинити дії з повернення Позивачу особистих документів і внесення відомостей до військового обліку про

непридатність Позивача до проходження служби у бойових частинах за станом здоров`я, з метою унеможливлення повторних незаконних дій у майбутньому.

Згідно з матеріалами справи, 18.12.2025 Позивача було мобілізовано, тобто Позивач набув статусу військовослужбовця.

Доводи Позивача зводяться до того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 №1603М від 18.12.2025 призведе до неможливості ефективно захистити його права та істотно ускладнить виконання рішення суду.

Однак обставини, на які посилається Позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, за наслідком розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності направлення позивача на проходження військової служби, до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

Відтак, колегія суддів вважає, що Позивач не довів, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову матиме наслідком ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

2. Досліджуючи наявність передбачених п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України обставин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зважаючи на предмет спору, протиправність оскаржуваних у цій справі дій та наказу може бути встановлена судом тільки в результаті з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Факт порушення прав та інтересів Позивача має бути доведений у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Наведені обставини свідчать про передчасність висновків про очевидну протиправність наказу від 18.12.2025 до розгляду справи по суті.

Враховуючи заявлені у справі позовні вимоги, колегія суддів не виявила фактів існування на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, наведений у заяві Позивача.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються безпосередньо предмету спору та повинні оцінюватись під час розгляду справи по суті, а не на етапі оцінки наявності підстав для забезпечення позову, відтак не враховуються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну оцінку і постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 має бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 620/2658/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 620/2658/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Ю.К. Черпак