Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №753/9610/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №753/9610/25

Суддя: Бужак Наталія Петрівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 753/9610/25

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І.,Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - Онищенка Семена Валерійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Онищенка Семена Валерійовича у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

22.12.2025 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - Онищенка Семена Валерійовича про ухваленння додаткового рішення, якою вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 35000 грн.

За приписами частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження без виклику сторін.

Відповідно до поданої заяви представника позивача, останній просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача витрати на правничу допомому в розмірі 35000 грн в суді першої та апеляційної інстанцій.

У відповіді на відзив від 20 червня 2025 року представником було заявлено, що докази на підтвердження розміру витрат та обгрунтування будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

На підтвердження понесених витрат представник позивача до заяви долучив наступні документи:

- договір №08/05-25 про надання адвокатської правової допомоги від 08 травня 2025 року;

- додаткову угоду від 08 травня 2025 року до Договору про надання адвокатської правової допомоги №08/05-25;

- акт приймання-передачі правової допомоги та грошових коштів від 20 грудня 2025 року до Договору від 08 травня 2025 року №08/05-25.

Відповідно до Договору №08/05-25 від 08 травня 2025 року, укладеного між Адвокатським бюро «Семена Онищенка» та ОСОБА_1 , Адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надати правову допомогу та юридичний супровід, а Клієнт оплатити гонорар за надання юридичних послуг.

За змістом п. 3.1 Договору за правову допомогу Клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду (гонорар), передбачений Додатковою угодою, що підтверджуться відповідним Актом.

Клієнт сплачує аванс у розмірі, обумовленому сторонами в усній формі, у строк 7 днів з моменту підписання договору (п. 4.1).

08 травня 2025 року між зазначеними сторонами укладено додаткову Угоду до вищезазначеного договору згідно з умовами якої сторони визначили розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану првову допомогу, а саме:

- вартість однієї години роботи адвоката становить 2000 грн;

- особиста участь адвоката в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанцій - 5000 грн;

- участь адвоката в режимі відеоконференції - 3000 грн/засідання;

- підготовка адвокатом заяв по суті - 5000 грн;

- підготовка адвокатом заяв з процесуальних питань - 3000 грн;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань - 2000 грн/година;

- підготовка адвокатом позовної заяви, апеляційної скарги - 10000 грн/документ;

- транспортні видатки адвоката на прибуття в кожне судове засідання до судів першої та апеляційної інстанцій - 2000 грн /засідання.

Факт надання правової допомоги підтверджується Актом приймання-передачі правової допомоги та грошових коштів.

Згідно з актом приймання-передачі від 20.12.2025, Клієнт ОСОБА_1 підтвердив факт отримання від Адвокатського бюро «Семена Онищенка» звіту відповідно до якого вартість отриманої узгодженої правової допомоги в суді першої інстанції, а саме:

- підготовка адвокатом позовної заяви - 5000 грн;

- підготовка адвокатом заяви про виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху - 3000 грн;

- підготовка адвокатом відповіді на відзив - 3000 грн;

- підготовка адвокатом пояснень - 3000 грн;

- підготовка адвокатом апеляційної скарги - 10000 грн;

Надання адвокатом консультації перед кожним судовим засіданням (17.09.2025, 17.12.2025), тривалість 1 год - 2000 грн х2 + 4000 грн.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статі 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Згідно ст.19 Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

В запереченнях на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача просив відмовити повністю у стягненні витрат на правничу допомогу.

Разом зтим. відповідач зазначив, що заявлена представником позивача сума у розмірі 35000 грн є неспівмірною і явно завищеною з ціною позову, оскільки предметом позову є сума 340 грн. Дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, а отже розмір витрат не може бути більшим ніж у 102 рази перевищувати розмір штрафу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище документи, надані представником позивача, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

Отже, розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати.

Так, якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, або із зазначенням відповідних термінів сплати, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі "Черніус та Рінкевичюс проти Литви" (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах "Beinaroviс and others v. Lithuania", заява № 70520/10, пункт 140 та "Radchikov v. Russia", заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах "Stankiewicz v. Poland", заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Zubac v. Croatia" (заява № 40160/12, пункти 76 - 86).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.

Враховуючи, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально, а також враховуючи співмірність зі складністю справи, змістом позовної заяви та апеляційної скарги, часом, витраченим адвокатом на підготовку та поданння відзиву на апеляційну скаргу, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витраченого часу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також те, що адвокат як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій не був присутній, у режимі відеоконференції участь брав сам позивач, з огляду на доводи відповідача, викладених у запереченнях, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь позивача 15000 грн.

На думку суду, дана сума є не лише співмірною, але й справедливою та обгрунтованою.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 246, 252, 255, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву представника ОСОБА_1 - Онищенка Семена Валерійовича задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткову постанову, відповідно до якої стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42403446) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua