Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №420/10303/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10303/25

Головуючий І інстанції: Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів – Коваля М.П., Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 21.08.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

08.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до КУ «Одеський обласний центр МСЕ», в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення розширеної експертної комісії (РЕК) КУ "ООЦ МСЕ" оформлене протоколом від 05.12.2024р., в частині скасування (відміни) попереднього рішення МСЕК про встановлення їй ІІ групи інвалідності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням РЕК ООЦ МСЕ, яке оформлено протоколом від 05.12.2024р., було незаконно скасовано попереднє МСЕК рішення про встановлення їй (та ряду інших осіб) ІІ групи інвалідності, про що стало відомо з листа -повідомлення відповідача від 16.01.2025р. адресованого прокурору Малиновського району м.Одеси.

Позивачка вважає дане рішення протиправним, оскільки жодними нормативними актами не передбачено право заочно переглядати попередні рішення МСЕК за «зверненням правоохоронних органів» або інших органів державної влади. Прокуратура, на думку позивачки, не є належним суб`єктом оскарження рішень МСЕК про встановлення громадянам груп інвалідності, чи ініціатором такого перегляду.

На переконання позивачки, жодні підстави для скасування попереднього рішення МСЕК про встановлення їй групи інвалідності відсутні. До того ж, на її думку, будь-яке рішення МСЕК приймається виключно лише після повного (очного) медичного обстеження особи і проведення досліджень, та на підставі медичних документів і за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії, проте, при прийнятті спірного рішення відповідачем вказані дії проведені не були. Заяву про повторний огляд позивачка не подавала, як і відсутнє рішення суду про повторне проведення медико-соціальної експертизи.

Від представника відповідача до суду 1-ї інстанції надійшов відзив, в якому остання зазначила, що відповідно до рішення Одеської обласної раді від 12.12.2024р. №724-VIII, КУ «ООЦ МСЕ» припинено шляхом «ліквідації». Цим рішенням, зокрема, утворено відповідну Комісію з припинення КУ «ООЦ МСЕ», якій передані усі повноваження щодо управління справами КУ. Також, ця Комісія з припинення КУ ООЦ МСЕ фактично здійснює лише тільки дії пов`язані з ліквідацією даної юридичної особи, і не приймає будь-яких рішень, пов`язаних з переглядом рішень МСЕК, прийнятих до того, як вони припинили свої повноваження. Члени ж цієї Комісії з припинення, в свою чергу, не є медичними експертами з питань встановлення підстав та причин інвалідності. Крім того, у відзиві також звернуто увагу суду 1-ї інстанції й на те, що фото-копія спірного протоколу розширеного засідання (РЕК) від 05.12.2024р., яка є у розпорядженні Комісії, не містить відомостей про скасування групи інвалідності саме позивачці ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням суду 1-ї інстанції, позивачка 15.09.2025р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про те, що суд суто формально підійшов до розгляду даної справи та, при винесенні оскаржуваного рішення, допустився порушень норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2025р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2025р. вказану вище апеляційну скаргу позивача залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

21.10.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025р. у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання за участю сторін відмовлено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 17 років працювала провідним бухгалтером в КУ «Одеський обласний центр МСЕ» та з 19.10.2022р. по 31.12.2024р. перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області і отримувала «пенсію по-інвалідності».

24.11.2021р. позивачка отримала статус «інваліда», що підтверджується довідкою до Акту огляду Одеської обласної МСЕК серії 12 ААВ №517192 (а.с.11) про встановлення ІІ групи інвалідності «за загальним захворюванням» (безстроково).

27.11.2024р. заступником керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси на адресу директора КУ «ООЦ МСЕ» направлено лист, який був отриманий та зареєстрований адресатом 29.11.2024р. за вх.№1528, в якому повідомлялося, що Малиновською окружного прокуратурою м.Одеси здійснюється нагляд за додержанням законодавства органами досудового розслідування у вигляді процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №12023163470000778 від 18.11.2023р. за ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.332 КК України та №12024163470000809 від 06.11.2024р. за ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України.

Також, в цьому листі зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, протягом 2023-2024 років, діючи за попередньою змовою, з метою власного збагачення, налагодили схему незаконного перетину державного кордону України військовозобов`язаними особами, яким в період введеного правового режиму воєнного стану та впровадження загальної мобілізації, заборонено покидати територію України, що супроводжується складанням та використанням медичних документів і внесенням в них завідомо неправдивих відомостей про лікування та встановлення діагнозів про різноманітні захворювання осіб, сприянням їх погодження лікарсько-консультативними комісіями медичних установ спеціалізованими медико-соціальними експертними комісіями, що стало підставою встановлення особі ІІ групи інвалідності, яка відповідно до положень ст.2-1 Постанови КМУ від 27.01.1995р. №57, дозволяє особі з інвалідністю, а також особі, із числа близьких родичів, яка здійснює супровід, незаконно перетнути державний кордон України.

В ході цього досудового розслідування, як повідомляє прокуратура, було здобуто докази, які підтверджують складання та використання медичних документів із завідомо неправдивими відомостями, що в подальшому послугували підставами для встановлення відповідних груп інвалідності, що, в свою чергу, ставить під сумнів, допустимість та законність встановлення груп інвалідності особам, перелік яких наведений у листі, серед яких є, зокрема і ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеними обставинами та керуючись ст.ст.38,40,93 КПУ України, прокуратура у своєму листі просила: - організувати та забезпечити проведення розширеного засідання Одеської обласної МСЕК щодо перегляду попередніх рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності особам, у тому числі і ОСОБА_1 - за результатами проведення розширеного засідання прийняти рішення щодо скасування рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності зазначеним особам; - документи, що свідчать про прийняте рішення направити прокурору. Також вказано, що в разі необхідності з метою додаткових роз`яснень, розкриття виявлених, вказаних в описовій частини листа кримінальних проваджень, запросити на засідання комісії прокурора та співробітника УСБУ.

05.12.2024р. відбулося засідання розширеної експертної комісії (РЕК) КУ «Одеський обласний центр медико - соціальної експертизи» у складі представників обласних МСЕК №1 та №2, спеціалізованих кардіологічних МСЕК №1 та №2, Центральної, Суворовської, Приморської, Малиновської МР МСЕК, за результатами якого прийнято рішення, оформлено протоколом від 05.12.2024 року, яким, в свою чергу, згідно листа-повідомлення Голови комісії з припинення КУ Хавроніч Н. від 16.01.2025р. (вих.№22), було скасовано попередні рішення МСЕК про встановлення 12 особам (серед яких є і ОСОБА_1 ) груп інвалідності на підставі виявлених фактів підробки документів (а.с.143).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні даного позову, суд 1-ї інстанції виходив з необґрунтованості, недоведеності та безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки витребувана судом фото-копія протоколу засідання Комісії від 05.12.2024р. не містить відомостей щодо розгляду питання про скасування попереднього рішення МСЕК про встановлення інвалідності саме позивачці, яка, відповідно, в даному випадку, фактично просить скасувати рішення, яке відносно неї не приймалось.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх частково необґрунтованими і передчасними, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати виключно встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як чітко встановлено положеннями ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як відомо, у ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.2, ч.4 ст.9 КАС України, однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, МСЕК, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (п.9 ч.1 ст.19 КАС України).

Перед тим, як перейти безпосередньо до апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду 1-ї інстанції, колегія суддів, перш за все, вважає за необхідне звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020р. у справі №240/7133/19, від 25.09.2018р. у справі №804/800/16 та від 26.09.2018р. у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку «підставності» прийняття певного висновку МСЕК, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка «підставності» висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише тільки в межах дотримання процедури (порядку) прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови, а також критерії встановлення інвалідності.

Отже, предметом судового перегляду у цій категорії справ фактично є перевірка судами питання дотримання Відповідачем порядку (процедури) ухвалення оскаржуваного рішення про скасування попередніх рішень МСЕК про встановлення інвалідності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам даної справи та доводам апеляційної скарги позивача, а також виходячи з меж апеляційного перегляду, колегія суддів, у урахуванням «актуальної» правової позиції Верховного Суду з цього спірного питання, висловленої у постанові від 18.03.2026р. у справі №360/660/25, зазначає наступне.

Так, як слідує зі змісту положень п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022р. №2073-IX, адміністративним органом є будь-який суб`єкт, уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації. А відповідно до п.11 ч.1 цієї ж статті, функції публічної адміністрації охоплюють, зокрема, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності та вирішення справ за власною ініціативою.

Таким чином, здійснюючи перевірку обґрунтованості раніше прийнятих рішень нижчестоящих комісій, відповідач виступав як адміністративний орган у межах адміністративного провадження, що зобов`язує його дотримуватися принципів, визначених ст.4 цього Закону.

Як загально відомо, «спеціальним» законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ.

Так, як слідує зі змісту приписів ч.1 ст.2 цього Закону №875-ХІІ, «особою з інвалідністю» - є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст.3 цього ж Закону №875-ХІІ, інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

При цьому, одночасно слід зазначити й про те що ч.2 ст.6 даного Закону №875-ХІІ передбачено право громадянина оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону №2073-IX та/або в судовому порядку.

Основні ж засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015р. №2961-IV.

Так, за визначенням, наведеним в абзацах 4,8 ч.1 ст.1 вказаного Закону №2961-IV, «інвалідність» - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

«Медико-соціальна експертиза» - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Так, як загально відомо, передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22.10.2024р. №732/2024 в дію Рішення РНБО України від 22.10.2024р. «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яким було рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у 1 (місячний) строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Як встановлено пп.«б» п.2 цього Рішення РНБО, Кабінету Міністрів України делеговано забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України, разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями, у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

Слід зауважити, що вказане рішення ухвалене в умовах «воєнного стану» України з «метою захисту національної безпеки».

Далі, як відомо, на виконання вказаного вище Рішення РНБО, Кабінет Міністрів України прийняв Постанови «Про внесення зміни до п.4 «Положення про МСЕ» від 25.10.2024р. №1207 та «Про внесення змін до Постанови КМУ від 03.12.2009р. №1317» від 08.11.2024р. №1276, якими вніс зміни до Постанови КМУ «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009р. №1317.

Так, згідно з п.4 «Положення про медико-соціальну експертизу» (затв. Постановою КМУ від 03.12.2009р. №1317), з урахуванням змін, внесених зазначеними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО, наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» від 26 жовтня 2024 року №1809:

- права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача-1 у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ;

- зазначено, що виконуючій обов`язки головного лікаря державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» (Валентині Зражевській) протягом 2-х робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» згідно з актом приймання-передачі;

- в процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідно до п.п.1,2 вказаного Положення №1809, Центральна МСЕК МОЗ утворюється Міністерством охорони здоров`я України. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної МСЕК МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку про те, що з 26 жовтня 2024 року на Комунальну Установу (відповідача) фактично було покладено в тому числі і права та обов`язки ЦМСЕК МОЗ України.

Пунктом 3 Положення №1317 передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з абзацами 1-5 п.4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу безпосередньо проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я АРК, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я АР Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.

Усі Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

При цьому, міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

Як вже зазначалося вище, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. Також, за рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Так, згідно з пунктом 13 Положення №1317, ЦМСЕК МОЗ:

- здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

- розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

- проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;

- узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;

- повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

- проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

- надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

- направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи «Український Державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або НДІ реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за «запитом правоохоронних органів» / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу 4 п.13 цього Положення, проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або НДІ реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Далі, за результатом переогляду Центральна МСЕК МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» або НДІ реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;

- забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної МСЕК МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;

- впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

- бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

- проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

- бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

Відповідно до пункту 14 Положення №1317, комісії мають право:

- одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

- направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

- подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

- допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

Згідно з п.20 цього ж Положення №1317, комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Отже, за вказаних обставин, відповідно до абзаців 4,10 п.13 Положення №1317, Відповідач, на думку суду, фактично мав право проводити перевірку обґрунтованості рішень стосовно відповідної особи (в т.ч. і позивачки), зазначеної у запиті прокурора, постанові слідчого (прокурора), ухвалі слідчого-судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями і приймати відповідне рішення.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, на адресу КУ «Одеський обласний центр МСЕ» 29.11.2024р. надійшов лист (запит) прокурора Малиновської окружної прокуратури м.Одеси від 27.11.2024р. (вх.№1528), в якому, з посиланням на розслідування 2-х кримінальних проваджень №12023163470000778 від 18.11.2023р. (за ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.332 КК України) та №12024163470000809 від 06.11.2024р. (за ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України) за фактами «підробки» довідок МСЕК, було зобов`язано Комісію (РЕК) провести перевірку обґрунтованості рішення щодо встановлення відповідної групи інвалідності ряду осіб (в т.ч. і позивачки ОСОБА_1 (та її чоловіку)), у разі необхідності провести переогляд таких осіб, шляхом проведення медико-соціальної експертизи з прийняттям відповідного рішення.

Таким чином, предметом спору у даній справі фактично є виключно правомірність рішення РЕК КУ «Одеський ОЦМСЕ», оформленого протоколом б/н від 05.12.2024р., в частині скасування попереднього рішення МСЕК від 24.11.2021р. про встановлення позивачці 2-ї групи інвалідності «безстроково», яке, суд, в свою чергу, перевіряє виключно в межах процедури (порядку) його прийняття. Дії ж Прокуратури, СБУ або ДБР щодо підготовки та направлення листів (запитів) не є предметом судового розгляду.

Відповідач - КУ «Одеський ОЦМСЕ», в свою чергу, є самостійним суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В такому випадку, наявність будь-якого листа чи запиту від правоохоронних органів (в даному випадку Малиновської окружної прокуратури) не звільняє відповідача від обов`язку застосовувати норми права, чинні безпосередньо на дату ухвалення рішення.

Отже, за таких обставин, на думку апеляційного суду, відповідач, в даному випадку, мав право і обов`язок виконати вимоги Положення №1317 (у редакції постанови КМУ №1276) та наказу МОЗ №1809 за повідомленнями правоохоронних органів (т.б. прокуратури) щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості попереднього рішення МСЕК відносно позивачки, а тому, відповідно, позиція останньої щодо нібито відсутності у відповідача правових підстав для перегляду її інвалідності, та необхідності проведення її очного медичного обстеження з дослідженням усіх наявних медичних документів, є необгрунтованою.

Крім того, на думку колегії суддів, не можна вважати достатньо обґрунтованою і позицію позивачки про порушення Відповідачем процедури медико-соціальної експертизи з тих підстав, що юридична природа повноважень РЕК КУ «Одеський ОЦМСЕ», як видно зі змісту п.13 Положення №1317, полягає передусім у здійсненні контрольно-наглядових функцій за діяльністю нижчестоящих комісій.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у п.13 Положення №1317, законодавець фактично чітко розмежовує процесуальні дії, такі як перевірка обґрунтованості прийнятих рішень, та проведення медико-соціальної експертизи. Перша - є формою перевірки медичної документації (в т.ч. і на предмет підробки), а також медичного висновку на відповідність критеріям, визначеним Інструкцією №561. У випадку ж, якщо за результатами аналізу документів Комісія виявляє очевидну відсутність правових або медичних підстав для встановлення групи інвалідності (наприклад, невідповідність діагнозу критеріям Інструкції №561), вона має усі належні повноваження скасувати таке рішення без призначення нового огляду особи.

На переконання колегії суддів, позиція позивачки ґрунтується на помилковому ототожненні процесу перегляду рішення в порядку здійснення контролю із процедурою встановлення групи інвалідності вперше та процедурою очного переогляду особи, у зв`язку з встановленням групи інвалідності на певний строк.

Проте, такий підхід нівелює саму суть контрольної функції органу вищого рівня. Якщо рішення МСЕК було прийнято з порушенням закону (наприклад, на підставі недостовірних (підроблених) даних або помилкової інтерпретації медичних показників), воно є «дефектним» актом. Скасування в такому випадку «дефектного» акту в порядку контролю за документами справи, на думку суду, є цілком правомірним інструментом виправлення помилок нижчестоящої комісії і не потребує обов`язкового очного переогляду особи шляхом проведення медико-соціальної експертизи.

Водночас, аналіз змісту Інструкції №561 свідчить, що вона визначає критерії саме для встановлення груп інвалідності під час первинного огляду або переогляду після закінчення строку, на який була встановлена інвалідність. Процедура ж перевірки обґрунтованості вже прийнятого рішення фактично є самостійним видом управлінської (контрольної) діяльності, яка не є аналогічною процесу медичного огляду, а тому, не підпадає під дію процедурних вимог цієї Інструкції.

Дана Інструкція №561, за своєю структурою, орієнтована на регламентацію роботи районних, міжрайонних, міських та обласних комісій, які безпосередньо здійснюють експертну оцінку стану хворого.

Відповідач - РЕК КУ «Одеський ОЦМСЕ» (як і ЦМСЕК МОЗ), виконуючи, в даному випадку, згідно з п.13 Положення №1317, функцію контролю, фактично діяв як орган адміністративного нагляду. Вимога ж про обов`язкове застосування положень Інструкції щодо очного огляду та заповнення актів огляду за стандартною процедурою під час перевірки обґрунтованості рішень МСЕК фактично є звуженням контрольних повноважень відповідача.

Тобто, якщо РЕК КУ «Одеський ОЦМСЕ» виявляє методологічні помилки або підробку документів або відсутність необхідного обсягу досліджень у медичній справі, вона має право скасувати рішення МСЕК на підставі порушення норм Положення №1317, не застосовуючи при цьому приписи Інструкції №561.

Крім того, ватро зауважити й про те, що Положення №1317 чітко розрізняє такі поняття як «переогляд» (який передбачає проведення нової медико-соціальної експертизи) та «перевірку обґрунтованості» (яка передбачає медичний та правовий аналіз вже проведеної медико-соціальної експертизи та медичного висновку).

Колегія суддів звертає увагу, що повноваження на скасування рішення за результатами перевірки не є абсолютним та не може реалізовуватися довільно. Таке повноваження підлягає застосуванню виключно за умови встановлення очевидної невідповідності медичних матеріалів критеріям, визначеним нормативними актами, або істотних порушень процедури первинного встановлення інвалідності, або підробки документів. У протилежному випадку орган зобов`язаний ініціювати проведення повноцінної медико-соціальної експертизи.

При цьому, слід зазначити, що застосування повноваження на скасування рішення нижчестоящої комісії за результатами перевірки обґрунтованості допускається лише за умови, якщо з матеріалів медико-експертної справи без проведення додаткових клінічних досліджень вбачається очевидна та істотна невідповідність встановлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям, визначеним нормативними актами. За відсутності такої очевидності або у випадку, коли для встановлення відповідності критеріям необхідна додаткова медична оцінка, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати проведення медико-соціальної експертизи (переогляду) з дотриманням гарантій участі особи. Інакше реалізація контрольного повноваження набуває ознак свавільності та порушує принцип пропорційності.

Під очевидною та істотною невідповідністю матеріалів медико-експертної справи критеріям встановлення інвалідності слід розуміти такий недолік первинного рішення, який виявляється безпосередньо з наявної медичної документації та не потребує проведення додаткових клінічних досліджень чи безпосереднього огляду особи. Зокрема, це стосується випадків невідповідності встановленого діагнозу критеріям, визначеним Інструкцією №561, або відсутності в матеріалах справи обов`язкових об`єктивних даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, або виявлених фактів підробки документів. У разі, якщо висновок про необґрунтованість рішення не може бути зроблений виключно на підставі аналізу документів, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати процедуру переогляду (медико-соціальної експертизи) з дотриманням процесуальних гарантій участі особи.

Також, під очевидною невідповідністю слід розуміти, зокрема, випадки, коли діагноз особи, зафіксований у первинній справі, згідно з нормами Інструкції №561 взагалі не передбачає встановлення II групи інвалідності «безстроково». У такому разі повторне об`єктивне обстеження (очний огляд) є надмірним, оскільки «правова дефектність» висновку нижчої комісії міститься безпосередньо в медичних документах.

Разом з тим, Інструкція №561 не містить жодної згадки про порядок проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, а тому поширення її норм на цю процедуру за аналогією є неправомірним. У правовідносинах, в яких відповідач виступає як контролюючий орган, така процедура регулюється виключно спеціальною нормою, а саме п.13 Положення №1317, яка наділяє її правом скасовувати рішення безпосередньо за результатами виявлення необґрунтованості медичних матеріалів і їх невідповідності висновкам нижчестоящих комісій.

Таким чином, позиція позивача про необхідність дотримання процедури очного огляду (переогляду), встановленої Інструкцією №561, під час здійснення перевірки обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій, є юридично помилковою.

Якщо відповідач (або ЦМСЕК МОЗ) встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, або за допомогою підроблених документів, вона може скасувати таке рішення заочно. У цьому випадку об`єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність акту МСЕК, що перевіряється. Отже, Інструкція №561, в такому випадку, не відповідає всім ознакам акту, який застосовується для регулювання порядку здійснення перевірки обґрунтованості рішень органом вищого рівня.

Крім того, одночасно також зазначити й про те, що дискреційним повноваженням ЦМСЕК (в т.ч. відповідача), закріпленим у тому ж п.13 Положення №1317, зміст якої свідчить про те, що Комісія направляє осіб на обстеження виключно лише тільки у разі обґрунтованої у цьому ж пункті потреби. Отже, з викладеного можна зробити висновок, що чинне законодавство фактично залишає за Відповідачем (в т.ч. ЦМСЕК) право самостійно визначати достатність наявних у справі доказів для прийняття рішення. Якщо медичні матеріали містять вичерпну інформацію, яка свідчить про необґрунтованість встановлення інвалідності, проведення огляду стану особи не є обов`язковим і не повинно впливати на правовий результат - скасування незаконного рішення.

Межі дискреційних повноважень органу вищого рівня при перевірці рішень нижчестоящих комісій зумовлені обов`язком дотримання принципів адміністративної процедури. Судовий контроль у таких правовідносинах має здійснюватися за наступним алгоритмом перевірки: наявності законодавчо визначених підстав для проведення перевірки; належної мотивованості акту, що скасовує попереднє рішення (викладення конкретних медичних та юридичних невідповідностей); дотримання балансу між суспільним інтересом (боротьба з правопорушеннями) та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу.

Так, з матеріалів справи та змісту позову вбачається, що переогляд позивачки РЕК відповідача фактично відбувся 05.12.2024 року «заочно» і за результатами цього переогляду, Комісією, з урахуванням зазначених у листі-запиті Малиновської окружної прокуратури відомостей, було скасовано попереднє рішення МСЕК щодо встановлення їй 2-ї групи інвалідності «безстроково».

Як відомо, умови, за яких Комісія може приймати рішення заочно, встановлені п.5 Положення №1317.

Отже, здійснивши юридичний аналіз вищенаведених норм права, колегія суддів зазначає, що процедура перевірки обґрунтованості рішень МСЕК обов`язково включає аналіз медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та колегіальне прийняття рішення, однак обов`язковість особистої присутності особи може бути нівельована правом Комісії на заочне прийняття рішення лише у випадках, передбачених пунктом 5 Положення №1317.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» від 08.03.2022 року №225 був спрощений принцип заочного прийняття рішень комісією у зв`язку з адаптацією всієї системи МСЕК до умов воєнного стану.

Так, згідно з п.1 цієї Постанови КМУ №225, на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:

1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.

Відповідно абз.1 п.2 цієї ж Постанови КМУ, на період дії воєнного стану на території України, зокрема, пункт 5 Положення №1317 не застосовується.

Т.б. спеціальний порядок проведення медико-соціальної експертизи в умовах воєнного стану, чітко передбачений Постановою КМУ №225, і спрямований на забезпечення безперервності соціального захисту шляхом спрощення процедур, зокрема через запровадження принципу екстериторіальності та можливості заочного прийняття рішень. Водночас, таке спрощення не звільняє контролюючий орган від обов`язку забезпечити високий стандарт доказування при скасуванні раніше встановленого статусу особи з інвалідністю. Заочна процедура перевірки є правомірною лише у тому разі, якщо вона ґрунтується на всебічному аналізі наявних медичних даних.

Статтею 6 Закону №2073-IX встановлено умови законності дискреційного повноваження, серед яких - здійснення вибору для досягнення мети, з якою надано повноваження, та відповідність принципам адміністративної процедури. Зокрема, передбачений статтею 14 цього Закону принцип ефективності, вимагає від органу організації розгляду справ у простий спосіб з найменшими витратами ресурсів. Враховуючи контрольно-наглядову природу повноважень Відповідача вимога обов`язкового очного огляду особи у випадках, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, була б надмірним тягарем для органу та суперечила б меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту.

Таким чином, системний аналіз п.13 Положення №1317 та п.1 Постанови КМУ №225 дає підстави для висновку, що у період дії воєнного стану Відповідач (який наразі ліквідований) був наділений необхідними повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень МСЕК заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження, або у зв`язку з встановленням фактів підробки медичних документів.

При цьому, суд наголошує, що в умовах воєнного стану та з урахуванням постанови КМУ №225, пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань. Відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об`єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.

Окрім того, як загально відомо, 15.11.2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (положення якої в повному обсязі набули чинності з 01 січня 2025 року), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Так, абзацами 3,7 п.3 цієї Постанови КМУ №1338 встановлено, що повноваження, права і обов`язки МСЕК щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п.7 «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» (затв. Постановою КМУ від 15.11.2024р. №1338), та п.8 «Положення про Міністерство охорони здоров`я України» (затв. Постановою КМУ від 25.03.2015р. №267 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2020р. №90), наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» від 03.12.2024 року №2022:

1) Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673).

2) Затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи.

3) Визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства охорони здоров`я «Про покладання прав та обов`язків Центральної МСЕК МОЗ» України від 26.10.2024р. №1809 (у редакції наказу МОЗ України від 13.11.2024р. №1900).

Колегія суддів також вважає враховати ще й те, що відповідно до ч.3 ст.10 Закону №2073-IX, особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними. У цьому контексті судова колегія оцінює доводи позивачки щодо нібито наявності процедурних порушень з урахуванням того, що встановлений державою механізм перевірки обґрунтованості рішень МСЕК у перехідний (військовий) період мав на меті захист публічного інтересу, а процесуальна поведінка учасника справи має корелюватися з обов`язком сприяти встановленню об`єктивної істини у справі.

Отже, за таких обставин, апеляційний суд вважає доводи позивачки про порушення відповідачем процедури огляду, передбаченої Інструкцією №561, як самостійну підставу для скасування рішення (протоколу) про скасування їй інвалідності на підставі виявлених фактів підробки документів, не ґрунтуються на чинному нормативно-правовому регулюванні, що діє в умовах воєнного стану та реформування галузі.

Що ж стосується безпосередньо висновків суду 1-ї інстанції про нібито відсутність імені позивачки в оскаржуваному рішенні відповідача, оформленого протоколом б/н від 05.12.2024р., про скасування на підставі виявлених фактів підробки документів 8-ми особам попередніх рішень МСЕК про встановлення їм інвалідності (а.с.67-68), які, в свою чергу, фактично стали єдиною (основною) підставою для відмови у задоволенні даного позову, то судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи, вважає їх необгрунтованими, передчасними і частково помилковими та, в свою чергу, з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено апеляційним судом, 24.07.2025р. суд 1-ї інстанції своєю ухвалою витребував: 1) у КУ «Одеський ОЦ МСЕ» засвідчені копії: медико-експертної справи ОСОБА_1 та повний текст протоколу засідання Комісії від 05.12.2024р.; 2) у ГУ ПФУ в Одеській області копію листа КУ «ООЦ МСЕ» від 16.01.2025р. №23 щодо підробки документів у довідці МСЕК від 22.11.2021р. (а.с.64).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаної вище ухвали ООАС від 24.07.2025р., голова комісії з припинення КУ «Одеський ОЦ МСЕ» Т.Дяговець надіслала на адресу окружного суду лист від 31.07.2025р., до якого долучила «незавірену» належним чином «фото-копію» протоколу засідання РЕК від 05.12.2024р. на 2-х арк. (а.с.67,68), зі змісту якої вбачається, що Комісія, на підставі виявлених Малиновською окружною прокуратурою м.Одеси в ході досудового розслідування 2-х кримінальних проваджень фактів підробки документів, що були підставою для встановлення інвалідності вище переліченим 8 особам (серед яких прізвище ОСОБА_1 відсутнє?), вирішила відмінити (скасувати) попередні рішення МСЕК щодо цих осіб про встановлення їм інвалідності.

Тобто, як вже зазначалося вище, саме цей факт відсутності імені позивачки в цій «фотокопії» протоколу РЕК б/н від 05.12.2024р., фактично і став єдиною підставою для ухвалення судом 1-ї інстанції рішення про відмову у задоволенні даного позову.

Разом з тим, як вказувалося вище, колегія суддів не може погодитися з такою позицією суду попередньої інстанції і вважає її помилковою, а вказану вище копію протоколу засідання РЕК від 05.12.2024р. на 2-х арк. (а.с.67,68), яка є фактично «незавіреною» належним чином ксерокопією «фото-копії» витягу з цього протоколу (а не повним текстом), вважає неналежним доказом, який беззаперечно підтверджує факт не розгляду цією РЕК питання скасування інвалідності позивачу.

До такого висновку судова колегія приходить з огляду на сукупність інших досліджених в ході апеляційного розгляду доказів (документів), які наявні у матеріалах даної справи.

Так, як вбачається зі змісту адміністративного позову та апеляційної скарги, позивачка ОСОБА_1 , яка тривалий час (17 років) працювала провідним бухгалтером в КУ «Одеський обласний центр МСЕ» (т.б. у відповідача), постійно та послідовно наполягає, що їй достовірно відомо, що 05.12.2024р. РЕК КУ «Одеський обласний центр МСЕ», на підставі листа-запиту прокурора Малиновської окружної прокуратури м.Одеси від 27.11.2024р., було прийнято рішення, оформлене протоколом від 05.12.2024р. про скасування їй (та іншим 11 особам, серед яких є і її чоловік ОСОБА_2 ) попереднього рішення МСЕК про встановлення їй 2-ї групи інвалідності.

Апеляційний суд звертає увагу на тому, що даний факт, зокрема, підтверджується сукупністю наступних доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме:

1) листом голови комісії з припинення КУ «Одеський ОЦ МСЕ» Н.Хавроніч від 16.01.2025р. №22, адресованим Одеській обласній прокуратурі, зі змісту якого чітко видно, що РЕК КУ «Одеський ОЦ МСЕ», на підставі виявлених фактів підробки документів, що були підставою для встановлення інвалідності вище переліченим 12 особам (серед яких є і прізвище ОСОБА_1 та її чоловіка), було вирішено відмінити (скасувати) попередні рішення МСЕК щодо цих 12 осіб про встановлення їм інвалідності, серед яких значиться і прізвище позивача ОСОБА_1 (а.с.143);

2) листом-запитом прокурора Малиновської окружної прокуратури м.Одеси від 27.11.2024р. на адресу директора КУ «ООЦ МСЕ» (вх.№1528), в якому повідомлялося, що Малиновською окружного прокуратурою м.Одеси здійснюється нагляд за додержанням законодавства органами досудового розслідування у вигляді процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №12023163470000778 від 18.11.2023р. (за ч.1 ст.114-1, ч.3 ст.332 КК України) та №12024163470000809 від 06.11.2024р. (за ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України), в ході розслідування яких було здобуто докази, які підтверджують складання та використання медичних документів із завідомо неправдивими (підробленими) відомостями, що в подальшому послугували підставами для встановлення відповідних груп інвалідності, що, в свою чергу, ставить під сумнів, допустимість та законність встановлення груп інвалідності особам, перелік яких наведений у листі, серед яких є, зокрема і ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 ;

3) вироком Хаджибейського районого суду м.Одеси від 09.06.2025р. по справі №521/2018/25 (який ще не набрав законної сили), яким, в свою чергу, позивач ОСОБА_1 (та її чоловік ОСОБА_2 ), були визнані «винними» у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України (т.б. у зловживанні впливом на ключових посадових осіб МСЕК з метою допомоги у незаконному отриманні третіми особами інвалідності). При цьому, зі змісту цього вироку видно, що ОСОБА_1 фактично визнала свою провину у скоєному злочині, а що суд, в свою чергу, при призначенні позивачці покарання, не зазначив в якості пом`якшуючої відповідальність обставини наявність у неї інвалідності (що, в свою чергу, теж свідчить про відсутність у неї на момент ухвалення цього вироку будь-якої інвалідності);

4) листом голови комісії з припинення КУ «Одеський ОЦ МСЕ» Т.Дяговець від 31.07.2025р., адресованим на адресу суду 1-ї інстанції, зі змісту якого вбачається, що в розпорядженні Комісії з припинення КУ маються не усі необхідні документи КУ «Одеський ОЦ МСЕ» (яка знаходиться у стадії припинення). Наданий же до суду протокол засідання комісії від 05.12.2024р. є «фотокопією» з відповідного журналу РЕК, в якій прізвище ОСОБА_1 дійсно відсутнє, хоча у Комісії є в наявності лист ТВО головного лікаря КУ «Одеський ОЦ МСЕ» ОСОБА_3 від 13.12.2024р. №833, адресований прокурору Малиновської окружної прокуратури, з якого слідує, що на підставі їх листа, РЕК було виявлено факти підробки документів, в результаті чого, попередні рішення МСЕК про встановлення переліченим у вказаному листі прокуратури особам, в т.ч. і ОСОБА_1 , були скасовані групи інвалідності (а.с.67).

Крім того, судовою колегією з матеріалів справи також встановлено, що позивач ОСОБА_1 , в період своєї інвалідності, т.б. з 19.10.2022р. по 31.12.2024р. перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області і отримувала «пенсію по-інвалідності», що, в свою чергу, окрім іншого, підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області від 12.02.2025р., зі змісту якого видно, що пенсійний орган, отримавши лист КУ «Одеський ОЦ МСЕ» від 16.01.2025р. №23 про факт підробки довідки МСЕК від 22.11.2021р. серії 12ААВ №517192 (яка наразі є недійсною), призупинив позивачці виплату пенсії та зобов`язав її добровільно повернути безпідставно отриману нею пенсію за період з 01.01.2022р. по 31.12.2024р. в сумі 95 443,18 грн.

Тобто, підставою для припинення ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності фактично послугувало саме рішення (протокол) РЕК КУ «Одеський ОЦ МСЕ» від 05.12.2024р. про невизнання її особою з інвалідністю.

Отже, враховуючи вище викладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає дії та оскаржуване рішення (протокол) відповідача від 05.12.2024р., пов`язані із скасуванням позиваці інвалідності правомірними та відповідаючими діючому у цей важкий період «військового стану» законодавству, а тому, відповідно, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, одночасно ще раз слід зазначити про те, що аналогічний правовий висновок з цього спірного питання був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.03.2026р. у справі №360/660/25.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інші доводи апеляційної скарги позивача вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, враховуючи викладені обставини, судова колегія вважає, що судом першої інстанції, в даному випадку, хоча і було фактично прийнято вірне рішення про відмову у задоволенні позову, але при цьому частково порушено норми процесуального права, що виразилося в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків обставинам справи, та призвело до зазначення у судовому рішенні помилкових і необгрунтованих мотивів і підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому, відповідно, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині мотивів і підстав залишення даного адміністративного позову без задоволення.

Як передбачено нормами п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або «змінити» судове рішення.

А відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або «зміни» рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

При цьому, згідно із ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції – змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову, які викладені в мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року – змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , які викладені в мотивувальній частині даної постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 24.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

К.В. Кравченко