Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №420/26378/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26378/25

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 05.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі РТЦК), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ОТЦК), та просив:

- визнати протиправною бездіяльність РТЦК, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року;

- стягнути з РТЦК на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 (далі Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність РТЦК , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078);

- стягнути з РТЦК на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати РТЦК нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2011 року №159 (далі Порядок №159);

- зобов`язати РТЦК нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року, відповідно до Порядку №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність РТЦК щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Зобов`язано РТЦК нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність РТЦК щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Зобов`язано РТЦК нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в частинах відмови у задоволенні позовних вимог та зобов`язання РТЦК нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення – скасовано.

Прийнято у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з РТЦК на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця”) - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з РТЦК на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано РТЦК нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2011 року №159 (далі Порядок №159).

Зобов`язано РТЦК нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року, відповідно до Порядку №159.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року – залишено без змін.

Рішення по справі набрало законної сили.

19.03.2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

26.05.2026 року представник позивача звернулась до суду першої інстанції із заявою про зміну порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/26386/25, шляхом стягнення з ОТЦК на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Тобто, заявник просить змінити порядок виконання судового рішення на підставі вимог абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України шляхом стягнення коштів саме з ОТЦК замість визначеного судовим рішенням РТЦК, оскільки РТЦК в ГУ ДКСУ у Херсонській області на обслуговуванні не перебуває та не має відкритих рахунків. Проте, в ГУ ДКСУ у Херсонській області на обслуговуванні перебуває ОТЦК (код ЄДРПОУ 08196988).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в задоволенні даної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та задовольнити заяву.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви виходив з того, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (стаття 378 КАС України). У той же час, на думку суду першої інстанції, належних доказів, які б підтверджували наявність визначених вказаною нормою обставин, заявником не надано.

Суд першої інстанції відзначив, що спосіб та порядок виконання судового рішення є заходами його реалізації, а тому в порядку застосування статті 378 КАС України суд не уповноважений приймати додаткове рішення за вимогами, що не були предметом спору.

Суд першої інстанції констатував, що заявлені ОСОБА_1 вимоги фактично спрямовані на зміну боржника у судовому рішенні та покладення обов`язку щодо його виконання на іншу юридичну особу – ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не був стороною у даній справі та щодо якого судом не ухвалювалося рішення по суті спору.

При цьому суд відзначив, що перебування РТЦК на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення у розумінні статті 378 КАС України та не є виключною обставиною, яка б унеможливлювала його виконання у спосіб, визначений судом.

Суд також звернув увагу на те, що питання внутрішньої організації фінансового забезпечення військових частин, відсутності власних рахунків чи здійснення фінансування через іншу військову частину є особливостями бюджетного та фінансового забезпечення відповідача і не можуть бути підставою для зміни суті судового рішення або визначення нового суб`єкта його виконання.

Крім того, на думку суду, заявником не надано належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо виконання судового рішення, а також доказів того, що виконання рішення у визначений судом спосіб є об`єктивно неможливим.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 2 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1, 3 статті 378 КАС України (у редакції указаного вище Закону №4094-IX, який діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, аналіз викладених норм свідчить, що у разі наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувача, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення, у відповідності до положень частин першої, третьої статті 378 КАС України.

Як слідує зі змісту постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року, за наслідками розгляду справи, судом апеляційної інстанції вирішено стягнути з РТЦК на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця”) - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп. та індексацію-різницю грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення та визначив конкретні суми, які підлягають стягненню.

При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідні суми індексації грошового забезпечення були визначені саме ОТЦК за результатом витребування доказів, який був учасником спірних правовідносин та приймав участь у справі в якості третьої особи.

Тобто, ОТЦК під час розгляду даної справи по суті приймав активну участь у її розгляді, надавав докази та письмові пояснення.

У той же час, відповідачем у даній справі був РТЦК, а тому саме з нього було стягнено відповідне грошове забезпечення, оскільки у цьому органі ОСОБА_1 проходив військову службу та саме він нараховував позивачу грошове забезпечення, а ОТЦК таке грошове забезпечення виплачував.

За правилами абзацу 3 пункту 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 (далі – Положення №154), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм.Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно із адміністративно-територіальним устроєм України.

Абзацом 2 пункту 7 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм.Києва та Севастополя. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм.Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства (абзацу 1 п.7 Положення №154).

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм.Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

З аналізу приписів Положення №154 вбачається, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №522/22225/21 та у постанові від 27 березня 2024 року у справі №344/6751/22.

Зі змісту листа ГУ ДКСУ в Херсонській області № 04-22/10-10/2337 від 14.04.2026, вбачається, що РТЦК (код ЄДРПОУ 09661329) в Головному управлінні Казначейства на обслуговуванні не перебуває та не має відкритих рахунків.

Тобто, РТЦК не є самостійною юридичною особою з власним балансом, а діє як відокремлений підрозділ ОТЦК, а тому примусове списання коштів саме з нього є технічно та юридично неможливим.

Водночас, апеляційний суд наголошує, що відсутність відкритих рахунків у конкретного державного органу, у даному випадку РТЦК не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання, установленого судовим рішенням у даній справі №420/26378/25.

Таким чином, внутрішні організаційні фінансові питання державних органі не можуть нівелювати право людини на виконання судового рішення.

Тобто, на переконання колегії суддів, відсутність рахунків у безпосереднього боржника є винятковою обставиною у розумінні абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України, яка робить виконання судового рішення неможливим.

Разом з тим, в ГУ ДКСУ у Херсонській області на обслуговуванні перебуває ОТЦК (код ЄДРПОУ 08196988).

Приписи Положення №154 та матеріали справи свідчать, що ОТЦК здійснює фінансове забезпечення (утримання) районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі ОТЦК на поточний рік.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (частини перша, друга статті 80 Цивільного кодексу України).

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина 3 статті 95 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року по справі № 344/6751/22.

З наведеного вбачається, що правовий статус органу – боржника РТЦК не дозволяє йому самостійно виконати грошове зобов`язання саме через відсутність відкритих рахунків у органах Казначейства, а тому виконання має бути покладено на орган, який здійснює його матеріально фінансове забезпечення, тобто – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ї інстанції, що задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення є зміною суті судового рішення та визначення нового суб`єкта його виконання.

Колегія суддів наголошує, що заміна боржника –РТЦК на боржника – юридичну особу ІНФОРМАЦІЯ_3 , на фінансовому забезпеченні якого перебуває такий районний ТЦК, не змінює суті рішення, оскільки сума стягнення залишається незмінною, як і правова природа виплати.

Тобто, змінюється лише процесуальний механізм (порядок) списання коштів для забезпечення реального виконання рішення суду.

Водночас, з урахуванням листів ГУ ДКСУ в Херсонській області та Державної казначейської служби України, за наслідками вжиття органами Казначейства відповідних заходів з виконання судового рішення у даній справі, ОТЦК, без відповідної зміни порядку виконання рішення суду, не надає згоди на списання коштів з його рахунків.

Так, відмовляючи в задоволенні заяви про зміну порядку виконання судового рішення, суд 1-ї інстанції зазначив, що перебування РТЦК на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення у розумінні статті 378 КАС України та не є виключною обставиною, яка б унеможливлювала його виконання у спосіб, визначений судом.

Проте, колегія суддів зауважує, що суд 1-ї інстанції не врахував, що у межах даної справи судовим рішенням визначено саме стягнення коштів з суб`єкта владних повноважень, а не зобов`язання нарахувати та виплатити.

При цьому, відсутність відкритих рахунків у боржника РТЦК чи його специфічний статус несамостійного підрозділу без прав юридичної особи і є тією обставиною, яка унеможливлює виконання судового рішення у спосіб, визначений судом.

На переконання апеляційного суду, відмова в задоволенні заяви про зміну порядку виконання судового рішення створює умови для подальших спорів у межах даної справи, оскільки бажаний результат, визначений постановою суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили ще 03 березня 2026 року, позивач до теперішнього часу так і не отримав.

Більш того того, відмова в задоволенні такої заяви може створити ситуацію нового звернення до суду з позовом, а ухвалене в цьому спорі рішення залишиться невиконаним, що прямо суперечить концепції статті 129-1 Конституції України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, оскільки належний відповідач у справі РТЦК не має статусу юридичної особи та не є розпорядником бюджетних коштів і учасником бюджетного процесу, не має відкритих рахунків в органах державного Казначейства, водночас є структурним підрозділом ОТЦК та перебуває на його фінансовому забезпеченні, зміна порядку виконання рішення суду шляхом безспірного списання коштів з рахунків розпорядника бюджетних асигнувань ОТЦК є єдиним належним, пропорційним та ефективним способом захисту прав стягувача.

З огляду на вищевикладене, а також те, що ОТЦК здійснює фінансове забезпечення (утримання) районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі ОТЦК на поточний рік, у даному випадку наявні підстави для зміни порядку виконання судового рішення у справі №420/26378/25, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що заявник у прохальній частині заяви помилково просила змінити порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/26378/25, оскільки відповідне рішення про стягнення коштів ухвалено П`ятим апеляційним адміністративним судом (постанова від 09 березня 2026 року).

Резюмуючи усе вищевикладене, враховуючи невиконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року про стягнення з РТЦК на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця”) - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп. та індексацію-різницю грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп., суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для зміни порядку виконання указаної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року, шляхом стягнення зазначених коштів з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення – скасувати.

Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення – задовольнити частково.

Змінити порядок виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі №420/26378/25, шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (“базового місяця”) - січень 2008 року у загальному розмірі 85927 грн. 87 коп. та індексацію-різницю грошового забезпечення фіксованому розмірі 3968 грн. 75 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальному розмірі 230187 грн. 50 коп.

У задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк