Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №400/13549/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13549/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 22.01.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Кравченка К.В., Осіпова Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 400/13549/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.12.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації позивачці з 17.06.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії 1,0796, та з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії 1,115;

зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії позивачки, а саме здійснити перерахунок та виплату її пенсії з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії позивачки за 2020 - 2022 роки в розмірі 12 236, 71 з 17.06.2025 у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова КМУ № 185), та з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 01.03.2025 році» у розмірі 1,115 (далі - Постанова КМУ № 209).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення індексації ОСОБА_1 з 17.06.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2020 - 2022 роки у розмірі 12 236, 71 грн, у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та у розмірі 1,0345 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2020 - 2022 роки у розмірі 12 236, 71 грн, у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та у розмірі 1,0345 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 17.06.2025. Стягнув на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968, 96 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду позивачка звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Так, ОСОБА_1 вказала, що місцевий суд дійшов до неправильного висновку про те, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії, в розмірі 12 236,71 грн, не підлягає збільшенню на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024 при проведенні індексації пенсій згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Апелянтка наголошує, що її право на звернення до суду з вимогами щодо перерахунку пенсії з урахуванням коефіцієнту збільшення пенсії у розмірі 1.0796 з 01.03.2024, не обмежується шестимісячним строком звернення до суду, а відтак позовні вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд:

скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 400/13549/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким:

1. визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2024.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років з 2023 року, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 12 236, 71 грн за 2020 - 2022 роки.

10.11.2025 позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсій з застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), визначеними постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Листом від 14.11.2025 № 1400-0306-8/95728 відповідач відмовив у задоволенні вказаного запиту, зазначивши, що перерахунок пенсії з 01.03.2024 та з 01.03.2025 проведено згідно із чинним пенсійним законодавством.

Не погодившись із бездіяльністю пенсійного органу щодо не проведення індексації пенсії, позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що пенсію позивачці призначено 16.03.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020 – 2022 роки — 12 236,71 грн. Тобто саме цей показник застосовувався при призначенні пенсії у 2023 році, і саме він підлягає індексації.

З огляду на це, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачки у 2024 – 2025 роках на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) шляхом встановлення доплати до пенсії, замість обчислення її розміру із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірах 1,0796 та 1,0345.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Спірним питанням, яке слід вирішити у межах розгляду цієї справи, є порядок проведення індексації пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та 1,0345.

З цього приводу Верховний Суд вже неодноразово висловлювався, зокрема у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 12 березня 2025 року у справі № 620/8157/24 та інших, висновки яких згодом було підтримано й Cудовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24).

Зокрема, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, у зв`язку з їх щорічною індексацією, збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснюючи в 2024 - 2025 роках перерахунок пенсії ОСОБА_1 , на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши їй щомісячні доплати до пенсії, замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Звернувшись до суду з цим позовом 18.12.2025, позивачка заявила вимоги про зобов`язання відповідача здійснити індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з 17.06.2025.

Втім, в апеляційній скарзі позивачка просить здійснити перерахунок її пенсії з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2024.

По-перше, колегія суддів зазначає, що апелянтка не може змінювати свої позовні вимоги в апеляційній скарзі, адже відповідно до частини п`ятої статті 305 КАС України в апеляційній скарзі не можуть заявлятися нові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

По- друге, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону № 1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

При цьому, у справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2024 - 2025 роках позивачці фактично не нараховувалася, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

Ураховуючи наведене, а також те, що позивачка звернулася до суду з цим позовом 18.12.2025, її права можуть бути захищені судом з 17.06.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 1 березня 2024 року.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульованими у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 та у постановах від 27 січня, 11 лютого, 24 березня, 8 квітня 2025 (справи №№ 200/422/24, 280/3620/24, 380/11333/24, 260/4303/24, відповідно).

Отже, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому апеляційна скарга розглянута судом у межах доводів апелянтки.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 400/13549/25 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 400/13549/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді К.В. Кравченко Ю.В. Осіпов