Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/5560/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5560/25

Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар – Божко А.К.,

за участю: представника Одеської обласної прокуратури - Клюкіна В.І.

представника Одеської міської ради – Степанчук В.В.,

представника Міністерства культури України – Тимкович І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 420/5560/25 за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича в інтересах Міністерства культури України до Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради , Одеської міської ради, треті особи: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про зобов`язання провести до належного стану об`єкт культурної спадщини, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2025 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури Ракович Максим Миколайович в інтересах Міністерства культури України звернувся до суду першої інстанції з позовом до Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради , Одеської міської ради, треті особи: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, у якому з урахуванням заяви від 19.05.2025 просив:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради та Одеської міської ради щодо неутримання в належному стані, не проведення ремонту та не захисту від пошкодження і руйнування об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури національного значення Будівлі Міської лікарні, в якій працювали ОСОБА_1 , М.В. Скліфосовський" (головний циркульний корпус), споруджену у 1804-1820 роках за проєктом архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7);

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради та Одеську міську раду привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури національного значення будівлю Міської лікарні, в якій працювали ОСОБА_1 , М.В. Скліфосовський” (головний циркульний корпус), споруджену у 1804-1820 роках за проєктом архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7), шляхом здійснення консерваційних робіт;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради та Одеську міську раду привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури національного значення будівлю Міської лікарні, в якій працювали М.І. Пирогов, М.В. Скліфосовський” (головний циркульний корпус), споруджену у 1804-1820 роках за проєктом архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера 5 (5/7), шляхом здійснення реставраційних робіт

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що будівля Міської лікарні по вул. Пастера, 5 (5/7) в Одесі є пам`яткою архітектури національного значення, власником якої є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, а в оперативному управлінні перебуває у КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня”. Аварійний та незадовільний стан цієї пам`ятки архітектури було неодноразово встановлено Актом огляду технічного стану пам`ятки архітектури від 11.05.2006, від 07.06.2011. Виконавчим комітетом Одеської міської ради 31.05.2011 було прийнято рішення № 249, яким реконструкцію Циркульного корпусу планувалось завершити в 2014 році (замовник - Управління капітального будівництва ОМР). Однак, роботи не були розпочаті. В 2019 році внаслідок руйнації (втрат) частини Циркульного корпусу лікарні, з сайту Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.Ua/ua/news/l 14054 та паспорту пам`ятки вбачається, що власником повторно розглядалось питання про консервацію та подальшу реконструкцію головного циркульного корпусу міської лікарні з повним збереженням його зовнішнього вигляду. Однак, Одеською міською радою кошти на капітальний ремонт і реконструкцію головного циркульного корпусу (Будівля Міської лікарні) не виділялись. При цьому, на замовлення Управління капітального будівництва Одеської міської ради у 2020 році розпочинались роботи з розробки проєктної документації з відновлення циркульного корпусу міської лікарні, проте були призупинені. Як наслідок бездіяльності власника щодо утримання будівлі “лікарні” - циркульного корпусу у належному стані, вже у 2024 році відбулося ще одне обвалення частини стіни пам`ятки вже з іншого боку, про що свідчить складений Департаментом культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради Акт візуального обстеження від 18.01.2024, яким підтверджено незадовільний стан та необхідність проведення першочергових протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт. Оскільки ст. ст. 27, 39 Закону України “Про охорону культурної спадщини” обов`язки з утримання, консервування та відновлення пам`ятки національного значення покладено на власника та балансоутримувача, тож очевидним є тривале порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства, у зв`язку з чим, з метою недопущення руйнації об`єкта культурної спадщини, наявні підстави для зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо приведення зазначеної споруди в належний стан, шляхом здійснення консерваційних, реставраційних робіт. Водночас, незважаючи на те, що Міністерство культури та стратегічних комунікацій України тривалий час відомо про невиконання Одеською міською радою вимог пам`яткоохоронного законодавства, цим уповноваженим органом не вжито жодних заходів, направлених на захист інтересів держави задля збереження наведеної пам`ятки культурної спадщини, зокрема, шляхом видання відповідного розпорядження або ж звернення до суду з відповідним позовом. Про установлені прокурором обставини було повідомлено Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Відповідач – Одеська міська рада проти задоволення позову заперечувала, гадала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому вказала на відсутність у заступника керівника Одеської обласної прокуратури повноважень на звернення до адміністративного суду із цим позовом, оскільки відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини” у Міністерства культури та стратегічних комунікацій України жодних повноважень щодо звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт, не передбачено. За наведених обставин Одеська міська рада зауважує, що у межах даної справи відсутні підстави для представництва заступником керівника Одеської обласної прокуратури Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, оскільки наведений орган державної влади взагалі не наділений компетенцією звертатися до суду із будь-яким адміністративним позовом у спірних правовідносинах. Окрему увагу Одеська міська рада звертає на помилковість тверджень прокурора стосовно нібито допущеної цим органом протиправної бездіяльності, оскільки вживались відповідні заходи для належного виконання передбачених законом зобов`язань стосовно пам`ятки. Зауважила, що Одеська міська рада в жодному разі не заперечує та не відхиляє необхідності проведення консерваційних або реставраційних робіт щодо Будівлі Міської лікарні, які зрештою проводяться уповноваженими органами в межах можливості, а саме Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. Проте, звертає увагу, що будь-які роботи з реставрації та реконструкції будівель Комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня” мають проводитися відповідно до законодавства шляхом укладення охоронного договору та отримання погоджень органів охорони культурної спадщини. При цьому, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про охорону культурної спадщини” консервація та реставрація об`єкта культурної спадщини проводиться лише за наявності письмового дозволу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на підставі погодженої з ним науково- проєктної документації. Жодного іншого механізму проведення таких робіт законодавством не передбачено. Разом із цим, положеннями законодавства передбачена можливість розроблення науково-проєктної документації за чергами та пусковими комплексами, а у випадку неможливості виконання заходів щодо охорони пам`ятки архітектури самостійно такі заходи можуть бути профінансовані органом охорони культурної спадщини. Натомість, цього позовна заява прокурора не враховує, що свідчить про передчасність звернення із цією позовною заявою. При цьому, наголошує, що Одеська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування та КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” як суб`єкт господарювання наділені зовсім різною компетенцією у спірних правовідносинах, а тому не можуть бути зобов`язані вчинити однакові дії щодо приведення до належного стану Будівлю Міської лікарні. Крім того, реставрація об`єкта культурної спадщини вже включає у себе проведення консервації, із чого слідує, що неможливо одночасно зобов`язати провести і консерваційні, і реставраційні роботи, що повністю проігноровано прокурором. За наведених обставин, враховуючи пред`явлення взаємовиключних позовних вимог до двох різних юридичних осіб - Одеської міської ради як представницького органу місцевого самоврядування та КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” суб`єкта господарювання, кожна з яких наділена своєю власною компетенцію, наголошує на тому, що заступником керівника Одеської обласної прокуратури обрано неефективний спосіб захисту спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні такої позовної заяви. Окремо зазначає, що Одеська міська рада вважає, що є неналежним відповідачем у справі щодо вжиття заходів з реставрації та консервації Будівлі Міської лікарні, оскільки не здійснює публічно-владних управлінських функцій у спірних правовідносинах і не може виступати замовником будівництва, не може укладати договори на розробку проєктно-кошторисної документації та договори на реставрацію чи реконструкцію об`єктів. Натомість, такою компетенцією наділений спеціально уповноважений виконавчий орган місцевого самоврядування - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, яким і вживалися раніше заходи щодо проведення реставрації циркульного корпусу Будівлі Міської лікарні. Натомість, Одеська міська рада у спірних правовідносинах не наділена компетенцією, зокрема, на здійснення функцій замовника, укладання договорів на розробку проєктно- кошторисної документації та договорів на реставрацію чи реконструкцію об`єктів, укладення охоронних договорів або визначення конкретного виду робіт, необхідних для приведення пам`ятки архітектури до належного технічного стану. Більше того, Одеська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідач-2 – КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” правом на подання відзиву на позов не скористався.

18.06.2025 до суду першої інстанції надійшли пояснення представника Міністерства культури України у яких останнє просить позов Прокурора задовольнити, оскільки внаслідок протиправної бездіяльності власника та балансоутримувача, пов`язаної з невиконанням обов`язків, визначених Законом щодо забезпечення її утримання у належному технічному стані, консервування та відновлення, через що була зруйнована частина (втрачена) будівлі-пам`ятки національного значення, а також додатково відбувся обвал іншої частини будівлі у 2024 році, існує небезпека втрати пам`ятки в цілому, що у свою чергу наразі завдає та може завдати ще більшої шкоди інтересам держави в сфері охорони культурної спадщини у майбутньому.

Також представник третьої особи - Департамента культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації направив до суду першої інстанції пояснення, якими позовні вимоги Прокурора підтримав в повному обсязі. Представник третьої особи зазначив, що Департамент здійснює контроль за виконанням Закону України “Про охорону культурної спадщини”, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. Будівля по вул. Пастера, 5/7 - Лікарня. Будівля, де у 1856-1858 роках працював М.І.Пирогов, а у 1859-1870 рр. - М.В.Скліфосовський є пам`яткою архітектури національного значення. На виконання статті 23 Закону на вказану пам`ятку культурної спадщини укладено охоронний договір. В ході проведення оглядів зазначеної будівлі-пам`ятки Департаментом неодноразово фіксувався її незадовільний стан.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24.03.2026 позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради та Одеської міської ради щодо неутримання в належному стані, не проведення ремонту та не захисту від пошкодження і руйнування об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури національного значення Будівлі Міської лікарні, в якій працювали ОСОБА_1 , М.В. Скліфосовський" (головний циркульний корпус), споруджену у 1804-1820 роках за проєктом архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7).

Зобов`язав Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради та Одеську міську раду привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури національного значення будівлю Міської лікарні, в якій працювали М.І.Пирогов, М.В. Скліфосовський” (головний циркульний корпус), споруджену у 1804-1820 роках за проєктом архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7), шляхом здійснення консерваційних робіт, з урахуванням дотримання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини” та умов Охоронного договору № 803/10/05-10/2-25 від 14.03.2025 на пам`ятку культурної спадщини - Будівлю Міської лікарні, укладеного між Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації та КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня".

Зобов`язав Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради та Одеську міську раду привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури національного значення будівлю Міської лікарні, в якій працювали М.І. Пирогов, М.В. Скліфосовський” (головний циркульний корпус), споруджену у 1804-1820 роках за проєктом архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера 5 (5/7), шляхом здійснення реставраційних робіт, з урахуванням дотримання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини” та умов Охоронного договору № 803/10/05-10/2-25 від 14.03.2025 на пам`ятку культурної спадщини - Будівлю Міської лікарні, укладеного між Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації та КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не виконано передбачених законом та охоронним договором зобов`язань щодо належного утримання пам`ятки, зокрема не проведено консерваційні та реставраційні ремонти до заходи, визначені охоронним договором, у встановлений цим договором строк, а саме упродовж 2025 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, надаючи оцінку обставинам виконання/невиконання умов Охоронного договору, у той час, як сам Охоронний договір та обставини його виконання не є предметом спору;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що прокурором визначено орган, від імені якого останній звернувся до суду, який не наділений повноваженнями для подання такої позовної заяви;

- Одеська міська рада вважає, що у межах даної справи наявні передумови для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, уповноважений здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до адміністративного суду із позовом про зобов`язання привести до належного стану пам`ятку архітектури, що безпідставно було проігноровано в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026.

- у спірних правовідносинах жодним органом охорони культурної спадщини не складено приписів/розпоряджень, а отже зауваження суду першої інстанції стосовно того, що у випадку невиконання приписів такий орган може звернутися до суду із позовом про зобов`язання привести в належний стан об`єкт культурної спадщини є безпідставними та, більше того, суперечить умовам Охоронного договору.

- суд першої інстанції проігнорував, що даний позов прокуратури є нічим іншим, аніж намаганням встановити обов`язок власника об`єкта культурної спадщини та її балансоутримувача щодо вжиття заходів з приведення Будівлі Міської лікарні до належного стану, хоча такий обов`язок встановлено законом та не потребує «підтвердження» рішенням суду. Це свідчить про штучний характер позову без мети забезпечення ефективного захисту інтересів держави та про передчасність звернення із позовними вимогами про зобов`язання відповідачів привести до належного стану Будівлю Міської лікарні за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7), шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт;

- суд першої інстанції взагалі не дослідив питання відсутності протиправної бездіяльності Одеської міської ради та заявлення позовних вимог до неналежного відповідача;

- суд першої інстанції прийняв до розгляду та «збільшив» позовні вимоги за відповідною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури з урахуванням «уточнень» прокурора обласної прокуратури, чим одночасно порушив вимоги ч. 9 ст. 44 КАС України щодо необхідності направлення заяви про «збільшення позовних вимог» у новій редакції всім учасникам справи, а також порушив ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор обласної прокуратури не наділений повноваженнями змінювати позовні вимоги (заяву) заступника керівника обласної прокуратури. Більше того, неоформлення такого судового рішення окремим документом свідчить про порушення права інших учасників справи, які не були присутні під час вирішення цього питання, на доступ до суду, оскільки протокол судового засідання очевидно ним не направлявся, а тому такі особи навіть не були обізнані про розгляд позовної заяви із новими позовними вимогами;

- акт огляду Будівлі Міської лікарні від 18.03.2026 є неналежним доказом, який не стосується предмету доказування, а, разом із цим, такий документ створений вже після стадії дослідження доказів. Тобто, такий доказ не міг бути покладений в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Будівля Міської інфекційної лікарні, яка розташовується в найстарішій частині міста Одеси по вул. Пастера, 5 (зареєстровано 5/7), споруджена у 1804-1820 роках за проєктом архітектора Ж. Тома де Томон, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інженер ОСОБА_4 .

Будівля Міської лікарні є пам`яткою архітектури національного значення відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970 (охоронний № 550).

Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради від 25.12.1984 за № 652 “Про взяття під державну охорону вперше споруджених та вперше виявлених пам`яток археології, історії та мистецтва по м. Одесі та районам області” будівлю по вул. Пастера, 5 в м. Одесі взято під державну охорону та зобов`язано виконком міської ради забезпечити охорону, ремонт, реставрацію пам`ятки.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нежитлових будівель і споруд загальною площею 21228,7 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пастера 5/7, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Усі будівлі та споруді інфекційної лікарні перебувають в оперативному управлінні Комунального неприбуткового підприємства “Міська клінічна інфекційна лікарня” на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.05.2019 № 202 “Про закріплення за комунальною установою “Міська клінічна інфекційна лікарня” на праві оперативного управління нежитлових будівель та споруд лікарні загальною площею 2 1228,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7”.

Відповідно до паспорту об`єкту культурної спадщини пам`яткою є “Будівля Міської лікарні”, в якій працювали М.І. Пирогов, М.Ф. Скліфосовський (1806 - 1820 р.р., 1830 - 1840 р.р., архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., інженер Фейстер Е.Х.)”, іншою назвою якої наразі є головний циркульний корпус інфекційної лікарні загальною площею 7786,2 кв. м, який значиться під літ. А у технічному паспорті КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня”.

11.05.2006 Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації складно Акт обстеження пам`ятки містобудування та архітектури, яким встановлено аварійний та незадовільний стан цієї пам`ятки архітектури.

07.06.2011 Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації складно Акт обстеження пам`ятки містобудування та архітектури про те, що комісією проведено огляд пам`ятки будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера 5/7, висновками якого у зв`язку з деструктивними процесами матеріалу кладки - ракушняка в фундаментах та несучих конструкціях споруди, відсутністю системи водовідведення, відсутністю віконних та дверних заповнень та аварійним технічним станом споруди в цілому, склалася загроза повної втрати частини (південно-східного корпусу) об`єкту - пам`ятки архітектури національного значення терміново необхідно виконання першочергових протиаварійних робіт із подальшою комплексною реставрацією циркульного корпусу місцевої клінічної лікарні.

18.01.2024 посадовими особами Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради складено Акт візуального обстеження “Будівля Міської лікарні, в якій працювали М.І. Пирогов, М.Ф. Скліфосовський (1806-1820 рр., 1830-1840 рр., арх. Ж. Тома де Томон, Ф. Фраполлі, Д. Фраполлі)”. Відповідно до Постанови РМ України від 24.08.1963 № 970 будинок взятий під охорону держави як пам`ятка архітектури національного значення; відповідно до рішення Одеського облвиконкому від 25.12.1985 № 652 - як пам`ятка історії місцевого значення, адреса розташування Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Пастера, 5 (адреса реєстрації вул. Пастера 5/7). Під час візуального огляду встановлено: у січні 2024 року сталося обвалення фрагмента дворової фасадної стіни прямокутної центральної частини будівлі (літ. А1) у межах двох поверхів у правій (північно-східній) частині. Площа обвалення складає близько 70-90 кв. м. Утворена внаслідок обвалення несучої фасадної стіни прогалина візуально має прямокутну форму. У місці обвалення наявні провисання даху та часткові руйнування дерев`яних балок перекриття між першим і другим поверхами. Спостерігається вертикальна тріщина значного розкриття по торцю центральної частини (літ. А1) в місці примикання до двоповерхової частини. Стан чільних фасадів з боку курдонеру незадовільний, зафіксовані значні ділянки відшарування тиньку, фрагментарне руйнування архітектурних елементів. Колони портику мають локальні ділянки оголеного мурування. Праве крило будівлі, де мали місце обвалення конструкцій у попередні роки, оточені огорожею, доступ відсутній. Внаслідок близького розташування від території Одеського порту будівля може зазнавати впливу вибухових хвиль під час ракетно-дронових ударів. Будівля-пам`ятка потребує проведення першочергових протиаварійних та ремонтно- реставраційних робіт.

З метою отримання інформації про заходи, направлені на захист вказаного об`єкта культурної спадщини від загрози знищення та відповідно з`ясування наявності підстав для вжиття заходів реагування представницького характеру, Прокурором були зверненні листи до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації, Одеської міської ради, КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня”.

Так, 16.02.2024 КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” листом 01-08/60 проінформувало прокуратуру, зокрема що лікарня має охоронний договір на пам`ятник архітектури місцевого значення- “Валіховський корпус”. Документи для оформлення охоронного договору на “Циркульний корпус” були направленні до Управління охорони об’ єктів культурної спадщини м. Київ в 2018 році. Однак, договір лікарня не отримала. Протягом другої половини ХХ-ХІ ст., кошти на капітальний ремонт і реконструкцію “Циркульного корпусу” не виділялися. Протягом всього часу аж до 2022 року, адміністрація лікарні приймала всі можливі міри по підтримці життєдіяльності “Циркульного корпусу” силами співробітників лікарні: Проводився косметичний ремонт приміщень, частковий ремонт кровлі, поточний ремонт водопроводу та внутрішньої каналізації, систем опалення та електропостачання. Функціонуюча частина “Циркульного корпусу”, опалювалась. Адміністрація інфекційної лікарні, неодноразово інформувала ДОЗ ОМР та керівництво міста, про аварійний стан “Циркульного корпусу” та необхідності термінового проведення ремонтно-реставраційних робіт, для збереження пам`ятки архітектури національного значення.

03.05.2024 Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради на виконання резолюції Одеського міського голови листом № 09-13/137 щодо надання інформації з питань реалізації заходів збереження будівлі за адресою: вул. Пастера, 5/7 у м. Одеса, проінформовало прокуратуру, зокрема

- за інформацією Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради від 26.04.2024 № 01/01-37/322 на даний час триває оформлення належним чином охоронного договору на пам`ятку національного значення по вул. Пастера, 5 - “Будинок лікарні” (адреса реєстрації - вул. Пастера, 5/7 (далі - Циркульний корпус), копія листа додається.

- за наявною в Департаменті інформацією три примірника охоронного договору направлені на погодження до Міністерства культури та інформаційної політики України листом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської ОДА від 25.04.2024 № 1268/10/05-10/2-24/П177/10/01-12.

- за інформацією, наданою у листі КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради від 16.02.2024 №01-08/61 протягом другої половини ХХ-ХІ ст., кошти на капітальний ремонт і реконструкцію Циркульного корпусу не виділялися. Протягом всього часу включно до 2022 року, адміністрація лікарні приймала всі можливі міри по підтримці життєдіяльності Циркульного корпусу, а саме: проводився косметичний ремонт приміщень, частковий ремонт покрівлі поточний ремонт водопровода та внутрішньої каналізації, системи опалення та електропостачання. Функціонуюча частина Циркульного корпусу опалювалась.

- за інформацією Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - УКБ ОМР) від 25.04.2024 № 02-03/254 будівля Циркульного корпусу Міської клінічної інфекційної лікарні, яка є пам`яткою архітектури національного значення, вже багато років знаходиться у вкрай незадовільному / аварійному стані та потребує комплексу консерваційних та реставраційних робіт. З метою збереження будівлі-пам`ятки та пристосування її під сучасні стандарти надання медичної допомоги населенню на замовлення УКБ ОМР у 2020 році були розпочаті проєктно-вишукувальні роботи. Зважаючи на великий обсяг та, відповідно, високу очікувану вартість робіт з реставрації будівлі, для забезпечення можливості виконання робіт по об`єкту частинами, було вирішено розробити окремі проєкти: ремонтно-реставраційні протиаварійні роботи покрівлі будівлі головного (циркульного) корпусу, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення); ремонтно-реставраційні роботи фасадів будівлі головного (циркульного) корпусу, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення); ремонтно-реставраційні роботи головного (циркульного) корпусу літери "А-1", який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення); ремонтно-реставраційні роботи головного (циркульного) корпусу літери "А-2", який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення); ремонтно-реставраційні роботи головного (циркульного) корпусу літери "A-З", який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення). На сьогодні на проєктування робіт по Циркульному корпусу загалом профінансовано 5,53 млн.грн.

- зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в країні, викликану збройною агресією, реалізацію багатьох інфраструктурних проєктів в м. Одесі призупинено, у тому числі і роботи з розробки проєктної документації по вищевказаним проєктам з відновлення Циркульного корпусу Міської клінічної інфекційної лікарні. Разом з цим, для безпечної роботи лікарні здійснено першочергові заходи з огородження небезпечної частини Циркульного корпусу.

01.03.2024 Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації листом № 694/01-33/2-24/130 повідомило Приморську окружну прокуратуру м. Одеси, що на даний час на опрацюванні в Департаменті перебуває звернення КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” щодо укладання охоронного договору на пам`ятку за адресою м. Одеса, вул. Пастера, 5/7. Беручи до уваги загальний стан будівлі- пам`ятки національного значення, а також обвалення її частини 19.01.2024. Департамент звернувся до КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” та Одеської міської ради з вимогою у найкоротший термін вжити заходів, направлених на збереження культурної спадщини та надати правовстановлюючу документацію на укладання охоронного договору.

02.05.2024 Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації листом № 1351/10/01-12/2-24/489 повідомив Приморську окружну прокуратуру м. Одеси, що листом від 23.02.2024 № П177/10/01-12 КНП “МКІЛ” ОМР звернувся до Департаменту з проханням укласти охоронний договір на користування нежитловою будівлею “Циркульний корпус”, розташованої по вул. Пастера, 5/7. Департаментом підготовлено зазначений охоронний договір, істотною умовою якого є розробка науково-проєктної документації, направленої на збереження будівлі-пам`ятки (протягом року з дня підписання охоронного договору) та проведення робіт відповідно до погодженої науково-проєктної документації (протягом двох років після погодження науково-проєктної документації). Зазначений договір підписано двома сторонами та направлено на погодження до Міністерства культури та інформаційної політики України. ( супровідний лист від 25.04.2024)

28.06.2024 Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації листом № 1903/10/01-12/2-24/489 додатково повідомило Приморську окружну прокуратуру м. Одеси, про відсутність інформації щодо погодження науково-проєктної документації на проведення робіт на будівлі-пам`ятці національного значення по вул. Пастера №5/7.

19.07.2024 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України у листі № 06/15/6601-24 повідомило прокуратуру щодо ремонтно- реставраційних робіт по вул. Пастера,5/7 у м. Одеса, зазначивши, що охоронний договір на зазначену пам`ятку національного значення наразі перебуває на стадії доопрацювання. При цьому повідомило, що охоронним договором передбачено обов`язок власника протягом року з моменту укладення охоронного договору розробити проєктну документацію та провести невідкладні протиаварійні роботи на пам`ятці. Після усунення формальних недоліків охоронного договору - він буде розглянутий і погоджений МКІП. Щодо проведення робіт на пам`ятці та погодження науково-проєктної документації на ремонтно-реставраційні роботи на пам`ятці чи отримання дозволів для проведення робіт повідомило, що при пошуку в актуальній електронній базі електронного документообігу МКІП не виявлено звернень із зазначеними вимогами.

10.01.2025 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України у листі № 06/113/2/4-25 повідомило прокуратуру, що листом Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради від 26.01.2024 № 09-17/36 було поінформовано Міністерство культури та інформаційної політики України та Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації про пошкодження пам`ятки “Будинку лікарні” на вул. Пастера, 5 в м. Одеса. Враховуючи, що в проєкті охоронного договору, надісланого листом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації 22.08.2024 № 2486/10/05-10/2-24/807 (вхідний реєстраційний номер МКСК від 06.11.2024 № 1393/11-24) передбачено проведення протиаварійних, консерваційних та ремонтно-реставраційних робіт, МКСК не вживало додаткові заходи реагування.

17.02.2025 Одеська обласна прокуратура листом №15/3/2-247ВИХ-25 направила Міністерству культури та стратегічних комунікацій України Повідомлення в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, яким керуючись положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, повідомтдо, що обласною прокуратурою з метою захисту інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах підготовлено в порядку представництва позовну заяву в інтересах Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Одеської міської ради, Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про зобов`язання привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури національного значення Будівлю Міської лікарні, в якій працювали ОСОБА_1 , М.В. Скліфосовський” (головний циркульний корпус), споруджену у 1804-1820 роках за проектом архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7), шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт, яке обґрунтовано тим, що внаслідок протиправної бездіяльності власника та балансоутримувача, пов`язаної з невиконанням обов`язків, визначених Законом України “Про охорону культурної спадщини” щодо забезпечення її утримання у належному технічному стані, консервування та відновлення, через що була зруйнована частина (втрачена) будівлі-пам`ятки національного значення, а також додатково відбувся обвал іншої частини будівлі у 2024 році, існує небезпека втрати пам`ятки в цілому, що у свою чергу наразі завдає та може завдати ще більшої шкоди інтересам держави в сфері охорони культурної спадщини у майбутньому. Уповноваженому органу відомо про наведені порушення, однак порушення залишаються неусунутими, а пам`ятка незахищеною протягом тривалого (розумного) часу та останнім не вжито самостійних достатніх заходів, у тому числі щодо винесення постанови або ж звернення з позовом до суду незважаючи навіть на відбувшийся у січні 2024 року обвал.

На момент звернення до суду Охоронний договір на пам`ятку - Лікарню за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 не укладено.

Вважаючи вказану довготривалу бездіяльність відповідачів протиправною, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду для захисту прав та інтересів держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституція України у статті 54 проголошує, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Законом України від 20.09.2006 № 165-V "Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи" ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

За змістом статті 1 Конвенції вираз "архітектурна спадщина" включає, зокрема, такі нерухомі об`єкти як пам`ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов`язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 № 1805-III “Про охорону культурної спадщини” (далі Закон № 1805-III), який передбачає, зокрема:

- об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. (абзаци 2, 3 преамбули Закону № 1805-III)

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою;

- консервація - сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об`єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд;

- ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини;

-реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності. ( стаття 1 Закону № 1805-III)

Відповідно до частини першої статті 3 Закону 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, у т.ч.:

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення;

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них;

- погодження охоронних договорів на пам`ятки національного значення;

- здійснення інших повноважень, передбачених законом та покладених на нього актами Президента України. ( 17, 18, 21,25 частини 2 статті 5 Закону № 1805-III).

Відповідно до абзацу першого статті 17 Закону № 1805-III - пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Статтею 23 Закону № 1805-III унормовано, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону № 1805-III юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 27 Закону № 1805-III у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 39 Закону № 1805-III власник пам`ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечує збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам`ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.

На виконання норм саме статті 23 Закону України № 1805-III постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 затверджений Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини ( далі - Порядок № 1768), яким передбачено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. ( пункт 5 Порядку № 1768)

Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 Міністерство культури та інформаційної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно із підпунктом 94-6 пункту 4 Положення № 885 Міністерство здійснює контроль за виконанням Закону України “Про охорону культурної спадщини”, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Відповідно до підпункту 98 пункту 4 Положення № 885 Міністерство у межах повноважень, передбачених законом, погоджує охоронні договори на пам`ятки національного значення; науково-проєктну документацію на виконання робіт із консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам`яток національного значення.

Відповідно до статті 28 Закону України від 17.03.2011 №3166-VI “Про центральні органи виконавчої влади” міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону 280/97-ВР передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з підпунктом 5 пункту “б” частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Підпунктом 10 пункту “б” частини першої статті 32 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права дає можливість дійти висновку, що держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається, зокрема, на спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

При цьому, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що об`єктом культурної спадщини пам`яткою є “Будівля Міської лікарні”, в якій працювали М.І. Пирогов, М.Ф. Скліфосовський (1806 - 1820 р.р., 1830 - 1840 р.р., архітектора Ж. Тома де Томон, Фраполлі Д., Фраполлі Ф., інженер Фейстер Е.Х.)”, яка розташовується в найстарішій частині міста Одеси по вул. Пастера, 5/7.

На теперішній час це головний циркульний корпус інфекційної лікарні загальною площею 7786,2 кв. м, який значиться під літ. А у технічному паспорті КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня”. ( далі - Будівля Міської інфекційної лікарні або пам`ятка архітектури)

Виконавчий комітет Одеської обласної ради рішенням від 25.12.1984 за № 652 “Про взяття під державну охорону вперше споруджених та вперше виявлених пам`яток археології, історії та мистецтва по м. Одесі та районам області” будівлю по вул. Пастера, 5 в м. Одесі взяв під державну охорону та зобов`язав виконком міської ради забезпечити охорону, ремонт, реставрацію пам`ятки.

Власником будівель і споруд Міської інфекційної лікарні, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пастера 5/7, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до Положення про Управління капітального будівництва Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-VI, уповноваженим органом, який здійснює функції замовника та укладає з будівельними організаціями договори з реконструкції і реставрації об`єктів охорони здоров`я та культури, а також є розпорядником бюджетних коштів за наведеними напрямками тощо є Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.05.2019 №202 закріплено за Комунальною установою “Міська клінічна інфекційна лікарня” на праві оперативного управління нежитлові будівлі та споруди Міської лікарні загальною площею 21228,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції зазначив, що предметом судового контролю у даній справі є порушення інтересів держави в особі Міністерства культури України внаслідок тривалого не виконання власником або користувачем пам`ятки, уповноваженими ними особами вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а саме утримання пам`ятки в належному стані та зобов`язання їх вчинити дії, пов`язані з приведенням до належного стану пам`ятки архітектури національного значення шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт, що регулюється статтями 24 та 27 Закону № 1805-III.

Представництво інтересів громадянина або держави в суді прокурором регламентовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру” (далі Закон України № 1697-VII), якою, поміж іншого визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 09.10.2023 у справі № 640/4637/21, за якими ретельно проаналізувавши норми наведених у попередньому розділі цієї постанови статей Конституції України, законів України “Про охорону культурної спадщини”, “Про прокуратуру”, Кодексу адміністративного судочинства України та Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, а також взявши до уваги раніше викладені Верховним Судом висновки щодо їх застосування, Верховний Суд дійшов висновків про те, що Міністерство культури та інформаційної політики України є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, й у разі невиконання власником або користувачем пам`ятки, уповноваженими ними особами вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, має право на звернення до суду з позовом щодо оскарження їхньої бездіяльності та з вимогами про зобов`язання укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури національного значення, привести її до належного стану шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт.

У цій же постанові Верховний Суд виснував, що неподання Мінкультури такого позову за наявності для цього підстав свідчить про не вжиття цим органом належних та дієвих заходів, які б забезпечили реальний захист пам`ятки, змогли зупинити її подальше руйнування та забезпечити відновлення автентичного вигляду об`єкта.

Також, за позицією, викладеною у цій постанові Верховний Суд зазначив, що підставою для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Мінкультури є порушення інтересів держави щодо збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища та права суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантованого в Основному законі.

З огляду на практику Верховного Суду, суд першої інстанції слушно виснував, що охорона культурної спадщини становить значний суспільний інтерес, є важливою і пріоритетною сферою діяльності держави в особі органів державної влади, до яких належить й Мінкультури як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері охорони культурної спадщини. Тому такі інтереси охоплюються поняттям “інтереси держави” й у разі неналежного їх захисту, у прокурора виникають передбачені законом підстави для звернення до суду з позовом щодо захисту цих інтересів у суді в особі вказаного органу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 280/3319/20, від 28.04.2021 у справі № 160/13338/20, від 29.11.2021 у справі № 280/1426/20, від 25.01.2023 у справі № 360/4159/21 та від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21.

Вирішуючи питання щодо права на звернення до суду Мінкультури з позовом стосовно захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, то суд акцентує увагу на приписах частини першої статті 28 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, суд першої інстанції виходив із таких мотивів.

За цією нормою міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Тобто суд першої інстанції ґрунтовно зазначив, що наявність у Мінкультури повноважень на здійснення функцій держави у правовідносинах, пов`язаних з охороною культурної спадщини, а також на захист інтересів держави у цих правовідносинах у судовому порядку підтверджується нормами права та висновками Верховного Суду щодо їх застосування, відступу від яких не здійснювалося.

Окрім того, вищенаведена частина друга статті 27 Закону № 1805-III передбачає, що якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

Частина друга статті 6 Закону № 1805-III встановлює повноваження органів охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини щодо пам`яток місцевого значення, зокрема: забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (пункт 5); організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт (пункт 8); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (пункт 9); організація досліджень об`єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт (пункт 20); застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону (пункт 21).

Стаття 30 Закону № 1805-III надає органам охорони культурної спадщини право видавати приписи про заборону будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Системне тлумачення зазначених норм свідчить, що органи охорони культурної спадщини наділені не лише контрольно-наглядовими, а й розпорядчими повноваженнями щодо забезпечення збереження пам`яток. Проте видання приписів є ефективним лише за умови їх добровільного виконання власником. У разі ухилення власника об`єкта культурної спадщини від виконання приписів виникає необхідність у судовому захисті публічного інтересу.

Тобто наявність у органу охорони культурної спадщини повноважень щодо видання приписів та розпоряджень не виключає можливості звернення до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки виконати обов`язки, передбачені охоронним договором, особливо у випадку, коли припис не виконується або ігнорується власником пам`ятки.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаним спростовуються аргументи Одеської міської ради щодо відсутності у Міністерства культури України жодних повноважень щодо звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що первинно аварійний та незадовільний стан пам`ятки архітектури національного значення Будівлі Міської лікарні (головний циркульний корпус), розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7) був встановлений Актом огляду технічного стану пам`ятки архітектури, складеним Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації від 11.05.2006.

В подальшому Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації був складений Акт обстеження пам`ятки архітектури та містобудування від 07.06.2011, яким встановлено загрозу втрати частини пам`ятки лікарні (циркульний) корпус.

18.01.2024 Департаментом культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради складено Акт від 18.01.2024, яким встановлено обвалення фрагмента дворової фасадної стіни прямокутної центральної частини будівлі (літ. А1) у межах двох поверхів у правій (північно-східній) частині у зв`язку з чим зроблено висновок, що пам`ятка потребує проведення першочергових протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт.

При цьому, з наданих Одеською міською радою до суду першої інстанції документів, які на її думку спростовують необґрунтовані твердження Прокурора щодо протиправної бездіяльності у невиконанні нею як власником будівлі-пам`ятки обов`язків, визначених Законом України “Про охорону культурної спадщини”, вбачається наступне.

Так, розпорядженням Одеського міського голови від 30.08.2000 №845-01р “Про проведення капітального ремонту циркульного корпусу міської інфекційної лікарні, що є пам`ятником національно-культурного успадкування, за адресою: вул. Пастера, 5” для забезпечення поточної та перспективної експлуатаційної придатності будівлі і влаштування вимог щодо його збереження як пам`ятника містобудування та архітектури, вирішено Управлінню охорони здоров`я заключити договір з УЖКГ міськвиконкому на виробництво ремонтно- реставраційних та будівельних робіт циркулярного корпусу міської інфекційної лікарні. УЖКГ міськвиконкому до 01.11.2000 розробити та узгодити у відповідності з чинним порядком проєктно-кошторисну документацію на реставрацію та реконструкцію. Управлінню архітектури та містобудування у термін до 15.11.2000 після узгодження проєктно-кошторисної документації видати дозвіл на проведення ремонтно-реставраційних та будівельних робіт. Управлінню фінансів передбачити у бюджеті на 2001 р. по галузі “Охорона здоров`я” асигнування на проведення реконструкції і реставрації будівлі, вказаної в п. 1 цього розпорядження.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 №478 Управління капітального будівництва Одеської міської ради призначено замовником з проєктування та проведення робіт з реконструкції будівель Комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня”.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.12.2008 №1487 до вищенаведеного рішення внесено зміни, а саме пункт 1 викладено в такій редакції: “Призначити Управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником з проєктування та проведення робіт з реконструкції будівель Комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня” з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7, з розбивкою на пускові комплекси, зокрема щодо Циркульний комплекс (ліве та центральне крило) – ІІ пусковий комплекс (термін завершення робіт - ІІІ квартал 2011 року), Циркульний комплекс (праве крило) – ІІІ пусковий комплекс (термін завершення робіт - IV квартал 2012 року).

В подальшому до вищевказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 478 вносились неодноразово зміни рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008 №1606, від 31.05.2011 № 249, від 30.07.2015 № 257, від 29.11.2018 № 530, від 24.01.2019 № 44. Так, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.07.2019 №272 внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 478, яким у п. 1 внесено наступні зміни, зокрема: “Призначити Управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником з проєктування та виконання ремонтно-реставраційних робіт та робіт з капітального ремонту (реконструкції) комплексу будівель та споруд Комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня” з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7, а саме: ремонтно-реставраційних робіт головного (циркульного) корпусу літери “А”, який є частиною Комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня”, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7”.

15.11.2019 між Одеською державною академією будівництва та архітектури та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір №107 про виконання робіт з інженерно-геологічних вишукувань та пошуку підземних гірських вироблень (“катакомб”) в межах майданчику об`єкта - “Ремонтно- реставраційні роботи головного (циркульного) корпусу літери “А”, який є частиною комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня”, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7”. Термін виконання робіт за цим договором - з дати підписання до 31.12.2021.

16.04.2020 між ТОВ “Гіпроград Плюс” та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір №24/А1 про розроблення проєктної документації об`єкта - “Ремонтно-реставраційні роботи головного (циркульного) корпусу літери “А-1”, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення)”. Термін виконання робіт за цим договором - до 31.12.2021, в подальшому термін виконання робіт за цим договором продовжено до 31.12.2023. Додатковою угодою № 3 від 16.12.2022 договір від 16.04.2020 №24/ був розірваний за домовленістю сторін, а за розроблену ТОВ “Гіпроград Плюс” проєктну документацію Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради перераховано 700 000,00 грн.

16.04.2020 між ТОВ “Гіпроград Плюс” та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір №24/А2 про розроблення проєктної документації об`єкта - “Ремонтно-реставраційні роботи головного (циркульного) корпусу літери “А-2”, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення)”. Термін виконання робіт за цим договором - до 31.12.2021, в подальшому термін виконання робіт за цим договором продовжено до 31.12.2023. Додатковою угодою № 3 від 16.12.2022 договір від 16.04.2020 №24/А2 був розірваний за домовленістю сторін, а за розроблену ТОВ “Гіпроград Плюс” проєктну документацію Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради перераховано 700 000,00 грн.

16.04.2020 між ТОВ “Гіпроград Плюс” та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір №24/А3 про розроблення проєктної документації об`єкта - “Ремонтно-реставраційні роботи головного (циркульного) корпусу літери “А-3”, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення)”. Термін виконання робіт за цим договором - до 31.12.2021, в подальшому термін виконання робіт за цим договором продовжено до 31.12.2023. Додатковою угодою №3 від 16.12.2022 договір від 16.04.2020 №24/А3 був розірваний за домовленістю сторін, а за розроблену ТОВ “Гіпроград Плюс” проєктну документацію Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради перераховано 700 000,00 грн.

16.04.2020 між ТОВ “КІНАП-БУД” та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір №74 про розроблення науково-проєктної документації об`єкта - “Ремонтно-реставраційні протиаварійні роботи покрівлі будівлі головного (циркульного) корпусу, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення)”. Термін виконання робіт за цим договором - з моменту підписання до 31.12.2021, термін виконання робіт за цим договором продовжено до 31.12.2024. У зв`язку із введенням воєнного стану та перебуванням ТОВ “КІНАП-БУД” у стані припинення даний договір на даний час не виконано.

16.04.2020 між ТОВ “Скайстрой” та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір №73 про розробку науково-проєктної документації об`єкта - “Ремонтно-реставраційні роботи фасадів будівлі головного (циркульного) корпусу, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури місцевого значення”. Термін виконання робіт за цим договором - з дати підписання до 31.12.2021, термін виконання робіт за цим договором продовжено до 31.12.2024. У зв`язку із введенням воєнного стану роботи виконано частково.

16.04.2020 між Одеською державною академією будівництва та архітектури та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір №75 про виконання робіт з науково-технічного супроводу розробки проєктної документації “Ремонтно-реставраційні роботи фасадів будівлі головного (циркульного) корпусу, який є частиною комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня”, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7”. Термін виконання робіт за цим договором - з дати підписання до 31.12.2021, термін виконання робіт за цим договором продовжено до 31.12.2023. Виконання робіт по даному договору не здійснюється у зв`язку із вирішенням сторонами питання щодо доцільності виконання робіт з науково-технічного супроводу розробки проєктної документації об`єкта, виходячи з чинного стану будівлі.

За поясненнями представника Одеської міської ради, зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в країни, яка стала наслідком пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок чого кошти місцевого бюджету були спрямовані на запобігання поширенню даної хвороби та лікування хворих осіб - членів територіальної громади, проєктування вищенаведених робіт було призупинено. При цьому, наголошено, що на сьогодні в Україні діє воєнний стан, у зв`язку з чим на місцевий бюджет також покладено додатковий тягар, зокрема, у вигляді виділення видатків на потреби оборони, будівництво нових та приведення у належний стан захисних споруд цивільного захисту (зокрема, і тих, які передані з державної у комунальну власність), ліквідації наслідків ракетних обстрілів з боку країни-агресора (зокрема, компенсації на ремонт пошкодженого житла) тощо.

В подальшому, 19.01.2024 відбувся обвал центральної частини зовнішньої стіни будівлі Циркульного корпусу за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7.

З листа Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 31.01.2024 №02-03/55, 02-04/97 вбачається, що вжито заходів із огородження небезпечної частини будівлі, та у зв`язку із руйнуванням стіни будівлі Циркульного корпусу прийнято рішення про необхідність здійснення консерваційних робіт.

Одеська міська рада рішенням від 18.09.2024 №2373-VIII внесла зміни до рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 №1618-VІІІ “Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік”, у додатку №7 до якого передбачено виділення коштів на проєктування та першочергові протиаварійні, консерваційні роботи з реставрації будівлі Циркульного комплексу - пам`ятки архітектури національного значення у складі КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7, у розмірі 1 500 000 грн.

У листі Департаменту фінансів Одеської міської ради від 28.02.2025 № 06-13/155/515 зазначено, що в бюджеті Одеської міської територіальної громади на 2024 рік головному розпоряднику бюджетних коштів - Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в рамках реалізації п. 1.1 Комплексної програми будівництва і розвитку соціальної та інженерної інфраструктури міста Одеси на 2024 - 2025 роки по КПКВКМБ 1517322 “Будівництво медичних установ та закладів” були визначені бюджетні призначення на об`єкт “Проєктування та першочергові протиаварійні, консерваційні роботи з реставрації будівлі Циркульного комплексу - пам`ятки архітектури національного значення у складі КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7” у сумі 750 000 грн. Протягом 2024 року на підставі заявок на фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів - Управління капітального будівництва Одеської міської ради по даному об`єкту здійснено фінансування у загальній сумі 49 086 грн.

В бюджеті Одеської міської територіальної громади на 2025 рік головному розпоряднику бюджетних коштів - Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в рамках реалізації п. 1.1 Комплексної програми будівництва і розвитку соціальної та інженерної інфраструктури міста Одеси на 2024 - 2025 роки по КПКВКМБ 1512170 “Будівництво закладів охорони здоров`я” визначені бюджетні призначення на об`єкт “Проєктування та першочергові протиаварійні, консерваційні роботи з реставрації будівлі Циркульного комплексу - пам`ятки архітектури національного значення у складі КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7” у сумі 500 000 грн.

22.10.2024 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ “Науково-виробничий центр Екострой+” укладено договір №93 про складання кошторису вартості проєктної документації та вихідних даних з отримання експертної оцінки об`єкта - “Першочергові протиаварійні, консерваційні роботи з реставрації будівлі Циркульного корпусу - пам`ятки архітектури національного значення у складі КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7”. Термін виконання робіт за цим договором - до 31.12.2024 включно. Згідно із актом здачі-приймання виконаних робіт від 16.12.2024 №1 наведений договір виконано, а за виконані роботи Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради перераховано ТОВ “Науково-виробничий центр Екострой+” 49 086,00 грн.

30.12.2024 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ “Екострой і К” укладено договір №126 про розроблення проєктної документації об`єкта - “Першочергові протиаварійні, консерваційні роботи з реставрації будівлі Циркульного корпусу - пам`ятки архітектури національного значення у складі КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7”. Термін виконання робіт за цим договором - грудень 2024 - червень 2025.

Відповідно до протоколу згоди про договірну ціну на розробку проєктної документації, який є додатком №1 до договору від 30.12.2024 №126, сторони договору досягли згоди та погодили ціну договору у розмірі 1 490 948,37 грн.

Як під час розгляду справи в суді першої так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції даний договір знаходиться на стадії виконання.

Під час розгляду справи представник відповідача наголошувала, що Одеська міська рада не заперечує та не відхиляє необхідності проведення консерваційних або реставраційних робіт щодо Будівлі Міської лікарні, які зрештою проводяться уповноваженими органам в межах компетенції.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вказав, що укладання Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради вказаних договорів та лише оплата виконаних робіт за їх умовами, не є доказами фактичного проведення робіт щодо об`єкта культурної спадщини, направлених на ліквідацію та подальше його руйнування.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції , що Одеською міською радою, як власником пам`ятки архітектури, не доведено виконання вимог частини 1 статті 24 Закону України № 1805-III в частині утримання пам`ятки в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону, у зв`язку з чим погоджується з аргументами Прокурора та Позивача щодо протиправної бездіяльності Одеської міської ради.

При цьому, суд першої інстанції доречно зауважив, що власники пам`ятки архітектури зобов`язані виконувати вимоги Закону №1805-ІІІ, зокрема, щодо підтримання належного стану таких пам`яток і в разі відсутності охоронного договору.

Вирішуючи питання щодо протиправної бездіяльності КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня”, як користувача пам`ятки архітектури, то суд першої інстанції виходив із таких мотивів.

Як зазначалось вище, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.05.2019 № 202 закріплено за Комунальною установою “Міська клінічна інфекційна лікарня” на праві оперативного управління нежитлові будівлі та споруди лікарні загальною площею 21228,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7, про що 01.08.2019 зроблено відповідний запис в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” є правонаступником Комунальної установи “Міська клінічна інфекційна лікарня”.

За положеннями пункту 12 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Матеріалами справи підтверджено, що КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” листом від 23.02.2024 №П177/10/01-12 звернулося до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації із наміром укласти охоронний договір на користування Будівлею Міської лікарні (головний циркульний корпус) за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7).

Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації підготував відповідний проєкт охоронного договору, істотною умовою якого є розробка науково-проєктної документації, направленої на збереження будівлі-пам`ятки (протягом року з дня підписання охоронного договору) та проведення робіт відповідно до погодженої науково-проєктної документації (протягом двох років після погодження науково- проєктної документації).

22.08.2024 Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації доопрацьований проект охоронного договору направлено до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.

Листом від 03.03.2025 №11/13/98-25 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України погодило охоронний договір на Будівлю Міської лікарні за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5 (5/7).

14.03.2025 між Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації та КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” укладено охоронний договір №803/10/05-10/2-25 на пам`ятку культурної спадщини - Будівлю Міської лікарні (далі - Охоронний договір №803/10/05-10/2-25).

Наведене дає підстави для висновку, що дії направленні на укладання охоронного договору КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” почала вчиняти лише у 2024 році, тобто через п`ять років після того, як отримала статус користувача.

Згідно із п. 12 Охоронного договору №803/10/05-10/2-25 уповноважена особа власника (користувач) зобов`язана проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проєктної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом Центрального органу охорони. Копії матеріалів про проведення обмірів та дослідження пам`ятки, а також копію науково-проєктної документації безоплатно передавати Центральному органу охорони протягом десяти календарних днів після її затвердження.

Відповідно до п. 13 Охоронного договору №803/10/05-10/2-25 з метою збереження пам`ятки (її частини) та створення належних умов для її використання власник (користувач) зобов`язаний провести такі роботи та вжити такі заходи:

1. Розробити науково-проєктну документацію на проведення протиаварійних та консерваційних робіт; протягом 6 місяців з дня підписання охоронного договору (примітка: науково-проєктну документацію надати на погодження до відповідного органу охорони культурної спідщини) - .

2. Провести протиаварійні роботи на будівлі-пам`ятці відповідно до погодженої науково-проєктної документації; протягом року з дні підписання охоронного договору (примітка: при виконанні ремонтних робіт здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу робіт на технічний стан будівлі-пам`ятки).

3. Розробити науково-проєктну документацію з реставрації будівлі-пам`ятки; протягом року з дні підписання охоронного договору (примітка: науково-проєктну документацію надати на погодження до відповідного органу охорони культурної спадщини).

4. Провести роботи відповідно до погодженої науково-проєктної документації; протягом двох років після погодження науково-проєктної документації (примітка: при виконанні ремонтних робіт здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу робіт на технічний стан будівлі-пам`ятки).

5. Ремонт (реставраційний) приміщень та інженерних мереж пам`ятки; протягом експлуатації приміщень у відповідності до вимог чинного законодавства.

В аспекті наведеного вище суд першої інстанції доцільно зазначив, що на момент вирішення даної справи, щонайменше власник (користувач) зобов`язаний провести такі роботи та вжити такі заходи, як розробити науково-проєктну документацію на проведення протиаварійних та консерваційних робіт та надати її на погодження до відповідного органу охорони культурної спадщини, оскільки строк їх виконання складає 6 місяців з дня підписання охоронного договору, тобто кінцевий строк вересень 2025 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції , на виконання ухвали суду від 11.03.2026 КНП “Міська клінічна інфекційна лікарня” не надано витребувані докази виконання умов вказаного Охоронного договору № 803/10/05-10/2-25 від 14.03.2025 .

Разом з тим, на виконання ухвали суду першої інстанції від 11.03.2026, Департамент культури, національностей релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надав Акт огляду від 18.03.2026 Будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, буд. 5/7 - Лікарня. Будівля, за яким Головним спеціалістом Департаменту було проведено огляд будівлі- пам`ятки та зафіксовано :1) з боку внутрішньодворового простору на фасаді, в рівнях першого та другого поверхів, наявне обвалення частини будівлі; 2) на фасадах будівлі наявні чисельні тріщини, ділянки замокання, обвалення оздоблювального шару та руйнування кладки; 3) на території внутрішнього двору (доступ на територію відсутній) проводяться будівельні роботи зі зведення двоповерхової споруди (інформаційний щит відсутній). До акту долучено фото фіксація будівлі .

Отже, спеціалістом Департаменту було встановлено, що роботи, передбачені підпунктами 1, 2, 3 пункту 13 охоронного договору не виконані, терміни їх виконання закінчились.

У свою чергу Одеська міська рада надала лист Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 19.03.2026 №02-19/357, за яким у відповідності до Закону України “Про публічні закупівлі”, укладено підрядний договір №46-25/П від 28.11.2025 на виконання робіт “Першочергові протиаварійні, консерваційні роботи з реставрації будівлі Циркульного корпусу пам`ятки архітектури національного значення у складі КНП “Міська клінічна лікарня” Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7”, вартість робіт згідно договору 68 558 379,73 грн. На даний час, УКБ ОМР, у встановленому законом порядку, здійснюються дії щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Натомість, Міністерство культури України заперечило щодо перебування на погодженні в Міністерстві будь-яких документів по Головному (циркульному) корпусу, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення), у т.ч. щодо звернення Управління капітального будівництва Одеської міської ради за відповідними погодженнями ще 13.01.2026.

Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції докази погодження науково – проєктної документації по Головному (циркульному) корпусу, який є частиною Міської клінічної інфекційної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (пам`ятка архітектури національного значення) також не надані.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що відповідачами не виконано передбачених законом та охоронним договором зобов`язань щодо належного утримання пам`ятки, зокрема не проведено консерваційні та реставраційні ремонти до заходів, визначених охоронним договором, у встановлений цим договором строк, а саме упродовж 2025 року.

Також слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав жодних відомостей про вчинення будь-яких дій, спрямованих на розробку проєктно-кошторисної документації, яка необхідна для проведення протиаварійних та консерваційних робіт.

Натомість надання таких відомостей до суду апеляційної інстанції , не свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції, адже зазначена документація є непогодженою у встановленому законом порядку та не свідчить про вчинення всіх необхідній дій по збереженню пам`ятки архітектури.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що прокурор у справі, яка розглядається, довів як наявність у нього права на звернення до суду з цим позовом в особі Мінкультури, так і наявність порушених інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, дотримався визначеного законом порядку звернення до суду, тобто у повній мірі підтвердив підстави для представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, належний захист яких уповноваженим на це органом не здійснювався.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.08.2024 у справі № 160/17086/23.

Колегія суддів критично оцінює покликання відповідачів на те, що ними не допускалось протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, адже це спростовується встановленими у справі обставинами та наявними у її матеріалах і дослідженими в судових засіданнях доказами.

З цього приводу апеляційний суд звертає увагу на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2024 року у справі № 140/14556/23, про те, що у разі небезпеки пошкодження, руйнування чи знищення пам`ятки архітектури обов`язок приведення її в належний стан в однаковій мірі покладається як на власника такої пам`ятки, так і на особу, в управлінні якої перебуває такий об`єкт.

До такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на приписи, зокрема, частини першої статті 24 та частини 1 статті 27 Закону України № 1805-III.

Ці норми права встановлюють, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

У разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Враховуючи вищенаведене , апеляційна інстанція доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку, що обов`язок привести пам`ятку до належного стану закон в однаковій мірі покладає як на власника, так і на уповноважений ним орган.

Щодо посилань відповідача на те, що протиаварійні, консерваційні та реставраційні роботи пам`ятки архітектури, яка впродовж великого періоду часу є частково зруйнованою, на сьогодні потребує великих капіталовкладень, що в умовах воєнного стану є ускладненою, апеляційний суд як і суд першої інстанції вважає необґрунтованими оскільки ці обставини мають суб`єктивний характер і не можуть створювати об`єктивних, непереборних перешкод для невиконання закріплених за ним у законі та охоронному договорі обов`язків щодо належного утримання пам`ятки, її збереження та відновлення, не визначені у законі такими, що звільняють від виконання вказаних обов`язків.

Тому, беручи до уваги встановлені у цій справі обставини та вимоги законодавства, яким регламентовані спірні правовідносини, висновки Верховного Суду щодо їх застосування, правильним є висновок суду першої інстанції, що саме на Одеську міську раду, як суб`єкта, який виконує повноваження власника пам`ятки покладені обов`язки щодо належного утримання та збереження такого об`єкта.

Суд зазначає, що бездіяльність відповідачів щодо цієї пам`ятки з кожним роком погіршує її стан через дію природних чинників, призводить до збільшення як кількості та обсягу робіт, так і їх загальної вартості, а також може спричинити повне руйнування та неможливість відновлення пам`ятки, що наразі перебуває у критичному аварійному стані.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту є зобов`язання відповідачів привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури національного значення будівлю Міської лікарні, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Пастера 5 (5/7), шляхом здійснення шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт, з урахуванням дотримання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини” та умов Охоронного договору № 803/10/05-10/2-25 від 14.03.2025 на пам`ятку культурної спадщини - Будівлю Міської лікарні, укладеного між Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації та КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня".

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

Щодо посилання відповідача на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, надаючи оцінку обставинам виконання/невиконання умов Охоронного договору, у той час, як сам Охоронний договір та обставини його виконання не є предметом спору колегія суддів зауважує, що зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду не вбачається виходу останнього за межі позовних вимог, яке, на думку апелянта, мало місце в частині урахування судом стану виконання умов охоронного договору, оскільки наявність чинного охоронного договору було лише враховано при ухваленні рішення.

Втім навіть надання судом першої інстанції оцінки обставинам виконання/невиконання умов Охоронного не спростовує того, що пам`ятка архітектури і до цього часу перебуває у критичному стані як і під час звернення прокурора до суду із цим позовом, тобто, навіть вчинення певних дій відповідачами не призвело до невідкладного втручання для запобігання її руйнуванню, утримання пам`ятки у належному стані, що свідчить про бездіяльність відповідачів.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що прокурором визначено орган, від імені якого останній звернувся до суду, який не наділений повноваженнями для подання такої позовної заяви, а також, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, уповноважений здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до адміністративного суду із позовом про зобов`язання привести до належного стану пам`ятку архітектури, з огляду на таке.

Так, посилання апелянта на статтю 21 Закону № 1805-III як на єдиний можливий спосіб судового реагування органу охорони культурної спадщини є помилковим. Зазначена стаття встановлює механізм втручання у право власності на пам`ятку шляхом її примусового викупу у разі грубого порушення режиму використання. Проте зазначене не виключає застосування інших способів захисту, як зокрема судового контролю за змістом та змінами охоронного договору і додаткових угод до нього.

Зазначене прямо випливає зі статей 23, 24 Закону № 1805-III та пункту 4 частини першої статті 19 КАС України (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 160/4161/24).

Відповідно до статті 28 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Верховний Суд вважає, що право органів охорони культурної спадщини на звернення до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини виконати зобов`язання за охоронним договором щодо утримання пам`ятки у належному стані слідує з пункту 4 частини першої статті 19 КАС України (юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема що виникають з приводу виконання адміністративних договорів), статті 28 Закону № 3166-VI, статей 5, 6, 24, 27 та 30 Закону № 1805-III.

Що ж стосується права на звернення до суду Мінкультури з позовом стосовно захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, то колегія суддів акцентує увагу на приписах частини першої статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

За цими нормами міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Тобто наявність у Мінкультури повноважень на здійснення функцій держави у правовідносинах, пов`язаних з охороною культурної спадщини, а також на захист інтересів держави у цих правовідносинах у судовому порядку підтверджується нормами права та висновками Верховного Суду щодо їх застосування, відступу від яких не здійснювалося.

Крім того варто відзначити, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а тому звернення прокурора до суду у вищевказаній категорії спорів пов`язане із захистом суспільно значимих інтересів щодо гарантування збереження, використання об`єкта культурної спадщини національного значення.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 - 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Важливість для держави України завдання щодо охорони культурної спадщини підкреслюється ратифікованими міжнародними конвенціями.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI, відзначає в преамбулі, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.

Стаття 1 вказаної Конвенції визначає, що під «культурною спадщиною» розуміються, зокрема, твори архітектури.

Відповідно до статті 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» № 165-V від 20 вересня 2006 року, визначає, що архітектурна спадщина найяскравіше віддзеркалює багатство та розмаїття культурної спадщини Європи, є безцінним свідком нашого минулого і спільним надбанням всіх європейців.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи встановлено, що кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Частина друга статті 4 цієї ж Конвенції визначає, зокрема, що кожна Сторона зобов`язується запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Відповідно частин першої - третьої статті 10 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка: передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської територій, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт; заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини; розглядає збереження та освоєння архітектурної спадщини і освітницьку діяльність, пов`язану з нею, як один з головних напрямів політики в галузі культури, охорони навколишнього середовища і загального планування.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19 вересня 2013 року № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти "b", "c", "d" статті 1 Конвенції).

Згідно із статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти "a", "b", "e", "f", "g" цієї статті Конвенції).

Вищенаведені положення актів міжнародного права аналізувались Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21, прийнятій у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У цій постанові Верховний Суд підкреслював, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність.

Наголошувалось, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже охорона нерухомих об`єктів культурної спадщини в Україні є одним з головних завдань держави. Пріоритетність цього завдання закріплена в національному законодавстві на рівні конституційних норм та законів, визначена у міжнародних актах, ратифікованих Україною, які є невід`ємною частиною національного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що охорона культурної спадщини становить значний суспільний інтерес, є важливою і пріоритетною сферою діяльності держави в особі органів державної влади, до яких належить й Мінкультури як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері охорони культурної спадщини.

Тому такі інтереси охоплюються поняттям «інтереси держави» й у разі неналежного їх захисту, в тому числі Мінкультури, у прокурора виникають передбачені законом підстави для звернення до суду з позовом щодо захисту цих інтересів у суді в особі вказаного органу.

Такий висновок підтверджується й правозастосовчою практикою Верховного Суду, який у постанові від 9 жовтня 2023 року у справі № 640/4637/21, з огляду на доведену в судах попередніх інстанцій бездіяльність Мінкультури щодо належного захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, визнав, що у такому випадку прокурор у повній мірі довів неналежне здійснення відповідачами захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що надавало йому право на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом.

Також вказував, що аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 2 вересня 2021 року у справі № 280/3319/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 160/13338/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1426/20, від 25 січня 2023 року у справі № 360/4159/21 та від 17 листопада 2022 у справі № 640/16767/21.

Ці ж правові висновки містяться і у постанові Верховного Суду

від 06.08.2024 - № 160/17086/23.

Не впливає на правильність висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на те, що суд першої інстанції прийняв до розгляду та «збільшив» позовні вимоги за відповідною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури з урахуванням «уточнень» прокурора обласної прокуратури, чим одночасно порушив вимоги ч. 9 ст. 44 КАС України щодо необхідності направлення заяви про «збільшення позовних вимог» у новій редакції всім учасникам справи, а також порушив ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор обласної прокуратури не наділений повноваженнями змінювати позовні вимоги (заяву) заступника керівника обласної прокуратури.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що акт огляду Будівлі Міської лікарні від 18.03.2026 є неналежним доказом не є підставою для скасування висновків суду першої інстанції, а лише додатково вказує на те, що достатні дії щодо збереження пам`ятки архітектури відповідачами так і не вчиняються.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича в інтересах Міністерства культури України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 420/5560/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Дата складення і підписання повного судового рішення – 23 липня 2026 року.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик