Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №420/30070/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30070/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі № 420/30070/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України (євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними), які виїхали на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, - у стані забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.

Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до позивачки не передбаченого законодавством окремого порядку поновлення/нарахування/розрахунку пенсії, із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до її електронної пенсійної справи в режимі “макетної обробки”, без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому фіксованому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати.

- зобов`язати Відповідача вжити позитивні дії:

1) негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом:

- скасування всіх змін, внесених Відповідачем до електронної пенсійної справи Позивачки в режимі “макетної обробки”, як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;

- скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства,

2) застосувати до Позивачки загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або “макетного” втручання в електронну пенсійну справу.

3) включити Позивачку до кола осіб, яким Відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;

4) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України.

5) здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 01.02.2017 року відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

6) нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію за моральну шкоду в сумі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.;

7) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка - громадянка України єврейського походження, що виїхала на постійне місце проживання за кордон до Ізраїлю, та була незаконно позбавлена пенсії у зв`язку з виїздом. ЇЇ право на пенсію було поновлено внаслідок скасування дискримінаційних норм Закону № 1058 Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Нарахована відповідачем сума (1277,12 грн) не відповідає вимогам ст. 27, 28 та 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV та постановам Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачці. Відповідач застосував до позивача такі самі протиправні прямі дискримінаційні заходи, які прописані в повідомленні Директора департаменту пенсійного забезпечення ПФУ г-на Машкіна від 17.02.2015 року № 4626/02-40, а саме відновляти виплату пенсії в розмірі, визначеному на дату припинення виплати пенсії, без проведення перерахунків індексації (всупереч ч.2 ст.42 Закону 1058) та без проведення перерахунків пенсії в твердому розмірі (всупереч ч.3 ст. 42 Закону 1058)! Застосування Відповідачем відносно Позивача та його майна - пенсії іншого порядку розрахунку, у спосіб, що не встановлений ні Законом 1058, ні підзаконними нормативно-правовими актами, з підстав належності до певної групи осіб є виявом прямої дискримінації. Відповідно до ст. 15 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, Позивачка має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй внаслідок дискримінації, яка відповідно до ст. 1166, 1167, 1172 та 1173 Цивільного кодексу України відшкодовується в повному обсязі та незалежно від вини Відповідача а протиправність дій, бездіяльності та рішень відповідача презюмується в обов`язок доказування їх правомірності. Пенсія є майном. Недоотримана пенсія позивача, в розмірі, що відповідає законодавству, є втраченим майном. Відповідач, який завдав шкоди цьому майну, зобов`язаний відшкодувати її в натурі, відповідно до реальної вартості, або ж компенсувати завдані збитки у вигляді вартості недоотриманого майна — пенсії, в розмірі, що відповідає закону.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що рішення суду від 20.03.2025 по справі № 420/34316/24 виконано. Пенсійну виплату ОСОБА_1 поновлено на визначений банківський рахунок. Також, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №420/6318/22 ОСОБА_1 з 07.02.2022 поновлено виплату пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058. Розмір пенсії обчислено при страховому стажі 39 років 3 місяці (стаж враховано по 31.12.2010, середньомісячній заробітній платі 1321,08 грн, визначеній за період з 01.01.1975 по 31.12.1979 згідно з довідкою про заробітну плату, з 01.07.2000 по 31.12.2006 та її розмір становить 1277,12 грн. Відповідачем, повторно розглянувши рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 420/6318/22, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( РНОКПП НОМЕР_1 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким зобов`язано розглянути заяву про поновлення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Далі Закон 1058-IV) та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, Рішення про поновлення виплати пенсії № 951070147424 від 08.11.2022 скасовано та прийнято рішення про відмову у поновленні виплати пенсії від 14.07.2023. Зазначене рішення було обумовлене тим, що позивачем порушено порядок звернення до територіального органу Пенсійного фонду, а саме: ОСОБА_1 особисто не зверталася, оригінали: паспорту громадянина України, та довідку про реєстрацію місця проживання особи не надавала, відсутня заява на виплату пенсії через банківську установу. Крім того, на виконання рішення суду у справі № 420/34316/24 Головним управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.02.2022. За період з 07.02.2022 по 30.06.2025 обчислено доплату пенсії в сумі 52 088,25 грн. 088,25 У липні 2025 року ОСОБА_1 виплачено пенсію за липень 2025 року в сумі 1 277,12 грн та доплату за період з 07.02.2022 по 30.06.2025 в сумі 52 грн шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_2 у банківській установі АТ “Акцент-Банк” . Отже, з урахуванням викладеного, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі № 420/34316/24 виконано Головним управлінням у повному обсязі. Рішення суду у справі № 420/34316/24 не містить жодної правової оцінки щодо можливості поновлення та отримання позивачем пенсії на інших умовах ніж її розраховано Головним управлінням, а також зазначення відповідних правових норм, які регулюють питання заявлені позовними вимогами у цій справі. Також, задоволення позовної вимоги Представника позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн. з Головного управління призведе до нецільового використання коштів, а сама вимога є безпідставною.

Представника позивачки надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що електронні пенсійні справи мають вестися відповідно до вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” та “Про захист персональних даних”. Втручання у їхній вміст без належного правового обґрунтування є порушенням законодавства. У відзиві Відповідач не заперечує, що відмовив Позивачу надати витяг з електронної пенсійної справи “Історія макетної обробки”, нібито з технічних причин неможливо, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 420/2934/22 опрацьовувалося в 2023 році. При цьому, відповідач не заперечує, що ним здійснено обробку пенсійної справи Позивача в протиправному ручному режимі “Макетна обробка”. При цьому, заперечення Відповідача, викладені в його відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовують доводів позову, а лише вказують на його обґрунтованість, на підставі чого, позивач просить суд задовольнити її вимоги, викладені в позовній заяві, в повному обсязі.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2026 у справі № 420/30070/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, у тому числі не встановлення індексацій, доплат та надбавок до пенсії, та не проведення масових перерахунків, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області скасувати всі зміни, внесені до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в режимі “макетної обробки”, як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством, та застосувати загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії ОСОБА_1 з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або “макетного” втручання в електронну пенсійну справу, з проведенням індексації, автоматичних масових перерахунків, доплат та надбавок до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2017 відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", із нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з урахуванням раніше виплачених сум.

У решті позову відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вирішуючи питання про поновлення нарахування та виплати позивачці пенсії, відповідач зобов`язаний був розрахувати пенсію позивачки відповідно до положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зокрема і враховуючи заробітну плату (дохід) позивача, розмір стажу (коефіцієнт стажу), тощо, а також в обов`язковому порядку врахувати усі зміни у законодавстві України, які були спрямовані на проведення перерахунків та підвищення пенсій громадянам України.

Щодо позовних вимог про припинення дискримінації, суд зазначив, що за наслідком розгляду справи жодної дискримінації по відношенню до позивача не встановлено, а позивачем наявності такої дискримінації не доведено, жодних доказів щодо існування дискримінації по відношенню до позивача суду не надано.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходу, суд вказав, що з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум пенсії, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію за моральну шкоду в сумі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн., суд зазначив, що позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди, що, виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Щодо встановлення судового контролю за заявою позивача суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про встановлення судового контролю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що дії відповідача щодо використання модуля «макетна обробка» є протиправними;

- суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання відповідача подати звіт, позаяк відсутні підстави для висновку про умисне невиконання такого рішення відповідачем;

- суд першої інстанції не врахував, що у відповідача відсутні підстави для проведення індексації пенсії позивачки, оскільки така індексація особам, які виїхали за межі території України та постійно проживають за її межами не проводиться.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, з 08.12.2006 позивачка отримувала пенсію за віком.

30.08.2016 року ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнятий на консульський облік в Консульському відділі Посольства України в Державі Ізраїль.

Після переїзду на місце постійного проживання в Ізраїль, позивачці офіційними органами Ізраїлю був наданий документ-посвідчення особи № 32228576, видане відділенням МВС м. Єрусалим 22.04.2018 року.

На підставі цього документу ізраїльським нотаріусом була верифікована особа позивачки для нотаріального засвідчення її підпису на Довіреності та на її особистій Заяві про призначення пенсії, нотаріальне засвідчення котрих, в свою чергу, були засвідчені печаткою Апостиль, у відповідності до Гаазької конвенції.

17.01.2022 представник позивача, який діяв на підставі ордеру та виданої йому довіреності, звернувся безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з особистою відповідною заявою позивачки про поновлення пенсії, яка (заява) засвідчена нотаріально в Державі Ізраїль та легалізована печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції. До вказаної заяви представником позивачки було додано належним чином засвідчену копію паспорта, ІПН (оригінал), належним чином засвідчену копію трудової книжки, належним чином засвідчену копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

Проте, листом № 1500-0307-8/19993 від 10.02.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовив у призначенні пенсії позивачу, роз`яснено порядок подання заяви до територіального органу ПФУ через структурний підрозділ особисто з оригіналами документів: паспортом громадянина України з відміткою реєстрації місця проживання або довідкою про фактичне місце проживання. До заяви про поновлення пенсії за віком додаються такі документи: довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера, документ про місце реєстрації особи (паспорт), трудова книжка.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року по справі № 420/6318/22, визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною, визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1500-0307-8/19993 від 10.02.2022; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву про поновлення пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

24.04.2024 представником ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг ПФ України розміщено заяву (клопотання) про проведення виплати пенсії на визначений банківський рахунок/про подання Підтвердження про знаходження особи в живих. В указаному зверненні представник позивача зазначив, що його клієнтка ОСОБА_1 , яка постійно проживає в Ізраїлі та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, уповноважила його подати до управління апостильовану та нотаріально завірену заяву із зазначенням реквізитів її банківського рахунку для зарахування пенсії з підтвердженням про знаходження особи в живих та довіреністю. Також, у заяві містилось прохання перераховувати пенсію позивачки ОСОБА_1 на особистий банківський рахунок, за наступними реквізитами: Одержувач - ОСОБА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 Банк: AT "АКЦЕНТ-БАНК", Рахунок одержувача №UA513077700000026205116959178, МФО банку 307770, код ЄДРПОУ банку 14360080.

До заяви представник ОСОБА_1 додав апостильовану та нотаріально завірену заяву про виплату пенсії на визначений банківський рахунок, підтвердження про знаходження особи в живих з довіреністю, ордер про надання правової допомоги, належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Листом від 09.05.2024 №14874-13321/К-02/8-1500/24, ГУ ПФУ в Одеській області повідомило представнику позивача про відсутність підстави для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 на час розгляду звернення, у зв`язку із відсутністю заяви про виплату пенсії через банківську установу, передбаченої Порядком №1596. Посилаючись на приписи п. 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок № 1596) (зі змінами та доповненнями), відповідач у своєму листі зазначив, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги, або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунку подається одержувачем пенсії особисто до органу Пенсійного фонду України за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України, або через представника банку, в якому відкрито поточний рахунок. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису одержувача та уповноваженого працівника банку. Порядком №1596 встановлено зразок заяви про виплату пенсії або грошової допомоги. При цьому всі реквізити заяви обов`язкові для заповнення. Виплата пенсії ОСОБА_1 з дати поновлення, з 07.02.2022, не виплачується, оскільки відсутня заява на виплату пенсії через банківську установу. ОСОБА_1 24.04.2024 звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою щодо виплати пенсії через банківську установу. При цьому надана тільки довідка про реквізити, що суперечить вимогам Порядку № 1596.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року по справі № 420/34316/24, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка виразилась у непоновленні виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ “Акцент-Банк”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ “Акцент-Банк”.

Головне управління поновило виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.02.2022. За період з 07.02.2022 по 30.06.2025, відповідно до розрахунку суми, що підлягає виплаті за рішенням суду по пенсійній справі №951070147424, ОСОБА_1 здійснено нарахування пенсії на визначений банківський рахунок. Розмір пенсії, який належить до виплати після виконання рішення суду склав 1277,12 грн. Сума виплати за період з 07.02.2022 по 30.06.2025 - 52088,25 грн.

Листом №375-33501/К-02/8-1500/25 від 07.01.2025 року Головне управління повідомило позивача, що повторно розглянувши рішення суду, рішення про поновлення виплати пенсії від 08.11.2022 №951070147424 скасовано та прийнято рішення від 14.07.2023 про відмову у поновленні виплати пенсії. Вказане рішення мотивовано тим, що позивачем порушено порядок звернення до територіального органу Пенсійного фонду, а саме ОСОБА_1 особисто не зверталася, оригінали паспорту громадянина України, довідки про реєстрацію місця проживання особи не надавала, відсутня заява на виплату пенсії через банківську установу, отже підстави для поновлення виплати пенсії відсутні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року по справі № 420/1883/25, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.07.2023 року в частині відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , на визначений позивачкою банківський рахунок. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2017 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Акцент-Банк" з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Листом від 17.07.2025 року № 19900-18788/К-02/8-1500/25 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило представнику позивача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 по справі №420/34316/24 виплату пенсії ОСОБА_2 поновлено на визначений банківський рахунок, а саме, НОМЕР_3 , відкритий в АТ“АКЦЕНТ-БАНК”. Розмір пенсії з 07.02.2022 становить 1277,12 грн. Пенсія за липень 2025 року в розмірі 1277,12 грн та доплата за період з 07.02.2022 по 30.06.2025 в сумі 52088,25грн нараховані на липень поточного року через банківську установу АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, дата виплати 6 число.

До листа додано ГУ ПФУ в Одеській області № 1500-1607-5/114646 від 02.11.2022 адресований Пенсійному фонду України, в якому зазначено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 необхідно встановити з 07.02.2022 пенсійну виплату у твердому розмірі (1277,12 грн). При встановленні особливості з кодом 317 "Не підлігають МП, призначення за рішенням суду в твердому розмірі", з 07.02.2022 розмір складових пенсійної виплати не фіксується у твердому розмірі. Для виконання вказаного судового рішення просимо ініціювати по ЕПС ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії 3 07.02.2022 модулем "Макетна обробка", підстава "5 Коректування періодичних складових (розпорядження)".

Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами статті 46 Конституції України, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.27 Закону розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частинами 1 та 2 ст.42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Частинами 1 та 2 ст.42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розділ XV Закону №1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, збільшений на 79 гривень.

Також постановою Кабінету Міністрів України “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” від 20.02.2019 №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Постановою Кабінету Міністрів України “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV (далі Порядок №124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV.

В подальшому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році” (далі Постанова №251) установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” (далі - Постанова № 127) було установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (далі - Постанова № 118) з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 2023 рік зупинено дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. У свою чергу пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої було установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” (далі - Постанова № 185) з 01 березня 2024 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 (пункт 1).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” (далі Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Таким чином, протягом усього періоду існування спірних правовідносин норми Закону № 1058-IV передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії, який проводиться щороку.

Отже, відповідач на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи з урахуванням підвищень (щорічної індексації).

Колегія суддів зауважує, що, як правильно зазначив суд першої інстанції застосовуючи до пенсійних виплат позивача позначку “не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі”, відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно з яким відповідача зобов`язано призначити пенсію позивачу саме в твердому розмірі.

Водночас, апеляційний суд акцентує, що з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якому поновлено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

Отже, перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанцї, зазначає, що виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов`язком відповідача.

Відтак, відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачці пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Отже, позивачка отримала право на поновлення пенсії за віком, а отже, відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідно до розрахунку, наявного в матеріалах справи, страховий стаж позивачки складає 39 років 3 місяці 25 днів, проте відповідач, вирішуючи питання про нарахування позивачці пенсії, з розрахував пенсію у розмірі 1277,00 грн. довічно, що не відповідає мінімально встановленому в Україні розміру пенсії.

При цьому, з наданих до суду копій пенсійної справи вбачається, що пенсія позивачки не перераховувалась, починаючи з 08.11.2022 року, що не узгоджується з вищевикладеними приписами чинного законодавства.

Вирішуючи питання про поновлення нарахування та виплати позивачці пенсії, відповідач зобов`язаний був розрахувати пенсію позивачки відповідно до положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в т.ч. враховуючи заробітну плату (дохід) позивача, розмір стажу (коефіцієнт стажу), тощо, а також в обов`язковому порядку врахувати усі зміни у законодавстві України, які були спрямовані на проведення перерахунків та підвищення пенсій громадянам України.

За наведеного, суд першої інстанції правильно виснував, що дії відповідача щодо встановлення позивачці пенсії в твердому (фіксованому) розмірі довічно - є очевидно протиправними та такими, що прямо суперечать вимогам чинного законодавства України.

Окрім того, в протоколі від 08.11.2022 про перерахунок пенсії в графі вид перерахунку зазначено – макетна обробка, в графі особливості - не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. – з 07.02.2022 по довічно; призначення за рішенням суду – з 07.02.2022 по довічно.

Таким чином, пенсія позивачу нарахована в мінімальному розмірі на відповідний рік, встановленому на момент припинення виплати, замість розміру, що мав би бути нарахований на момент прийняття рішення про поновлення та фактичну виплату.

З огляду на вищевказане, при виплаті пенсії позивачу відповідачем безпідставно встановлено особливість “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.”, що призвело до порушення права позивача на перерахунок пенсії, оскільки Закон № 1058 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.

Тобто, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З огляду на викладене, враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання відповідача подати звіт, позаяк відсутні підстави для висновку про умисне невиконання такого рішення відповідачем.

Надаючи оцінку вказаним аргументам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

У частині 1 статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 3 ст.382-1 КАС України встановлено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Враховуючи кількість звернень позивачки до суду з позовами до відповідача за захистом свого права на пенсійне забезпечення у встановленому чинним законодавством розмірі, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України.

Відтак, вищевказані аргументи відповідача є необґрунтованими.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційних скарг.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі № 420/30070/25– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик