Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №520/1309/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 р. Справа № 520/1309/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/1309/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної гвардії України

треті особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі – відповідач), треті особи - ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України, оформленим листом № 27/13/3-14896-2025 від 04.06.2025 (63945) «Про надсилання документів» комісією з питань виплати одноразової грошової допомоги, щодо повернення документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, - цивільній дружині загиблого сержанта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Роботине, Пологівського району, Запорізької області, України у період дії воєнного стану;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: 08803498, юридична адреса: 03151, Україна, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 9а) призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , - цивільній дружині загиблого сержанта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Роботине, Пологівського району, Запорізької області, України у період дії воєнного стану, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 21.09.2023, одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15000000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп., яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що рішенням Головного управління Національної гвардії України, оформленим листом № 27/13/3-14896-2025 від 04.06.2025 (63945) безпідставно повернуто документи ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, - цивільній дружині загиблого сержанта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Роботине, Пологівського району, Запорізької області, України у період дії воєнного стану. Враховуючи, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Роботине, Пологівського району, Запорізької області, України у період дії воєнного стану, виконуючи службові обов`язки під час захисту Батьківщини, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, у період з 15 квітня 2013 року до 24 серпня 2023 року – день його загибелі, та вели спільний побут, вона вважає, що відноситься до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач наголошує, що під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не здійснено оцінки наданим позивачем документів, а лише зазначено про відсутність встановлення факту перебування позивача на утримані загиблого військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Право цивільної дружини ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу за загиблого чоловіка військовослужбовця ОСОБА_3 , передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, є беззаперечним, а тому скасування відповідного протиправного рішення Головного управління Національної гвардії України не буде втручанням судом у дискреційні повноваження відповідача.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Національної гвардії України, оформленим листом № 27/13/3-14896-2025 від 04.06.2025 (63945) «Про надсилання документів» комісією з питань виплати одноразової грошової допомоги, щодо повернення документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, - цивільній дружині загиблого сержанта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Роботине, Пологівського району, Запорізької області, України у період дії воєнного стану;

зобов`язано Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 - цивільної дружини загиблого сержанта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Роботине, Пологівського району, Запорізької області, України у період дії воєнного стану, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 21.09.2023, заяву про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 1/3 частини 15000000 грн., в сумі 5000000 (п`ять мільйонів) грн. 00 коп., яка передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України N 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні;

відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом цивільної юрисдикції встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_3 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, позивачка належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, зауважив, що саме по собі попереднє призначення та виплата часток іншим особам не виключає права інших осіб, визначених законом, на звернення за відповідною часткою допомоги та її отримання у порядку, передбаченому законодавством, у тому числі шляхом перерозподілу суми за взаємною згодою або в судовому порядку. Також суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на «неповний витяг про несудимість» як підставу для повернення документів на доопрацювання є формальним та не може вважатися достатнім і правомірним обґрунтуванням оскаржуваного рішення.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги належить до компетенції Головного управління Національної гвардії України та передбачає здійснення оцінки поданих документів, встановлення кола осіб, які мають право на отримання допомоги, а також визначення розміру їх часток, у зв`язку з чим дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути подану заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної гвардії України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 520/1309/26 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління НГУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що датою набуття права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі військовослужбовця. В редакції статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній на момент виникнення спірних правовідносин, отримання одноразової грошової допомоги має право один з подружжя у разі загибелі члена сім`ї військовослужбовця. Нормами Сімейного кодексу України визначено поняття подружжя. Особи, які спільно проживають разом, не є подружжям, в розумінні Сімейного кодексу України. Ураховуючи зазначене, позивач не мав права на виплату одноразової грошової допомоги на момент подання своєї заяви. З огляду на викладене, Головне управління НГУ діяло виключно на підставі законодавства України, у межах своїх повноважень та у cпociб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, при цьому не порушивши, а ні прав, а ні інтересів позивача.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

01.07.2026 судом отримано відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України слід залишити без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції без змін. Єдиним аргументом (підставою) для оскарження законного судового рішення є неврахування положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», водночас суд першої інстанції належним чином обґрунтував, що вказані приписи передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивачка є одним із подружжя встановлено судом. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проживала в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 2013 року.

Відповідно до постанови Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 25.04.2024 № 96 встановлено, що отримане поранення ОСОБА_3 , яке призвело до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є таким, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, від 22.09.2023 підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув.

03 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги члену сім`ї загиблого військовослужбовця до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України і подала необхідний пакет документів для отримання виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Національної гвардії України від 20.06.2024 за № 40/17/13-6816 повідомлено позивача, що для задоволення її заяви щодо отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, необхідно надати до військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД, про те, що жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 28.11.2024 по справі № 630/679/24 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Роботине Пологівського району Запорізької області, як жінка та чоловік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарств та мали взаємні права та обов`язки в період з 15 квітня 2013 року до 24 серпня 2023 року.

Листом Головного управління Національної гвардії України, оформленим листом № 27/13/3-14896-2025 від 04.06.2025 (63945) «Про надсилання документів», повернуто документи ОСОБА_1 , на доопрацювання. Згідно з інформацією до надісланих документів військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 у разі загибелі сержанта ОСОБА_3 повідомлено, що у надісланих матеріалах була відсутня інформація щодо перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого сержанта ОСОБА_3 згідно Закону, та відсутні відповідні документи стосовно вирішення питання щодо розподілу суми одноразової грошової допомоги, за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. Також поінформовано, що Витяг на ОСОБА_1 надано скороченим, а не повним (по скороченому витягу визначити, що заявник не позбавив життя чи не вчинив замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи неможливо).

В ході розгляду документів щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у разі загибелі сержанта ОСОБА_3 встановлено, що одноразову грошову допомогу вже призначено: матері - ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки - 7 500 000 грн (протокол №740/168) та сину - ОСОБА_5 в розмірі (1/2 частки) - 7 500 000 грн (протокол №685/168).

Вважаючи протиправним повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернулась з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із пунктом 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до вимог підпункту 1 пункту другого статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до вимог пунктів 1, 3 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону)).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.

28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», прийняв постанову №168, пунктом 2 якої встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 гривень.

Колегія суддів зазначає, що умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених пунктом 1 Постанови №168 та загибель в період дії воєнного стану. Вказані обставини не є спірними у даній справі.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.09.2024 по справі №160/14225/23.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2022 №484 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України.

Ці Порядок та умови визначають процедуру виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам, які мають право на її виплату, в разі загибелі військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), зазначених у пунктах 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 168), а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (пункт 1 Порядку №484).

Згідно з пунктом 3 Порядку №484 виплата ОГД здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні, або особам, зазначеним у пункті 4 статті 16-1 Закону з урахуванням положень пункту 2 цих Порядку та умов.

Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть військовослужбовця.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання ОГД, а також якщо одна з таких осіб у трирічний строк з дня виникнення в неї такого права не реалізувала свого права на призначення та отримання ОГД, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання ОГД, у рівних частках.

Виплата ОГД здійснюється особам, які мають право на отримання ОГД незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги іншими особам, які мають право на отримання ОГД (пункт 5 Порядку №484).

Пунктом 6 Порядку №484 передбачено, що для призначення та виплати ОГД особи, які мають право на отримання ОГД, звертаються до Головного управління Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ), територіального управління Національної гвардії України, з`єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров`я, установи Національної гвардії України (далі - військова частина) за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або до військової частини Національної гвардії України, визначеної командувачем Національної гвардії України, на яку покладаються функції щодо призначення та виплати ОГД (далі - уповноважений орган), із заявою кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання ОГД, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату ОГД.

Пунктом 7 Порядку №484 передбачено, що до заяви додаються завірені копії:

свідоцтва про смерть військовослужбовця;

постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), що призвело до загибелі (смерті) військовослужбовця;

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов`язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується ОГД, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до якого внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідки про реєстрацію місця проживання (у разі, коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою);

свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати ОГД батькам загиблого (померлого);

рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД усиновлювачам загиблої (померлої) особи;

свідоцтва про шлюб - для виплати ОГД дружині (чоловікові);

свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД дитині;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності,- для виплати ОГД непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;

рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю загиблого (померлого) військовослужбовця з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку,- для виплати ОГД чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім`єю із загиблим (померлим) військовослужбовцем;

медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров`я,- подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на ОГД та визначення часток на отримання ними ОГД;

свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати ОГД онукам загиблої (померлої) особи;

рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування - у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця;

рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;

витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання ОГД, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблого (померлого) військовослужбовця.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД особі у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, така особа подає до уповноваженого органу заяву про виплату ОГД, документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-сімнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідчену у встановленому порядку.

Аналіз правових норм Закону №2011-ХІІ та Порядку №484 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Колегією суддів встановлено, що листом Головного управління Національної гвардії України, оформленим листом № 27/13/3-14896-2025 від 04.06.2025 (63945) «Про надсилання документів», повернуто документи ОСОБА_1 , на доопрацювання, обґрунтовуючи це тим, що у надісланих матеріалах була відсутня інформація щодо перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого сержанта ОСОБА_3 згідно Закону, та відсутні відповідні документи стосовно вирішення питання щодо розподілу суми одноразової грошової допомоги, за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. Крім того, Витяг на ОСОБА_1 надано скороченим, а не повним (по скороченому витягу визначити, що заявник не позбавив життя чи не вчинив замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи неможливо).

Доводом апеляційної скарги є те, що датою набуття права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі військовослужбовця. Водночас відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання одноразової грошової допомоги має право один з подружжя у разі загибелі члена сім`ї військовослужбовця, тоді як в розумінні Сімейного кодексу України особи, які спільно проживають разом, не є подружжям. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, спірним питання в даній справі є встановлення факту, чи належить позивач до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Так, відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII, в редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, до осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, належать: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Водночас, відповідно до частини першої статті 1 Сімейного кодексу України, даний Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа (частини 1-3 статті 3 Сімейного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України).

Так, рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 28.11.2024 по справі № 630/679/24 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Роботине Пологівського району Запорізької області, як жінка та чоловік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарств та мали взаємні права та обов`язки в період з 15 квітня 2013 року до 24 серпня 2023 року.

Отже, рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 28.11.2024 по справі № 630/679/24 підтверджується факт того, що ОСОБА_3 спільно проживав, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки і ОСОБА_1 , тобто вони фактично були подружжям, що дає їй право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону №2011-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №826/9171/16 та від 05.02.2025 у справі №120/17960/23.

Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, саме по собі попереднє призначення та виплата часток іншим особам не виключає права інших осіб, визначених законом, на звернення за відповідною часткою допомоги та її отримання у порядку, передбаченому законодавством, у тому числі шляхом перерозподілу суми за взаємною згодою або в судовому порядку.

Стосовно викладених у листі Головного управління Національної гвардії України, оформленим листом № 27/13/3-14896-2025 від 04.06.2025 доводів про ненадання повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання вказаного витягу дійсно передбачено серед переліку документів, однак його метою є перевірка відсутності обставин, які унеможливлюють призначення допомоги (зокрема, якщо заявник вчинив протиправні дії щодо загиблого або інших осіб, які мають право на виплату). Водночас сам по собі формальний недолік такого документа (зокрема, його «неповнота») не може бути безумовною підставою для повернення всього пакета документів без розгляду заяви по суті, особливо за наявності інших належних та достатніх доказів, що підтверджують право особи на отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому, відповідач, діючи як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний забезпечити реалізацію права особи на соціальний захист, а не створювати надмірні формальні перешкоди для його реалізації. У разі наявності сумнівів щодо змісту або повноти поданого витягу відповідач не позбавлений можливості витребувати уточнюючу інформацію або самостійно перевірити відповідні відомості в установленому порядку.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Головного управління Національної гвардії України, оформлене листом від 04.06.2025 № 27/13/3-14896-2025, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оскільки рішення суду в частині обраного судом способу захисту порушеного права не є предметом оскарження, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №520/1309/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко