Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №755/107/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ

Справа № 755/107/26

Провадження: № 33/824/2979/2026

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Сергія Вікторовича

на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року, винесену під головуванням судді Вовк О. І.,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп судового збору.

Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Харченко С. В.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб, оскільки передбачені законом підстави для його зупинки були відсутні. При цьомузахисник стверджує, що ОСОБА_2 фактично не керувала транспортним засобом.Крім того, на думку адвоката відеозапис, наявний у матеріалах справи, не є належним та допустимим доказом, оскільки не відображає повною мірою обставини інкримінованого адміністративного правопорушення та не дає можливості встановити всі істотні для справи факти. Також, заперечує висновок про відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зазначаючи, що вона неодноразово висловлювала готовність пройти такий огляд. Водночас працівники поліції не відсторонили її від керування транспортним засобом.

Подана апеляційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 отримала 15 травня 2026 року. Участі в судовому засіданні не приймала і результатрозгляду справи їй став відомий 15 травня2026 року.

На підставі викладеного, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва 29 квітня 2026 року.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Харченка С. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

В судове засідання ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Харченко С. В. не з`явились. Про судові засідання, призначені на 08 червня 2026 року та 06 липня 2026 року, ОСОБА_1 повідомлялась за зазначеною в матеріалах справи адресою. Згідно трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» поштові відправлення містять відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою». Захиснику - адвокату Харченку С. В. судові повістки направлялись на електронну пошту, яка зазначена в апеляційній скарзі. Згідно звітів про доставку вихідної кореспонденції адвокат Харченко С. В. отримав судові повістки-повідомлення 22 травня 2026 року та 22 червня 2026 року. Однак, в судові засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомляли, будь-яких заяв та клопотань не подавали.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Ураховуючи наведені обставини, вважаю за можливе розглянути справу за відсутностіОСОБА_1 та її захисника - адвоката Харченка С. В. відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП.

Дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається із матеріалів справи, при розгляді даної справи судом першої інстанції було достатньо повно, об`єктивно та всебічно досліджено наявні письмові матеріали та суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп?яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують Увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування ранспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп?яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Крім того, п.2.9 А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться полінейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із цим, згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп?яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп?яніння згідно з ознаками такого стану.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під, дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов?язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 545806 від 20 грудня 2025року, того ж дня о 03 годині 50 хвилини по пр-ту Миру, 2/3 у місті Києві, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовилась, чим порушила пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

В матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 грудня 2026 року. У результаті огляду, проведеного, поліцейським, виявлені ознаки алкогольного сп?яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів.

Окрім того, в матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП 20 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 (а. с.7).

Відповідно до відеозапису транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням комендантської години.Під час спілкування з водієм працівники поліції перевірили документи та поцікавилися, чи вживала вона алкогольні напої. ОСОБА_1 повідомила, що вживала шампанське у другій половині дня. Після цього працівники поліції повідомили їй про наявність ознак алкогольного сп`яніння та неодноразово висловили пропозицію щодо проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.У відповідь ОСОБА_1 переважно наполягала на поверненні посвідчення водія, цікавилася підставами своїх дій та неодноразово просила відпустити її додому, посилаючись на втому та бажання спати. При цьому після роз`яснення порядку проведення огляду та правових наслідків відмови від його проходження вона повідомила, що не бажає проходити огляд, оскільки хоче піти додому.Надалі ОСОБА_1 підтвердила, що керувала транспортним засобом та рухалася додому з роботи. Разом з тим, на повторні пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння вона зазначала, що погодиться на його проходження лише після повернення їй посвідчення водія, продовжуючи наполягати на тому, що працівники поліції не мали права вилучати або утримувати її документ.Працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 , що у разі проходження огляду та отримання негативного результату посвідчення водія буде їй повернуто, а також повторно повідомляли про виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінку, що не відповідала обстановці. Незважаючи на це, ОСОБА_1 не погодилася пройти огляд у запропонованому законом порядку та продовжувала наполягати на попередньому поверненні посвідчення водія.У зв`язку з цим працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про складання відносно неї протоколу за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та про відсторонення її від керування транспортним засобом.Під час подальшого перебування на місці події ОСОБА_1 поводила себе емоційно, неодноразово перебивала працівників поліції, вимагала повернути посвідчення водія, просила не складати відносно неї протокол та відпустити її додому. Із відеозапису також убачається, що ОСОБА_1 підтверджувала факт керування транспортним засобом та визнавала допущене нею порушення.Тобто, відеозапис свідчить про те, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, роз`яснювали порядок його проведення та наслідки відмови, однак водійка від проходження такого огляду у встановленому законом порядку відмовилася.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортнихзасобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Посилання на те, що відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не є безперервним та не відображає всі обставини події, а тому є не належним та не допустимим доказом, є також безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов?язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов?язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.

Так, відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції було повністю досліджено судом апеляційної інстанції, а тому доводи скаржника щодо неналежності відеозапису як доказу у зв?язку з розривами у часі та не повним викладом обставин, апеляційний суд відхиляє, оскільки відеозапис повністю відображає подію, яка відповідає наявному протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами, зокрема відеозаписом з місця події.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як убачається з відеозапису, працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, роз`яснювали порядок його проведення та правові наслідки відмови від проходження такого огляду. Незважаючи на це, ОСОБА_1 неодноразово повідомляла про небажання проходити огляд, мотивуючи це втомою та бажанням піти додому спати.У подальшому ОСОБА_1 почала висловлювати готовність пройти огляд лише за умови попереднього повернення їй посвідчення водія. Проте така позиція не може свідчити про належне виконання нею обов`язку, передбаченого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки проходження огляду на стан сп`яніння не ставиться законом у залежність від будь-яких умов чи вимог водія.Водій, щодо якого у працівника поліції виникли підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, зобов`язаний пройти огляд у порядку, визначеному законом, а не визначати власні умови його проведення. Висування вимог щодо попереднього повернення посвідчення водія фактично свідчить про небажання виконати законну вимогу працівника поліції у встановленому порядку.Таким чином, наполягання ОСОБА_1 на проходженні огляду лише після виконання працівниками поліції висунутих нею умов не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку, передбаченому законодавством, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та невідсторонення її від керування, спростовуються відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до матеріалів справи.

За наслідками перевірки судового рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, доходжу висновку, що постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Харченка С. В. слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотаннязахисника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Сергія Вікторовичапро поновлення строку на апеляційне оскарження постановиПечерського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року задовольнити.

Поновити захисникуОСОБА_1 - адвоката Харченку Сергію Вікторовичустрок на апеляційне оскарження постановиДніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Сергія Вікторовичазалишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т. О. Невідома