Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №703/4485/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4485/26

3/703/1552/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року місто Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Проценко А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 009178, 12.06.2026 року близько 15 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , винив сварку з батьком громадянином ОСОБА_2 , погрожував фізичною розправою, завдав шкоди його фізичному та психологічному здоров`ю, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі, оскільки він не вчиняв будь-яких дій, які б можна було кваліфікувати саме як домашнє насильство. При цьому зазначив, що батько постійно викликає поліцію за вигаданими обставинами, поліція вже навіть впізнає його, страждає на органічне враження центральної нервової системи, органічний розлад особистості виражений психоорганічним синдромом з наростаючою деменцією, внаслідок якого може вчиняти наступні дії: підпалити листя в дворі, біля паркану, будинку та може вчиняти інші дії, що загрожують йому та оточуючим. Лікар пояснював, що його хвороба є прогресуючою (наростаючою). Також долучив копію медичної карти амбулаторного хворого та виписку лікаря- психіатра. Батька він не ображає, піклується про нього. Іноді може зробити йому зауваження, на яке батько реагує досить агресивно, але ніяких дій психологічного, тим паче фізичного, характеру щодо батька не вчиняє та не вчиняв.

Також в судове з`явився свідок ОСОБА_3 (син ОСОБА_1 ), який пояснив, що його дідусь ОСОБА_2 через похилий вік має ряд набутих захворювань, в тому числі і психічних, що іноді зумовлює його неадекватну поведінку. Також зазначив, що ніколи не бачив, щоб батько ображав дідуся, навпаки турбується про нього та здійснює догляд, оскільки останній не може обходитися без сторонньої допомоги, часто вчиняє дії, які становлять загрозу безпеці йому та іншим особам (запалює, вмикає), забуває про це. На зауваження батька реагує неадекватно, починає сваритися, може щось заховати, забути, потім нервувати через це, що призводить до сварок.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, покази свідка, доходжу наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).

Згідно з положення ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Суд наголошує, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції даної статті дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Оскільки умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру є обов`язковим елементом об`єктивної сторони, відповідні фактичні обставини підлягають обов`язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП.

Разом з тим, обставини, викладені у протоколі, а також долучені до матеріалів справи докази, не дають підстав вважати доведеним склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять об`єктивних даних про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство.

Таким чином, на думку суду, у протоколі про адміністративне правопорушення викладені формальні ознаки наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, без будь-якого фактичного підтвердження, оскільки відсутні будь-які об`єктивні докази факту вчинення останнім домашнього насильства, відсутні докази на підтвердження завдання шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 , відсутні медичні довідки, акти оцінки психологічного стану потерпілого, свідчення сторонніх осіб чи інші матеріали, які б вказували на завдання будь-якої шкоди.

Судом в судовому засідання було досліджено медичну документацію потерпілого ОСОБА_2 та справу про адміністративне правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_2 має клінічний діагноз: органічне враження центральної нервової системи, органічний розлад особистості виражений психоорганічний синдром з наростаючою деменцією. З матеріалів справи (письмовими поясненнями) вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 скаржиться працівникам поліції, що його син вчинив з ним сварку, ображає його, виражається нецензурною лайкою, потім декілька разів вдарив його по руці, а потім взяв його телефон та пішов. З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що між останній та його батьком за місцем їхнього проживання виникла сварка, в ході якої він висловився на нього нецензурно, тілесних ушкоджень йому не наносив. В наданому суду рапорті зазначено, що при спілкуванні з ОСОБА_2 останній повідомив, що тілесних ушкоджень він не зазнавав.

При цьому суд звертає увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов`язково завжди приводить.

При вирішенні питання наявності всіх ознак вчинення домашнього насильства слід чітко відмежовувати побутовий конфлікт, який призводить до напруженого емоційного стану його учасників та бажання залучити до його вирішення правоохоронні органи з посиланням на образи, які виражаються на рівних умовах обома сторонами суперечки.

Пояснення потерпілого та поведінка ОСОБА_1 , що вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, показами особи, що притягується до адміністративної відповідальності та показами свідка, не є проявом домашнього насильства з боку ОСОБА_1 у формі психологічного та фізичного насильства, а для наявності складу адміністративного правопорушення потрібно також доведення і заподіяння, або можливого заподіяння шкоди психологічному здоров`ю потерпілого. Однак, таких доказів матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 420/13426/20, сам по собі формальний опис у протоколі про адміністративне правопорушення не є достатньою підставою для притягнення особи до відповідальності. Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, необхідне встановлення не лише факту вчинення певних дій, але й підтверджених доказами наслідків, зокрема завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Відтак, конфлікт, який стався 12.06.2026 року між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психологічному та фізичному здоров`ю останньому, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди чи можливість її завдання в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП поза розумним сумнівом, а тому суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 173-2, 247,283 -285 КУпАП, суд

постановила:

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя А.М. Проценко