Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №504/1837/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1239/26

Номер справи місцевого суду: 504/1837/26

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Юцикова Д.Є.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Уколова Михайла Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,6 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову та закрити провадження у справі № 504/1837/26 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на те, що 04.04.2026 року він прибув на територію ТОВ «АМБЕР АГРО» для загрузки насіння соняшника, як йому згодом стало відомо погрузка буде здійснюватися 06.04.2026 року. ОСОБА_1 зазначає, що 04.04.2026 року після 14 години він транспортним засобом не керував, транспортний засіб перебував на місці для стоянки. Стверджує, що підставою для виклику працівників поліції був конфлікт, який виник між ним та охоронцем ТОВ «АМБЕР АГРО».

Вважає, що притягнутий до адміністративної відповідальності при відсутності правопорушення, так як вночі 04.04.2026 року транспортним засобом не керував, в стані алкогольного сп`яніння не перебував, від огляду та медичного обстеження не відмовлявся, ознаки адміністративного правопорушення створені штучно, йому не зачитували його права та він був позбавлений захисту.

До апеляційної скарги стороною захисту додано копія запису приладу «Тахограф» автомобіля MAN, закріпленого за ОСОБА_1

20.07.2026 року апеляційний суд постановою, що занесена до протоколу судового засідання, відмовив в долучені вказаного доказу до матеріалів справи, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції відповідне клопотання не заявлялося, в матеріалах справи зазначений доказ відсутній.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, що о 14 годині він заїхав на територію підприємства після чого транспортним засобом не керував стояв на місці, зазначив, що приблизно о 22 годині відбувся конфлікт між ним та охороною ТОВ «АМБЕР АГРО». Заперечував, факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, так як продував прилад «Драгер», посилався, що в лікарню для проходження огляду працівниками поліції він не доставлявся.

ОСОБА_1 та його захисник Уколов М.І. в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було в/чинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол серії ЕПР1 № 632284 від 04.04.2026 року, диск з відеозаписом, довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія та про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, рапорт інспектора СРПП ВнП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Рудковського С. від 04.04.2026 року, пояснення ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_3 від 04.04.2026 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632284 від 04.04.2026 року, 04.04.2026 року о 22.15 год. за адресою: с. Сичавка, вул. Миру, 23, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом WECON, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в спеціалізованому медичному закладі охорони здоров`я відмовився під відеозапис на портативну бодікамеру 000777; 000555. ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом шляхом блокування. Водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції з`ясувавши обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, визнав винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції з вказаними висновками суду першої інстанції не може погодитись, з огляду на таке.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст. 9 КУпАП України.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відтак, вказана норма регулює правовідносини щодо керування транспортним засобом у стані сп`яніння та визначає спеціальний суб`єкт - водій транспортного засобу.

За положеннями п.1.10 ПДР: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; пасажир - особа, яка користується транспортним засобом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Проведення огляду водія на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735(далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок).

За положеннями п. 2.5 ПДР саме водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За п. 2 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають саме водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пункт 6 розділу І Інструкції встановлює, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7).

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали судової справи, належним чином не дослідив надані докази по справі та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, в результаті чого дійшов хибного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

До такого висновку апеляційний суд дійшов з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху лише водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не будь-які інші особи, що перебувають на пасажирському сидінні на момент зупинки їх поліцейськими, навіть якщо такі особи є власниками цього автомобіля чи мають право керування цим автомобілем.

Однією з головних умов для огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, а й та обставина, що саме ця особа у такому стані керувала транспортним засобом.

Тобто, факт вживання особою алкоголю до проведення огляду або відмови особи у проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння повинен бути в нерозривному зв`язку з керуванням цією особою транспортним засобом.

Між тим, матеріали даної справи не містять належних та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння чи з явними ознаками такого.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632284 від 04.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, та зазначено, що фіксація здійснювалася на бодікамеру 000777; 000555.

Так з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, та підтверджується рапортом інспектора СРПП ВнП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Рудковського С. від 04.04.2026 року, що поліція приїхала на виклик від охорони, яка перебувала на чергуванні на території ТОВ «АМБР АГРО», за адресою Одеська область, Одеський район, с. Сичавка, вул. Миру 23, та повідомила, що водій транспортного засобу MAN, р/н НОМЕР_3 , перебуває в стані алкогольного сп`яніння та їздить по елеватору на вище вказаному транспортному засобі.

Разом із тим, з початку відеозапису (бодікамера 000777 22:49 година) ОСОБА_1 перебував в кабіні транспортного засобу, транспортний засіб в русі не перебував, на запитання поліції «Що трапилося? Звідки куди їхали?» водій ОСОБА_1 повідомив, що відпочиває, їхав з Кривого рогу на погрузку. Після чого працівник поліції намагався з`ясувати, що за конфлікт відбувся у водія з охоронцями території підприємства, на якій знаходився транспортний засіб, чому водій почав «ганяти» по території та чи вживав водій алкогольні напої на протязі доби. Вказане ОСОБА_1 заперечував, зазначив, що алкогольні напої не вживав. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці, зазначивши, що вбачають у нього ознаки алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя. ОСОБА_1 погодився пройти відповідний огляд (бодікамера 000777 22:54 година), проте не зміг продути алкотестр Драгер через стан здоров`я у зв`язку з перенесеною операцією. Від проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, в результаті чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначив, що у нього відбувся конфлікт з охороною (бодікамера 000777 23:10 година).

ОСОБА_2 в письмових поясненнях від 04.04.2026 року зазначив, що йому о 22:19 зателефонував охоронець та повідомив, що водій фури пересувався в нетверезому стані по території, після чого ОСОБА_2 приїхав та викликав поліцію. Зазначивши, що в його присутності водій спиртні напої не вживав.

В письмових поясненнях ОСОБА_3 від 04.04.2026 року зазначив, що він знаходився н першому посту та почув як щось гримнуло, побачив, що фура почала маневрувати, він підійшов та спитав, що трапилось, водій на питання не реагував, від нього відчувався запах алкоголю, ОСОБА_3 зателефонував старшому зміни ОСОБА_2 з яким вони викликали поліцію. До приїзду поліції водій перебував в їхньому полі зору, алкогольні напої не вживав.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632284 від 04.04.2026 року вказані свідки не зазначені.

За встановлених обставин, на переконання апеляційного суду, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених в протоколі обставин. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, між ОСОБА_1 та охороною ТОВ «АМБР АГРО» виник конфлікт, а тому вказані покази свідків не можуть бути беззаперечним доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або з ознаками такого стану. Крім того, пояснення ОСОБА_2 не містять підтвердження як факту керування транспортним засобом, так і факту вживання алкогольних напоїв або перебування ОСОБА_1 з ознаками такого стану.

Інших доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у визначений в протоколі про адміністративне правопорушення час матеріали справи не містять.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення і, як наслідок, не може нести відповідальність.

За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано не було та, як наслідок, не було доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

При встановлених обставинах, інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення.

З урахуванням наведеного, встановлені апеляційним судом обставини справи виключають кваліфікацію дій ОСОБА_1 , як порушення водієм вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме керування особою транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого місцевим судом рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова