Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №750/8176/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8176/26

Провадження № 2-а/750/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді – Косенка О.Д.,

секретаря – Суконнової В.М.,

за участю представника позивача – Приходько І.М.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Бородухи М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі – позивач, УДМС у Чернігівській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому просить прийняти рішення про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 23.01.2027.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2027 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До початку розгляду справи по суті надійшло клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання на інший день для підготовки відзиву на позов, у задоволенні якого ухвалою, занесеною до протоколу засідання, судом було відмовлено з огляду на присічний термін розгляду позову, визначений п.15 ст. 289 КАС України, оголошено технічну перерву для ознайомлення представника з матеріалами позову.

За клопотанням представника позивача, до матеріалів справи долучено докази направлення представнику відповідача позовних матеріалів позову на електронну адресу.

Представником відповідача також заявлено клопотання до суду про передачу ОСОБА_1 на поруки Громадській організації «Закон для всіх», яке суд залишає без задоволення, з огляду на відсутність у чинному законодавстві відповідного правового регулювання для адміністративних справ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Надала пояснення аналогічні змісту позову. Також повідомила, що у відповідача була об`єктивна можливість отримати паспорт громадянина росії для виїзду за кордон до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, що він не зробив і на даний час відсутні як підстави для його пернебування в Україні , так і документи які б надавали йому можливість самостійно виїхати в рф, виконуючи рішення про повернення до країни походження. Вищевказане обумовлює необхідність його затримання і застосування процедури видворення з України.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, пояснив, що до УДМС в Чернігівській області 23.07.2026 він з`явився добровільно для уточнення питань по своїх документах, де був незаконно затриманий. В Україну прибув у 2013 році разом із своєю дружиною – громадянкою України з росії, де його зазнавав переслідування у зв`язку із своїми політичними поглядами. Одразу по приїзду звернувся до міграційної служби по питанню видачі дозволу на еміграцію, який отримав майже через рік не на ту адресу, про яку повідомляв УДМС, а строк його дії (три місяці) на той час вже закінчився і у продовженні строку реєстрації йому було відмовлено. Після 2014 року відповідач фактично був позбавлений можливості легально виїхати та повернутися в Україну у зв`язку з обмеженнями, які затвердив Уряд України, а після початку повномасштабного вторгнення така можливість взагалі відсутня. По питанню оформлення паспорта громадянина росії для виїзду за кордон він звертався до російського посольства, проте в усному порядку, йому в цьому було відмовлено.

Представник відповідача Бородуха М.М. проти задоволення позовних вимог заперечив. Звернув увагу суду, що позивач не може підтвердити існування ризиків, які б обумовлювали необхідність застосування такого крайнього заходу як затримання відповідача, з огляду на його поведінку, зокрема добровільне з`явлення до ДМС на запрошення працівників СБУ, наявність у нього сімейних зв`язків та постійного місця проживання в м. Чернігові. Відповідач у росії займав активну громадську позицію непокори терористичній владі, був правозахисником, учасником відомих подій на Болотній площі у Москві, у зв`язку з якими затримувався працівниками ФСБ, був побитий. Крім того, слідчим відділом УСБУ в Чернігівській області 29.10.2021 відносно відповідача проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні за ст. 114 КК України, яке було закрите у зв`язку з недоведеністю його винуватості. Кримінальне переслідування пов`язане з активною публічною позицією відповідача щодо заперечення існування ризиків для населення, пов`язаних з інфекцією КОВІД-19. Проблеми із дозвільними документами на перебування відповідача в Україні виникли виключно внаслідок бездіяльності УДМС, а затримання відповідача представник вважає незаконним та безпідставним.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області 23.07.2026 було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебуває на території України.

Перевіркою стосовно відповідача УДМС у Чернігівській області встановлено наступне.

Відповідач перетнув державний кордон на в`їзд в Україну 16.02.2014 (через ППр «Нові Яроловичі») у приватних справах та проживав на території України за паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 .

За обліками УДМС у Чернігівській області значиться, як особа, яка була документована Дозволом на імміграцію в Україну від 04.06.2014 № 74.01/05-7898 строком дії до 03.06.2015, посвідкою на постійне проживання в Україні не документований. Термін законного проживання в Україні закінчився 25.11.2021. Із заявою про продовження терміну перебування та території України та із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіальних органів Державної міграційної служби України не звертався.

Відповідач 03.11.2021 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною один статті 203 КУпАП, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2550 грн.

03 листопада 2021 року стосовно відповідача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та зобов`язано покинути територію України до 25.11.2021, яке не було виконане.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.12.2021 у справі № 750/14235/21 задоволено позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження яке було скасоване Шостим апеляційним адміністративним судом з ухваленням нової постанови від 23 лютого 2022 року, якою у задоволенні позову відмовлено.

Працівниками УДМС у Чернігівській області 23.07.2026 відповідача було затримано в адміністративному порядку у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП, для з`ясування обставин правопорушення, з метою припинення адміністративних правопорушень, встановлення особи (відсутній паспортний документ для виїзду за кордон), про що складено протокол про адміністративне затримання № МЧГ 000056.

23 липня 2026 року УДМС у Чернігівській області відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перевищив встановлений строк перебування в Україні більше як на 30 днів та ухиляється від виїзду після закінчення відповідного строку перебування з 26.11.2021 (не виконав рішення про примусове повернення), з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн (протокол серії ПР МЧГ № 002129 від 23.07.2026 та постанова серії ПН МЧГ № 002115 від 23.07.2026).

23 липня 2026 року у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень статті 30 Закону № 3773-VI, УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 7401100100000943 про примусове видворення відповідача з України.

Цього ж дня, 23.07.2026, УДМС у Чернігівській області прийняло рішення про поміщення відповідача до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі – ПТПІ) з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI) визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно з пунктом 67 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 262 КУпАП адміністративне затримання провадиться посадовими особами, уповноваженими на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - у разі порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, під час здійснення ними своїх повноважень щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції.

Частиною другою статті 263 КУпАП передбачено, що осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзду з них, порушили прикордонний режим, режим у пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в`їзду-виїзду, правила використання об`єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або не виконали рішення про заборону в`їзду в Україну, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи та/або з`ясування обставин правопорушення - до трьох діб.

Абзацом 1 частини восьмої статті 26 Закону № 3773-VI встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 24 КУпАП законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Статтею 31 Закону № 3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове видворення іноземця до певних країн, а саме:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI (далі – Закон № 3671-VI) біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3671-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Таким чином, підтвердженням визначених статтею 31 Закону № 3773-VI обставин, які забороняють примусове видворення, є наявність в іноземця статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, або довідки про звернення за захистом в Україні, яка підтверджує законність перебування на території України особи, що звернулася за захистом, до остаточного визначення її статусу.

Враховуючи встановлені УДМС у Чернігівській області обставини та надану відповідачем інформацію, відповідач не має жодної з причин, на підставі яких відповідно до статті 31 Закону № 3773-VI він не може бути примусово видворений за межі території України, оскільки статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відповідач не має, у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не перебуває.

Відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Частиною першою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Відповідно до частини одинадцятої вищезазначеної статті строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Згідно з частиною четвертою статті 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Суд приймає до уваги, що у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, він не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, а також відсутні підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Наведені стороною відповідача твердження щодо участі відповідача в акціях протесту в росії та його переслідуваннях у зв`язку з цим жодними доказами не підтверджуються. Щодо існування звернень до уповноважених органів України по питанню отримання статусу біженця сторона відповідача не вказує.

Враховуючи, що відповідач не має документа, що надає право на виїзд з України, та є підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки тривалий час нелегально перебуває на території України, порушуючи міграційне законодавство України, не виконує рішення про його повернення до країни походження, та оскільки строк його утримання в ПТПІ закінчується 26 липня 2026 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затримання відповідача з поміщенням до ПТПІ строком на 6 місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Суд вважає, що затримання відповідача, незважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судом фактичні обставини, є цілком виправданим, оскільки в цьому випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатнім для гарантування виконання відповідачем певних обов`язків, пов`язаних із залишенням території України.

Суд також приймає до уваги, що відповідач є громадянином держави-агресора, його безконтрольне нелегальне перебування в Україні є недоцільним з погляду необхідності забезпечення національної безпеки.

Керуючись статтями 9, 90, 241-246, 271, 272, 289, 371 КАС України,

УХВАЛИВ:

позов Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 51-А, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 37804450) до громадянина російської федерації ОСОБА_1 (місце перебування – Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, АДРЕСА_1 ) про його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України задовольнити повністю.

Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 23.01.2027.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.

Суддя