Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №591/8047/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/8047/26 Провадження № 3/591/1958/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду міста Суми Косар А. І.

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Недведського О. О., потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Сумського РУП ГУНП в Сумській області стосовно:

ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство: України, зареєстрований за проживанням за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення /КУпАП/.

і установила:

ОСОБА_1 27.06.2026 приблизно о 21:30 за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: погрожував фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою стосовно ОСОБА_2 чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Дії ОСОБА_1 поліцейський уповноваженого підрозділу поліції кваліфікував за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні надав пояснення щодо викладених у протоколі обставин. Зазначив, що подібна сварка відбулася вперше. З потерпілою ОСОБА_2 вони примирилися, продовжують спів мешкати. Заборонний припис ним виконано без зауважень.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила що вибачила ОСОБА_1 , вони примирилися і продовжують проживати разом.

Захисник висловив процесуальну позицію на закриття провадження, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась побутова сварка, будь якого тиску з боку ОСОБА_1 не було.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог стст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 002254 від 23.06.2026; протоколом прийняття уповноваженою особою заяви ОСОБА_2 від 27.06.2026 про подію; письмовими поясненнями від ОСОБА_3 , матеріалами відеозапису.

Крім того, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції 23.06.2026 провів оцінку ризиків домашнього насильства щодо постраждалої особи ОСОБА_2 з боку кривдника ОСОБА_1 , та визначив як “високий“.

26.06.2026 стосовно ОСОБА_1 винесено Терміновий заборонний припис Серія АА№ 559751 від 26.06.2026 строком на п`ять діб, з якого слідує, що останньому було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З огляду на викладене, винуватість ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом і його дії за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП поліцейським уповноваженого підрозділу поліції кваліфіковано вірно.

Доказів же, що спростовували б винність ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру, суду не надано.

Доводи сторони захисту суд розцінює як спосіб уникнути адміністративної відповідальності, відноситься критично.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, суддя не вбачає.

Суддя зазначає, що відповідно до ст. 252 КУпАП, нею оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Відповідно до статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зважаючи на викладене, у відповідності до вимог ст. 33, 38 КУпАП вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у виді штрафу, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 40-1, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановила:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього за цим законом адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя А. І. Косар