Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №761/19444/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2023, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років обмеження волі,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 03.03.2023 приблизно о 20 год. 30 хв., в період дії воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, вирішив вчинити крадіжку чужого майна.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах дії воєнного стану, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_6 03.03.2023 приблизно о 20 год. 30 хв., знаходячись за адресою м. Київ, пр-т Перемоги, 15, взяв в оренду електричний самокат. Від`їхавши у двір, ОСОБА_6 , діючи умисно та таємно, за допомогою ножиць вийняв акумуляторну батарею з серійним номером 20210118XLТ00234 вартістю 6430 грн., 73 коп. з самокату № 2017432, який належить ТОВ «Байк нау», тим самим викрав її, після чого ОСОБА_6 разом з викраденою акумуляторною батареєю залишив самокат у дворі за адресою м. Київ пр-т Перемоги, 17, а сам покинув місце вчинення злочину.

А всього обвинувачений спричинив матеріальної шкоди потерпілому ТОВ «Байк НАУ» на загальну суму 6430,73 грн.

Продовжуючи злочинну діяльність, обвинувачений ОСОБА_6 20.03.2023 приблизно о 6 год.50 хв., у період дії воєнного стану, перебуваючи за адресою м. Київ, пр-т Перемоги, б.18, діючи повторно, вирішив таємно викрасти з електричного самокату акумуляторну батарею, яка належить ТОВ «Болт оперейшнз Україна». З цією метою він підійшов до електричного самокату та пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, від`єднав від самокату акумуляторну батарею з серійним № DLM 2011030451 вартістю 3624,75 грн. Після чого залишив самокат під під`їздом будинку за адресою м. Київ, пр-т Перемоги, б.18 та з викраденим з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

А всього ОСОБА_8 повторно викрав чуже майно в умовах дії воєнного стану та завдав матеріальної шкоди товариству «ТОВ «Болт оперейшнз Україна» на загальну суму 3624,75 грн.

Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. У решті вирок суду залишити без змін. Також просить дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Вважає, що наведені судом пом`якшуючі обставини не вказують на можливість застосування до обвинуваченого покарання нижчого від найнижчої межі. Стверджує про відсутність щирого каяття, оскільки обвинуваченим не здійснено жодних дій, спрямованих на відшкодування шкоди потерпілим, а викрадене майно було повернуто лише завдяки діям працівників поліції, які його вилучили. Також вказує, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б вказували на активне сприяння ОСОБА_6 розкриттю кримінального правопорушення. Зазначає, що суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 раніше неодноразово засуджувався, однак не став на шлях виправлення, вчинив 2 епізоди умисних корисливих злочинів. Наголошує, що ОСОБА_6 раніше судимий вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 03.07.2019, судимість за яким не знята і не погашена у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ст. 67 КК України ця обставина повинна бути визнана рецидивом.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_6 покарання на підставі ст.69 КК України, суд першої інстанції послався на наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, відсутність матеріальних збитків, наявність малолітньої дитини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також врахував молодий вік обвинуваченого та позицію потерпілих.

Разом з тим колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав визнавати відсутність матеріальних збитків обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки відшкодування потерпілому шкоди шляхом повернення майна було здійснено не в добровільному порядку з власної волі обвинуваченого, а внаслідок викриття його злочинних дій працівниками поліції, вилучення у нього майна та повернення власнику.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав наявність малолітньої дитини обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки згідно усталеної судової практики вказана обставина враховується в розрізі оцінки даних про особу обвинуваченого.

При цьому матеріали провадження не містять даних, що обвинувачений піклується та фактично утримує дитину.

Таким чином, за наявності лише однієї обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, у суду першої інстанції не було передбачених ст.69 КПК України достатніх підстав для призначення ОСОБА_6 більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Тому вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині судом апеляційної інстанції нового вироку, яким ОСОБА_6 слід призначити покарання без застосування ст.69 КК України в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

При цьому колегія суддів враховує стійку антисоціальну спрямованість та криміногенний спосіб життя ОСОБА_6 , про що свідчить не лише наявність попередньої судимості останнього, а й надані прокурором в судовому засіданні апеляційного суду вироки Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2025 та Солом`янського районного суду м. Києва від 31.07.2025, якими ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, вчинених ним вже після постановлення оскаржуваного вироку суду.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 раніше судимий вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 03.07.2019 за ч.2 ст. 309 КК України, судимість за яким не знята і не погашена у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ст. 67 КК України ця обставина повинна бути визнана рецидивом злочину та такою, що обтяжує покарання.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.91, ст.92 КПК України обставини, які обтяжують покарання, підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та обов`язок їх доказування покладається на слідчого і прокурора.

Згідно з п.6 ч.2 ст.291 КПК України про наявність обставин, які обтяжують покарання, слідчий або прокурор повинні вказати в обвинувальному акті.

Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення та відповідно до обвинувального акту.

Із змісту обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні вбачається, що ОСОБА_6 не інкримінувались будь-які обставини, що обтяжують покарання, а тому суд позбавлений можливості визнати рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання і має врахувати її як обставину, що характеризує особу обвинуваченого.

З огляду на усі дані, що підлягають врахуванню при призначенні покарання, у відповідності до положень ст. 65 КК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у розмірі, запропонованому прокурором у апеляційній скарзі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2023 щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2023 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3