Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №755/2993/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2026, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28.11.2024 строком 1 місяць.

На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до даного вироку частково приєднано невідбуту частину покарання за ухвалою Київського апеляційного суду від 26.02.2026 та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 4 місяці,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 , будучи особою, раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою разом проживає, за ст. 173-2 КУпАП, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_8 , з якою спільно проживає в одному помешканні та пов?язаний спільним побутом, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

А саме, ОСОБА_6 систематично, умисно, на підґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, вчиняє по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_8 дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, тим самим викликавши у ОСОБА_8 періодичні негативні психоемоційні переживання (страху за своє здоров?я, напруги та тривожного очікування, знижений та нестійкий настрій, почуття образи та приниженої гідності), дані психотравмувальні ситуації призвели до погіршення соціального функціонування якості життя потерпілої.

Так, 02.07.2024 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_6 за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру - словесно ображав, погрожував фізичною розправою, відносно своєї бабусі ОСОБА_8 . 26.07.2024 постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у вигляді накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. 15.07.2024 близько 16 год. 40 хв. ОСОБА_6 за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_8 , а саме: кричав. 27.08.2024 постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у вигляді накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

05.10.2024 о 05 год. 50 хв. ОСОБА_6 за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру до своєї бабусі ОСОБА_8 . 21.10.2024 постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУПА та призначено покарання у вигляді накладення на нього адміністративного стягнення у виді громадських робіт в розмірі 30 (тридцять) годин.

Разом з цим, будучи особою, неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї рідної бабусі ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на подальше систематичне вчинення домашнього насильства, на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї рідної бабусі ОСОБА_8 , яке виразилось у психологічному насильстві та вчиненні наступних дій.

Так, 05.01.2025 приблизно о 15 год. 45 хв. ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , продовжив вчиняти домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї рідної бабусі ОСОБА_8 , з якою спільно проживає в одному помешканні та пов?язаний спільним побутом, у ході якого висловлювався на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою, голосно кричав, а також погрожував застосуванням фізичної сили, таким чином психотравмуючи свою рідну бабусю ОСОБА_8 і погіршуючи її соціальне функціонування та якість життя.

Вказані дії з боку ОСОБА_6 призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_8 , а саме були психотравмувальними, погіршували її соціальне функціонування та якість життя.

Заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ст.126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.01.2025, який змінено ухвалою Київського апеляційного суду від 26.02.2026, визначити покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2024, визначити остаточно до відбуття 2 роки обмеження волі. В решті вирок залишити без змін. Також просить дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Зазначає, що інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив 05.01.2025, тобто до ухвалення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.01.2025 та в період невідбутого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2024, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Наголошує, що в такому разі покарання обвинуваченому має призначатися як на підставі ч.4 ст.70 КК України, так і на підставі ст.71 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в ч.ч. 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2024 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Також вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.01.2025 ОСОБА_6 засуджений за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.02.2026 вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.01.2025 змінено в частині призначеного покарання, та засуджено ОСОБА_6 за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2024 ухвалено виконувати самостійно.

З оскаржуваного вироку вбачається, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення 05.01.2025, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.01.2025 та в період невідбутого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2024.

Однак за наявності підстав для призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд першої інстанції не дотримався вимог ч.4 ст.70 КК України та не застосував принцип складання призначених покарань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині судом апеляційної інстанції нового вироку, яким ОСОБА_6 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за оскаржуваним вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.01.2021. Після чого на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2024.

З огляду на усі дані, що підлягають врахуванню при призначенні покарання, у відповідності до положень ст. 65 КК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому остаточного покарання у виді та розмірі, запропонованому прокурором у апеляційній скарзі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2026 щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ст.126-1 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.01.2025, який змінено ухвалою Київського апеляційного суду від 26.02.2026, визначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2024, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі.

В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2026 щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими - у той самий строк з дня вручення копій судового рішення.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3