Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №367/7869/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11070/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Київ

справа №367/7869/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2026 року про призначення експертизи, постановлену під головуванням судді Кухленка Д.С., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕВЕРЕСТ-10» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідача в якому просив витребувати у ОСОБА_1 на його користь нежитлові приміщення, які розташовані в будинку АДРЕСА_1 , а саме: АДРЕСА_2 загальною площею 94,9 кв.м; НОМЕР_4 загальною площею 310,5 кв.м; НОМЕР_5 загальною площею 61,7 кв.м; НОМЕР_6 загальною площею 95,6 кв.м; НОМЕР_7 загальною площею 312,2 кв.м.; НОМЕР_8 загальною площею 61,9 кв.м.

В обгрунтування вимог посилався на те, що позивач дізнався що вказані нежитлові приміщення вибули з його власності поза його волею.

23 лютого 2026року від позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Дане клопотання мотивовано тим, що спірні приміщення належать до допоміжних приміщень, які належать усім власникам квартир як співвласникам на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що відповідач заперечує факт незаконності набуття ним вказаних нежитлових приміщень у власть, а державна реєстрація права власності за відповідачем на нежитлові приміщення НОМЕР_2, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , НОМЕР_3, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 порушує право власності співвласників ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10» на вказані приміщення.

Зазначав, що в інвентаризаційних справах Ірпінського БТІ секцій 1, 2 від 22 жовтня 2008 року, секцій 3 від 24 жовтня 2008 року, секцій 4 та 5 від 07 листопада 2008 року відсутні у експлікаціях внутрішніх площ до плану житлового будинку відомості про наявність у будинку нежитлових приміщень, які не входять до житлового фонду і призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

31 січня 2022 року ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10» з метою захисту своїх прав звернулось до експертної установи ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ» щодо надання висновку з питання чи належать приміщення, зокрема, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , які розташовані у будинку АДРЕСА_8 до допоміжних приміщень.

Вказував, що згідно висновку судового експерта №1-02/06 приміщення НОМЕР_2, НОМЕР_9, які розташовані у будинку АДРЕСА_8 належать до допоміжних приміщень.

Посилався на те, що у відповідь на вказаний адвокатський запит ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10» - КП КОР «Київське обласне БТІ» надало відповідь від 14 березня 2024 року згідно якого, відповідно реєстрової книги №1 реєстровий номер 393 станом на 01 січня 2013 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №176 площею 34,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 18 червня 2009 року видане на підставі рішення ІМР №135/3 від 11 червня 2009 року.

Вказував, що таким чином ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» не вносив жодних змін в оригінали інвентаризаційної справи через КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» та не отримував жодних свідоцтв про право власності на групи нежитлових технічних приміщень у будинку АДРЕСА_8 , згідно рішень ІМР від 12 липня 2011 року №170/33 та від 03 липня 2012 №132/8, що підтверджується відповіддю КП КОР «Київське обласне БТІ» на адвокатський запит.

Зазначав, що в подальшому ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10» звернулось для проведення інвентаризації приміщень у будинку до КП Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації», в якому зберігаються інвентаризаційні справи будинку АДРЕСА_8 .

03 липня 2024 року за результатами проведеної інвентаризації КП КОР «Київське обласне БТІ» 1, 2, 3, 4, 5 секцій будинку АДРЕСА_1 були виготовлені нові технічні паспорти на групи нежитлових приміщень 1, 2, 3, 4 та 5 секцій, згідно із відомостями, яких у будинку наявні лише допоміжні приміщення такі як: підвали, горища, ліфтові, насосна, електрощитові, вентиляційні камери, коридори, ліфтові та технічні приміщення.

Позивач посилався на те, що з метою встановлення повного та всебічного дослідження обставин справи необхідно провести судову будівельно-технічну експертизу з урахуванням останньої інвентаризації проведеної КП КОР «Київське обласне БТІ» 1, 2, 3, 4, 5 секцій будинку АДРЕСА_1 та виготовлених нових технічних паспортів на групи нежитлових приміщень 1, 2, 3, 4 та 5 секцій, згідно із відомостями, яких у будинку наявні лише допоміжні приміщення такі як: підвали, горища, ліфтові, насосна, електрощитові, вентиляційні камери, коридори, ліфтові та технічні приміщення.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2026 року клопотання представника позивача ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10» - адвоката Іванової Н.С. про призначення по справі будівельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи належать нежитлові приміщення, що розташовані в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

НОМЕР_2 (ІІІ (43,8 кв.м.), ІV (3,6 кв.м.), V (3,6 кв.м.), VI (43,9 кв.м.)) загальною площею 94,9 кв.м;

НОМЕР_4 (VІI (19,4 кв.м.), VІІІ (2,7 кв.м.), ІХ (17,9 кв.м.), Х (32,0 кв.м.), ХІ (2,5 кв.м.), ХІІ (21,1 кв.м.), ХІІI (2,5 кв.м.), ХІV (83,5 кв.м.), ХV (2,4 кв.м.), ХVІ (2,5 кв.м.), ХVІІ (31,1 кв.м.), ХVІІІ (2,7 кв.м.), ХІХ (18,2 кв.м.), ХХ (15,8 кв.м.), ХХІ (15,6 кв.м.), ХХІІ (17,1 кв.м.), ХХІІІ (23,5 кв.м.)) загальною площею 310,5 кв.м;

НОМЕР_5 (ХХVІ (8,0 кв.м.), ХХVІІ (49,3 кв.м.), ХХVІІІ (4,4 кв.м.)) загальною площею 61,7 кв.м;

НОМЕР_6 (ІІІ (44,1 кв.м.), ІV (3,6 кв.м.), V (3,6 кв.м.), VI (44,3 кв.м.)) загальною площею 95,6 кв.м;

НОМЕР_7 (VІI (16,4 кв.м.), VІІІ (23,4 кв.м.), ІХ (17,1 кв.м.), Х (12,4 кв.м.), ХІ (2,9 кв.м.), ХІІ (15,9 кв.м.), ХІІI (17,9 кв.м.), ХІV (2,7 кв.м.), ХV (35,1 кв.м.), ХVІ ХХІ (2,4 кв.м.), ХVІІ (84,8 кв.м.), ХVІІІ (2,4 кв.м.), ХІХ (2,4 кв.м.), ХХ (2,5 кв.м.), (21,1 кв.м.), ХХІІ (32,1 кв.м.), ХХІІІ (18,0 кв.м.), ХХІV (2,7 кв.м.) ) загальною площею 312,2 кв.м;

НОМЕР_8 (ХХVІІ (8,3 кв.м.), ХХVІІІ (49,2 кв.м.), ХХІХ (4,4 кв.м.)) загальною площею 61,9 кв.м - до допоміжних приміщень?

Проведення експертизи доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, попереджено їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, передбачену ст.ст.384, 385 КК України.

Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10».

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати, провадження у справі закрити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивачем самостійно було надано висновок експерта (про що свідчать матеріали позовної заяви), а в ухвалі про призначення експертизи не встановлено обставин, що викликають сумнів щодо його правильності, що беззаперечно виключає призначення експертизи судом.

Вказував, що він заперечував доручення проведення експертизи експертам Державного науководослідного експертно-криміналістичного центра МВС, оскільки не сприятиме розгляду справи у встановлені ЦПК строки, а навпаки, наявні обставини свідчать, що розгляд справи буде зупинений на невизначені та не прогнозовані строки. Натомість суд першої інстанції не дав жодної оцінки цим запереченням та доручив проведення експертизи установі, яка запропонована позивачем, чим порушив принцип рівності та змагальності.

Зазначав, що оскільки діяльність відповідача відповідає сутнісним критеріям, що свідчить про її відповідність ознакам підприємницької діяльності (систематичність та без мети задоволення власних (особистих) потреб фізичної особи), тому спірні відносини пов`язані із здійсненням відповідачем спеціального статусу як фізичної особи-підприємця, а тому вважає, що спір відноситься до компетенції господарського суду, що виключає розгляд справи в порядку цивільного судочинства і є підставою для закриття провадження у справі.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала, просила ухвалу суду першої інстанції у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на положення ст.113 ЦПК України та виходив з того, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ч.ч.1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною 1 ст.103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч.4 ст.103 ЦПК України).

Згідно з ч.5 ст.103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Отже, зважаючи на викладені норми закону, визначення питань, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, є прерогативою саме суду, сторони мають право лише запропонувати питання.

За правилами ч.1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01 червня 2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з'ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що спірні приміщення належать до допоміжних приміщень, які належать усім власникам квартир як співвласникам на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Вказував, що відповідач заперечує факт незаконності набуття ним вказаних нежитлових приміщень у власть, а державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення НОМЕР_2, НОМЕР_10, НОМЕР_3, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 порушує право власності співвласників ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10» на вказані приміщення.

Відповідач, заперечуючи проти клопотання вказував на те, що він заперечує як проти самого призначення експертизи так і проти доручення її проведення визначеній позивачем установі з огляду на надмірну завантаженість експертів цієї установи.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем самостійно було надано висновок експерта до матеріалів позовної заяви, а в ухвалі про призначення експертизи не встановлено обставин, що викликають сумнів щодо його правильності, що беззаперечно виключає призначення експертизи судом колегія суддів відхиляє, оскільки експертом ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ» у висновку №1-02/06 від 02 червня 2022 року, який було додано до позовної заяви не були дослідженні технічні паспорти на групи нежитлових приміщень секції 1, 2 від 03 липня 2024 року, секцію 3 від 03 липня 2024 року, секції 4, 5 від 03 липня 2024 року та довідки про показники об`єкта нерухомого від 03 липня 2024 року, а були взяті до дослідження лише проектна документація будинку, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 12 грудня 2008 року, акт приймання-передачі 173-квартирного багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_8 з балансу ТОВ «Облбудінвест» на баланс ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10» 10 жовтня 2011 року, інвентиризаційні справи секцій 1, 2 будинку АДРЕСА_8 від 22 жовтня 2008 року, секції 3 будинку АДРЕСА_8 від 24 жовтня 2008 року, секцій 4 та АДРЕСА_9 від 07 листопада 2008 року, в той час як рішення ІМР від 12 липня 2011 року №170/33 та від 03 липня 2012 №132/8, на підставі яких нібито виникло право власності на спірні приміщення у ПАТ ЧБРР, які в подальшому були відчужені ОСОБА_1 були прийняті пізніше.

З матеріалів справи вбачається, що з метою доведення відсутності будь яких змін у спірних приміщеннях позивачем була проведена інвентаризація з подальшим виготовленням нових технічних паспортів.

Оскільки обсяг документації, який надавався експерту ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ» на дослідження при проведення експертизи є відмінним від того обсягу документації що надається на дослідження експерту на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2026 року суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення судової будівельно технічної експертизи.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача щодо доручення проведення експертизи експертам Державного науково дослідного експертно-криміналістичного центра МВС колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 103 ЦПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у клопотанні про призначення експертизи була запропонована експертна установа для проведення судової будівельно-технічної експертизи - Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС.

Відповідач заперечуючи проти призначення експертизи у вказаній установі, не зазначив свого варіанту експертної установи, в якій він бажає провести експертизу.

А відтак суд першої інстанції з урахуванням клопотання позивача та заперечення відповідача визначив експертну установу відповідно до ч.3 ст.103 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, тому наявність самого по собі цього факту є підставою для розгляду справи у порядку господарського судочинства та закриття провадження у справі колегія суддів відхиляє, оскільки протокольною ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження було відмовлено.

При цьому вказані доводи не спростовують висновків суду про необхідність призначення судом у даній справі судової будівельно-технічної експертизи.

Отже на час постановлення ухвали суд діяв у межах процесуального закону, а тому посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розглядізаяви про призначення експертизи не знайшли свого підтвердження.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: