Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №359/9979/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11489/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Київ

справа №359/9979/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, постановлену під головуванням судді Журавського В.В., повний текст ухвали складено 28 квітня 2026року у справі за заявою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою, в якій просило визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи №359/9979/23, видані 16 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

Заяву обгрунтовувало тим, що на рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2023 року у справі №359/9979/23 стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_3 матеріальну допомогу в розмірі 173205 грн, пеню в розмірі 23450,45 грн, суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 5701,85 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 2023,83 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10075,50 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2023 року.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року на користь ОСОБА_3 стягнуті витрати на оплату судового збору в розмірі 5000 грн.

Вказувало, що з метою примусового виконання судового рішення 16 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області були видані три виконавчі листи №359/9979/23.

Зазначало, що Украерорухом на виконання судового рішення було сплачено матеріальну допомогу в розмірі 139430,03 грн, пеню в розмірі 18877,25 грн, суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 4589,99 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4025 грн. При цьому, Украерорухом як податковим агентом були здійснені відрахування ПДФО у розмірі 38602,11 грн, військовий збір у розмірі 3216,85 грн, ПДФО у розмірі 900 грн та військовий збір у розмірі 75 грн.

Вважає, що Украерорух добровільно та у повному обсязі виконав судове рішення.

Незважаючи на це, 03 лютого 2026 року отримав від Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі постанови про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих листів №359/9979/23, виданих 16 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволено.

Визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи від 16 грудня 2025 року видані Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі №359/9979/23 про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги в розмірі 173205 грн, пені в розмірі 23450,45 грн та суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 5701,85 грн, витрат на сплату судового збору в розмірі 2023,83 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі в розмірі 10075,50 грн та 5000 грн. - у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_4.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що на виконання судових рішень у справі, 25 квітня 2024 року та 02 серпня 2024 року Украерорух перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у наступних розмірах: 139 430,02 грн. - заборгованість по виплаті матеріальної допомоги, 18877,25 грн - пеня, 4589,99 грн - сума інфляції за час прострочення платежів, 1629,18 грн - витрати на оплату судового збору, 8110,78 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 4025,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу (апеляція).

Вказувала, що при здійсненні Украерорухом вищевказаних виплат він вважав, що є податковим агентом, а тому при перерахуванні ОСОБА_1 кожної з виплат ним були здійснені відрахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18 % та військового збору у розмірі 1,5 %. Однак, утримання вищевказаних податків та зборів є неправомірним.

Зазначала, що у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 зроблено висновок, що перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання.

Посилалася на те, що щодо відрахування податків та зборів з компенсованих судових витрат Об`єднана палата вказала, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування збитків за матеріальну шкоду, заподіяну особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку зі зверненням за судовим захистом.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що Украерорух правомірно перерахував ОСОБА_1 суму меншу ніж зазначено у судовому рішенні, оскільки, як податковий агент повинен був перерахувати відповідні податки та збори з виплачених сум є безпідставними.

15 червня 2026 року від Украероруху надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник стягувача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник боржника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2023 року у справі №359/9979/23 стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_3 матеріальну допомогу в розмірі 173205 грн, пеню в розмірі 23450,45 грн, суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 5701,85 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 2023,83 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10075,50 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2023 року.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року на користь ОСОБА_1 стягнуті витрати на оплату судового збору в розмірі 5000 грн.

З метою примусового виконання судового рішення 16 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області були видані три виконавчі листи №359/9979/23.

25 квітня 2024 року Украерорух перерахував на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 139430,02 грн, пеню в розмірі 18877,25 грн, суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 4589,99 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4025 грн та в розмірі 8110,78 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 1629,18 грн. Вказана обставина підтверджується копіями платіжних інструкцій від 25 квітня 2024 року.

Украерорух звертаючись до суду із заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи №359/9979/23, видані 16 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області посилався на те, що Украерорухом виконано судове рішення у повному обсязі. При здійсненні виплат на виконання судового рішення Украерорухом як податковим агентом були здійснені відрахування ПДФО у розмірі 38602,11 грн, військовий збір у розмірі 3216,85 грн, ПДФО у розмірі 900 грн та військовий збір у розмірі 75 грн. відповідно до законодавства.

Задовольняючи заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що Украерорухом при здійсненні виплат на виконання судового рішення у справі №359/9979/23 діяв відповідно до вимог податкового та трудового законодавства як податковий агент, здійснивши утримання з сум, присуджених судом на користь ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідно наявні підстави для визнання виконавчих листів №359/9979/23, виданих 16 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області такими, що не підлягають виконанню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129-1 Конституції України).

Відповідності до положень ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання;

матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зауважувала, що з урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки); перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначено у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)).

В постанові від 15 травня 2025 року у справі №759/15644/23 Верховний Суд виснував, що суди не звернули уваги, що перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Тому КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва мав сплатити на користь стягувача визначені у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому, в державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

В справі №757/18297/23-ц, Верховний Суд, констатуючи часткове виконання судового рішення, оскільки перерахована в примусовому порядку сума коштів не відповідала резолютивній частині судового рішення, погодився з висновком апеляційного суду, який вірно вказав, що питання відрахування податків та інших обов`язкових платежів має вирішуватися судом в порядку частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасника справи, державного виконавця, приватного виконавця (постанова від 10 березня 2025 року).

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі №462/4598/18.

З матеріалів даної справи не вбачається, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України скористалося своїми процесуальними правами як на оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2023 року у справі №359/9979/23 в частині незазначення в резолютивній частині судового рішення, що стягнення сум має відбуватися з вирахуванням з них обов`язкових платежів та зборів, так і на роз`яснення судового рішення.

Оскільки в порядку примусового виконання судового рішення у справі №359/9979/23 ОСОБА_1 здійснено виплати сум на виконання судового рішення з відрахуванням з них податку з доходів фізичних осіб та військового збору, тобто виплачено менші суми, ніж зазначено у резолютивній частині судового рішення у справі №359/9979/23 (виконавчому документі), а відтак вказане свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання.

Таким чином передбачені цивільним законодавством підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню відповідно до статті 432 ЦПК України відсутні.

Вищезазначеного суд першої інстанції не взяв до уваги, а відтак ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового судове рішення про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

З урахуванням того, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року, а відтак з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання відмовити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (місцезнаходження: територіальна громада Гірська, Бориспільський район, Київська область, «Украерорух» масив, будинок 1, код ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: