Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №581/171/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №581/171/26

Номер провадження 22-ц/816/2404/26

Категорія - 42

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Нестеренка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 06 травня 2026 року, ухвалене в селищі Липова Долина, у складі судді Кузьмінського О.В.,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

24 березня 2026 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано наступними обставинами.

13 вересня 2021 року на підставі підписаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», ОСОБА_1 надано кредит шляхом встановлення на банківський рахунок кредитного ліміту та надано платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості по кредиту. На виконання умов кредитного договору АТ «Акцент-Банк» було встановлено кредитний ліміт в обумовленому розмірі.

У зв`язку з невиконанням позичальником кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором, станом на 24 березня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 6110,39 грн, з яких: 4839,41 грн борг за кредитом, 1270,98 грн проценти за користування кредитом, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь, а також 2662,4 грн судових витрат.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 06 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи АТ «А-Банк» не є складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем, їх зміст не відображений в анкеті-заяві, а підписання паспорта споживчого кредиту не підтверджує погодження сторонами істотних умов договору, зокрема щодо процентної ставки. У зв`язку з відсутністю письмово погодженої умови про сплату процентів суд визнав безпідставним зарахування банком платежів відповідачки в рахунок їх погашення. Суд встановив, що за період з 21 вересня 2021 року по 22 березня 2026 року відповідачка використала кредитні кошти на загальну суму 24 930,67 грн, а сплатила банку 22 223,88 грн, які частково зараховані на погашення процентів без належної договірної підстави. Тому, всі суми, які банк спрямував на погашення процентів, підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту з проведенням відповідного перерахунку заборгованості.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належного погодження умов кредитування через не підписання Умов і Правил та Тарифів Банку та безпідставно відмовив у стягненні процентів по кредиту, оскільки відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил, підтвердила ознайомлення з ними, надала згоду на використання електронного підпису та фактично користувалася кредитними коштами, чим акцептувала умови кредитного договору.

Вказує, що матеріали справи містять підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, який визначає істотні умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки, строк кредитування, права та обов`язки сторін. Паспорт підписано електронним підписом, що відповідно до діючого законодавства має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Суд першої інстанції не врахував ці докази та безпідставно застосував правовий висновок Верховного Суду у справі № 342/180/17, хоча спірні правовідносини відрізняються наявністю підписаного паспорта споживчого кредиту.

Також підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, згідно з якою підписані анкета-заява та паспорт споживчого кредиту підтверджують погодження сторонами істотних умов договору та є підставою для стягнення заборгованості за процентами. Зазначає, що сумніви суду щодо правильності розрахунку заборгованості є необґрунтованими, так як розрахунок підтверджується наданою банківською випискою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу відповідачка не скористалася.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

13 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», за умовами якої проставленням власноруч, свого підпису підтвердила, що дана анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між нею та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с. 8).

Будь-яких інших умов кредитування (термін повернення кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, тощо) в анкеті-заяві не зазначено.

До позовної заяви надано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 13 вересня 2021 року (а.с. 9-10).

Також банком долучено витяг з Умов і правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи по картці «Зелена», які не містять дати їх формування та не підписані відповідачкою на підтвердження ознайомлення з їх змістом (а.с. 22-27, 29-30).

Із довідки АТ «А-Банк» вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 строком дії до жовтня 2027 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня 3031 року; № НОМЕР_5 строком дії до грудня 3031 року (а.с. 17).

Згідно із наданою довідкою за лімітами, клієнт – ОСОБА_1 , кредитний договір від 13 вересня 2021 року, старт карткового рахунку відбувся 13 вересня 2021 року і банком було встановлено ліміт у розмірі 2000 грн, який неодноразово змінювався, а остаточно збільшений 12 липня 2024 року до 5000 грн (а.с. 16)

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 у період із 13 вересня 2021 року по 24 березня 2026 року користувалася кредитною (платіжною) карткою, а саме: розраховувалася в магазинах та за інтернет-покупки, поповнювала мобільний рахунок, отримувала перекази на карту, знімала готівку в банкоматах, здійснювалося регулярне списання відсотків за використання кредитного ліміту, всього кредитних коштів було використано 24 930,67 грн, а на погашення кредиту зараховано 22 223,88 грн (а.с. 11-15).

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором від 13 вересня 2021 року загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на 24 березня 2026 року становив 4839,41 грн, сума нарахованих процентів – 1270,98 грн (а.с. 18-21).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником анкету-заяву за допомогою аналога власноручного підпису, що узгоджується із положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту просив стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки за користування кредитом, у розмірі 1270,98 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема розмір і порядок нарахування процентів, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 вересня 2021 року, позивач посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Тарифи, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифи по картці «Зелена», не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, що також узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Крім того, укладений між сторонами кредитний договір від 13 вересня 2021 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка підписала електронним підписом паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування, апеляційний суд зазначає, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не свідчать про укладення договору про споживчий кредит у належній формі. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

За таких обставин, за відсутності доказів того, які саме Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» були запропоновані відповідачці та з якими вона ознайомилася під час укладення кредитного договору, а також з огляду на відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін щодо сплати відсотків, надані банком Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що є складовою укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки не підтверджують достовірно зазначених обставин. Крім того, позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів того, що повідомив відповідачку про умови кредитування, а під час розгляду справи таких обставин не встановлено.

Оскільки анкета-заява не містить домовленості сторін щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, підстави для покладення на відповідачку обов`язку зі сплати таких процентів відсутні. За таких обставин усі кошти, що надходили від відповідачки на виконання кредитного договору, незалежно від їх подальшого внутрішнього розподілу банком на погашення процентів, комісій чи інших складових заборгованості, підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту (тіла кредиту).

Як убачається з виписки по картковому рахунку, загальна сума витрат за період користування кредитом становить 24 930,67 грн. При цьому зазначена сума охоплює не лише операції, якими відповідачка фактично використала кредитні кошти, а й суми списаних банком відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 5 062,90 грн та комісій у розмірі 693,40 грн. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність письмової домовленості сторін щодо сплати відсотків за користування кредитом, а також відсутність підстав для стягнення комісій, зазначені суми не можуть враховуватися при визначенні розміру фактично використаних відповідачкою кредитних коштів. Отже, фактичний розмір використаних кредитних коштів становить 19 174,37 грн (24 930,67 грн – 5 062,90 грн – 693,40 грн). Разом із тим із виписки вбачається, що відповідачкою на виконання кредитного договору внесено 22 223,88 грн, що перевищує суму фактично використаних кредитних коштів. За таких обставин підстави для стягнення з відповідачки будь-якої заборгованості за тілом кредиту відсутні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту у заявленому розмірі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 24 липня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

М.В. Нестеренко