Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №591/1646/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/1646/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є. В.

Номер провадження 33/816/1272/26 Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 10 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП), і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Відповідно до постанови суду першої інстанції, стягнення накладено за те, що ОСОБА_1 12 лютого 2026 року о 22 годині 12 хвилин у місті Суми по вулиці Миколи Сумцова біля будинку 22 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Вказане правопорушення вчинено ним повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за аналогічне діяння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі або змінити рішення, застосувавши більш м`яке адміністративне стягнення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апелянт зазначав, що цей строк ним пропущено з поважних причин, а саме у зв`язку з призовом на військову службу, безпосереднім проходженням військової служби та перебуванням на базовій загальновійськовій підготовці.

В обґрунтування матеріальних вимог апеляційної скарги скаржник вказував, що у зв`язку з проходженням військової служби він був суттєво обмежений у можливості повноцінно та в повному обсязі реалізувати своє право на захист, користуватися правничою допомогою та брати участь у судовому процесі в суді першої інстанції. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував належним чином його статус військовослужбовця, а також обставини, що пом`якшують адміністративну відповідальність.

У судове засідання апеляційного суду, призначене на 16 годину 00 хвилин 23 липня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином та своєчасно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, при цьому жодних клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

З огляду на положення статті 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли наявні достовірні дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, або інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що апелянт ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а клопотань про відкладення розгляду від нього не надходило, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд цієї справи за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що не суперечить вимогам процесуального закону та повністю узгоджується з положеннями частини шостої статті 294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та детально дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Стосовно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини першої статті 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено.

Згідно з вимогами частини першої статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу з 20 березня 2026 року. Враховуючи вказані обставини, а також з метою практичного забезпечення особі її конституційного права на доступ до правосуддя та судовий захист, апеляційний суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року, оскільки цей строк був пропущений ним з об`єктивних та поважних причин.

Щодо законності та обґрунтованості постанови Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також запобігання правопорушенням.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина п`ята статті 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою, третьою або четвертою цієї статті. Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення є повторність вчинення дій особою, яка раніше вже була притягнута до відповідальності за керування транспортним засобом без відповідного права.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки судді суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявності права керування, вчиненого повторно протягом року, є правильними та повністю підтверджуються сукупністю таких доказів:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 5899965 від 12 лютого 2026 року, складеним уповноваженою посадовою особою органів поліції, який за своїм змістом повністю відповідає вимогам статті 256 КУпАП, не викликає сумнівів у законності та містить опис усіх обставин, які складають об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП (аркуш справи 1);

- довідкою уповноваженого органу поліції від 12 лютого 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягувався 16 грудня 2025 року до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП (аркуш справи 4);

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6351463 від 16 грудня 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою чи другою статті 126 КУпАП, зокрема в тому, що він керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, яка набрала законної сили та не була скасована (аркуш справи 5);

- відеофайлом з нагрудного реєстратора поліцейських, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 12 лютого 2026 року о 22 годині 12 хвилин у місті Суми по вулиці Миколи Сумцова біля будинку 22 транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а також факт відсутності у водія під час перевірки документів посвідчення водія, що скаржник особисто підтвердив, та процедуру складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення (аркуш справи 5).

Вказані докази у розумінні статті 251 КУпАП апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, які повністю та беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з проходженням військової служби він був обмежений у можливості повноцінно реалізувати своє право на захист та брати участь у судовому процесі, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 10 березня 2026 року особисто брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції, надавав пояснення та погодився з правопорушенням, викладеним у протоколі.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції належним чином не врахував його статус військовослужбовця та обставини, що пом`якшують відповідальність, не спростовують факт наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.

Щодо клопотання апелянта про зміну судового рішення та застосування більш м`якого адміністративного стягнення, апеляційний суд зазначає таке.

Санкція частини п`ятої статті 126 КУпАП безальтернативно передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що становить 40 800 гривень) з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.

Чинне адміністративне законодавство чітко розрізняє таких суб`єктів, як «водій транспортного засобу» та «особа, яка здійснює керування транспортним засобом». Відмінність між вказаними суб`єктами полягає в тому, що водій транспортного засобу – це особа, яка здійснює керування транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування. На відміну від водія, суб`єкт правопорушення, передбачений частиною другою статті 126 КУпАП – це особа, яка взагалі не має (не набувала) права керування транспортним засобом відповідної категорії у встановленому законом порядку. Частина друга статті 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи за керування транспортним засобом без отримання на це відповідного права.

Частина п`ята статті 126 КУпАП є спеціальною нормою, що встановлює підвищену відповідальність для особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак здійснює таке керування повторно протягом року. При цьому санкція частини п`ятої статті 126 КУпАП встановлює обов`язкове кумулятивне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.

Зважаючи на викладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, проте повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, і до такої особи в обов`язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням зазначеного та сталої судової практики, рівними перед законом у частині накладення стягнення та реалізації своїх прав є як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які такого посвідчення не отримували. Позбавлення права керування щодо особи, яка не має посвідчення водія, полягає у тривалому правовому обмеженні на право отримання такого документа у майбутньому протягом строку стягнення.

При цьому санкція частини п`ятої статті 126 КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР. Дискреційні повноваження суду при застосуванні цієї норми поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування (від 5 до 7 років) та вирішення питання про оплатне вилучення транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи вказані обставини та межі санкції закону, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим. Судом першої інстанції накладено стягнення у мінімальних межах санкції матеріального закону, підстав для його скасування або пом`якшення під час апеляційного перегляду не встановлено. А тому постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Керуючись статтями 294 та 295 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року.

Постанову судді Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.