Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №592/18060/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/18060/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Титаренко В.В.

Номер провадження 33/816/1376/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., з участю захисника Щербак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Щербак Світлани Володимирівни на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, -

установив:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з цією постановою, ОСОБА_1 30 жовтня 2025 року о 23 год. 36 хв. у м. Суми по вул. Троїцькій керував електронним колісним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник Щербак С.В. просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує на неправильне застосування судом першої інстанції положень частини першої статті 130 КУпАП, оскільки суд фактично прирівняв особу, яка керувала електросамокатом, до водія автомобіля, не врахувавши істотні відмінності між цими транспортними засобами, їх технічними характеристиками, правовим статусом. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння водія самоката не утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Також на думку захисника матеріали справи не містять зафіксованого факту керування ОСОБА_1 електросамокатом. Захисник зазначає, що відеозапис складається з фрагментів, отриманих із різних джерел – відеореєстратора службового автомобіля та боді-камери поліцейського, між якими існує часовий розрив. На першому фрагменті зафіксовано лише невстановлену особу, яка в темний час доби рухається на самокаті, при цьому її обличчя не видно. Другий фрагмент починається вже через кілька хвилин і фіксує ОСОБА_1 біля поліцейських. Крім того, суд не звернув увагу, що у цей незафіксований часовий проміжок поліцейські завдали ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Також захисник зазначає, що факт відмови пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не є доведеним, а суд самостійно змінив кваліфікацію адміністративного правопорушення та необґрунтовано відмовив у зупиненні провадження в справі і порушив право ОСОБА_1 на захист розглянувши справу у його відсутність.

До апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, однак він був представлений своїм захисником – адвокатом Щербак С.В.

Вислухавши доводи захисника, яка підтримала свою апеляційну скаргу, та перевіривши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Перш за все, апеляційний суд вважає, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки нормами КУпАП не передбачено підстав для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а приведена практика Великої Палати Верховного Суду стосовно зупинення провадження у цивільних справах є нерелевантною у цій справі, оскільки викладені у ній висновки стосуються виключно застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено статтею 251 КУпАП.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП передбачена, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду, підлягає доказуванню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція пройти огляд та факт відмови водія від його проходження.

З матеріалів справи слідує, що 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом, при цьому мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, після чого відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Висновок суду першої інстанції про доведеність зазначених обставин ґрунтується на сукупності доказів, зокрема: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 498804 від 31 жовтня 2025 року, у якому зафіксовані обставини правопорушення; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від огляду; направленні на медичний огляд; довідці про надання інформації з якої слідує, що ОСОБА_1 3 липня 2025 року отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами; відеозаписах події, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, а також його відмову від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Зазначені докази були предметом дослідження суду першої інстанції, оцінені у сукупності та взаємному зв`язку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Апеляційний суд не встановив підстав вважати таку оцінку неповною, однобічною або такою, що ґрунтується на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також про недоведеність факту відмови пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння є необґрунтованими.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відеозаписи, які наявні у матеріалах справи, безпосередньо фіксують обставини події, зокрема факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, подальше спілкування з працівниками поліції, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Той факт, що відеозаписи відеореєстратора службового автомобіля та боді-камери поліцейського мають часовий розрив, сам по собі не спростовує їх доказового значення.

Для висновку про доведеність факту керування суд оцінює зміст відеозаписів у сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення, та іншими матеріалами справи. У своїй сукупності ці докази є взаємоузгодженими та підтверджують обставини, викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано як ОСОБА_1 керував електросамокатом, при спілкуванні із поліцією його електросамокат знаходився поруч і сам він не заперечував цієї обставини. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння була зафіксована на відеозаписах, а тому складання акту такої відмови у присутності свідків за правилами частини другої статті 266 КУпАП не вимагалось.

Посилання захисника на можливість заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень працівниками поліції у проміжок часу, який не зафіксований на відеозаписах, апеляційний суд не приймає, оскільки предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Тому питання щодо можливого неправомірного поводження працівників поліції, якщо сторона захисту вважає такі обставини наявними, може бути предметом окремої перевірки у встановленому законом порядку. Однак саме по собі посилання на такі обставини без належного підтвердження не спростовує доказів, якими підтверджується факт керування транспортним засобом та відмови від проходження огляду.

Необґрунтованими є також доводи захисту про те, що суд першої інстанції безпідставно прирівняв водія електросамоката до водія автомобіля, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння водія самоката не утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.

У відповідності із пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст. 2).

У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Аналогічні поняття електричних транспортних засобів визначені і у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, електросамокат, який приводиться в рух електричним двигуном та використовується особою для переміщення у дорожньому русі, є транспортним засобом у розумінні законодавства.

Відтак особа, яка керує таким транспортним засобом має виконувати Правила дорожнього руху, в тому числі й пункт 2.5, та така особа є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Тому доводи апеляційної скарги про необхідність встановлення потужності електродвигуна електросамоката для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП є безпідставними. Також не має визначального значення для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення і відсутність у протоколі конкретних ідентифікаційних даних електросамоката.

Доводи захисника про зміну судом фабули правопорушення не заслуговують на увагу. Так, із протоколу серії ЕПР1 № 498804 від 31 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 30 жовтня 2025 року о 23 год. 36 хв. у м. Суми по вул. Троїцькій керував електричним колісним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів), відмовився від проходження огляду в установленому порядку на місці зупинки та в медичному закладі.

Відповідно до фактичних обставин, установлених судом першої інстанції та викладених у постанові, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 жовтня 2025 року о 23 год. 36 хв. у м. Суми по вул. Троїцькій керував електронним колісним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився.

Отже, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не вийшов за межі протоколу, суті обвинувачення не змінював, а викладені в постанові фактичні обставини охоплюються приписами пункту 2.5 Правил дорожнього руху та диспозицією частини першої статті 130 КУпАП.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив захиснику у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі про що детально навів свої мотиви у окремій постанові від 23 грудня 2025 року, зазначивши серед іншого, що нормами КУпАП не перебачено можливості зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Що ж до доводів апеляційної скарги про порушення права на захист через розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем і брав безпосередню участь у бойових діях, то вони не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, у разі наявності даних про її своєчасне сповіщення про час і місце розгляду справи та за відсутності клопотання про відкладення розгляду. Участь особи у розгляді справи за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи, протокол щодо ОСОБА_1 надійшов до суду 6 листопада 2025 року, і розгляд справи тривав до 24 червня 2026 року. Захисник Щербак С.В. неодноразово зверталась до суду із заявами про відкладення розгляду у зв`язку з неможливістю прибуття ОСОБА_1 через його зайнятість на військовій службі. З урахуванням обставин справи та обізнаності ОСОБА_1 про наявне щодо нього провадження, суддя суду першої інстанції правильно, на виконання вимог закону, розглянула справу за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, забезпечивши стороні захисту процесуальну можливість реалізувати свої права.

Крім того, апеляційний суд враховує, що право на захист не зводиться виключно до особистої присутності особи в судовому засіданні, а передбачає реальну можливість знати про розгляд справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання та оскаржувати судове рішення. ОСОБА_1 та його захисник були наділені такими правами.

Апеляційний суд також зважає на те, що відповідно до КУпАП апеляційний перегляд не обмежується виключно перевіркою формальної законності постанови суду першої інстанції. Апеляційний суд повторно перевіряє обставини справи, оцінює докази та має повноваження самостійно встановлювати фактичні обставини. Таким чином, право на ефективний судовий захист було повною мірою забезпечене в апеляційній інстанції, де детально розглянуто всі доводи скарги.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 не призвів до обмеження його права на захист, не вплинув на повноту з`ясування обставин і не є істотним порушенням процесуальних норм, яке могло б слугувати підставою для скасування законної й обґрунтованої постанови.

Переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

При розгляді справи в повному обсязі дотримано положення статей 268, 279, 280 КУпАП. Постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційній скарга – без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, -

постановив:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Щербак Світлани Володимирівни на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний