Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №522/23763/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/186/26

Номер справи місцевого суду: 522/23763/25

Головуючий у першій інстанції Іванов В. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2025 року, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн. на користь держави.

З вказаної постанови вбачається, що 14.10.2025 року о 22 год. 40 хв., громадянин ОСОБА_2 керував транспортним засобом Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Одесі по пр-ту Шевченка в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest, результат якого показав 1,13‰, чим ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини у справі, розглянув справу поверхнево:

2)суд першої інстанції допустив спрощений підхід розгляду справи.

Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав адвоката Шох К.А. про розгляд справи на 13.05.2026 року на 11:30 год. В судове засідання Доган М та його представник не з`явилися. Причин своєї неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_2 та його представника.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №483562 від 14.10.2025 року з якого вбачається, що 14.10.2025 року о 22:40 год. в м. Одеса по пр-ту Шевченка, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер. Результат – 1,13‰, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП;

- довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» ОСОБА_2 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» ОСОБА_2 посвідчення водія ВХН отримав 13.12.2023 року;

-роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_2 14.10.2025 року о 23:08 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Alkotest Drager 7510. Результат тесту 1,13‰. ОСОБА_2 даний результат підписав;

-акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою приладу Alkotest Drager 7510. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 1,13‰;

- відеозапис, з якого вбачається, що 14.10.2025 року приблизно о 22:50 год. працівник поліції стоїть біля водія – ОСОБА_3 поліції просить ОСОБА_2 дихнути, останній дихає та говорить, що все це його вина, те що він випив. Працівник поліції попросив ОСОБА_2 надати свої документи. ОСОБА_2 пояснив, що він трохи випив та сів а кермо. Під час керування транспортним засобом спілкувався по телефону із дружиною, відволікся та скоїв ДТП, проте на дорозі нікого не було. Працівник поліції сказав, що треба пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 погодився. Перед початком огляду ОСОБА_2 працівниками поліції було роз`яснено процедуру такого проходження. ОСОБА_2 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. Результат позитивний – 1,13‰. ОСОБА_2 сказав, що він випив віски грам 200. Працівник поліції сказав ОСОБА_4 викликати евакуатор. ОСОБА_4 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із змістом протоколу ОСОБА_2 було ознайомлено.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Визнаючи винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину останнього зібраними по справі доказами, а саме: роздруківкою тесту Драгеру; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.

Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_2 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено, що ОСОБА_2 14.10.2026 року скоїв ДТП. Оскільки, під час спілкування із ОСОБА_2 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. Крім того, ОСОБА_2 не заперечував того факту, що саме він перебував за кермом транспортного засобу, саме з його вини сталася ДТП, а також що він перед тим як сісти за кермо вживав алкогольні напої. ОСОБА_2 погодився, пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого – 1,13‰.

Отже саме з підстав того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у нетверезому стані і було складено працівниками поліції адміністративний протокол.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_2 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апеляційної скарги про те, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Саме по собі невиконання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП у даному конкретному випадку, лише в частині не відсторонення водія від керування транспортним засобом, не дає підстави ставити під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні вимог п. 2.9а ПДР, оскільки не вчинення правоохоронцями цих дій не впливає на легітимність їх дій у цілому, і не є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини у справі, розглянув справу поверхнево та допустив спрощений підхід розгляду справи.

Розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст .ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Підстави для закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення відсутні.

Отже, об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Інших тверджень апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою тест Драгеру, зібраними доказами у справі, а також дослідженим апеляційним судом під час апеляційного розгляду відеозаписом з місця події.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає один безальтернативний вид стягнення - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що складає 17000 грн.) із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, суд позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_2 не передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП альтернативний менш суворий вид стягнення, не зважаючи на обставини вчинення правопорушення, особу правопорушника.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова