Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №496/8493/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/506/26

Номер справи місцевого суду: 496/8493/25

Головуючий у першій інстанції Буран В.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Чередник К.А., адвоката Тузлукової І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, -

встановив:

Постановою Біляївського районного суд Одеської області від 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Розстрочено виплату штрафу в розмірі 17000 грн. на 10 місяців із розрахунку по 1700,00 грн. на місяць із сплатою кожного платежу до 30 числа кожного місяця, починаючи з 01 січня 2026 року.

З вказаної постанови вбачається, що 28.12.2025 року о 15:40 год. під час раптової перевірки п/н «ПС» в районі п/зн 0546 капітаном ОСОБА_2 спільно з лейтенантом ОСОБА_3 було виявлено ІПС 3 кат-оператора групи СОПД віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого солдата ОСОБА_1 , який виконував наказ на ОДК молодшим п/н «ПС» щодо спостереження за тиловими підступами та прилеглою місцевістю, яке не здійснював і перебував у службовому приміщенні та розмовляв по особистому телефоні з дружиною по відео зв`язку, чим порушив вимоги п. 7 та 11 гл. 2 розділу ІІ «Інструкції про службу» п/н «ДПСУ», затвердженої наказом МВСУ від 19.10.2015 року №1261. Отже своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП України в умовах особливого періоду.

Не погоджуючись з постановою Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)відповідно до даних, які містяться на порталі «Судова влада», зазначено, що справа надійшла до суду першої інстанції 30.12.2025 року, в той же день суд ухвалив оскаржувану постанову, не повідомивши ОСОБА_1 про розгляд справи, не роз`яснивши йому його процесуальні права та обв`язки передбачені ст. 268 КУпАП, відсутні повістки про повідомлення останнього про розгляд справи, чим грубо порушено права на захист:

2)У протоколі про адміністративне правопорушення не викладено об`єктивну, суб`єктивну сторону інкриміновано правопорушення, які саме конкретні дії чи бездіяльність здійснив ОСОБА_1 , викладена фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності, не зазначено суті адміністративного правопорушення;

3)Матеріали справи не містять висновку службового розслідування за фактом начебто порушення правил несення прикордонної служби старшим солдатом ОСОБА_1 , проведення якого є обов`язковим відповідно до п. 4 Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України;

4)відеозапису або інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 розмовляв по телефону з дружиною та в момент несення служби перебував у службовому приміщенні;

5)лише сам рапорт начальника речової служби відділу тилового забезпечення ОСОБА_4 , який є службовою особою, не може бути належним доказом у справі, оскільки він зацікавлений у тому щоб притягнути останнього до адміністративної відповідальності;

6)судом першої інстанції не взято до уваги що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має нагороду «Ветеран війни», крім того тривалий час виконував бойові завдання, спрямовані на захист Батьківщини, обізнаний та розуміє, що використання мобільного телефону під час виконання службового та бойового завдання може коштувати життя.

Посилаючись на такі доводи, представника ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення адвоката Тузлукової І.П., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №380668 від 29.12.2025 року з якого вбачається, що 28.12.2025 року о 15:40 год. під час раптової перевірки п/н «ПС» в районі п/зн 0546 капітаном ОСОБА_2 спільно з лейтенантом ОСОБА_3 було виявлено ІПС 3 кат-оператора групи СОПД віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого солдата ОСОБА_1 , який виконував наказ на ОДК молодшим п/н «ПС» щодо спостереження за тиловими підступами та прилеглою місцевістю, яке не здійснював і перебував у службовому приміщенні та розмовляв по особистому телефону з дружиною по відеозв`язку, чим порушив вимоги п. 7 та 11 гл. 2 розділу ІІ «Інструкції про службу» п/н «ДПСУ», затвердженої наказом МВСУ від 19.10.2015 року №1261. Отже своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП України в умовах особливого періоду. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що міститься його особистий підпис.

Із особистих письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що після того, як отримав наказ, ніс службу в п/н «ПС». На ДСВ спільно з молодшим сержантом ОСОБА_5 , з 10:00 год. по 22:00 год. Організували службу біля п/зн 0546. Близько о 15:50 год. прибув з раптовою перевіркою капітан ОСОБА_6 та лейтенант ОСОБА_7 з управління прикордонного загону під час їхньої перевірки знаходився у службовому приміщенні у зв`язку з обігрівом, мав при собі телефон, тільки для підтримання зв`язку з дружиною, з тим що має маленьку дитину.

З рапорту начальника речової служби відділу тилового забезпечення капітана ОСОБА_6 з якого вбачається, що на виконання вимог службового завдання начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 25.12.2025 року №02.9/62250/25-Вн «Службове завдання групі від управління НОМЕР_1 ПРИКЗ для роботи в підрозділах охорони державного кордону на ділянці впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». О 15:40 год. 28.12.2025 року під час раптової перевірки прикордонного наряду «ПС» на відділені інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) в районі п/зн 0546, спільно з лейтенантом ОСОБА_3 було здійснено раптову перевірку п/н «ПС» у складі молодший сержант ОСОБА_8 та ОСОБА_9 результаті перевірки встановлено, що молодший прикордонного наряду старший сержант солдат ОСОБА_1 перебував у місці прийому їжі та розмовляв по особистому мобільному телефону з дружиною по відеозв`язку, що вказувало що даний військовослужбовець не ніс службу в прикордонного наряду «ПС».

Із витягу з книги прикордонної служби список особового складу відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) станом на 28.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 – інспектор прикордонної служби 3 категорії-оператор групи систем охорони локальних ділянок відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).

Згідно витягу з книги прикордонної служби Розділ 2в. Результати виконання плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю з 08:00 год. 28.12.2025 року по 20:00 год. 28.12.2025 року віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) вбачається, що особистий номер: 52,21, вид наряду, засоби посилення, ділянки служби: ПС п/зн 0546. Час служби:10:00-20:00.

Як вбачається із аналізу змісту оскаржуваної постанови суду, зазначені вище докази, які узгоджуються між собою, були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана правова оцінка, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, та наявність в його діях складу зазначеного правопорушення.

В цьому контексті апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено об`єктивну, суб`єктивну сторону інкриміновано правопорушення, які саме конкретні дії чи бездіяльність здійснив ОСОБА_1 , викладена фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності, не зазначено суті адміністративного правопорушення, оскільки такі доводи в ході апеляційного перегляду справи не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 172-18 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду.

Стаття 172-18 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення прикордонної служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Також, щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний суд України у постанові від 30.05.2018 у справі № 521/12726/16-ц. Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який був продовжений та діє і по теперішній час.

Згідно п. 6 глави 2 розділу ІІ Інструкції № 1261 кожен прикордонник під час несення служби у прикордонному наряді відповідає за точне та своєчасне виконання покладених на нього завдань та обов`язків.

Відповідно до п. 4 ст. 23 Розділу V Закону України «Про Державну прикордонну службу України», з метою попередження корупції військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби України під час здійснення прикордонного контролю забороняється серед іншого мати будь-які особисті засоби зв`язку, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду.

Порушенням правил несення прикордонної служби вважається будь-яка дія чи бездіяльність, що суперечить Законам України «Про державний кордон України», «;Про державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль», «Про оборону України», «Про збройні сили України» і нормативним актам, де визначено порядок несення прикордонної служби.

Законом України «Про Державну прикордонну службу України» чітко встановлено, що під час здійснення прикордонного контролю військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби забороняється мати будь-які особисті засоби зв`язку, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду.

Також, згідно п. 7 глави 2 розділу ІІ Інструкції № 1261, під час несення служби прикордонні наряди зобов`язані окрім іншого: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону; стежити за сигналами, що подаються з підрозділу на ділянку та з ділянки у підрозділ, та діяти за ними; постійно підтримувати зв`язок з підрозділом охорони кордону; здійснювати постійний контроль за повітряним простором (водною поверхнею) на визначеній ділянці; припиняти будь-які спроби незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; виявляти та припиняти кримінальні та адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України; здійснювати контроль за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон та в контрольних пунктах в`їзду-виїзду і тощо.

Окрім того, п. 11 глави 2 Розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України №1261 від 19.10.2015 року зі змінами, встановлено, що прикордонним нарядам забороняється учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, в протоколі серії ПдРУ №380668 від 29.12.2025 року вказано, що в зазначений день та час ОСОБА_1 виконував наказ на ОДК молодшим п/н «ПС» щодо спостереження за тиловими підступами та прилеглою місцевістю, яке не здійснював і перебував у службовому приміщенні та розмовляв по особистому телефону з дружиною по відеозв`язку, чим порушив вимоги п. 7 та 11 гл. 2 розділу ІІ «Інструкції про службу» п/н «ДПСУ», за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП України в умовах особливого періоду, що являє собою суть інкримінованого йому правопорушення.

Також, до протоколу були долучені наступні докази, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку: особисті письмові пояснення ОСОБА_1 ; рапорт начальника речової служби відділу тилового забезпечення капітана ОСОБА_6 ; витяг з книги прикордонної служби список особового складу відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) станом на 28.12.2025 року; витяг з книги прикордонної служби Розділ 2в. Результати виконання плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю з 08:00 год. 28.12.2025 року по 20:00 год. 28.12.2025 року віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).

Таким чином протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам чинного законодавства та складено у відповідності до вимог Інструкції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на порушення ОСОБА_1 вимог наведеної Інструкції, яка, серед іншого, є нормативно-правовим актом, яким визначено порядок організації та несення служби прикордонними нарядами Державної прикордонної служби, а також у ньому зазначено частину статті та статтю КУпАП, згідно з якою настає адміністративна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду, а саме: ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

При цьому, з аналізу матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт того, що він під час несення служби перебував у службовому приміщенні та спілкувався по телефону із дружиною, зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу не наводив, а лише вказав на те, що користувався ним у зв`язку із сімейними обставинами, у звязку із тим, що у нього маленька дитина.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що підписавши протокол про адміністративне правопорушення та не зазначивши у своїх письмових поясненнях будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу, ОСОБА_1 фактично погодився з тим, що він вчинив правопорушення, при обставинах, викладених у протоколі.

При цьому та обставина, що ОСОБА_1 порушив правила несення прикордонної служби через сімейні обставини, не впливає на склад вказаного правопорушення, як і не свідчить про відсутність в його діях складу такого правопорушення та не може бути підставою для закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції також відхиляє довід апеляційної скарги про те, що відеозапису або інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 розмовляв по телефону з дружиною та в момент несення служби перебував у службовому приміщенні, оскільки сам ОСОБА_1 не заперечував того факту, що він під час несення служби розмовляв по телефону.

Щодо посилань апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять висновку службового розслідування за фактом начебто порушення правил несення прикордонної служби старшим солдатом ОСОБА_1 , проведення кого є обов`язковим відповідно до п. 4 Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Статтею 26 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 за № 1503/31371 (далі- Порядок), він визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Порядком визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з п.1 розділу ІІ «Підстави призначення та предмет службового розслідування» службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; тощо. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Відповідно до п.3 цього ж розділу службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 28.12.2025 року о 15:40 год. він виконував наказ на ОДК молодшим п/н «ПС» щодо спостереження за тиловими підступами та прилеглою місцевістю, яке не здійснював і перебував у службовому приміщенні та розмовляв по особистому телефону з дружиною по відео зв`язку, чим порушив вимоги п. 7 та 11 гл. 2 розділу ІІ «Інструкції про службу» п/н «ДПСУ», затвердженої наказом МВСУ від 19.10.2015 року №1261. Тобто ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП України в умовах особливого періоду, а не порушення дисциплінарного статуту, а тому при розгляді даної справи відсутність висновку службового розслідування не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має нагороду «Ветеран війни», крім того тривалий час виконував бойові завдання, спрямовані на захист Батьківщини, обізнаний та розуміє, що використання мобільного телефону під час виконання службового та бойового завдання може коштувати життя не несе в собі правового підґрунтя, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, щодо наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що відповідно до даних, які містяться на порталі «Судова влада», зазначено, що справа надійшла до суду першої інстанції 30.12.2025 року, в той же день суд ухвалив оскаржувану постанову, не повідомивши ОСОБА_1 про розгляд справи, не роз`яснивши йому його процесуальні права та обв`язки передбачені ст. 268 КУпАП, відсутні повістки про повідомлення останнього про розгляд справи, чим грубо порушено права на захист, суд апеляційної інстанції зауважує на такому.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2026 року клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2025 року було задоволено, чим суд відновив його права передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 268 КУпАП, його представник приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, надавав пояснення, клопотання та заперечення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, а також відсутності належних та допустимих доказів вчинення ним інкримінованого правопорушення, не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Одночасно посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до його незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова