Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №509/7166/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 15 червня 2026 р.

Справа: №509/7166/24

Суддя: Таварткіладзе О. М.

Номер провадження: 22-ц/813/2439/26

Справа № 509/7166/24

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» на додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» про розірвання персональних меморандумів асоційованого члена кооперативу та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» про розірвання персональних меморандумів асоційованого члена кооперативу та стягнення коштів.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» про розірвання персональних меморандумів асоційованого члена кооперативу та стягнення коштів – задоволено частково.

Розірвано Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу від 15 листопада 2020 року № KS-011-05/0002 укладеного між ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) та Обслуговуючим кооперативом «КЕКС» (ЄДРПОУ : 43603316).

Розірвано Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу від 15 грудня 2021 року №KS-011-м1/К021 укладеного між ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) та Обслуговуючим кооперативом «КЕКС» (ЄДРПОУ : 43603316).

Розірвано Персональний меморандум Асоційованого члена кооперативу від 15 грудня 2021 року №KS-011-00/П008 укладеного між ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) та Обслуговуючим кооперативом «КЕКС» (ЄДРПОУ : 43603316).

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ЄДРПОУ : 43603316) на користь ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) - 373231,22 грн.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ЄДРПОУ : 43603316) на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 3732,31 грн.

В задоволення решти позову - відмовлено.

31.10.2025 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Руднівої Світлани Віталіївни до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої представник просила стягнути з ОК «КЕКС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 36 000 грн, мотивуючи заяву тим, що питання розподілу судових витрат не були вирішені судом при ухваленні рішення.

До вказаної заяви адвокатом договір про надання правничої допомоги № 11/09 від 11.09.2024 року та акт наданих послуг № 1 від 31.10.2025 року до договору на суму 36 000 грн.

Додатковим рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року заяву представниці позивача ОСОБА_1 – адвоката Руднівої С.В. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» про розірвання персональних меморандумів асоційованого члена кооперативу та стягнення коштів – задоволено.

Ухвалено додаткове рішення по цивільній справі № 509/7166/24 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» про розірвання персональних меморандумів асоційованого члена кооперативу та стягнення коштів, в частині розподілу судових витрат.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ЄДРПОУ : 43603316) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В задоволенні решти заяви – відмовлено.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в судовому рішенні суд першої інстанції не навів мотивацію рішення про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн з огляду на те, що основне рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рудніва С.В. зазначила, що визначаючи розмір витрат на правничу допомогу суд врахував критерії дійсності, співмірності, реальності та пропорційності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву представниці позивача ОСОБА_1 – адвоката Руднівої С.В., ухвалюючи додаткове рішення, стягуючи з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції частково погодився з письмовими запереченнями представниці відповідачів ОК «Кекс» щодо неспівмірності суми адвокатських послуг в сумі 36000 грн, заявленої до стягнення стороною позивача, вважаючи її завищеною, неспівмірною зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю процесуальних документів, зібраних та підготовлених адвокатом, кількістю судових засідань по справі та тривалістю розгляду справи, беручи до уваги, що сума ПДВ 6000 грн, включена до розрахунку адвокатських послуг, дійсно не передбачена чинним ЦПК України і не відноситься до витрат на професійну правничу допомогу, а податкові зобов`язання АБ «Нан» не повинні ставати тягарем для відповідача ОК «Кекс», враховуючи, що представником позивача не надано суду документальних доказів сплати позивачем суми адвокатських послуг у розмірі 30000 грн і відповідно ПДВ з цієї суми у розмірі 6000 грн, що не може бути перевірено судом за відсутності таких доказів.

З огляду на вищевикладене, та беручи до уваги складність справи, кількість судових засідань, виконаних адвокатами робіт (наданих послуг); час, витрачений 2-ма адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних ними робіт; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також ціни позову та значення справи для позивача, суд вважав, що достатньою сумою витрат на професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 , який, як особа з інвалідністю 2-ї групи був звільнений від сплати судового збору, буде сума адвокатських послуг у розмірі 10 000 грн, яку суд вважав достатньою і обґрунтованою

Колегія суддів не може у повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» про розірвання персональних меморандумів асоційованого члена кооперативу та стягнення коштів, в якому просив суд:

- розірвати персональні меморандуми асоційованого члена кооперативу, укладених між позивачем ОСОБА_1 та ОК «КЕКС»: від 15.11.2020 року № KS-011-05/0002; від 15.12.2021 року № KS-011-м1/К021 та від 15.12.2021 року № KS-011-00/П008;

- стягнути з відповідачів на користь позивача 373 670,92 грн., з яких: сума сплачених за персональними меморандумами асоційованого члена кооперативу від 15.11.2020 року № KS-011-05/0002, від 15.12.2021 року № KS-011-м1/К021, від 15.12.2021 року № KS-011-00/П008 грошових коштів в розмірі 331 297,51 грн., сума інфляційних витрат у розмірі 28 996,46 грн., сума нарахованих процентів у розмірі 13 376,96 грн.

- стягнути з ОК «КЕКС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу відповідно до розрахунку, який буде наданий Позивачем.

24.12.2024 року через систему «Електронний суд», від представника ОК «КЕКС» адвоката Гаврилюк Х.С. до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого адвокат просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (т. 1 а. с. 99-114).

06.01.2025 року за допомогою системи «Електронний суд», представник позивача ОСОБА_1 адвокат Василик А.В. подав відповідь на відзив в якому просив врахувати позицію сторони позивача викладену у позовній заяві та стягнути витрати на правничу допомогу відповідно до розрахунку, який буде наданий Позивачем (т. 1 а. .с 140-150).

10.01.2025 року за допомогою системи «Електронний суд», представник ОК «КЕКС» адвокат Гаврилюк Х.С. подала заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву,в якій просила відмовити ОСОБА_1 у заявлених вимогах та у судових витрат (т. 1 а. с. 158-160).

28.01.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Василик А.В. за допомогою системи «Електронний суд», подав клопотання про витребування доказів (т. 1 а. с. 16-165).

17.04.2025 року за допомогою системи «Електронний суд», представник позивача ОСОБА_1 адвокат Василик А.В. подав клопотання про залучення доказів (т. 1 а. с. 195-199).

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Василик А.В. барв участь поза межами суду за допомогою відеоконференцзв`язку у судових засіданнях в суді першої інстанції, зокрема: 17.02.2025 року о 14-00 г.; 25.03.2025 року о 15-00 г.; 28.04.2025 року о 11-00 г.; 15.07.2025 року о 15-00 г.

30.10.2025 року 09-30 г. представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рудніва С.В. просила судове засідання, призначене на 30.10.2025 року о 09-30 г. проводити за її відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 .

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ЄДРПОУ : 43603316) на користь ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) - 373231,22 грн.

В задоволення решти позову - відмовлено.

31.10.2025 року через систему «Електронний суд», представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Руднівою С.В. подано до суду заяву про стягнення понесених витрат на правову допомогу, згідно з якою сторона позивача просила стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 36 000 грн., що складаються із витрат на надання правової (правничої) допомоги. додавши до заяви Договір про надання правничої допомоги № 11/09 від 11.09.2024 року між Адвокатським бюро «НАН» та ОСОБА_1 та Додаткову угоду до цього Договору, а також Акт виконаних робіт від 31.10.2025 року до Договору №11/09 11.09.2024 року (т. 2 а. с. 26-28).

03.11.2025 року представником відповідача ОК «КЕКС» адвокатом Гаврилюк Х.С. через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вказуючи в ом числі на не співмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу 36 000 грн і на цій підставі просив відмовити їх стягненні (т. 2 а. с. 31-34).

Колегія суддів виходить з такого.

З доказів на підтвердження понесених відповідачем судових витрат вбачається наступне.

Так, з пункту 1.1. Договору про надання правової допомоги № 11/09 від 11.09.2024 року, що укладений між вбачається, що Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокатське бюро зобов`язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.

Відповідно до п. 4.2. Договору, вартість та порядок оплати послуг визначається окремим Додатком , який є невід`ємною частиною даного Договору

Згідно з п. 4.4. Договору за результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті указуються обсяг та характер роботи наданої адвокатським бюро правової допомоги та її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським бюро факсімільним зв`язком/електронною поштою/поштою/ за допомогою програмних комплексів або вручається особисто. На письмову вимогу клієнта Адвокатське Бюро може надавати Акти, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги з ідентифікацією (т. 2 а. с. 26-27).

Відповідно до Акту № 1 про надання правничої допомоги від 31.10.2025 року виконавцем були надані такі юридичні послуги:

- правовий аналіз документів клієнта;

- підготовка та направлення до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» претензій;

- підготовка та подання позовної заяви до суду;

- правовий аналіз відзиву ОК «КЕКС» на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив;

- підготовка та подача заяв, клопотань, адвокатських запитів;

- участь в судових засіданнях.

Загальна вартість послуг наданих виконавцем склала – 30 000 грн, а також ПДВ 6 000 грн.

Доказів фактичної оплати послуг адвокатського бюро, не надано.

Колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено загальне правило щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У той же час ЦПК України містить спеціальну норму з цього приводу, а саме ст. 246 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення витрат.

Подібні висновки висловленні у постанові у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 дійшов наступного правового висновку:

«Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».

У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».

Обов`язок обґрунтувати причини неподання доказів у встановлений законом строк покладається на сторону, яка звертається з відповідною заявою про стягнення судових витрат; суд не зобов`язаний самостійно з`ясовувати підстави пропуску такого строку або причини неподання доказів до закінчення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача заявлено у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву з вказівкою, що розрахунок витрат буде визначений позивачем.

Попередній розрахунок судових витрат (в частині витрат на правничу допомогу ) не поданий.

Проте неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні. У суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні витрат (Постанова КЦС від 08 квітня 2021 року у справі №161/20630/18, Постанова КЦС від 12 жовтня 2022 року у справі №725/42/21)

Як вже зазначалось представником позивача заяву про ухвалення додаткового рішення з доданням відповідного договору про надання правничої допомоги з додатковою угодою №1 до Договору №11/09 11.09.2024 року та актом виконаних робіт від 31.10.2025 року до Договору №11/09 11.09.2024 року. подано 31.01.2025 року.

Вирішуючи питання про дотримання строку, встановленого законом, для подання доказів витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує, що акт виконаних робіт складено лише 31.10.2025 року, тобто наступного дня по після ухвалення рішення судом першої інстанції по суті позовних вимог, що унеможливлювало подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу у їх сукупності до закінчення судових дебатів.

З огляду на викладене, стороною позивача дотримано строки і порядок подання доказів про розмір судових витрат, визначені у частині восьмій статті 141 ЦПК України.

За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На підтвердження понесених судових витрат позивача на правничу допомогу представником надано наступні докази:

- договір про надання правової допомоги № 11/09 від 11.09.2024 року, що укладений між адвокатським бюро «НАН та ОСОБА_1

- додаткова угода №1 до Договору №11/09 11.09.2024 року;

- акт виконаних робіт від 31.10.2025 року до Договору №11/09 11.09.2024 року, згідно з яким виконавцем були надані такі юридичні послуги: правовий аналіз документів клієнта; підготовка та направлення до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» претензій; підготовка та подання позовної заяви до суду; правовий аналіз відзиву ОК «КЕКС» на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив; підготовка та подача заяв, клопотань, адвокатських запитів; участь в судових засіданнях.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду першої інстанції з грудня 2024 року по жовтень 2025 року включно, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема позовна заява, відповідь на відзив, клопотання про витребування та залучення доказів.

Між тим, апеляційний суд вважає частково слушними посилання відповідача про завищений розмір заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу в контексті їх не співмірності складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Тому враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на підставу, предмет та ціну позову, типовість обставин справи, щодо яких існує стабільна судова практика, апеляційний суд зазначає, що задоволений судом розмір стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 10 000 грн є таким, що не у повній мірі відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Оскільки колегія суддів доходить висновку про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу складності справи, не відповідність критерію розумності, та співмірності із виконаною роботою адвоката, обрахована стороною відповідача вартість наданих адвокатом послуг підлягає зменшенню.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідача та зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 5 000 грн.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції – зміні в частині розміру стягнення витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 листопада 2025 року в частині розміру стягнення витрат на правничу допомогу – змінити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» (ЄДРПОУ: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 5 000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 24.07.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua