Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №506/309/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1436/26

Номер справи місцевого суду: 506/309/26

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О.Л.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Гушкан А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гушкан Альона Петрівна, на постанову Окнянського районного суду Одеської області від 18 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 06.04.2026 року, о 10 год. 19 хв. в с. Ставрово по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме мотоблоком «Кентавр», з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Окнянського районного суду Одеської області від 18 червня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.66-68).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 28 червня 2026 року, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гушкан А.П., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.70-83).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.

Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту ПДР України є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №633352 від 06.04.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП. Крім того, в графі: «тимчасово вилучені документи» зазначено – не вилучалися, а в графі: «тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав» - не видавався (а.с.1);

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціально технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с.2);

- довідкою інспектора сектору адміністративної практики Подільського РУП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції про те, що згідно перевірки в підсистемі «Особа» інформаційно-комунікаційної системи інформаційного порталу Національної поліції «Цунамі», ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався. Крім того, згідно ІП «ГСЦ-Посвідчення водія» ІКС ІПНП ОСОБА_1 посвідчення водія отримував серії НОМЕР_1 (а.с.3);

- витягом з бази «Армор» підсистеми «Пошук посвідчення водія ГСЦ», відповідно до якого ОСОБА_1 15.12.2022 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 терміном до 15.12.2052 (а.с.4);

- диском з відеозаписами, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт його зупинки працівниками поліції, факт здійснення працівниками поліції пропозиції ОСОБА_1 про проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки, або у закладі охорони здоров`я, однак останній від проходження огляду в обох випадках категорично відмовився, про що зроблено відповідні відмітки (а.с.5).

- копією положення про відділ поліцейської діяльності №2 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеської області, яке визначає організацію діяльності, повноваження та порядок функціонування зазначеного підрозділу поліції (а.с.35-38);

- копією посадової інструкції (функціональні обов`язки) поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції С. Балана, в якій визначено службові повноваження, права та обов`язки поліцейського (а.с.39-41);

- копією розстановки нарядів на 06.04.2026 року, відповідно до якої поліцейський Балан С.В. у період з 09:00 год 06.04.2026 року до 09:00 год 07.04.2026 року перебував в добовому наряді в складі групи реагування патрульної поліції та здійснював патрулювання на території обслуговування ВПД№2 Подільського РУП ГУНП в Одеської області, в тому числі на автодорозі Р-33 (с.Дем`янівка) (а.с.33-41).

Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановлену постановою судді Окнянського районного суду Одеської області від 18 червня 2026 року, в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок).

Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або у закладі охорони здоров`я (document_5384335422203662130 урив.00:01:46-00:02:00; document_5384335422203662132 урив.00:03:15-00:03:21).

Проте, останній від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився.

Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції. Відповідно до даного пункту одними із ознак алкогольного сп`яніння є почервоніння обличчя; запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, що і стали підставою до пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було дотримано вимог Закону, в частині повідомлення про причину зупинки, апеляційний суд відхиляє зважаючи на наступне.

На час зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 в Україні оголошений військовий стан.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм ПДР незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу.

З огляду на викладене, в даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані сп`яніння.

Оскарження дій або бездіяльності поліцейських, згідно чинного законодавства України, матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.

Доводи скаржника про те, що додані до матеріалів справи відеозаписи є неналежними та недопустимим доказами, оскільки відеофіксація проводилась не безперервно, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

По-перше: зафіксовані на відеозаписі обставини адміністративного правопорушення в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що мало місце 06.04.2026 року та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

По-друге: сама по собі не безперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , так як наявні відео файли відтворюють в необхідному обсязі обставини адміністративного правопорушення.

По-третє: скаржником не заперечується, що на вказаних відеозаписах зафіксований саме він, відтак апеляційний суд вважає долучені до матеріалів справи відеозаписи належними, достовірними та допустимими.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що КУпАП не містить застережень щодо мінімального чи то максимального обсягу відеозапису, який може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

У той час, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відеозаписом зафіксовано керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки, перебування водія на місці зупинки, повідомлення про наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд та відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Отже, долучений до матеріалів справи відеозапис дозволяє об`єктивно встановити обставини справи та не викликає у суду сумнівів щодо обставин події.

Що стосується не долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційний суд зазначає наступне.

Направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, виписується для закладу охорони здоров`я у разі погодження водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що є підставою для проведення працівниками медичного закладу відповідного огляду. Долучення його до матеріалів справи про адміністративне правопорушення положеннями Інструкції № 1452/735 та ст. 266 КУпАП не передбачено.

Отже, наявність чи відсутність в матеріалах справи направлення на огляд на стан алкогольного сп`яніння, не впливає на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Доводи скаржника щодо не роз`яснення йому працівниками поліції його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначена обставина не спростовує порушення ним п. 2.5 ПДР та не може свідчити про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, зобов`язаний був знати про свій обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції, а у випадку відмови - розуміти наслідки складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення його від керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки така обставина не спростовує правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз відтворених відеозаписів з місця події свідчить про свідоме ухилення та небажання ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а тому суд першої інстанції правильно встановив, що зазначені дії є відмовою від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції розглянув справу без участі сторони захисту та відмовив у задоволенні клопотання про направлення адміністративних матеріалів на доопрацювання, апеляційний суд не приймає з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 22 квітня 2026 року від захисника Тертюка О.Г. надійшла заява про залучення ОСОБА_2 до участі у справі, як захисника, та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

05 травня 2026 року від захисника Тертюка О.Г. надійшло клопотання про витребування доказів та відкладання розгляду справи призначеного на 05 травня 2026 року на 09:30 на іншу дату.

Суд першої інстанції задовольнив заявлене клопотання та відклав розгляд справи на 29 травня 2026 року, однак в день засідання від захисника Тертюка О.Г. надійшло клопотання про повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення для належного оформлення. Судове засідання було відкладено на 18 червня 2026 на 16 год. 30 хв.

Як було вказано вище, постановою Окнянського районного суду Одеської області від 18 червня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судове засідання призначене на 18 червня 2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням (а.с. 65).

Так, ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, як зазначено у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

ОСОБА_1 зобов`язаний цікавитись відомим йому провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.

Необхідними передумовами ефективного судочинства є добросовісне використання учасниками справи процесуальних прав (недопущення зловживання цими правами), добросовісне виконання встановлених законом обов`язків, дотримання всіма суб`єктами судового провадження етичних норм. Здійснюючи свою діяльність на професійній основі судді та адвокати зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти процесуальної поведінки.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою.

Апеляційний суд зазначає, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на подання клопотань про відкладення розгляду справи є гарантією реалізації права на захист, однак таке право не є безмежним та не може використовуватись як засіб затягування провадження. Неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи може свідчити про недобросовісне користування процесуальними правами та суперечить принципу розумних строків розгляду справи.

Суд першої інстанції не порушував право ОСОБА_1 на захист, неодноразово повідомляв останнього та його захисника про розгляд справи, та відкладав розгляд справи, чим фактично забезпечено достатній час для реалізації права на захист, однак ОСОБА_1 розпорядився своїми права на власний розсуд та не з`являвся в судові засідання.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано розглянув та відмовив в задоволенні клопотання про повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення для належного оформлення, адже наведені у клопотанні обставини не свідчать про наявність істотних недоліків оформлення протоколу про адміністративне правопорушення чи інших матеріалів справи, які б перешкоджали їх розгляду судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, доводи наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою суду.

Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гушкан Альона Петрівна, залишити без задоволення.

Постанову Окнянського районного суду Одеської області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда