Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №521/1333/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4886/26

Справа № 521/1333/24

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАКС» ЛТД про стягнення боргу за договором позики, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Сегеда О.М. 06 травня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про закриття провадження та скасування заходів забезпечення позову було задоволено.

Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД про стягнення боргу за договором позики.

Скасовано арешт на нерухоме та рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 .

Скасовано арешт на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Одеському РУ АТ «Ощадбанк», а також інших рахунках у банках, відкритих на території України, які належать ОСОБА_2 , в межах суми заборгованості у розмірі 50 000 доларів США.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2024 року скасувати, та цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у судове засідання суду першої інстанції не з`являвся, в день постановлення оскаржуваної ухвали апелянт знаходився поза межами України, яка особа з`явилась до суду під виглядом ОСОБА_1 , і яким чином суд встановив цю особу, апелянту невідомо.

Сторони про розгляд справи на 16 червня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2024 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову (а.с. 31-32).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 у судове засідання (а.с. 108).

У судовому засіданні 06 травня 2024 року позивач надав суду першої інстанції заяву, у якій просив суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02 лютого 2024 року (а.с. 141).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовився від позову і ця відмова прийнята судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ст. 206 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

За змістом ст. 206 ЦПК України відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №180/2161/19).

Тлумачення ст. 206 ЦПК України, з урахуванням сутності відмови від позову як волевиявлення позивача, дає підстави для висновку, що така відмова має бути безумовною.

Колегія суддів приймає до уваги, що у заяві від 06 травня 2024 року ОСОБА_1 просив суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що він нібито не звертався із даним позовом до суду.

З протоколу судового засідання суду першої інстанції від 06 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , який особисто приймав участь у судовому засіданні, заяву про відмову від позову спочатку не підтримав, однак у наступному, після оголошення перерви у судовому засіданні, вимоги своєї заяви про закриття провадження у справі позивач підтримав.

Зауважень на протокол судового засідання від 06 травня 2024 року позивачем не подавалось.

Аналогічна хронологія подій та процесуальні дії відображені в аудіозаписі процесу.

Таким чином, суд першої інстанції, надавши правову оцінку доводам заяви ОСОБА_1 відмову від позову, а також прийнявши до уваги факт підтримання вимог вказаної заяви позивачем у судовому засіданні, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з підстав відмови ОСОБА_1 від позову.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у судове засідання суду першої інстанції він не з`являвся, в день постановлення оскаржуваної ухвали апелянт знаходився поза межами України, а яка особа з`явилась до суду під виглядом ОСОБА_1 , і яким чином суд встановив цю особу, апелянту невідомо.

Колегія суддів приймає до уваги, що у судовому засіданні 06 травня 2024 року, при постановленні оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції було належним чином перевірено особу позивача та встановлено, що до суду з`явився саме позивач ОСОБА_1 , і доказів протилежного апелянтом не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що доводи апелянта є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2024 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 23 липня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді

Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе