Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №152/1632/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 152/1632/25

Провадження № 22-ц/801/1303/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокуСправа № 152/1632/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_1 – адвокатки Мишковської Т. М. на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у складі судді Роздорожної А. Г. від 30 січня 2026 року (дата складення повного тексту рішення відповідає даті його ухвалення),

встановив:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 79 907 грн 31 к. заборгованості за кредитними договорами № 4209386 від 08 вересня 2021 року, № 010/0830/82/91881976 від 07 серпня 2019 року, а також 2 422 грн 40 к. у відшкодування судового збору, 25 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 08 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4209386 (далі кредитний договір № 4209386) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 2 000 грн 00 к., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та строки, визначені договором.

15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило належне йому право вимоги до позичальників за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4209386.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило таке право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15 394 грн 00 к., з яких 2 000 грн 00 к. заборгованості за тілом кредиту, 13 328 грн 00 к. заборгованості за нарахованими процентами, 66 грн 00 к. заборгованості за комісією.

Крім того 07 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 шляхом акцепту публічної пропозиції, було укладено договір у формі заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту № 010/0830/82/91881976 (далі кредитний договір № 010/0830/82/91881976), за умовами якого кредитодавець надав ОСОБА_1 кредитний ліміт в сумі 23 400 грн 00 к., а позичальник зобов`язався повернути отримані в кредит кошти та сплатити проценти за користування ними.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило належне йому право вимоги до позичальників за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0830/82/91881976.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило таке право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 64 513 грн 31 к., з яких: 25 290 грн 50 к. заборгованості за тілом кредиту, 32 706 грн 18 к. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 6 516 грн 63 к. заборгованості за нарахованими процентами.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами № 4209386 від 08 вересня 2021 року, № 010/0830/82/91881976 від 07 серпня 2019 року у сумі 79 907 грн 31 к., а також 2 422 грн 40 к. у відшкодування судового збору, 10 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази факту укладення кредитних договорів та належне отримання коштів позичальником, а також підтвердив законність ланцюжка відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «Коллект Центр» став новим кредитором. Оскільки відповідач порушив зобов`язання і не повернув кошти, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення боргу в розмірі 79 907 грн 31 к. та судового збору, водночас зменшивши заявлені витрати на правничу допомогу до 10 000 грн 00 к. через їхню завищеність та керуючись критерієм співмірності.

В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_1 – адвокатка Мишковська Т. М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове – про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на наступне:

Щодо кредитного договору № 4209386 вказувала, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів (банківська виписка, платіжне доручення), які б підтверджували факт перерахування коштів у розмірі 2 000 грн 00 к. на картковий рахунок відповідача. Крім того строк кредитування становив 30 днів – до 08 жовтня 2021 року, натомість позивач нарахував проценти у розмірі 13 394 грн 00 к. поза межами цього строку за базовою ставкою 5 % за кожен день користування. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах № 444/9519/12-ц та № 910/4518/16, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, у таких правовідносинах можливе лише застосування статті 625 Цивільного кодексу України (3% річних та інфляційні втрати). Водночас автоматична пролонгація договору без волевиявлення споживача є суперечливою та несправедливою умовою відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо кредитного договору № 010/0830/82/91881976 зазначала, що згідно з банківською випискою за період з 07 серпня 2019 року по 17 березня 2020 року ОСОБА_1 використав кошти в розмірі 22 832 грн 00 к. З огляду на це суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 25 290 грн 50 к. В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем додаткових коштів у сумі 2 458 грн 50 к. (включаючи нібито несанкціонований овердрафт на суму 1 890 грн 50 к.). Вказані операції взагалі не відображені у банківській виписці, яка відповідно до Положення Національного банку України № 75 є єдиним належним і допустимим регістром аналітичного обліку, що підтверджує рух коштів по рахунку.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу звертала увагу, що надані позивачем документи (договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року, прайс-лист, витяг з акту на суму 25 000 грн 00 к.) не містять жодного посилання на цю конкретну судову справу або на наявність у представника права готувати, підписувати та подавати позовні заяви в інтересах ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 . Заявлена до стягнення сума є значно завищеною, неспівмірною зі складністю справи, яка належить до категорії справ незначної складності з усталеною судовою практикою та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Стягнення таких витрат є несправедливим, враховуючи, що адвокат позивача не долучив до позову первинних документів на підтвердження заборгованості та заявив вимоги, які прямо суперечать нормам матеріального права.

ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, як таке, що ухвалене із дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених на підставі обставин справи правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою – четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписав в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 4209386.

08 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 4209386, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику фінансовий кредит у розмірі 2 000 грн. 00 к. строком на 30 днів з 08 вересня 2021 року по 08 жовтня 2021 року зі сплатою процентів та комісії (пункти 1.1 – 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пунктів 1.5.1 – 1.5.2 договору комісія за надання кредиту становить 66 грн 00 к., яка нараховується за ставкою 3,30 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом становлять 228 грн 00 к., які нараховуються за ставкою 0,38 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.3.2 договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1 – 1.6 та пунктом 2.4 цього договору.

За змістом пункту 6.1 договору цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та / або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору / електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (пункт 6.2. договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому.

Сторони погодили, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункти 6.4 – 6.5 договору).

Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит, згідно із яким дата останнього платежу 08 жовтня 2021 року, сума кредиту за договором – 2 000 грн 00 к., проценти за користування кредитом – 228 грн 00 к., комісія за надання кредиту – 66 грн 00 к. Загальна вартість кредиту 2 294 грн 00 к.

Довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 24 квітня 2025 року підтверджено успішність проведення платежу 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № 4209386 в сумі 2 000 грн 00 к. на картку № НОМЕР_1 .

15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило належне йому право вимоги до позичальників за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4209386.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 4209386 станом на 10 січня 2023 року загальна сума заборгованості становить 15 394 грн 00 к., з яких 2 000 грн 00 к. – заборгованість за тілом кредиту, 66 грн 00 к. – заборгованість за комісією, 6 228 грн 00 к. – заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 7 100 грн 00 к. – нараховані проценти згідно з кредитним договором.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 4209386 станом на 01 грудня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 15 394 грн 00 к., з яких 2 000 грн 00 к. – заборгованість за тілом кредиту, 13 328 грн 00 к. – заборгованість за нарахованими процентами, 66 грн 00 к. – заборгованість за комісією.

Також встановлено, що 07 серпня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 шляхом акцепту публічної пропозиції, було укладено договір у формі заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту № 010/0830/82/91881976, за умовами якого банк відкрив клієнту картковий рахунок ІВАN НОМЕР_2 в гривні, випустив та надав клієнту ПК, а також забезпечив проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням ПК або її (їх) реквізитів відповідно до правил платіжних систем, правил та тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб на наступних умовах: тарифна модель ТМ «Кредитна картка «Хочу-картка 2.0», ПК: MasterCard Instant, прізвище, ім`я клієнта латинськими літерами на ПК: KOLESNIK ROMAN. Сума поточного ліміту становить 23 400 грн 00 к, строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування). Процентна ставка фіксована, 45,0 % річних. Загальна вартість кредиту становить 66 237 грн 00 к.

З виписки АТ «Райффайзен Банк Аваль» видно, що за кредитною карткою ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 23 400 грн 00 к.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 010/0830/82/91881976, відповідно до розрахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 07 серпня 2019 року по 17 березня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 25 912 грн 39 к., яка становила: 23 400 грн 00 к. – заборгованості за основною сумою боргу, 1 890 грн 50 к. – заборгованості за недозволеним овердрафтом, 621 грн 89 к. – заборгованості за процентами.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило належне йому право вимоги до позичальників за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0830/82/91881976 на суму 25 912 грн 39 к.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 010/0830/82/91881976 станом на 10 січня 2023 року загальна сума заборгованості становить 57 996 грн 68 к., з яких 25 290 грн 50 к. – заборгованість за тілом кредиту, 621 грн 89 к. – заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 32 084 грн 29 к. – нараховані проценти згідно з кредитним договором.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023. Згідно з реєстром боржників до вказаного договору сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/0830/82/91881976 визначена у розмірі 57 996 грн 68 к., з яких: 25 290 грн 50 к. – заборгованість за кредитом, 32 706 грн 18 к. – заборгованість за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором № 010/0830/82/91881976 станом на 01 грудня 2025 року загальна сума заборгованості становить 64 513 грн 31 к., з яких 25 290 грн 50 к. заборгованості за тілом кредиту, 39 222 грн 81 к. заборгованість за процентами.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Частинами першою – другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні вимоги до форми правочину визначені статтею 207 ЦК України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Щодо кредитного договору № 4209386 від 08 вересня 2021 року

Як видно з матеріалів справи кредитний договір № 4209386 від 08 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер телефону, електронну пошту.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже заповненням анкети-заяви на кредит № 4209386 від 08 вересня 2021 року та підписанням кредитного договору № 4209386 від 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

З метою підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 24 квітня 2025 року, яка підтверджує успішність проведення платежу 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № 4209386 в сумі 2 000 грн 00 к. на картку № НОМЕР_1 , що додатково підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором.

Отже наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт укладення кредитного договору з відповідачем та перерахування йому коштів за договором позики.

Укладаючи кредитний договір № 4209386 від 08 вересня 2021 року між сторонами було узгоджено наступні умови:

Відповідно до пункту 1.4 договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08 жовтня 2021 року.

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом – 228 грн 00 к., які нараховуються за ставкою 0,38 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6. договору).

Відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених пунктом 2.2.3 договору.

За змістом пункту 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену пунктом 1.6 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та / або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з пунктом 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з пунктом 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.

У пункті 2.3.2 договору визначено, що розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин (и) щодо якої (их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до статті 212 ЦК України, і яка (і) полягає(ють) у: а) здійснені платежу (ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно з пунктом 2.3.1.1 договору та розділу 6 правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно пунктами 1.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2. договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та / або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно з пунктом 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений пунктом 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації.

З огляду на зазначені умови, оскільки ОСОБА_1 після закінчення первісного строку кредитування (08 жовтня 2021 року) не повернув суму кредиту, а продовжив користуватися коштами, відповідно до підпункту «б» пункту 2.3.2 договору відбулася автоматична автопролонгація договору на стандартних (базових) умовах. Нарахування процентів у цей період здійснювалося правомірно, за погодженою сторонами базовою ставкою 5.00 % на день (згідно з пунктом 1.6 договору), що є платою за правомірне користування грошовими коштами.

Апеляційний суд також звертає увагу, що пунктом 4.2 договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору.

Зазначене узгоджується з частиною другою статті 625 ЦК України, яка дозволяє сторонам встановлювати інший розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання безпосередньо в договорі.

Таким чином нарахування процентів за кредитним договором № 4209386 від 08 вересня 2021 року здійснено кредитором у відповідності до умов пунктів 1.5.2, 1.6, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.2 та 4.2 договору.

Щодо кредитного договору № 010/0830/82/91881976 від 07 серпня 2019 року

З матеріалів справи видно, що 07 серпня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 шляхом акцепту публічної пропозиції, було укладено договір у формі заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту № 010/0830/82/91881976.

За умовами цього договору банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок IBAN НОМЕР_2 , випустив платіжну картку MasterCard Instant (тарифна модель ТМ «Кредитна картка «Хочу-картка 2.0») та встановив поточний кредитний ліміт у розмірі 23 400 грн 00 к. зі строком кредитування 48 місяців та фіксованою процентною ставкою 45,0 % річних, у тому числі за користування недозволеним (несанкціонованим) овердрафтом (пункти 1.1, 1.4 – 1.5 договору).

Підписавши власноручно заяву про відкриття рахунку та ознайомившись із Паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 висловив своє волевиявлення, ознайомився та погодився з усіма істотними умовами кредитування, включаючи порядок нарахування процентів за користування кредитом та за користування недозволеним (несанкціонованим) овердрафтом у розмірі 45 % річних.

З наданого розрахунку заборгованості та виписки за картковим рахунком видно, що ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, здійснював готівкові й безготівкові операції, а також частково погашав заборгованість, що свідчить про його обізнаність із умовами договору та фактичне прийняття і виконання цих умов.

У результаті здійснення розрахункових операцій за відсутності достатнього залишку власних коштів та внаслідок неналежного виконання обов`язку щодо повернення кредиту, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у межах дозволеного кредитного ліміту (23 400 грн 00 к.), а також заборгованість у вигляді недозволеного (несанкціонованого) овердрафту в сумі 1 890 грн 50 к.

З огляду на це, загальний обсяг невиконаних боржником зобов`язань за основною сумою боргу (включаючи суму перевищення встановленого ліміту) склав 25 290 грн 50 к. (23 400 грн 00 к. заборгованості за дозволеним овердрафтом + 1 890 грн 50 к. заборгованості за недозволеним овердрафтом), у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються наданими належними і допустимими доказами.

Отже враховуючи вищенаведене, факти укладення кредитних договорів та отримання відповідачем кредитних коштів доведені наданими позивачем доказами, а нарахування процентів за користування кредитами є правомірним, що підтверджується умовами цих договорів та наданими розрахунками заборгованості.

Розрахунки заборгованості за кредитними договорами, укладеними між первісними кредиторами і ОСОБА_1 , та банківські виписки, надані суду позивачем, є належними та допустимими доказами, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами є правильним.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте жодних доказів на спростування розрахунків заборгованості за кредитними договорами, у тому числі заборгованості за дозволеним та недозволеним (несанкціонованим) овердрафтом, як і доказів повного або часткового погашення зазначених кредитних зобов`язань чи неналежного надання кредитних коштів, ОСОБА_1 та її представницею – адвокаткою Мишковською Т. М. надано не було.

Щодо судових витрат

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині третій статті 137 ЦПК України вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 № 23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції до позовної заяви долучено: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 2126 від 01 жовтня 2025 року, укладеної між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист про види послуг, витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надано послуги: надання усної консультації (2 год по 2 000 грн 00 к), надання письмової консультації з вивченням документів (1 год – 3 000 грн 00 к.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 год по 3 000 грн 00 к.)

З наданих документів встановлено, що розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги становив 25 000 грн 00 к.

При вирішенні питання щодо визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції проаналізував надані представником документи та, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, прийшов до правильного висновку про зменшення суми відшкодування, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн 00 к., який буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості.

Посилання адвокатки Мишковської Т. М. на те, що договір про надання правничої допомоги та первинні документи не містять вказівки на конкретну справу чи відповідача, є безпідставними, тому що договір про надання правової допомоги укладається для обслуговування інтересів клієнта в цілому, а конкретизація доручення, обсягу робіт та процесуального статусу здійснюється в додатках, заявках та актах приймання-передачі наданих послуг. Заявка на надання юридичної допомоги № 2126 від 01 жовтня 2025 року та витяг з акта № 15 від 31 жовтня 2025 року містять вказівку на боржника – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та номери кредитних договорів (№ 4209386, № 010/0830/82/91881976), за якими здійснювалося примусове стягнення.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 – адвокатки Мишковської Т. М залишити без задоволення, а рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 січня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук