Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №127/2060/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/2060/26

Провадження № 22-ц/801/1465/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 127/2060/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщук В.В., Панасюк О.С.,

позивач: ТОВ «ФК «Ейс»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026 року у справі за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

встановив:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 06.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на офіційному сайті кредитора www.moneyveo.ua було укладено кредитний договір №261999837, який підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV3МВ45. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5 000 грн строком на 30 днів до 05.02.2021 року ,зі сплатою передбачуваних договором відсотків, а ОСОБА_1 зобов`язалася у визначений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. В подальшому ОСОБА_1 збільшила суму кредиту до 7950 грн. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши на банківську карту відповідачки кредитні кошти. Водночас, ОСОБА_1 належним чином зобов`язання не виконувала ,внаслідок чого у неї станом на момент подання позову (21.01.2026) виникла заборгованість у розмірі 27 315,10 грн, з яких: 7 950 грн — заборгованість за тілом кредиту; 19 365,10 грн — заборгованість за відсотками за користування кредитом.

09.03.2021 року згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 261999837 товариством «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон плюс». У подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди ,у тому числі, щодо продовження терміну його дії.

28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 . якою строк дії договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між ними було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 року викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

31.08.2023 року за договором факторингу № 05/0820-01 ТОВ «Таліон плюс» передало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №261999837 новому кредитору - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»

14.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за укладеним договором факторингу № 11/07/25-Е , відступило право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №261999837 товариству «ФК «Ейс», яке просило позов задовольнити .

ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором № 261999837.Посилаючись на те, що термін повернення кредиту відповідачкою настав, а заборгованість за кредитним договором нею не погашена , позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у вказаній сумі.

Рішенням Вінницького міського суду від 06.04.2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 315, 10 грн. , 2662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити або задовольнити позовні вимоги частково, стягнути тіло кредиту та зменшити відсотки до мінімального рівня. Вказує, що суд не врахував пропуск ТОВ «ФК «Ейс» строку позовної давності. Крім того, розмір нарахованих відсотків - 19 365 грн перевищують допустимі межі та є неспівмірними до тіла кредиту, а також позивач нарахував відсотки після закінчення терміну дії договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.01.2021р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №261999837, який оформлений в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця. Умовами договору передбачено, що позичальник приймає пропозицію кредитодавця (оферту) шляхом вчинення акцепту в електронній формі, зокрема шляхом підтвердження умов договору та підписання його одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами договору кредитодавець надав ОСОБА_1 кредит в сумі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в договорі.

Відповідно до п.1.2 кредит надається строком на 30 днів.

Згідно п.4.3 кредитного договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.

Договором визначено істотні умови кредитування, зокрема розмір кредиту, порядок та строки його повернення, розмір процентної ставки та відповідальність за порушення грошових зобов`язань. Зокрема, договором передбачена фіксована процентна ставка- 456,25 % річних ( а.с.40-43).

Відповідно до додаткової угоди від 15.01.2021р. до договору №261999837 від 06.01.2021р., сторони домовились збільшити суму кредиту на 1000,00 грн. з 15.01.2021р. на строк дії даного договору ( а.с.44).

Відповідно до додаткової угоди від 23.01.2021р. до договору №261999837 від 06.01.2021р., сторони домовились збільшити суму кредиту на 200,00 грн. з 23.01.2021р. на строк дії даного договору ( а.с.45).

Відповідно до додаткової угоди від 23.01.2021р. до договору №261999837 від 06.01.2021р., сторони домовились збільшити суму кредиту на 250,00 грн. з 23.01.2021р. на строк дії даного договору (а.с.46).

Відповідно до додаткової угоди від 26.01.2021р. до договору №261999837 від 26.01.2021р., сторони домовились збільшити суму кредиту на 1500,00 грн. з 23.01.2021р. на строк дії даного договору (а.с.47).

Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» №46/12-11/28636/2026/БТ від 25.02.2026р. на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 . На дану картку було зараховано кошти у розмірі: 11.01.2021р.- 5000,00 грн;16.01.2021р.-1000,00 грн.; 25.01.2021р.- 250,00 грн.; 25.01.2021р.-200,00 грн.; 27.01.2021р.-1500,00 грн. Фінансовий номер ОСОБА_1 - НОМЕР_2 . ( а.с.51-58).

Відповідно до виписки з особового рахунку за даним кредитним договором та розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором становить 27315,10 грн., яка складається з 7950 грн. — заборгованості за тілом кредиту, 19365,10 грн. — заборгованості за процентами за користування кредитом. ( а.с.48).

ОСОБА_1 не заявлялись зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Крім того, факт отримання коштів в сумі 7950 грн., ОСОБА_1 не оспорила.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, ОСОБА_1 здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 261999837 від 06.01.2021р. шляхом здійснення платежів за кредитним договором, а саме: 08.02.2021р. – 155 грн., 04.03.2021р. – 15 грн. ( а.с.49-50).

Сплачуючи кредит, відповідачка, додатково до зазначеного вище, вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що між сторонами в електронній формі було належним чином укладено кредитний договір №261999837 від 06.01.2021 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» довів факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7951 грн, а остання не виконала зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів. Суд також встановив, що право вимоги за кредитним договором у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договорів факторингу, а доводи ОСОБА_2 щодо недійсності договору, відсутності права вимоги та пропуску позовної давності є безпідставними. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір нарахованих позивачем відсотків -19 365 грн перевищує допустимі межі та є неспівмірними до розміру тіла кредиту ,не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

До правовідносин за договором споживчого кредиту застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а також ЗУ « Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію» .

Згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована або прямою нормою закону (нікчемний правочин), або рішенням суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин). У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.356 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність . Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

До підписання договорів позичальнику ОСОБА_1 було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договорів, розміщена інформація на сайті товариства.

Відповідно до п. 4.1 договору споживчого кредиту № 261999837 від 06.01.2021 невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Як встановлено, Правила є у відкритому доступі на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/confidentiality/creditrules/ та відповідачка погодилася , що ознайомилася з ними (п. 4.1. Договору)

Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційнотелекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору ОСОБА_1 особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування , ознайомилася з умовами договору перед його підписанням і погодилася з ними ,засвідчивши це підписом, здійсненим нею шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Перед укладенням кредитного договору ОСОБА_1 з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшла на офіційний сайт кредитора; зареєструвалася на даному сайті та створила особистий кабінет; за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані; пройшла належну перевірку (верифікацію); ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику; отримала на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору; надала згоду на пропозицію первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.

У договорі споживчого кредиту і додаткових угодах до нього було передбачено всі істотні умови укладеного договору кредиту , а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договорів, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з їх виконанням .

Відповідно до п. 1.4.1. договору передбачено ,що виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 456,25 % річних, що становить 1,25 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Кредитний договір зі всіма його умовами , зокрема, й розмірами відсоткової ставки, був підписаний ОСОБА_1 електронним іденитифікатором , сторонами були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на набуття ними цивільних прав та обов`язків, що в силу ч. 1 ст. 202 ЦК України свідчить про належне укладення та підписання вказаного договору, який відповідачкою не оспорювався.

Враховуючи викладене і те , що розмір відсоткової ставки був прямо визначений сторонами у кредитному договорі з яким ОСОБА_1 ознайомилася до його укладення на сайті , після чого отриманим персональним одноразовим ідентифікатором підписала кредитний договір, який в подальшому не оспорювала, доводи про неспівмірність розміру нарахованих згідно умов договору процентів порівняно із сумою основного боргу не заслуговують на увагу ,так як не свідчить про незаконність їх нарахування, не спростовують правомірність їх нарахування та не є підставою для відмови у їх стягненні чи зменшення їх розміру.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитором було нараховано відсотки після закінчення терміну дії договору, оскільки останній укладався на строк 30 днів, також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

06.01.2021р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №261999837, який оформлений в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця.

Згідно п.1.2. кредитного договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

Згідно додаткової угоди від 15.01.2021р. до договору №261999837 від 06.01.2021р., сторони домовились збільшити суму кредиту на 1000 грн. з 15.01.2021р. на строк дії даного договору.

Додатковою угодою від 23.01.2021р. до договору №261999837 від 06.01.2021р., сторони домовились збільшити суму кредиту на 200 грн. з 23.01.2021р. на строк дії даного договору.

Додатковою угодою від 23.01.2021р. до договору №261999837 від 06.01.2021р., сторони домовились збільшити суму кредиту на 250 грн. з 23.01.2021р. на строк дії даного договору .

Згідно додаткової угоди від 26.01.2021р. до договору №261999837 від 26.01.2021р., сторони збільшили суму кредиту на 1500 грн. з 23.01.2021р. на строк дії даного договору .

Як вбачається з меморіальних ордерів АТ «Ощадбанк» на банківський рахунок ОСОБА_1 було зараховано :

за ордером №7094303903 від 11.01.2021 року - 5000 грн.

за ордером №1545997703 від 16.01.2021 року - 1000 грн.

за ордером №8450244603 від 25.01.2021 року - 250 грн.

за ордером №8250148903 від 25.01.2021 року - 200 грн.

за ордером №9680801303 від 27.01.2021 року - 1 500 грн.

Відповідно до п.4.2 кредитного договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору.

У п.1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п.1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом , за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 продовжила дисконтний період користування кредитом. Зокрема, відсутні докази сплати нею протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитними коштами, що відповідно до умов кредитного договору є необхідною підставою для продовження такого періоду. Тобто, дисконтний період за кредитним договором №261999837 закінчився 27.02.2021 року.

Відповідно до п. 1.4.1 договору виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 456,25 % річних, що становить 1,25 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п.1.6 основна сума кредиту має бути повернута не пізніше останнього дня дисконтного періоду .

Пунктом 1.7.1 договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду , однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно п.1.7.2 договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавця проценти у розмірі 2,30% в день від суми кредиту за кожен день користування ними.

Пунктом 1.8 визначено,що проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4. та 1.7.2. договору нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

Тобто, враховуючи 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду (27.02.2021 року), кредитор мав право нараховувати відсотки у розмірі 1,7 за час дисконтного періоду на день та 2,3% після закінчення такого періоду ще протягом 90 днів, тобто до 28.05.2021 року.

09.03.2021 року на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 261999837 товариством «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон плюс». Станом на момент переходу права вимоги, заборгованість ОСОБА_1 складала 16 892,65 грн, з яких 7950 грн – заборгованість за тілом кредиту та 8942,65 грн- заборгованість за відсотками.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» нараховувало відсотки за користування кредитними коштами ОСОБА_1 до 05.05.2021 року, в результаті чого у неї станом на 05.05.2021 року виникла заборгованість у розмірі 27 315,10 грн, з яких: 7 950 грн — заборгованість за тілом кредиту; 19 365,10 грн — заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що кредитором безпідставно нараховано проценти після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими. Умовами кредитного договору №261999837сторони прямо погодили, що після закінчення дисконтного періоду та за відсутності повернення основної суми кредиту зобов`язання щодо її сплати відкладається на строк до 90 календарних днів, протягом якого позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі 2,30 % за кожен день користування кредитом. Оскільки дисконтний період закінчився 27.02.2021 року, кредитор мав право здійснювати нарахування процентів до 28.05.2021 року. Як убачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «Таліон Плюс» нараховувало проценти лише до 05.05.2021 року, тобто, в межах строку, передбаченого умовами кредитного договору. Відтак ,нарахування заборгованості з відсотків за користування кредитом здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, підстав для визнання якого необгрунтованим, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що ТОВ «ФК «Ейс» звертаючись до суду з позовом у 2026 році пропустило строк позовної давності не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідно до п. 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки позовної давності, визначені статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також на строк дії воєнного стану. Оскільки договір про надання позики на умовах споживчого кредиту № 261999837 був укладений 06.01.2021 року, тобто в період дії карантину, запровадженого з 12.03.2020 року, а надалі перебіг позовної давності також продовжувався у зв`язку із запровадженням воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку, що строк позовної давності на момент звернення позивача до суду не сплив. Відтак позов подано в межах установленого законом строку, а доводи апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності є безпідставними.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , останнє підлягає залишенню без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за нею.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

О.С. Панасюк