Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №517/634/23 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 517/634/23

Провадження № 2-др/522/143/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя на користь спадкоємців

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2026 року у справі №517/634/23 позовну заяву ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя на користь спадкоємців – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості частки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_1 у розмірі 118 736,25 гривень. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості частки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_1 у розмірі 118 736,25 гривень. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 частку заробітної плати, що належала спадкодавцю у розмірі 23 037,47 гривень. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 частку заробітної плати, що належала спадкодавцю у розмірі 23 037,47 гривень. У задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

17 липня 2026 року через підсистему ЕС було подано заяву представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішенням, у якій заявниця просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на їх користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 44 000,00 гривень, та вирішити питання щодо розподілу судового збору та витрат понесених на оцінку майна у розмірі 1 400,00 гривень.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду. Встановлено, що розгляд заяви здійснюватиметься без повідомлення сторін.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

19 січня 2023 року між ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та адвокатом Ткаченко Ольгою Сергіївною було укладено договір про надання правової допомоги №5/2023, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (адвокатську допомогу), в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі та/або додатків до нього.

Відповідно до пункту 1.3. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору

У пункті 4 договору сторони встановили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до договору.

09 липня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Ткаченко Ольгою Сергіївною було укладено додаткову угоду №7 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 №2/2023, відповідно до змісту якої дана додаткова угода визначає розмір та порядок оплати гонорару (винагороди) адвоката за надання правової допомоги у спорі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя (справа № 517/634/23).

09 липня 2026 року сторони підписали акт приймання-передачі №7 у якому погодили наступну вартість послуг:

- здійснення консультації, правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта – 1 000,00 гривень;

- збір та підготовка доказів до позовної заяви – 2 000,00 гривень;

- складання, погодження та подання позовної заяви до суду – 6 000, 00 гривень;

- підготовка, складання та подання позовної заяви про збільшення позовних вимог від 28.02.2024 року - 5 000,00 гривень;

- підготовка та подання клопотання про витребування доказів від 13.08.2024 року - 1 000,00 гривень;

- підготовка, подання відповіді на відзив від 20.09.2024 року - 4 000,00 гривень;

- підготовка, складання та подання позовної заяви про збільшення позовних вимог від 27.06.2025 року - 5 000,00 гривень;

- участь адвоката у судових засіданнях (09.08.2024, 17.10.2024, 13.03.2025, 17.04.2025, 23.04.25, 27.05.2025, 18.09.2025, 12.11.2025, 02.06.2026, 06.07.2026 року) по 2 000,00 гривень за кожне судове засідання – 20 000,00 гривень.

Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу склав – 44 000,00 гривень

У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги

Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:

- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;

- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;

- чи є такі витрати фактичними та неминучими?

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних із здійсненням консультації, правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що жоден із позивачів особистої участі у судових засіданнях під час розгляду справи не брав. У судових засіданнях брав участь виключно їх законний представник, який реалізовував процесуальні права позивачів та діяв в їх інтересах.

Водночас сама по собі участь законного представника у судовому процесі не свідчить про неминучість та необхідність надання окремої правничої послуги у вигляді консультації чи підготовки правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта, а також не є безумовною підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону.

При цьому всі процесуальні документи у справі складалися та подавалися безпосередньо представником позивачів. Матеріали справи не містять доказів того, що надання зазначених консультацій було зумовлене особливою складністю справи, необхідністю погодження нової правової позиції або іншими обставинами, які б свідчили про об`єктивну необхідність понесення таких витрат.

Крім того, ні в акті приймання-передачі наданих послуг, ні в інших поданих документах не конкретизовано, з яких саме питань надавалися консультації, у чому полягав правовий висновок, які питання були предметом обговорення, а також їх обсяг, тривалість та результат. Відсутність такої конкретизації позбавляє суд можливості перевірити реальність, необхідність та співмірність заявлених витрат.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстави для відшкодування витрат, пов`язаних зі здійсненням консультації та наданням правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта – відсутні.

Щодо витрат пов`язаних із збором та підготовкою доказів до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Сам по собі збір та підготовка доказів є складовою процесу підготовки позовної заяви та охоплюється послугою зі складання відповідного процесуального документа.

Суд зазначає, що, матеріали позовної заяви не містять доказів здійснення представником будь-яких додаткових дій, пов`язаних із самостійним витребуванням чи отриманням доказів, які б виходили за межі звичайної підготовки позовної заяви (в том числі шляхом написання адвокатський запитів).

При цьому суду не надано доказів того, які саме дії були вчинені представником у межах надання цієї послуги, які саме докази збиралися, у чому полягала їх підготовка, а також який обсяг часу був витрачений на виконання таких робіт.

За таких обставин суд доходить висновку, що витрати, заявлені як окрема послуга зі збору та підготовки доказів до позовної заяви, не є належним чином підтвердженими та фактично дублюють послугу зі складання позовної заяви, а тому підстави для їх відшкодування відсутні.

Щодо витрат пов`язаних із складанням, погодження та подання позовної заяви до суду, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позовна заява є незначною за обсягом та складається з 4 аркушів. Позовна заява не містить великої кількості додатків, в тому числі і будь яких отриманих адвокатом самостійно. Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ – не характеризується підвищеним рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані законодавством зокрема ЦК України. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері чітко сформована та не відрізняється між собою, що не вимагало від представника позивача витрат значного проміжку часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникли між позивачами та відповідачем

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 4 000,00 гривень.

Щодо витрат пов`язаних із підготовкою, складанням та поданням двох позовних заяв про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Дійсно, 05 березня 2026 року 27 червня 2026 року та на адресу суду надійшли позовні заяви про стягнення грошової компенсації вартості частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя на користь спадкоємців, у яких представником позивачів було збільшено позовні вимоги, які були прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Зазначені заяви були спрямовані на належний захист прав та законних інтересів позивачів, а викладені у них вимоги були предметом судового розгляду та враховані судом під час ухвалення рішення у справі.

Враховуючи характер виконаної представником роботи, її значення для розгляду справи, а також принципи розумності та співмірності судових витрат, суд вважає, що вартість витрат на підготовку, складання та подання кожної заяви про збільшення позовних вимог становить – 1 000,00 гривень за кожну, що разом складає 2 000,00 гривень.

Щодо витрат пов`язаних із підготовкою та подання клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Дійсно, 13 серпня 2024 року від представника позивачів до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про витребування доказів.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи були вимоги про: а) компенсацію вартості транспортних засобів; б) стягнення частки заробітної плати померлої особи; в) стягнення грошових коштів, що знаходилися на картковому рахунку померлої особи.

При цьому виписка по рахунку, на який зараховувалася заробітна плата померлої особи, була добровільно надана відповідачкою разом із відзивом на позовну заяву. Водночас клопотання про витребування відомостей щодо грошових коштів, які перебували на картковому рахунку померлої особи, було подано представником позивачів окремо та задоволено судом.

Таким чином, клопотання від 13 серпня 2024 року не було необхідним для отримання доказів, що мали значення для правильного вирішення спору, не призвело до отримання нових доказів, які були покладені в основу рішення суду, а тому не мало самостійного значення для розгляду справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що витрати, пов`язані з підготовкою та поданням зазначеного клопотання, не були необхідними та не підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат пов`язаних з участю адвоката у судових засіданнях (09.08.2024, 17.10.2024, 13.03.2025, 17.04.2025, 23.04.25, 27.05.2025, 18.09.2025, 12.11.2025, 02.06.2026, 06.07.2026) , суд зазначає наступне.

Так, судом було встановлено, що представник позивачів – адвокат Ткаченко Ольга Сергіївна брала участь у наступних судових засіданнях: 09.08.2024, 17.10.2024, 13.03.2025, 18.09.2025, 12.11.2025, 02.06.2026 та 06.07.2026.

Щодо засідань 17.04.2025, 23.04.25, 27.05.2025, то вони відбувалися за відсутності представника позивачів, а отже не підлягають оцінці.

На думку суду засідання 09.08.2024, 17.10.2024 та 02.06.2026 були довготривалим (більше 30-ти хвилин), що підтверджується протоками судових засідань по справі, а тому, беручи до уваги рівень складності справи та час, необхідний для підготовки до судового засідання, грошовою сумою, яка б відповідала критерію розумності та співмірності за надані послуги дійсно є 2 000,00 гривень за кожне судове засідання, що разом складає – 6 000,00 гривень.

Окрім того судове засідання 06.07.2026 тривало понад 100 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання у справі. На відміну від інших судових засідань, участь представника позивачів у зазначеному засіданні вимагала значно більшого часу та обсягу процесуальної роботи, зокрема надання пояснень, реагування на доводи іншої сторони, участі у дослідженні матеріалів справи та підтримання правової позиції протягом тривалого часу. З огляду на це, а також враховуючи складність справи та критерії розумності й співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу за участь у такому засіданні у розмірі 2 500,00 гривень.

Щодо судових засідань 13.03.2025, 18.09.2025 та 12.11.2025 то вони було короткотривалим (менше 30 хвилин), що підтверджується протоколами судових засідань по справі, а тому, беручи до уваги рівень складності справи та час, необхідний для підготовки до судового засідання, грошовою сумою, яка б відповідала критерію розумності та співмірності за надані послуги є 1 000,00 гривень за кожне судове засідання, що разом складає – 3 000,00 гривень.

Отже, загальний розмір витрат на участь у судових засіданнях, який би на думку суду відповідав критерію співмірності, розумності та допустимості становить – 11 500,00 гривен.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивачів просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що дійсно 19 січня 2023 року між адвокатом Ткаченко Ольгою Сергіївною та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №5/2023, в якому зазначено, що остання діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Разом із тим суд не може погодитися з указаним проханням, оскільки ОСОБА_1 не є стороною у справі. Як вбачається з матеріалів справи, вона бере участь у процесі виключно як законний представник одного зі співпозивачів – ОСОБА_5 , реалізуючи від його імені процесуальні права та виконуючи процесуальні обов`язки.

Відтак саме співпозивачі є особами, на користь яких за результатами вирішення спору можуть бути присуджені судові витрати, тоді як законний представник не набуває самостійного права на їх відшкодування.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь співпозивачів, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову з урахуванням уточнених позовних вимог та відмовою від їх частини у судовому засіданні – 578 621,34 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 283 547,44 гривень.

Питома вага – 0,49 (283 547,44/ 578 621,34).

Витрати на професійну правничу допомогу – 8 575,00 гривень (17 500,00 * 0,49).

За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 575,00 гривень, що складає по 4 287,50 гривень на кожного.

Щодо витрат понесених на оцінку майна.

Судом встановлено, що 05 березня 2024 року разом із позовною заяви про збільшення позовних вимог представник позивачів подав копію звіту про оцінку майна від 10.01.2024 та копію квитанції від 11.01.2024.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 11.01.2024 ТОВ «ТРОК СЕРВІС ПЛЮС» прийняло грошову суму у розмірі 1 400,00 гривень на підставі договору від 10.01.2024.

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

Постанова КЦС ВС від 20.07.2022 у справі № 524/710/21 містила висновок про те, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС та КЦС ВС щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи, визначивши, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Так, відповідно до Постанови ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, у випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Судом встановлено, що наданий позивачами звіт про оцінку майна був долучений до матеріалів справи, досліджений під час судового розгляду та покладений судом в основу рішення.

З огляду на те, що проведення оцінки було необхідним для підтвердження обставин, які входили до предмета доказування у даній справі, а її результати були враховані судом при ухваленні рішення, понесені позивачами витрати на оплату послуг з оцінки майна є обґрунтованими, необхідними та такими, що підлягають відшкодуванню.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову з урахуванням уточнених позовних вимог та відмовою від їх частини у судовому засіданні – 578 621,34 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 283 547,44 гривень.

Питома вага – 0,49 (283 547,44/ 578 621,34).

Витрати на проведення оцінки майна – 686,00 гривень (1 400,00 * 0,49)

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів витрати на проведення оцінки майна у розмірі 686,00 гривень, що складає по 343,00 гривень на кожного.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно долученої до матеріалів справи квитанції від 18.08.2023 №32528798800007572069, позивач сплатив 1 691,30 гривень в якості судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову з урахуванням уточнених позовних вимог та відмовою від їх частини у судовому засіданні – 578 621,34 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 283 547,44 гривень.

Питома вага – 0,49 (283 547,44/ 578 621,34).

Сума судового збору, пропорційна заявленим позовним вимога – 828,74 (1 691,30 * 0,49)

Відповідно до ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Як вбачається з квитанції від 18.08.2023 №32528798800007572069 судовий збір було сплачено ОСОБА_3 , а отже він підлягає стягненню на його користь.

За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми сплаченого ним судового збору у розмірі 828,74 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , витрати на оцінку майна, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 343 (триста сорок три) гривні 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , витрати на оцінку майна, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 343 (триста сорок три) гривні 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , суму сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст додаткового рішення складено та підписано 24 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.