Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №522/24440/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24440/25

Провадження № 2-др/522/130/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ТОВ «Агентство нерухомості «АТЛАНТА», третя особи – державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі – Пінігіна Тетяна Миколаївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу – Юшин Андрій Юрійович про повернення коштів та відшкодування збитків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ТОВ «Агентство нерухомості «АТЛАНТА», третя особи – державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі – Пінігіна Тетяна Миколаївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу – Юшин Андрій Юрійович про повернення коштів та відшкодування збитків – задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 831 600,00 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 315,25 гривень.

29 червня 2026 року через підсистему ЕС було подано та зареєстровано клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій заявник просить суд стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 20 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду. Встановлено, що розгляд заяви здійснюватиметься без повідомлення сторін.

Копія ухвали двічі направлялася за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення повернуто відправнику із зазначенням причини: закінчення встановленого терміну зберігання.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

25 жовтня 2025 року між ОСОБА_4 та адвокатом Мурадян Інгою Олександрівною було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №10356/25, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання здійснити представництво інтересів клієнта ОСОБА_1 в рамках розгляду цивільної справи про повернення грошових коштів та відшкодування збитків в Приморському районному суді м. Одеси, використовуючи законодавчі акти та засоби, способи і методи захисту з метою поновлення порушених прав, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги захисника.

Згідно пункту 5 договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.10.2025 №10356/25, гонорар адвоката по вказаній в п. І цього договору справі, погоджено сторонами сплачується клієнтом у готівковій формі в день підписання цього договору та становить 20 000,00 гривень.

26 червня 2026 року між ОСОБА_4 та адвокатом Мурадян Інгою Олександрівною було підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 25.10.205 №10356/25, відповідно до змісту якого представник, в особі адвоката Мурадян Інги Олександрівни, з однієї сторони, і клієнт, в особі ОСОБА_1 , з іншої сторони, склали цей акт про те, що послуги, передбачені вищезазначеним договором, надані представником в установлений термін, у повному обсязі та із дотриманням інших умов згаданого вище договору відповідно до нижченаведеного переліку:

- підготовка до розгляду справи в Приморському районному суду м. Одеси: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій – 7 000,00 гривень (6 год.);

- складання процесуальних документів – 5 000,00 гривень (4 год.);

- представництво інтересів клієнта в Одеському апеляційному суді 8 000,00 гривень (4 засідання)

Вартість послуг представника склала – 20 000,00 гривень.

У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги

Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:

- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;

- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;

- чи є такі витрати фактичними та неминучими?

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних з підготовкою до розгляду справи в Приморському районному суду м. Одеси: аналізом фактичних обставин справи, формуванням доказів; аналізом судової практики; наданням юридичних консультацій, суд зазначає наступне.

В постанові ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги. Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами, документами та фактичними обставинами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.

Окрім того, суд вважає, що витрати, пов`язані з аналізом судової практики, не підлягають окремому відшкодуванню як самостійний вид витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі дії є складовою підготовки та складання позовної заяви та охоплюються вартістю відповідної послуги.

Щодо витрат на проведення юридичних консультацій, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, всі процесуальні документи складалися безпосередньо представником позивача, будь-яких заяв або клопотань позивач самостійно – не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою – позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація.

Отже суд не вбачає підстав для стягнення в ОСОБА_3 витрат на надання професійної правничої допомоги в частині витрат пов`язаних з підготовкою до розгляду справи в Приморському районному суду м. Одеси: аналізом фактичних обставин справи, формуванням доказів; аналізом судової практики та наданням юридичних консультацій.

Щодо витрат пов`язаних із складанням процесуальних документів, суд зазначає наступне.

Судом було встановлено, що представником позивача – ОСОБА_2 було складено та подано до суду наступні процесуальні документи:

- 06 листопада 2025 року – позовну заяву;

- 17 листопада 2025 року – заяву про усунення недоліків позовної заяви;

- 24 листопада 2025 року – заяву про забезпечення доказів;

- 11 грудня 2025 року – заяву про виклик свідків та долучення доказів;

- 11 грудня 2025 року – клопотання про витребування доказів;

- 02 квітня 2026 року – заяву про зміну предмету позову.

Щодо витрат пов`язаних зі складанням позовної заяви, суд зазначає наступне

06 листопада 2025 року до Приморського районного суду надійшла позовна заява від представника ОСОБА_1 – адвоката Мурадян Інги Олександрівни.

Сам позов є незначним за обсягом та складається з 8 аркушів одностороннього друку. У додатках до позовної заяви відсутні будь-які документи, отримані представником позивача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ – характеризується низьким рівнем складності. Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Підготовка позовної заяви не потребувала аналізу великої кількості нормативно-правових актів, оскільки правовідносини зі збереження майна без достатньої правової підстави зокрема врегульовані ЦК України. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері. При цьому, судова практика у цій сфері чітко сформована та не відрізняється між собою, що не вимагало від представника позивача витрат значного проміжку часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

Окрім того, на думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникли між позивачем та відповідачами.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 4 000,00 гривень.

Щодо витрат пов`язаних зі складанням заяви про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.

24 листопада 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Суд зазначає, що подання такої заяви є процесуальною дією, спрямованою на приведення позовної заяви у відповідність до вимог процесуального закону та усунення недоліків, встановлених судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Вчинення таких дій зумовлено необхідністю дотримання позивачем вимог ЦПК України та не пов`язане безпосередньо із формуванням правової позиції у справі чи розглядом спору по суті.

За таких обставин суд вважає, що витрати на складання заяви про усунення недоліків позовної заяви не підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат пов`язаних зі складанням заяви про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.

24 листопада 2025 року від представника позивача – адвоката Мурадян Інги Олександрівни надійшла заява про забезпечення доказів.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року заява було залишено без задоволення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подана представником позивача заява не призвела до досягнення процесуального результату, на який вона була спрямована, а відповідні доводи не були прийняті судом. За таких обставин витрати на підготовку зазначеної заяви не відповідають критерію необхідності та не підлягають компенсації за рахунок іншої сторони.

Щодо витрат пов`язаних зі складанням заяви про виклик свідків та клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

11 грудня 2025 року – від представника позивача надійшла заява про виклик свідків та долучення доказів, а також клопотання про витребування доказів.

Вказана заява та клопотання були задоволені ухвалою суду від 11 грудня 2025 року.

Тому, враховуючи обсяг такої заяви та клопотання, їх зміст, суд вважає, що розмір витрат за їх складання та подання, який би відповідав критерія розумності та справедливості, повинен становити 500,00 гривень за кожну, що разом складає 1 000,00 гривень.

Щодо витрат пов`язаних зі складанням заяви про зміну предмету позову, суд зазначає наступне.

02 квітня 2026 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року заяву було прийнято до розгляду.

Тому, враховуючи обсяг такої заяви, її зміст, суд вважає, що розмір витрат за складання та подання такої заяви, який би відповідав критерія розумності та справедливості, повинен становити 500,00 гривень.

Враховуючи вище зазначене, з урахуванням критеріїв розумності та співмірності, суд вважає, що розмір витрат пов`язаних із складанням процесуальних документів у справі повинен становити – 5 500,00 гривень (4 000,00 + 500,00 + 500,00 + 500,00).

Щодо витрат пов`язаних з представництвом інтересів клієнта в Одеському апеляційному суді, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що представництво інтересів клієнта в Одеському апеляційному суді здійснювалося в межах іншої судової справи, яка є окремим судовим провадженням. Такі послуги не стосуються розгляду даної справи та не були зумовлені її розглядом.

За таких обставин витрати на представництво інтересів клієнта в Одеському апеляційному суді не можуть вважатися судовими витратами у цій справі та не підлягають відшкодуванню.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову в частині позовних вимог до ОСОБА_3 – 1 031 600,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог до неї – 831 600,00 гривень.

Питома вага – 0,806 (831 600,00 / 1 031 600).

Розмір витрат на професійна правничу допомогу – 4 433,00 гривень (5 500,00 * 0,806)

Отже, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 433,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 4 433 (чотири тисячі чотириста тридцять три) гривні 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст додаткового рішення складено та підписано 24 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.