Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №522/7890/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7890/26

Провадження № 3/522/3139/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., за участі секретаря судового засідання – Єрьоміної К.М., у присутності захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Чернеги В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 185 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 року о 09 год. 15 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 17, на вимогу поліцейського відмовився надати документи, які посвідчують особу, та втік, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського.

За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 756885 від 27.04.2026 року за ч. 1 ст. 185 КУпАП.

Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не подавав.

Проте враховуючи, що в судове засідання з`явився захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Чернега В.М., який повідомив, що його підзахисний проходить службу в Збройних Силах України та зобов`язаний прибувати та не відлучатись з місця несення служби, з`явитись у вказане судове засідання не має можливості, суд вважає за можливе провести судовий розгляд даної справи за відсутності ОСОБА_1 .

У судовому засіданні захисник Чернега В.М., обґрунтовував необхідність закриття справи стосовно його підзахисного, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП. Зазначив, що його підзахисний не отримував від поліцейського законну вимогу надати документи, які посвідчують особу, тим самим не вчиняв злісну непокору законній вимозі поліцейського, а зібраних у справі доказів недостатньо для визнання вини його підзахисного у вчиненні адмінінстративного правопршуення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 1 ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку та тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Злісною непокорою вважається відмова особи від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Виходячи зі змісту вказаної норми, дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження – акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.

При цьому суд звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Їх невиконання, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Правопорушення, передачене ч. 1 ст. 185 КУпАП, виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків, тобто, виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.

Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 756885 від 27.04.2026 року; рапортом працівника поліції; поясненнями ОСОБА_2 від 27.04.2026 року; копією протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 серії АПЗ18 №049956 від 27.04.2026 року за ч. 1 ст. 260 КУпАП; копією документу, що посвідчує особу ОСОБА_1 .

В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_1 від 27.04.2026 року, який пояснив, що 27.04.2026 року приблизно о 09 год. 15 хв. він знаходився за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 17, та побачив попереду два бусика. Раптом з одного транспортного засобу вибігла людина у військовій формі без розпізнавальних знаків. Враховуючи, що в країні оголошено військовий стан, ОСОБА_1 злякався незрозумілих людей та побіг у зворотному напрямку. В подальшому був затриманий особами у військовій формі. Згодом ОСОБА_1 дізнався, що це працівники РТЦК та СП. Перебуваючи в автомобілі сірого кольору, ОСОБА_1 повідомив особам, що він є діючим адвокатом. Натомість його продовжували вести в невідомому йому напрямку, не реагували на вимогу надати йому можливість зв`язатись з його захисником.

Разом з цим, у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_2 від 27.04.2026 року, який зазначив, що він працює на посаді солдата в ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 27.04.2026 року він заступив у групу сповіщення населення м. Одеси. Приблизно о 09:10 гоин. за адресою: АДРЕСА_3 , він з іншими співробітниками підійшов разом із поліцейськими до молодого чоловіка, якому було повідомлено необхідність надати документи, які засвідчують особу, на що він повідомив, що не буде цього робити і одразу почав тікати, після чого через декілька хвилин ОСОБА_2 та інші співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 наздогнали чоловіка у дворах дому по АДРЕСА_3 . В подальшому чоловік представився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому було повідомлено про необхідність проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 , жоден із його колег та співробітників поліції не застосовували фізичного впливу.

Отже протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 756885 від 27.04.2026 року підтверджує наявність події адміністративного правопорушення, складений уповноваженою особою. Його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, він підписаний особою, яка його склала.

ОСОБА_1 будь-яких зауважень або заперечень щодо дій працівників поліції не зазначив, а тому підстав вважати його недопустимим чи недостовірним, оскільки він не спростований матеріалами справи, не має.

В подальшому ОСОБА_1 не оскаржував дії працівників поліції.

В протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_1 серії АПЗ18 №049956 від 27.04.2026 року за ч. 1 ст. 260 КУпАП, останній написав, що скарг до працівників поліції не має, всі його речі були йому повернуто. При цьому висловив незгоду із складанням матеріалів протоколу за ч. 1 ст. 185 КУпАП.

З аналізу доказів в сукупності вбачається, що працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про наявність інформації про порушення ним громадського порядку та необхідності пред`явлення документу, що посвідчує особу, на що той почав тікати від працівника поліції.

А тому доводи сторони захисту, що з боку ОСОБА_1 була відсутня злісна непокора, та не було вимоги працівників поліції надати документи, що посвідчують особу, відхиляються судом.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Таким чином, з викладеного вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст. 35 КУпАП, не встановлено.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення ним нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування мінімального адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КУпАП, у виді штрафу у розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору, що складає 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Докази про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні та суду під час розгляду справи надано не було.

Підстав для закриття провадження згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 7, 24, 33, 34, 40-1, 185, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Закону України «Про судовий збір», –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 185 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 136 (сто тридцять шість) гривень 00 (нуль) копійок.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси Ірина ЦИБ