Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №505/1148/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/1148/26

№ 2/505/2942/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої судді Ващук О.В.,

за участі секретаря судового засідання Піскунова Д.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який 06.11.2018 року було розірвано.

Після розірвання шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з нею і перебуває на її утриманні. Відповідач не надає відповідної фінансової допомоги на утримання сина, однак на її думку він таку можливість має, оскільки є працездатним.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засідання ОСОБА_1 повну заяву підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити. Також суду пояснила, що у 2012 році було зареєстровано шлюб з відповідачем, у 2018 році сторони розлучилися, після розірвання шлюбу вони продовжувала проживати разом і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Орієнтовно в грудні 2024 року вона з сином переїхала жити до своїх батьків, відповідач допомагав коштами, але це було не регулярно і кожного разу він давав різну суму коштів. Оскільки з січня по березень 2026 року відповідач перестав давати кошти на дитину, тому вона вирішила звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог, зазначив, що не відмовляється від сина, якому раніше допомагав, хоче допомагати і буде допомагати, просив суд врахувати те, що він змін має житло в м.Одеса, оскільки там працює. Крім того, відповідач надав для долучення до матеріалів справи копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, згідно якої він є інвалідом третьої групи, копію довідки про його доходи за період з червня 2025 року по травень 2026 року та копію довідки з Головного управління пенсійного фонду України.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 06.11.2018 року.

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 - батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 19 листопада 2020 року.

На час розгляду справи дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, що в свою чергу відповідачем не заперечується. Крім того ОСОБА_1 вказує, що знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки перебуває на обліку як безробітня в Тульчинській філії Вінницького обласного центру зайнятості.

Між сторонами відсутня домовленість щодо участі відповідача, який проживає окремо від сина, у матеріальному утриманні дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 ЦПК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Із наведеної норми слідує, що аліменти підлягають стягненню на користь того з батьків, з ким проживає дитина. При цьому спосіб стягнення аліментів (частина від заробітку (доходу) чи тверда грошова сума) обирається саме стягувачем аліментів. У даному випадку спосіб стягнення аліментів визначається позивачкою.

Із наявних у матеріалах справи доказів слідує, що відповідач є батьком двох малолітніх дітей, які проживають разом з матір`ю, окремо від батька, що також не заперечується відповідачем.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у частині від його заробітку у розмірі 1/2 частин всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про розмір аліментів суд має виходити із приписів статті 182 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідач є молодим чоловіком, особою з інвалідністю третьої групи. Таким чином за станом здоров`я працездатність відповідача є обмеженою, однак він може працювати, що і сам відповідач підтвердив, який в судовому засіданні повідомив, що працює в м.Одесі, та отримує пенсії по інвалідності, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.

Інших непрацездатних осіб за віком та неповнолітніх дітей, крім спільної з позивачкою дитини, на його утриманні немає.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, не встановлено, а тому суд вважає, що відповідач, як батько, зобов`язаний брати участь в утриманні сина.

Суд також враховує той факт, що періодичне, добровільне виконання відповідачем обов`язку щодо матеріального забезпечення сина, що також не заперечується і позивачем. Разом з тим, суд зауважує, що надання батьком, як одним із батьків, у добровільному порядку матеріальної допомоги дитині є його правом, та не звільняє його, як одного з батьків, від обов`язку утримання дитини. Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у поставної КЦС ВС від 27.05.2020 року N 712/4702/19.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину однієї чверті; на двох дітей однієї третини; на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання спільного із позивачем малолітньої дитини, який проживає разом із ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, у той час як обов`язок щодо його утримання законом покладається на обох батьків, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки при подачі даного позову позивачка звільнялась від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому в силу ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 279-282, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Текст рішення виготовлено 20 липня 2026 року.

Суддя О.В. Ващук