Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №541/2029/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2029/26

Номер провадження3/541/483/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – не встановлено,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13 травня 2026 року серії ВАД №995405, 13 травня 2026 року о 20 годині 20 хвилин у АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини громадянки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: не відпускав з дому, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої умисно, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судові засідання, призначені на 15 годину 00 хвилин 24 червня 2026 року та 09 годину 00 хвилин 23 липня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи без особистої участі порушника.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне порушення, оцінивши докази по справі відповідно до статті 252 КУпАП, суддя приходить наступного висновку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суддя повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

За змістом частини першої статті 173-2 КУпАП, відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з визначенням, що міститься у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак, матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 скоїв домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що дії, вчинені ним, підпадають під визначення психологічного насильства та завдали шкоди психічному здоров`ю останньої.

Так, з відеоматеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що дії ОСОБА_1 щодо перешкоджання руху автомобіля, в якому перебувала ОСОБА_2 , спричинені побутовим конфліктом подружжя на ґрунті ревнощів та непорозумінь, однак не становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд. Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З урахуванням зазначеного, суддя приходить висновку про відсутність події, яка стала приводом для відкриття провадження у даній справі і яку можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, керуючись вимогами ст. 62 Конституції України і ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку із відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду О. А. Городівський