Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №948/684/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/684/26

Номер провадження 3/948/137/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026

Суддя Машівського районного суду Полтавської області Тимофєєва Г.Л. розглянувши матеріали, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГНУП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого складачем потягів ОЕ-4, посвідчення водія не має

за ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИЛА:

До Машівського районного суду Полтавської області 10.07.2026 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 678497 від 07.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

07 липня 2026 року о 17:12 год., ОСОБА_1 , будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що підтверджується постановою Машівського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 та постановою Машівського районного районного суду Полтавської області від 05.11.2025, в с.Селещина по вул. Бузкова, 1, Полтавського району Полтавської області, керував елетроскутером FОRTE LUSKI, який обладнаний електродвигуном потужністю 500 W, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради відмовився.

Своїми діями, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 .

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення тексту судової повістки за допомогою смс повідомлення, згідно його заяви (а.с.8), яке доставлено 10.07.2026 що підтверджується довідкою (а.с.12).

Вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неявка ОСОБА_1 до суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколах про адміністративні правопорушення за відсутності останнього.

Крім того, відсутність правопорушника під час розгляду адміністративних матеріалів за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки це буде означати безкарність такої поведінки

Вивчивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. Вимоги цього пункту означають, що знання Правил є обов`язковим для кожного учасника дорожнього руху, чітке виконання їх положень сприяє взаємній довірі та повазі, безпечному співіснуванню на дорозі всіх учасників дорожнього руху, будь-які відхилення від положень цих правил можуть привести до ДТП, заподіянню шкоди майну, здоров`ю та життю людей.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Пункт 2.5. Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Так, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною третьою статті 130 КУпАП, передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП судом досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 678497 від 07.07.2026, в якому викладені дата та час (07.07.2026 о 17.12 год), місце (вул. Березова, 1 с. Селещина Полтавський район Полтавська область) та обставини (відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння) вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (а.с.2);

- довідку інспектора САП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Валерія Мишинського про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не має (а.с.3);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.07.2026 року (а.с.7);

- відеозапис з камери поліцейського автомобіля, де зафіксовано рух транспортного засобу по тротуару (а.с.9 диск);

- відеозапис з боді-камери поліцейського, де зафіксовано факт перевірки документів у водія електроскутера, який на підтвердження своєї= особи надав паспорт на ім`я ОСОБА_1 , відмови ОСОБА_1 , від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, мотивуючи свою відмову тим, що він і так знає, що випив, а також зафіксовано процес складання протоколу про адміністративне правопорушення, в ході якого ОСОБА_1 , були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, протокол був зачитаний ОСОБА_1 та зафіксовано проставляння останнім підписів у протоколі. (а.с.8 диск);

- постанову Машівського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 року, що набрала законної сили 16.06.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51000,00 грн з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк десять років без конфіскації транспортного засобу (а.с.13-15);

- постанову Машівського районного суду Полтавської області від 05.11.2025 року, що набрала законної сили 18.11.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с.16-17).

Матеріали справи не містять розбіжностей та в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому, суд приходить до переконання, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в ньому ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи наведені докази, судом врахуванню підлягають такі норми діючого законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі по тексту – Інструкція), відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак алкогольного сп`яніння відносено: запах алкоголю з порожнини рота. порушення координації рухів. порушення мови; виражене тремтіння пальців рук . різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. (п. 3 розділу І Інструкції).

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 розділу І Інструкції).

Відповідно до п. 4 розділу Х наказу Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

Підписавши протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо його складення не висловлював. До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.

Факт керування ОСОБА_1 електроскутером ані в судовому засіданні, ані на відеозаписі не заперечується.

Що стосується того, що ОСОБА_1 керував електроскутером, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами) при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06.

Згідно з п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Цей термін охоплює усі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Відповідно до п. 2.13. ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Згідно зі ст. 1 закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІ від 05.04.2001 р. та закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-ІХ від 24.02.2023 р .електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до висновку Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 01 березня 2018 року, справа № 278/3362/15к (провадження № 51-877км18), будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, а для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката, як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами в тому числі електромопедами, електроскутерами є водіями і зобов`язані дотримуватися Правилдорожнього руху.

Водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України.

Окрім того, згідно статті 130 КУпАП мова йде саме про осіб, які керують транспортними засобами або суднами, та які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, доведена повністю.

При накладенні адміністративного стягнення слід врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обтяжуючих обставин та пом`якшуючих обставин.

Враховуючи викладене, дані про особу, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, ступінь вини особи, суд дійшов висновку про необхідність призначення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.

До матеріалів справи не додано доказів, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, тому суд не має правових підстав для його конфіскації.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 276-280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня набрання постановою законної сили.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення постанови.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Г.Л. Тимофєєва