Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №730/1100/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1100/26

Провадження № 3/730/325/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м. Борзна

Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Костюківка Гомельського району Гомельської області, Республіка Білорусь, громадянина Республіки Білорусь (паспорт НОМЕР_1 , посвідка на постійне місце проживання в Україні серія НОМЕР_2 , безстроково), із середньо-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2026 близько 14-00 год. ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності) за місцем своєї реєстрації та проживання дружини за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення діяння психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 (далі – потерпіла), тобто особи, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі - Закон), яке виражалось у висловлюванні погроз фізичною розправою, внаслідок чого було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Вказаних висновків суд дійшов, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї винуватості не визнав, зазначив, що 12.07.2026 року він прибув до будинку своєї реєстрації у якому зараз не проживає, але за даною адресою має господарство – свиней та город, хотів зібрати часник. Коли прийшов на город, то побачив, що йому вже не було чого збирати: весь часник був зібраний. Для нього це було важливо, оскільки він торгуємо вирощеним урожаєм на ринку. Він пішов до дружини, щоб з`ясувати, чому врожай було зібрано його мого дозволу. Напередодні така сама ситуація сталася з малиною. Він хотів її збирати, однак, коли прийшов, малини вже не було — її всю зібрали без нього. Коли він прийшов до будинку, то побачив, що двері зачинені. Він почав стукати у двері, але йому ніхто не відчиняв. Тоді він почав стукати у вікна, щоб його почули. Він знав, яке вікно можна відчинити, оскільки на ньому була зламана защіпка. Він підійшов до цього вікна та відчинив його руками. Відчинивши вікно, він побачив у будинку свою дружину. Через вікно запитав у неї: «Де цибуля?» Вона щось йому відповіла та повідомила, що викличе поліцію. Після цього приїхали працівники поліції та забрали його до ТЦК, де його безпідставно протримали тиждень, хоча він є громадянином іншої країни. За місцем своєї реєстрації він фактично не проживає понад три місяці, а приїжджає туди лише для догляду за господарством. Діти за вказаною адресою також не проживають, оскільки вони є повнолітніми. Один із синів поїхав до Києва на роботу, інший проживає у бабусі. Вікно було несправним, оскільки на ньому була зламана защіпка. Він відчинив вікно рукою, не пошкоджуючи його. З дружиною він має намір розлучитися. Фактичні шлюбні та сімейні відносини між ними припинені. Близько п`яти років він не відчуває до дружини кохання чи інших подружніх почуттів. Убивством або застосуванням насильства дружині він не погрожував. З 2013 року він не зловживає алкогольними напоями. Іноді може випити одну-дві чарки алкоголю, що не вважає для себе значною кількістю. Фінансових проблем не має. Нікого з будинку не виганяв. З 12 по 18 липня він перебував у ТЦК. Увесь цей час переважно лежав на ліжку та пройшов військово-лікарську комісію. Водночас із приміщення його не випускали та причин такого утримання не пояснювали. Він не розумів, чому перебуває в ТЦК, оскільки є громадянином іншої держави. Підсумував, що погроз не висловлював, нецензурно не висловлювався.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що дії чоловіка носять систематичний і тривалий характер. За її словами, протягом усього спільного життя вона зазнавала з його боку психологічного тиску. Свідками такої поведінки були їхні діти, коли ще були малолітніми. Потерпіла зазначила, що все життя боялася ОСОБА_3 , так само його боялися й діти. Подія, яка сталася 12 липня, за її словами, була не першою. ОСОБА_3 постійно їй погрожував, чинив психологічний тиск та періодично вчиняв домашнє насильство. Потерпіла охарактеризувала його як конфліктну людину, схильну до насильницької поведінки. Раніше ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями, однак згодом став вживати їх менше. Потерпіла пригадала випадок, коли він у стані алкогольного сп`яніння розбив вікно та сильно порізав собі руку. За словами потерпілої, ОСОБА_3 неодноразово виганяв її з будинку, а також виганяв дітей, погрожував їм та постійно чинив на них психологічний тиск. Вона вважала, що він постійно намагався завдати комусь моральних страждань, а оскільки саме вона перебувала поруч із ним, то найбільше тиснув саме на неї. Потерпіла зазначила, що через поведінку ОСОБА_3 не могла спокійно відпочити чи навіть прилягти, оскільки він постійно до неї чіплявся та провокував конфлікти. 12 липня потерпіла перебувала в будинку. ОСОБА_3 прийшов та почав стукати. Спочатку він стукав у вхідні двері, а потім почав сильно стукати у вікно. Потерпіла одразу зрозуміла, що це був він, і дуже злякалася. За її словами, від страху її почало трусити, вона почувалася безпорадною. Згодом вона побачила, як хтось із силою штовхнув вікно, унаслідок чого воно відчинилося, а квіти, які стояли біля нього, впали на підлогу. У зв`язку із зазначеними діями потерпіла була змушена викликати працівників поліції. Потерпіла пояснила, що 12 липня ОСОБА_3 кричав, погрожував їй фізичною розправою та сказав, що спалить будинок. За її словами, така поведінка була для нього звичною та мала постійний характер. Він міг кричати на неї навіть у присутності друзів, принижувати та психологічно пригнічувати. Потерпіла вважала, що ОСОБА_3 подобалося чинити на неї тиск. Він міг забрати в неї телефон або викинути її особисті речі. Через таку поведінку потерпіла неодноразово була змушена залишати будинок і ночувати в сусідів, друзів або колег по роботі. Одного разу ОСОБА_3 забрав її ліки, виніс їх на купу у дворі, облив бензином та спалив. Він уже неодноразово погрожував спалити будинок, тому потерпіла сприймала його погрози серйозно та боялася їх здійснення. Одного разу дитина стала свідком такої поведінки ОСОБА_3 та пішла з дому. Син також радив потерпілій не виходити до батька, оскільки вважав, що той не дасть їй спокійно піти. За словами потерпілої, ОСОБА_3 знущався як із дітей, так і з її батьків. Він міг вилити дітям суп за комір, постійно чинив на них психологічний тиск. Також міг поставити перед дитиною їжу та не дозволяти їй вийти з-за столу, доки вона все не з`їсть. Це могло тривати пів дня або навіть увесь день. Унаслідок такої поведінки діти були пригніченими. Потерпіла не подавала заяву про розірвання шлюбу та тривалий час не залишала ОСОБА_3 , оскільки терпіла таке ставлення заради дітей. Вона вважала, що збереження сім`ї буде для них кращим, хоча сама постійно перебувала у стані стресу. ОСОБА_4 має стосунки з іншою жінкою, однак продовжує приходити до потерпілої, провокувати її та спостерігати за її реакцією. Він також міг кричати на матір потерпілої. Приходячи на город, у разі якщо йому щось не подобалося, міг вирвати посаджені рослини та викинути їх. Загалом ОСОБА_3 завжди вимагав, щоб усе відбувалося виключно за його бажанням, і не сприймав іншої думки. Потерпіла охарактеризувала його як деспотичну та владну людину. За її словами, така поведінка ОСОБА_3 була систематичною, а події 12 липня стали кульмінацією тривалого психологічного тиску. Потерпіла зрозуміла, що більше не може цього терпіти, вирішила припинити таке ставлення до себе, зателефонувала до поліції та попросила про допомогу.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, пояснив, що є сусідом ОСОБА_3 та потерпілої, а їхні земельні ділянки є суміжними. За словами свідка, раніше сім`я жила дружно та загалом характеризувалася позитивно. Однак приблизно рік тому ОСОБА_3 почав стосунки з іншою жінкою, після чого в сім`ї виникли постійні конфлікти. Причиною погіршення сімейних відносин свідок вважає саме поведінку ОСОБА_3 . Після початку нових стосунків ОСОБА_3 став постійно кричати на потерпілу, між ними часто виникали гучні сварки та скандали. Конфлікти були настільки сильними, що їх було чутно на всій вулиці та навіть у значній частині села. Свідками таких сварок були численні сусіди. На межі земельних ділянок розташована лазня свідка. 12 липня він перебував у ній та чув сварку між ОСОБА_3 і потерпілою. Свідок особисто чув, як ОСОБА_3 кричав на потерпілу та погрожував їй. Зокрема, ОСОБА_3 сказав, що «пустить їй півня по даху». Свідок сприйняв ці слова як погрозу підпалити будинок. Згодом він побачив, що до домоволодіння приїхали працівники поліції, які забрали ОСОБА_6 . Свідок упевнено зазначив, що подія відбулася саме 12 липня, оскільки того ж дня після почутої ним сварки та погроз ОСОБА_6 забрали працівники поліції. Свідок охарактеризував ОСОБА_3 як агресивну та владну людину, яка прагне, щоб усе відбувалося виключно за її бажанням. За його словами, останнім часом ОСОБА_6 боялися як сусіди, так і сусідки, оскільки він намагався всім указувати, як поводитися, та нав`язував іншим свою волю, він всіх «строїв» Багато сусідів бачили, як ОСОБА_6 принижував потерпілу, однак бояться давати показання в суді, остерігаючись можливої помсти або розправи з його боку. На переконання свідка, ОСОБА_3 повинен понести передбачене законом покарання за свою поведінку.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Лук`яненко Р.В. просила справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, зазначила, що доказів винуватості немає.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 1 Закону у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: … 3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; 4) економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; 5) запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються; 6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; 8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; 12) протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; 15) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності; 17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Статтею 3 Закону передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні, або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

З урахуванням того, що згідно Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Також, Конституція декларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Як убачається з матеріалів цієї справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, який складено у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у них відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення; відомостями, що містяться у матеріалах у їх сукупності, у т.ч. копіями рапорту працівника поліції, форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, письмовими поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, свідка.

Також, суд враховує, що домашнє насильство, відповідно до положень ст. 173-2 КУпАП, являє собою умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, характер вчиненого порушення з боку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідчить про наявність в її діях складу даного правопорушення - вчинення домашнього насильства у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону.

При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини, визначені ст.ст. 33, 35 КУпАП, а саме: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 статті 173-2 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

З урахуванням обставин справи, до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення у вигляді штрафу.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.

Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Крім того, суд роз`яснює потерпілій, що у відповідності до законодавства України, особи, що постраждали від домашнього насильства, мають право на безоплатну медичну, юридичну та психологічну допомогу. Таким чином, потерпіла має отримати безоплатно послуги юриста чи адвоката. Для цього варто звернутися до системи безоплатної правничої допомоги (БПД).

Потерпіла також має право звернутися до суду із заявою про видачу судом обмежувального припису.

Щодо обставин перебування ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що він є громадянином Республіки Білорусь. За його словами, 12 липня 2026 після прибуття працівників поліції його було доставлено до ТЦК та СП, де він безпідставно перебував до 18 липня. ОСОБА_3 стверджував, що протягом зазначеного періоду йому не дозволяли залишити приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у тому числі виходити на вулицю. Причин і правових підстав такого обмеження свободи йому не повідомляли, будь-яких процесуальних документів щодо його затримання чи утримання не вручали. Під час перебування у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 пройшов військово-лікарську комісію. При цьому, як пояснив ОСОБА_3 , працівникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки було відомо, що він є громадянином іншої держави, однак, незважаючи на це, його не випускали з приміщення протягом шести діб.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною шостою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Проходження такими особами військової служби допускається у передбачених законом випадках на добровільних засадах.

Згідно зі статтею 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган або посадова особа дійде висновку, що у виявленому порушенні є ознаки кримінального правопорушення, відповідні матеріали передаються прокурору або органу досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач або прокурор зобов`язаний невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин після отримання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

У межах розгляду цієї справи суд не перевіряв достовірність наведених ОСОБА_3 пояснень, не встановлював правових підстав його доставлення та перебування у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також не вирішував питання щодо наявності в діях конкретних службових осіб складу кримінального правопорушення.

Водночас повідомлені ОСОБА_3 конкретні обставини щодо місця, тривалості та способу обмеження його свободи, відсутності можливості залишити приміщення, неповідомлення правових підстав такого обмеження, проходження ним військово-лікарської комісії та наявності в нього громадянства іншої держави можуть свідчити про порушення його права на свободу та особисту недоторканність і про можливе вчинення службовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки кримінального правопорушення.

За таких обставин суд вважає за необхідне направити копію цієї постанови та відповідні матеріали до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, як повідомлення про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, для виконання вимог статті 214 КПК України та організації досудового розслідування за належною підслідністю, а також Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, оскільки йдеться про можливе незаконне утримання людини (іноземця) в приміщенні державного органу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 173-2, 251, 252, 283-285, 307-308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 510 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Копію цієї постанови разом із копією документа, що підтверджує громадянство Волчкова направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, як повідомлення про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, для виконання вимог статті 214 КПК України та організації досудового розслідування за належною підслідністю. Запропонувати Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві, повідомити суд про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та надати витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань у встановлений законом строк.

Копію постанови в цій частині направити до Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону для відома та здійснення повноважень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини – для відома.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя Ріхтер В.В.